Decision № 140355313, 29.09.2026, Zhovtnevyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 212/10830/25

2/212/703/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

У складі головуючого судді Хомченко Л.І.

секретаря судового засідання Сівак А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держава Україна в особі Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником державного органу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те ,що 08 квітня 2024 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №212/1437/24 було ухвалено заочне рішення про стягнення з боржника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на її утримання в розмірі 14частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 08.02.2024 р. і до досягнення дитиною ОСОБА_5 трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно, або до виникнення обставин, передбачених ст. 85 Сімейного кодексу України. 11 червня 2024 року позивач через свого представника подала до Покровського відділу ДВС у м. Кривому Розі заяву про примусове виконання рішення суду разом з оригіналом виконавчого листа. Обставина доводиться копією рішення суду, копією заяви про примусове виконання рішення від 11.06.2024 р., копією виконавчого листа. Оригінали знаходяться у відповідача. Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі по тексту АСВП), 13.06.2024 р. державним виконавцем Покровського відділу ДВС Сирдій Оленою було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75296069. Проте, АСВП не містить документів, які підтверджують факт надсилання постанови про відкриття провадження стягувачу та боржнику. Обставина доводиться копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2024 р. Оригінал знаходиться у відповідача. Згідно відомостей з АСВП 13.06.2024 р. державним виконавцем електронними засобами зв`язку було надіслано запит до Пенсійного фонду України для отримання інформації про місце роботи боржника ОСОБА_4 13.06.2024 р. електронними засобами зв`язку державний виконавець отримав відповідь з ПФУ, яка містить наступну інформацію: Назва страхувальника яким надана інформацію про заробітну плату/дохід боржника - Військова частина НОМЕР_1 ; код ЄДРПОУ страхувальника: НОМЕР_2 ; ознака виду виплати - 02 заробітна плата/дохід застрахованої особи; адреса реєстрації страхувальника - Дніпропетровська область/м. Дніпро. Обставина доводиться копією запиту до ПФУ від 13.06.2024 р. з АСВП. Оригінал знаходиться у відповідача/. Таким чином, державному виконавцю 13.06.2024 р. стало відомо, що боржник за виконавчим провадженням про стягнення аліментів (періодичні платежі) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка зареєстрована як страхувальник у АДРЕСА_1 . Згідно вимог ст. 68 Закону України "Про виконавче провадження" (Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника), 1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. 2. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. 3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Одним із принципів діяльності органів державної виконавчої служби, згідно вимог п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", є розумність строків виконавчого провадження. Відтак, отримавши інформацію про джерело доходу боржника, яким є грошове забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , державний виконавець був зобов`язаний невідкладно вжити заходів щодо звернення стягнення на грошове забезпечення боржника. Згідно відомостей з АСВП державним виконавцем 19.06.2024 р. була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, що отримуються у в/ч НОМЕР_1 . Проте, АСВП не містить відомості про надіслання постанови до в/ч НОМЕР_1 . Обставина доводиться копією постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 19.06.2024 р. з АСВП. Оригінал знаходиться у відповідача. У зв`язку з необізнаністю стягувача з ходом виконавчого провадження №75296069 станом на 09.12.2024 р., зумовленої ненадсиланням документів державним виконавцем, представником стягувача 09.12.2024 р. було надіслано до Покровського відділу ДВС адвокатський запит з проханням надати інформацію, а саме: 1. Надати постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до виконавчого провадження у АСВП, згідно виконавчого листа 212/1437/24, 2/212/1408/24 від 08.04.2024 р.

2. Надати інформацію з підтверджуючими документами про хід виконавчого провадження та вжиті виконавчі дії, у виконавчому провадженні згідно виконавчого листа 212/1437/24, 2/212/1408/24 від 08.04.2024 р., зокрема, у випадку листування, у тому числі засобами електронного зв`язку, з будь якими підприємствами, установами, організаціями надати інформацію, що запитувалась або передавалась з доказами направлення листа до таких підприємств, установ, організацій та за наявності, надати інформацію про отримання листів останніми. Обставина доводиться копією адвокатського запиту. Оригінал знаходиться у відповідача. 12 грудня 2024 року на адвокатський запит було отримано відповідь начальника відділу (лист від 12.12.2024 р. №2810-34/395866), в якому повідомляється інформація про те, що постанова про звернення стягнення на дохід боржника була направлена державним виконавцем за місцем отримання боржником доходу. Крім того, повідомлялось, що для забезпечення належного виконання рішення суду державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, копія якої за допомогою системи АСВП направлена до банківських установ для виконання. Також в листі йдеться про те, що з метою належного виконання виконавчого провадження неодноразово державним виконавцем було винесено платіжні інструкції на списання грошових коштів з арештованих рахунків, які були направлені за допомогою системи АСВП до банківських установ для виконання. 27.09.2024 р. на рахунок відділу ДВС для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам надійшли грошові кошти у сумі 11771,35 грн, які були перераховані на особистий рахунок стягувача. Для нарахування заборгованості зі сплати аліментів засобами електронного зв`язку до військової частини НОМЕР_1 державним виконавцем направлена вимога про надання довідки про доходи (грошове забезпечення) боржника. Заборгованість по виконавчому листу станом на дату 18.08.2024 р. (загибель боржника) становить 85039,37 грн. Обставини доводяться копією адвокатського запиту від 12.12.2024 р., копією листа від 12.12.2024 р. №2810-34/395866 Оригінали знаходяться у позивача/. Співставлення наданої відповідачем у листі від 12.12.2024 р. №2810-34/395866 інформації з фактичними обставинами і наявними в матеріалах виконавчого провадження документами згідно відомостей АСВП, дає підстави для висновку про невідповідність інформації відповідача в листі дійсним обставинам справи. Так, як зазначалося мною вище під час аналізу отриманої державним виконавцем інформації з ПФУ про джерело доходу боржника, місце реєстрації страхувальника, який виплачує дохід є м. Дніпро. Проте, матеріали виконавчого провадження не містять доказів надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату (грошове забезпечення) боржника для її виконання за належністю до м. Дніпро, так само як і на іншу адресу. На адвокатський запит відповідач надав відомості у формі таблиці без обов`язкових реквізитів документа, без печатки органу поштового зв`язку, без підпису будь-якої посадової особи та її ідентифікації як особи за прізвищем та ім`ям, яка ймовірно, на думку відповідача, повинна підтвердити факт надсилання постанови до в/ч НОМЕР_1 . Втім, по перше, надана інформація не відповідає формі, встановленій законодавством, по друге, містить запис в таблиці про адресу ймовірного адресату в/ч НОМЕР_3 - АДРЕСА_2 , натомість, супровідний лист від 19.06.2024 р. без вихідного номеру, завантажений в систему АСВП без прикріплення поштових документів про надсилання, містить іншу адресу місцезнаходження адресата - Дніпропетровська область, м. Дніпро (копія супровідного листа додається). Тобто, інформація про надсилання постанови подається відповідачем суперечливого характеру. Отже, достовірно встановленим слід вважати факт ненаправлення державним виконавцем до в/ч НОМЕР_1 постанови про звернення стягнення на грошове забезпечення.

В свою чергу ця бездіяльність державного виконавця унеможливила виконання військовою частиною, роботодавцем, вимог ст. 69 ЗУ "Про виконавче провадження", тобто відрахування із грошового забезпечення боржника сум аліментів те перерахування цих сум стягувачу. ІНФОРМАЦІЯ_4 боржник ОСОБА_4 загинув під час виконання обов`язків військової служби. Сповіщення про загибель військова частина направила дружині військовослужбовця ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували в зареєстрованому шлюбі, позивачу сповіщення про загибель не надсилалося, відповідно обставина про загибель боржника їй стала відомою трохи пізніше від спільних друзів, з боржником позивач не підтримувала спілкування на дату загибелі. /копія Сповіщення, копія з актового запису про смерть з АСВП додаються. Таким чином, внаслідок бездіяльності державного виконавця щодо виконання ним вимог ст. ст. 68, 69 ЗУ "Про виконавче провадження", протягом періоду часу з 13.06.2024 р. по 18.08.2024 р. та й в подальшому, звернення стягнення на грошове забезпечення боржника не відбувалось, аліменти не відраховувались. За приписами ч.ч. 1-8 ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження" (Порядок стягнення аліментів), - 1. Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". y 2. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. 3. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. 4. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. 5. У разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття. 6. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. 7. Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини. 8. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Системний аналіз статей 68, 69 та 71 ЗУ "Про виконавче провадження" у їх взаємозв`язку дають підстави, стверджувати, на мою думку, що пріоритетною та першочерговою виконавчою дією під час виконання судового рішення про стягнення аліментів за умови наявності інформації у державного виконавця про наявність постійного доходу боржника (заробітної плати) є направлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника адміністрації підприємства, установи, організації чи державного органу, з яким боржник перебуває у трудових відносинах. В такому разі, подальший облік та розрахунок сум сплачених аліментів і заборгованості зі сплати покладається на роботодавця, який звітує перед виконавцем. Тому, твердження відповідача у листі від 12.12.2024 р. №2810-34/395866 про вжиття заходів щодо арешту майна боржника, направлення платіжних інструкцій до банківських установ, направлення вимоги про надання розрахунку грошового забезпечення боржника є такими, що заслуговують на критичне ставлення, адже, не виправдовують бездіяльність державного виконавця щодо виконання основної та першочергової виконавчої дії звернення стягнення на грошове забезпечення боржника з виконання судового рішення про стягнення періодичних (щомісячних) аліментів саме з доходу боржника, що виплачувався військовою частиною НОМЕР_1 . Крім того, відомості АСВП свідчать про те, що перша платіжна інструкція, до речі без документальних доказів її направлення в банківські установи, як і всі інші наступні, датована 16.09.2024 р., тобто після спливу майже місячного строку з дати загибелі боржника та відповідно припинення отримання ним доходу, з якого можуть відраховуватися аліменти. Окремо звертаю увагу суду на посилання відповідача про вжиття ним заходів для отримання довідки про доходи (грошове забезпечення) з військової частини. Згідно відомостей з АСВП така вимога завантажена державним виконавцем в систему 21.10.2024 р. і без обов`язкових реквізитів документа, таких як дата складання та вихідний номер, ймовірно з метою приховання строку своєї бездіяльності (копія Вимоги додається). Так, наприклад, довідка про розмір доходу боржника є необхідною тоді, коли, виконавцю потрібно розрахувати суму боргу в разі виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, для звернення стягнення на майно боржника (ч. 2 ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження"). В ситуації ж, коли виконавець з самого початку відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення періодичних (щомісячних) платежів, обізнаний про джерело постійного доходу боржника, доцільності розраховувати заборгованість на підставі довідки про доходи немає, адже, відсутність такої заборгованості забезпечується вжиттям виконавцем негайних заходів щодо направлення постанови про звернення стягнення на дохід боржника до роботодавця з метою якнайскорішого відрахування аліментів з доходу. Хіба що, державний виконавець навмисно планує саботувати виконання судового рішення про стягнення періодичних платежів внаслідок своєї бездіяльності задля виникнення заборгованості в майбутньому, розрахунок якої випливає з довідки про доходи. Таким чином, намагання державного виконавця протягом трьох місяців з`ясувати розмір доходів боржника для невідомо яких цілей, адже, довідка про доходи в/ч НОМЕР_1 датована 24.10.2024 р. (копія довідки про доходи додається), замість якнайшвидшого звернення стягнення на грошове забезпечення боржника, зумовлене неналежним виконанням рішення суду та бездіяльністю, які в будь-якому випадку не можуть розглядатись як вжиття виконавцем ефективних засобів для виконання рішення суду. Стосовно перерахування стягувачу суми 11771,35 грн. за рахунок коштів боржника на рахунку в банківській установі, звертаю увагу суду на таке. Дійсно, вказана сума коштів надійшла на рахунок стягувача. Зі слів виконавця джерелом надходження було сягнення боргу з банківського рахунку боржника. Проте, ця обставина не виключає допущеної бездіяльності державного виконавця та порушення ним вимог законодавства про виконавче провадження в частині порядку та умов виконання судового рішення про стягнення аліментів, що призвело до неотримання позивачем аліментів в сумі 85039,37 грн. з доходів боржника. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Відповідно до положень ст. 124 Конституції України ч, 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними чи юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно до положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до вимог ч. 1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положення ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби. Вказані положення відображені у правовій позиції, висловленій Верховним Судом України від 11.09.2013р. у справі № 6-48цс 13. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Зважаючи на вищевикладені обставини позивач вважає, що на відповідача слід покласти цивільно-правову відповідальність за матеріальну шкоду, яка завдана стягувачу у виконавчому провадженні №75296069 протиправною бездіяльністю державного виконавця щодо належного виконання судового рішення про стягнення аліментів. Згідно довідки про доходи ОСОБА_4 від 24.10.2024 р. №5394, виданої в/ч НОМЕР_1 , боржник мав значний розмір грошового забезпечення протягом періоду часу з лютого 2024 року по серпень 2024 року, з якого мали бути відраховані суми аліментів в розмірі, встановленому судовим рішенням, за умови виконання Державним виконавцем вимог ст. 68, 69, 71 ЗУ "Про виконавче провадження". Матеріальна шкода, завдана стягувачу протиправною бездіяльністю відповідача становить суми неотриманих аліментів за вищевказаний період часу. При визначені такої суми матеріальної шкоди позивач покладається на розрахунок державного виконавця, наведений у довідці від 13.11.2024 р. №281034/360065, відповідно до якого заборгованість боржника станом на дату загибелі становить 85039,37 грн. Отже, розмір відшкодування матеріальної шкоди позивачу становить суму 85039,37 грн. Окремо звертаю увагу суду на те, що відсутність відповідного судового рішення, що набрало законної сили, або відповідного рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, якими встановлюється факт протиправної бездіяльності державного виконавця, які, як правило, передують покладенню на державний орган матеріальної відповідальності, за обставинами виконавчого провадження №75296069 ніяким чином не можуть звільнити відповідача від матеріальної відповідальності. Адже, тривалість виконавчого провадження, протягом якого державний виконавець здійснював виконання, для цілей оскарження бездіяльності в судовому порядку була надто коротка. Так, 13.06.2024 р. було відкрито провадження за заявою представника стягувача - адвоката Антона Губара, який продовжував надання правової допомоги стягувачу на стадії виконання судового рішення. Як стягувач, так і представник стягувача правомірно очікували від державного виконавця вжиття належних законних та своєчасних виконавчих дій задля реального виконання рішення суду. Як правило період такого очікування становить не менше двох місяців перш ніж у сторони виникли сумніви у неналежному здійсненні державним виконавцем своїх обов`язків, підтвердження яких в подальшому дає підстави для звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Про факт загибелі боржника стягувачу стало відомо приблизно після спливу одного тижня з дати загибелі від спільних друзів, з якими підтримував спілкування боржник. Тому, звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця після 18.08.2024 р. втрачало будь-який правовий сенс, адже, стягувач та представник розуміли факт закриття провадження та припинення нарахування аліментів внаслідок смерті боржника. Підстави для оскарження бездіяльності державного виконавця стали відомі стягувачу та представнику вже згодом. Згідно Інформації про виконавче провадження, 11 листопада 2024 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв`язку зі смертю боржника. Після загибелі боржника та закінчення виконавчого провадження у зв`язку з цим стягувачу не надходили ніякі платежі за рішенням суду про стягнення аліментів. Обставина доводиться Інформацією про виконавче провадження). На виконання п. 6, п. 7, п. 8, п. 9, п. 10, ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, повідомляю суд, про наступне: Заходи досудового врегулювання спору не вживались. Заходи забезпечення доказів, або позову до подання позовної заяви - не здійснювались. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач понесе у зв`язку із розглядом справи, обумовлений сплаченою сумою судового збору, який становить 1211,20 грн., а також сумою гонорара адвокату, який позивач мусить сплатити за надання правової допомоги в сумі орієнтовно 25 000 грн. Подання даного позову, свідчить про підтвердження мною, як Позивачем, факту не подання іншого позову (позовів) до цього Відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав. За змістом ч. 7 ст. 85 ЦПК України, у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Оскільки, значна кількість доказів, на які посилається позивач у даному позові, містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доцільним, на мою думку, є використання судом процесуального порядку огляду доказів, встановленого ч. 7 ст. 85 ЦПК. На підставі вищевикладеного, просила : Позов задовольнити. Стягнути з Держави Україна в особі державного органу - ПОКРОВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), код ЄДРПОУ: 34545918 за рахунок бюджетних асигнувань, які виділяються для утримання цього державного органу, на користь позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 85039,37 грн., завданої посадовою особою вищевказаного органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. Провести огляд веб-сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" asvpweb.minjust.gov.ua з метою встановлення, фіксації, огляду та дослідження матеріалів виконавчого провадження №75296069, використавши для цього ідентифікатор доступу сторін виконавчого провадження, зазначений в п. 5 постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2024 р. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Ухвалою від 19 вересня 2025 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу відкрито провадження по справі та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 04.11.2026 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу постановлено Залишити заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі без задоволення. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвалою від 23.03.2026 року Покровського районного суду міста Кривого Рогу постановлено Поновити судовий розгляд для вчинення необхідних процесуальних дій ,а саме дослідження реєстру щодо поштового відправлення виконавчого листа.

23.10.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він посилається на те ,що у провадженні Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа № 212/10830/25 за позовом ОСОБА_7 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення майнових збитків у сумі 85039,37 та судових витрат. Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року відкрито провадження за вищевказаним позовом та надано відповідачам право на подання до суду відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Слід зазначити, що ухвала суду про відкриття провадження разом з позовною заявою отримано 08.10.2025 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції З вимогами викладеними у позовній заяві не погоджується виходячи з наступного: На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження за АСВП №75296069 3 примусового виконання виконавчого листа №212/1437/24, 2/212/1408/24 від 08.04.2024 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення дитини ОСОБА_5 трирічного віку -до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 13.06.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Того ж дня державним виконавцем було направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України з метою виявлення джерел отримання доходів боржником. Згідно отриманих відповідей від 13.06.2024 з Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України було встановлено, що боржник проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

19.06.2024 року державним виконавцем, керуючись ст .ст. 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій було зазначено відраховувати аліменти у розмірі 50% з заробітної плати боржника щомісячно до повного погашення боргу, після погашення заборгованості утримувати аліменти у розмірі 14 частини щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_8 трьох річного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

13.09.2024 державним виконавцем було направлено запит до Державної податкової служби України. Згідно отриманої відповіді було встановлено, що реєстраційний номер облікової картки платника податків закрито або фізичну особу за вказаними у запиті серією (за наявності) та номером паспорта знято з обліку в Державному реєстрі.

13.09.2024 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, копії якої, з електронним цифровим підписом державного виконавця, за допомогою системи АСВП направлені до банківських установ, для виконання. 16.09.2024, 17.09.2024, 19.09.2024, 20.09.2024 державним виконавцем було винесено платіжні інструкції на списання грошових коштів з арештованих рахунків, які були направлені за допомогою системи АСВП до банківських установ для виконання.

27.09.2024 на рахунок відділу ДВС для обліку депозитних і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, надійшли грошові кошти у сумі 11840,35 грн. У результаті чого, розпорядженням державного виконавця було перераховано грошові кошти у сумі 69,00 грн. Витрат виконавчого провадження на користь держави та грошові кошти у сумі 11771,35 грн. Було перераховано на особистий рахунок стягувача. 26.09.2024 для нарахування заборгованості державним виконавцем засобами електронного зв`язку, на електрону пошту військової частини НОМЕР_1 була направлена вимога про надання довідки про доходи боржника за період зарахування до списків особистого складу по 01.09.2024 року.

11.10.2024 на відділу надійшов лист з В/Ч НОМЕР_1 в якому було зазначено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час захисту Батьківщини і виконання бойового наказу в с. Плехово, Суджанського району, Курської області, Російської Федерації..

29.10.2024 на електронну пошту відділу з В/Ч НОМЕР_1 надійшла довідка про доходи боржника. 31.10.2024 згідно наданої довідки про доходи боржника з В/Ч НОМЕР_1 державним виконавцем було зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. За період з 08.02.2024 по 18.08.2024 (на момент смерті боржника) заборгованість складає 85039,37 грн.

11.11.2024 державним виконавцем, керуючись у зв`язку зі смертю боржника на підставі п.3 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Звертає увагу, що на виконані у відділі перебувало виконавче провадження за АСВП №74661981 з примусового виконання судового наказу № 212/2608/24,2- 1/212/538/24 від 18.03.2024 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_3 в розмірі 14 частини на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 05.04.2024 року державним виконавцем, керуючись ст.ст. 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій зазначено відраховувати аліменти у розмірі 50% з заробітної плати боржника, починаючи з 07.03.2024 року до повноліття дитини. Згідно повідомлення Військової частини НОМЕР_1 встановлено, що аліменти згідно вищезазначеного судового наказу утримувались з ОСОБА_4 . На користь ОСОБА_3 у розмірі 50% за період з червня по серпень 2024 року у сумі 46012,84 грн. В позовній заяві ставиться питання про стягнення майнових збитків у сумі 85039,37 грн. Вказані вимоги позивач мотивує наявністю спричиненої шкоди внаслідок протиправної бездіяльності виконавця. З вказаним неможливо погодитись, оскільки нормативно передбачено, що: - Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. Б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого процесуального права (реальні збитки ст. 22 ЦК України). В) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки зобов`язання за вищевказаним виконавчим документом не є виконаним, під час розгляду питання встановлення обсягів переходу обов`язку, необхідно визначати не тільки обсяг прав позивача але і коло його обов`язків, тобто право спадкування необхідно пов`язувати з обов`язком виконання визначеного рішенням суду.

Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, до складу спадщини не входять, зокрема, обов`язки особи як боржника, якщо вони нерозривно пов`язані з його особою і у зв`язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст.ст. 1219, 608 ЦК України).

З викладеного вище вбачається, що обов`язок щодо сплати аліментів на дитину припиняється у разі смерті платника аліментів і не входить до складу спадщини, оскільки дане зобов`язання нерозривно пов`язане з особою батька матері та дитини і не може бути виконане іншою особою.

Натомість, відповідно до вимог частини 1, 4 ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 Сімейного кодексу України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Зі змісту вказаної вище статті вбачається, що від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. Припинення обов`язку по сплаті аліментів не означає анулювання боргу по аліментам, який утворився за життя такого платника аліментів. Наявна на момент смерті спадкодавця заборгованість зі сплати аліментів на дитину входить до складу спадщини, а спадкоємці такого платника зобов`язані погасити заборгованість за рахунок наявних активів спадкової маси. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц, від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 161/11682/15-ц та від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 77, 81, 178, Цивільного процессуального кодексу України, просив відмовити у позовних вимогах ОСОБА_9 про стягнення про стягнення матеріальної шкоди з Покровського ВДВС у м. Кривому Розі у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги ,просив позов задовольнити по підставах викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову ,пояснив ,що відсутня вина відповідача у спричинені матеріальної шкоди позивачу ,надав прояснення аналогічно викладеним у відозві на позов.

Заслухав пояснення сторін та дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини .

Ст. 1166 ЦК України передбачені Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду :

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Ст. 1167 Регламентує підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.1173 ЦПК України передбачене відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування :

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України передбачені підстави відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно вимог ст.76 ЦПК України :

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно вимог ст.77 ЦПК України :

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимого ст.78 ЦПК України :

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст.79 ЦПК України :

1. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України :

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України регламентується Обов`язок доказування і подання доказів :

-Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

- Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

- Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

- Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.82 ЦПК України :

1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

На виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) перебувало виконавче провадження за АСВП №75296069 з примусового виконання виконавчого листа №212/1437/24, 2/212/1408/24 від 08.04.2024 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення дитини ОСОБА_5 трирічного віку -до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 13.06.2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №212/1437/24, 2/212/1408/24 від 08.04.2024 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення дитини ОСОБА_5 трирічного віку -до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно. (арк.с.67 ) за заявою позивача від.11.06.2024 року про примусове виконання судового рішення та наданим нею виконавчим листом(арк.с65.66),які надійшли до відповідача 13.06.2024 року згідно відмітки яка міститься на заяві.

19.06.2024 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну пату та інші доходи боржника та копію постанови направлено до виконання в/ч НОМЕР_1 (арк.с.68),що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції за червень 2024 року ар.к.89.,та копією листа від 19.06.2024 року№ 185136( арк.с.93)

11.11..2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки боржник помер.

Згідно відповіді державного виконавця від 12.12.2024 року ,та наданого відзиву вбачається ,що 13.09.2024 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, копії якої, з електронним цифровим підписом державного виконавця, за допомогою системи АСВП направлені до банківських установ, для виконання. 16.09.2024, 17.09.2024, 19.09.2024, 20.09.2024 державним виконавцем було винесено платіжні інструкції на списання грошових коштів з арештованих рахунків, які були направлені за допомогою системи АСВП до банківських установ для виконання.

27.09.2024 на рахунок відділу ДВС для обліку депозитних і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, надійшли грошові кошти у сумі 11840,35 грн. У результаті чого, розпорядженням державного виконавця було перераховано грошові кошти у сумі 69,00 грн. витраит виконавчого провадження на користь держави та грошові кошти у сумі 11771,35 грн. було перераховано на особистий рахунок стягувача.

31.10.2024 згідно наданої довідки про доходи боржника з В/Ч НОМЕР_1 державним виконавцем було зроблено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. За період з 08.02.2024 по 18.08.2024 (на момент смерті боржника) заборгованість складає 85039,37 грн.

Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог частини 1, 4 ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 Сімейного кодексу України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Зі змісту вказаної вище статті вбачається, що від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. Припинення обов`язку по сплаті аліментів не означає анулювання боргу по аліментам, який утворився за життя такого платника аліментів. Наявна на момент смерті спадкодавця заборгованість зі сплати аліментів на дитину входить до складу спадщини, а спадкоємці такого платника зобов`язані погасити заборгованість за рахунок наявних активів спадкової маси.

Крім того суд враховує ,що на виконані у відділі перебувало виконавче провадження за АСВП №74661981 з примусового виконання судового наказу № 212/2608/24,2- 1/212/538/24 від 18.03.2024 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

05.04.2024 року державним виконавцем, керуючись ст.ст. 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій зазначено відраховувати аліменти у розмірі 50% з заробітної плати боржника, починаючи з 07.03.2024 року до повноліття дитини. Згідно повідомлення Військової частини НОМЕР_1 встановлено, що аліменти згідно вищезазначеного судового наказу утримувались з ОСОБА_4 . На користь ОСОБА_3 у розмірі 50% за період з червня по серпень 2024 року у сумі 46012,84 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що у судовому засіданні не встановлено факт вини відповідача у заборгованості по аліментах ,яка скалася на день смерті боржника, а саме за період з 08.02.2024 по 18.08.2024 -85039,37 грн.

Пояснення поивача та представника позивача в тій частині ,що в наслідок бездіяльності відповідача ,яка полягає у несвоєчасному виконанні рішення суду чим спричинено матеріальну шкоду позивачу у виді заборгованості по аліментах за період з 08.02.2024 по 18.08.2024 року ,а саме -85039,37 грн не знайшли свого підтвердження доказами, тому у задоволенні заявлених вимог слід відмовити у повному обсязі оскільки вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження доказами у судовому засіданні.

На підставі викладеного і керуючись 263-265 ЦПК України ,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Держава Україна в особі Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником державного органу відмовити.

У повному обсязі рішення буде складено 01.10.2026 року.

У повному обсязі рішення складено 01.10.2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Л. І. Хомченко