Decision № 140350331, 05.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/32918/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу №160/32918/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0414047968 від 02 вересня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з 20 червня 2025 року згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, починаючи з червня 2018 року. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпра від 04 березня 2025 року та додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпра від 20 березня 2025 року по справі №206/6323/24 встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, в період з 18 травня 2008 року по 12 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; та встановлено що ОСОБА_1 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 . ОСОБА_2 з 22 березня 2022 року по 12 жовтня 2024 року проходив службу в Національній гвардії України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області. Причини смерті: ушкодження внаслідок військових дій від осколків. На адресу ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано сповіщення про смерть №18/10-429 від 18 жовтня 2024 року, у якому повідомлено, що її чоловік загинув під час виконання бойового завдання. ОСОБА_1 , як член сім`ї загиблого військовослужбовця звернулася до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявами про отримання соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та з заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії по втраті годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02 вересня 2025 року №0414047968 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Вважаючи протиправним рішення відповідача, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/32918/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Разом з тим, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

14 січня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. З червня 2018 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В період з 18.05.2008 по 12.10.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. ОСОБА_2 з 22.03.2022 по 12.10. 2024 проходив службу в Національній гвардії України. ІНФОРМАЦІЯ_3 сержант ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання. Позивачка звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії по втраті годувальника. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.09. 2025 №0414047968 відмовлено позивачці у призначенні пенсії по втраті годувальника. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Ужиті в Законі №2262-ХІІ поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Оскільки позивачка не знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , право на призначення пенсії в разі втрати годувальника у позивачки відсутнє. Враховуючи зазначене, для переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 з більш раннього строку, підстави відсутні.

07 квітня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Павелка Сергія Михайловича надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що станом на дату подання цих додаткових пояснень, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виконало ухвалу суду від 03 грудня 2025 року, а лише надано суду відзив на позовну заяву, в якому Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , як цивільна дружина, не належить до осіб, які визначені в ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мають право на пенсію по втраті годувальника. Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені ст. 29 Закону №2262-ХІІ. Статтею 30 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Вищезазначеною статтею Закону також наведено визначення коло непрацездатних членів сім`ї, які мають право на пенсію по втраті годувальника, а саме: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; батьки та дружина (чоловік); дід і бабуся. Тобто стаття 30 Закону не передбачає право на отримання пенсії по втраті годувальника для такої категорії осіб, як вітчима і мачухи, пасинка і падчерки, а також усиновителів і усиновлених. Натомість право вітчима і мачухи, пасинка і падчерки на пенсію в разі втрати годувальника передбачено окремою нормою ст. 34 Закону, а право на пенсію в разі втрати годувальника вітчима і мачухи, пасинка і падчерки усиновителів і усиновлених ст. 33 Закону. Таким чином стаття 30 Закону не передбачає вичерпного кола осіб, які мають право на пенсію по втраті годувальника. За таких обставин, можна стверджувати, що частина 2 стаття 31 Закону не доповнює статтю 30 Закону, а надає членам сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, право перейти на нову пенсію. Пенсійний фонд зазначає, що лише особи, які передбачені у статті 30 Закону мають право на пенсію у разі втрати годувальника. Такі твердження спростовуються нормами, що викладені у ст. ст. 33-34 Закону. Враховуючи вищезазначене, а також те, що ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого Захисника України - Фесика В.Д. та перебувала на повному його утриманні, і для неї така допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування (відповідні обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили), ОСОБА_3 , як особа, яка отримує пенсію за віком, має право перейти на нову пенсію пенсію по втраті годувальника.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком починаючи з червня 2018 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно сповіщення сім`ї №18/10-429, ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік, командир бойової машини - командира 3 відділення 2 зводу оперативного призначення 6 роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області.

Згідно із довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 03.06.2025 року №132 виданої ОСОБА_1 , сержант ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в с. Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області.

Судом також встановлено, що рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04.03.2025 року по справі №206/6323/24/24 було встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Додатковим рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2025 року по справі №206/6323/24/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 , на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила призначити та виплачувати їй пенсію в разі втрати годувальника на підставі ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0414047968 від 02.09.2025 року повідомлено, що відповідно до ст. 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Згідно з ст. 21 "Сімейного кодексу України" шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Оскільки ОСОБА_1 не знаходилась у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_2 , а тому право на призначення пенсії в разу втрати годувальника відсутнє. Враховуючи викладене, в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до ст. 30 Закону № 2262-ХІІ ОСОБА_1 відмовлено.

Листом № 0400-010314-8/179714 від 25.09.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримавши документи щодо призначення пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого солдата ОСОБА_2 , повідомило, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя та оскільки позивачка не знаходились у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , призначення пенсії в разі втрати годувальника відсутнє.

Вважаючи протиправним рішення відповідача, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262- XII).

Згідно із статтею 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Стаття 5 Закону №2262-ХІІ передбачає, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ст.7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Відповідно до статті 11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Отже за змістом вказаних приписів пенсія у разі втрати годувальника членам сім`ї військовослужбовця може бути призначена за їх вибором як за Законом №2262-ХІІ, так і за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із положеннями абзацу 22 статті 1 Закону №1058-ІV пенсії розуміють як щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім`ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Частиною 1 статті 36 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 2 статті 36 Закону №1058-ІV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

В силу пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Стаття 29 Закону №2262-ХІІ передбачає, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно із ч.1 ст.30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно із статтею 41 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Відповідно до положень статті 48 Закону №2262-ХІІ, заява про призначення пенсії згідно із цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Спірним питанням щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника у цій справі є те, що позивач на час смерті ОСОБА_2 не перебувала з ним у шлюбі, зареєстрованому у встановленому законодавством порядку, а тому, на думку відповідача, вона не відноситься до категорії осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Суд вважає помилковими такі висновки пенсійного органу та зазначає наступне.

Абзацом 1 частин 2, 4 статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Частиною 4 статті 3 СК України, передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Як вже зазначалось раніше та підтверджено матеріалами справи, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2025 року по справі №206/6323/24/24 було встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки питання отримання пенсії не стосується прав та обов`язків подружжя, а в Порядку № 3-1 та в Законі № 2262-XII законодавець не вживає словосполучення "один із подружжя", слово "шлюб", системний аналіз вказаних ч.3 ст.3 та ч.1 ст.21 СК України дозволяє дійти висновку, що особа, яка має фактичні шлюбні відносини, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили, вважається дружиною або чоловіком відповідно одне одного. Докази того, що загиблий не вважався годувальником позивача, відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність неврахування відповідачем рішення суду, яким підтверджено фактичні шлюбні відносини позивача з загиблим військовослужбовцем. Позивач мала законне сподівання на призначення вказаного виду пенсії з огляду на ст.30 Закону № 2262-XII щодо права членів сім`ї військовослужбовця, який загинув, на отримання пенсії в разі втрати годувальника, яку відповідач безпідставно не врахував у спірних правовідносинах.

Відповідачем не вказано на існування будь-яких інших об`єктивних та законних підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії на заявлених умовах, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0414047968 від 02 вересня 2025 року про відмова у призначенні пенсії в разі втрати годувальника є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому позивач заявляє вимогу про зобов`язання призначити їй пенсію в разі втрати годувальника з 20 червня 2025 року, однак доказів на підтвердження обставин звернення до пенсійного органу із заявою саме з цієї дати матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, з дати звернення із відповідною заявою.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на те, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0414047968 від 02 вересня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з дати звернення із відповідною заявою.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева