Court ruling № 140356879, 30.09.2026, Leninskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Єдиний унікальний номер 205/12632/26

Номер провадження 1-кс/205/4915/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро скаргу представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого в рамках кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12026050000000038 від 19.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 307 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра звернувся представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування скарги зазначив, що ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра ОСОБА_5 від 16.07.2026 року надано дозвіл старшому слідчому СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення, зокрема, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зазначає, що 30.07.2026 року під час проведення обшуку за вказаною адресою, за участю власника майна ОСОБА_3 , було вилучено належні їй особисті грошові кошти, а саме 232 700 грн та 10 925 доларів США.

04.09.2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до СУ ГУНП в Донецькій області з клопотанням про повернення ОСОБА_3 вилучених грошових коштів, посилаючись на те, що вони є її особистою приватною власністю, не належать ОСОБА_7 , не одержані злочинним шляхом та не відповідають меті проведення обшуку, визначеній ухвалою слідчого судді. Також зазначав, що ухвалою про дозвіл на обшук не визначено конкретних грошових коштів, їх валюти, серії чи номери, а тому вилучені кошти є тимчасово вилученим майном.

На підтвердження належності грошових коштів ОСОБА_3 представник посилався на цивільно-правові договори про надання нею послуг КП Слов`янської міської ради «Благоустрій», банківські виписки за її рахунками, а також довідку Слов`янської міської військової адміністрації №428296-21-28 від 03.08.2026 про її фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначив, що станом на момент звернення зі скаргою ухвала слідчого судді про арешт вилучених грошових коштів відсутня, а сторона обвинувачення з відповідним клопотанням до слідчого судді не зверталася.

08.09.2026 року на електронну пошту представника надійшла постанова слідчого від 07.09.2026 про відмову у поверненні тимчасово вилученого майна, у зв`язку з чим представник вважає, що бездіяльність сторони обвинувачення щодо неповернення вилучених грошових коштів продовжується.

Посилаючись на наведені обставини, представник власника майна просить зобов`язати уповноважених осіб сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №12026050000000038 від 19.01.2026 за ч. 2 ст. 307 КК України повернути ОСОБА_3 вилучені під час обшуку 30.07.2026 грошові кошти, а саме 232 700 грн та 10 925 доларів США.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримав доводи скарги та просив її задовольнити. На запитання слідчого судді щодо причин неоскарження постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання про повернення майна пояснив, що не вважав за необхідне її оскаржувати, оскільки, на його думку, вилучені грошові кошти є тимчасово вилученим майном, яке підлягає негайному поверненню власнику у разі незастосування до нього арешту, а тому бездіяльність сторони обвинувачення полягає саме у неповерненні такого майна.

Слідчий заперечив проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою. Зазначив, що вилучені 30.07.2026 року під час обшуку грошові кошти у сумі 232 700 грн та 10 925 доларів США не є тимчасово вилученим майном, оскільки ухвалою слідчого судді від 16.07.2026 було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів, одержаних злочинним шляхом. У зв`язку з цим, на думку сторони обвинувачення, обов`язку звертатися з клопотанням про арешт зазначених коштів не виникало.

Також зазначив, що вилучені кошти мають доказове значення у кримінальному провадженні та постановою слідчого від 31.07.2026 визнані речовими доказами, оскільки можуть бути доходом від протиправної діяльності. Вказав, що доводи про належність коштів ОСОБА_3 не спростовують їх можливого злочинного походження, а надані стороною захисту документи потребують оцінки у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження. Крім того, сторона обвинувачення послалася на пропуск строку звернення зі скаргою в частині оскарження бездіяльності, яка, на її думку, виникла одразу після вилучення майна.

Також зазначив, що в скарзі прізвище заявника зазначено як ОСОБА_3 , а по факту, відповідно до документів вона ОСОБА_3 .

З огляду на викладене сторона обвинувачення просила у задоволенні скарги відмовити.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та долучені до неї документи, вислухавши учасників судового розгляду, дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у невчиненні процесуальної дії, яку вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

За змістом ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, зазначене у ч. 2 цієї статті, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку. Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, є тимчасово вилученим майном.

Таким чином, для визначення процесуального статусу майна, вилученого під час обшуку, необхідно встановити, чи охоплювалося його відшукання та вилучення наданим слідчим суддею дозволом.

Як вбачається з матеріалів скарги, ухвалою слідчого судді Новокодацького районного суду м. Дніпра ОСОБА_5 від 16.07.2026 надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення, серед іншого, грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

30.07.2026 під час виконання зазначеної ухвали слідчого судді за вказаною адресою було вилучено грошові кошти у сумі 232 700 грн та 10 925 доларів США.

Таким чином, грошові кошти як вид майна були прямо зазначені в ухвалі слідчого судді як предмет, що підлягає відшуканню та вилученню. Водночас наданий дозвіл не охоплював будь-які грошові кошти безвідносно до їх походження, а стосувався саме коштів, одержаних злочинним шляхом, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення.

Разом із тим, на стадії розгляду скарги на бездіяльність щодо неповернення майна слідчий суддя не вправі підміняти орган досудового розслідування та вирішувати питання про доведеність злочинного походження вилучених коштів, їх належність певній особі чи їх остаточний доказовий статус. Такі питання підлягають встановленню та оцінці в межах досудового розслідування з урахуванням усієї сукупності зібраних доказів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вилучені кошти постановою слідчого від 31.07.2026 визнано речовими доказами. Сторона обвинувачення обґрунтовує їх доказове значення тим, що вони можуть бути доходом від протиправної діяльності, яка є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 12026050000000038.

З огляду на наведене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для висновку про те, що грошові кошти у сумі 232 700 грн та 10 925 доларів США очевидно не охоплювалися дозволом на обшук та у зв`язку з цим набули статусу тимчасово вилученого майна відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.

Слідчий суддя також бере до уваги постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 від 07.09.2026, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна про повернення ОСОБА_3 зазначених грошових коштів.

Як убачається зі змісту постанови, слідчий послався на те, що під час обшуку було вилучено грошові кошти в національній та іноземній валюті, а орган досудового розслідування вважає, що вони можуть належати ОСОБА_7 . При цьому слідчий зазначив, що ОСОБА_3 під час проведення обшуку пояснила, що їй нічого не відомо про походження вилучених коштів.

Водночас сама по собі зазначена постанова не може бути розцінена як така, що підтверджує статус вилучених коштів як тимчасово вилученого майна. Наведене у постанові слідчого посилання на ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України є обґрунтуванням порядку повернення майна, однак остаточна оцінка його процесуального статусу має здійснюватися з урахуванням змісту ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та фактичних обставин вилучення.

При цьому слідчий у постанові зазначив, що клопотання про арешт вилученого майна у встановлений строк не подавалося, однак пов`язав це з позицією сторони обвинувачення про те, що кошти були вилучені в межах наданого судом дозволу та можуть належати ОСОБА_7 .

Слідчий суддя погоджується з тим, що сама лише відсутність ухвали про арешт майна не є достатньою для його повернення у кожному випадку, оскільки обов`язок звернення з клопотанням про арешт та наслідки його невиконання, передбачені ст. 169 та ч. 5 ст. 171 КПК України, стосуються саме тимчасово вилученого майна.

Разом із тим у даному випадку судом не встановлено, що вилучені грошові кошти не охоплювалися прямим дозволом слідчого судді на їх відшукання та вилучення. Навпаки, ухвала від 16.07.2026 прямо передбачала можливість відшукання та вилучення грошових коштів відповідного кримінального походження.

Доводи представника власника майна про те, що грошові кошти належать ОСОБА_3 , не спростовують зазначеного висновку, оскільки питання права власності на вилучені кошти та питання їх можливого кримінального походження є різними за своїм змістом та підлягають встановленню на підставі доказів у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя звертає увагу, що представником заявника адвокатом ОСОБА_4 було подано скаргу від імені ОСОБА_3 в той час як документи на підтвердження походження коштів надані на прізвище ОСОБА_3 .

Слідчий суддя враховує, що на підтвердження належності коштів ОСОБА_3 представником надано цивільно-правові договори, банківські виписки та довідку про її проживання за адресою проведення обшуку. Водночас ці документи самі по собі не дають можливості на даному етапі остаточно встановити походження саме вилучених готівкових коштів належність їх ОСОБА_3 та спростувати їх можливий зв`язок із кримінальним правопорушенням, що розслідується.

При цьому слідчий суддя не надає оцінки достовірності пояснень ОСОБА_3 , зафіксованих під час обшуку, як остаточному доказу походження коштів, оскільки питання оцінки доказів та їх достатності для підтвердження відповідних обставин належить до компетенції органу досудового розслідування, а у подальшому, за необхідності, суду, під час розгляду кримінального провадження по суті.

Щодо доводів представника заявника адвоката ОСОБА_4 про те, що постанова слідчого від 07.09.2026 року окремо ним не оскаржувалася, слідчий суддя зазначає, що предметом поданої скарги є саме бездіяльність щодо неповернення майна, а не вимога про скасування постанови слідчого. Разом із тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України суд у межах такого розгляду перевіряє, чи мала місце передбачена кримінальним процесуальним законом бездіяльність, тобто невчинення обов`язкової процесуальної дії у визначений законом строк.

За встановлених у цьому провадженні обставин слідчий суддя не вбачає такого невчинення процесуальної дії, оскільки обов`язок негайного повернення майна відповідно до ст. 169 та ч. 5 ст. 171 КПК України пов`язаний із встановленням статусу майна як тимчасово вилученого. Такий статус щодо спірних коштів судом не встановлений.

Посилання сторони обвинувачення на пропуск строку звернення зі скаргою слідчий суддя не бере за самостійну підставу для відмови у її задоволенні. З огляду на те, що представник ОСОБА_3 отримав постанову слідчого від 07.09.2026 року лише 08.09.2026, а предметом скарги фактично є невиконання обов`язку щодо повернення майна, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам скарги по суті.

Водночас слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, подальше утримання вилученого майна має здійснюватися виключно у передбаченому КПК України процесуальному порядку та підлягає належному процесуальному оформленню.

Однак у межах саме цієї скарги слідчий суддя перевіряє наявність бездіяльності, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а не вирішує питання про скасування постанови слідчого, остаточне визначення права власності на грошові кошти або їх можливу спеціальну конфіскацію.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що грошові кошти у сумі 232 700 грн та 10 925 доларів США були вилучені під час обшуку в межах наданого слідчим суддею дозволу на їх відшукання та вилучення, а тому на момент розгляду скарги відсутні достатні підстави вважати їх тимчасово вилученим майном у розумінні ч. 7 ст. 236 КПК України.

Відтак відсутні передбачені ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України підстави для висновку про виникнення у слідчого або прокурора обов`язку щодо їх негайного повернення саме у зв`язку з неподанням клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у діях сторони обвинувачення бездіяльності, яка підлягає оскарженню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а тому у задоволенні скарги представника власника майна ОСОБА_4 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 167-169, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого в рамках кримінального провадження № внесеного в ЄРДР за № 12026050000000038 від 19.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 307 ч.2 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1