Decision № 140349873, 05.10.2026, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8122/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сонечко» ЛТД про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівник Луцької окружної прокуратури Волинської області (далі позивач, прокурор) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради, Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сонечко» ЛТД (далі відповідач, ТОВ Фірма «Сонечко» ЛТД) визнання протиправною бездіяльності щодо неукладення з відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини «Площа з адміністративними будівлями і житловими будинками, сквером» у м. Луцьку по проспекту Волі, 15 (охоронний №2358-ВЛ) та зобов`язання протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, укласти з Відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради охоронний договір на об`єкт нерухомого майна торгово-офісне приміщення №2 площею 123 кв.м., реєстраційний номер майна 643922807101, яке відноситься до об`єктів культурної спадщини місцевого значення - «Площа з адміністративними будівлями і житловими будинками, сквером» у м. Луцьку по проспекту Волі, 15 (охоронний номер №2358- ВЛ).

В обґрунтування позову вказано, що відповідно до переліку об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка архітектури «Житловий будинок» по проспекту Волі, 15 у м. Луцьку (охоронний №2358-ВЛ) віднесена до пам`ятки архітектури місцевого значення згідно постанови Волинського облвиконкому №252 від 16.06.1982.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема від 26.05.2025 № 4788520878 відповідачу належить частина приміщення по проспекту Волі 15, м. Луцьк, зокрема торгово-офісне приміщення №2 площею 123 кв.м., реєстраційний номер майна 643922807101. Право власності зареєстровано 19.05.2015.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Наголошує, що обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Зазначає, що відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Водночас, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач з 2015 року й дотепер не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини.

Вказує, що правопорушення у вигляді неукладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час існує обов`язок укласти охоронний договір на належну відповідачу частину пам`ятки архітектури місцевого значення «Площа з адміністративними будівлями і житловими будинками, сквером» у м. Луцьку по проспекту Волі, 15.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзиву від ТОВ Фірма «Сонечко» ЛТД до суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до переліку об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка архітектури «Житловий будинок.» по проспекту Волі, 15 у м. Луцьку (охоронний № 2358-ВЛ) віднесена до пам`ятки архітектури місцевого значення згідно постанови Волинського облвиконкому №252 від 16.06.1982.

Відповідно до листа відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради від 14.11.2025 цю ж саму будівлю внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Так згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 та додатку до нього вказану пам`ятку архітектури внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у Волинській області за категорією місцевого значення із назвою «Площа з адміністративними будівлями і житловими будинками, сквером» та присвоєно охоронний № 2358-ВЛ.

На вказану пам`ятку архітектури виготовлено облікову картку, відповідно до якої: пам`ятка розташована в центральній частині міста, формує забудову парної сторони проспекту Волі, що остаточно сформувалася в кінці 50 років ХХ століття.

Згідно паспорту вказаного об`єкту будинок АДРЕСА_1 був зведений до будинку № 11, автором проекту виступав В. Бабій (1954 р.). У містобудівному аспекті пам`ятка становить органічну частину архітектурного ансамблю у центральній частині сучасного міста, є вадливим акцентом міської забудови 1950х-1960х років. В історичному аспекті виявляє один із важливих етапів містобудівельного розвитку міста. У художньо-естетичному плані представляє характерний тип елітарного багатоквартирного будинку в академічному стилі 1950-х років з притаманною цьому стилю монументальністю об`ємно-просторової структури, помпезним оздобленням фасадів.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема від 26.05.2025 № 4788520878 відповідачу належить частина приміщення по проспекту Волі 15, м. Луцьк, зокрема торгово-офісне приміщення № 2 площею 123 кв.м., реєстраційний номер майна 643922807101. Право власності зареєстровано 19.05.2015.

Згідно з інформацією відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради від 15.06.2026 заходи до спонукання відповідача, як власника частини пам`ятки архітектури, до укладення охоронних договорів, в тому числі в судовому порядку, не застосовувалися, а станом на теперішній час відповідний охоронний договір відповідачем не укладений.

Про відсутність укладеного вказаного охоронного договору з відповідачем свідчить і інформація наведена у листах Волинської обласної державної адміністрації.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтею 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а).

Внутрішня політика держави є сукупністю напрямів її діяльності в економічній, соціальній, гуманітарній, науковій, освітній, культурній, демографічній, правоохоронній, військовій та інших найважливіших сферах суспільного життя.

Держава повинна забезпечувати розвиток кожного з них однаково. Усі напрями її внутрішньої політики є важливими для забезпечення національних інтересів України щодо збереження ідентичності Українського народу, сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави, досягнення зростання рівня та якості життя населення, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Забезпечення обороноздатності, особливо в умовах відкритого акту агресії проти України з боку російської федерації (далі рф), є першочерговим завданням держави, від виконання якого залежить можливість ефективного розвитку інших сфер.

Проте це не означає, що інші напрями внутрішньої політики держави повинні залишитися без належної уваги, оскільки в такому випадку втрачається мета та сенс оборонної сфери.

Таким чином, в умовах сьогодення питання збереження ідентичності та самобутності нації набуло особливої гостроти, однією з важливих складових якого є охорона культурної спадщини.

Культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку суспільства держави, вагомою складовою культури людської цивілізації.

Ставлення до культурної спадщини є показником рівня розвитку суспільства та духовної зрілості громадян.

Згідно з нормами міжнародного права охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захист таких пам`яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь, становить безпосередній державний інтерес.

Нормами міжнародного права закріплено виключну цінність об`єктів культурної спадщини для нинішніх і майбутніх поколінь та визначено їх охорону першочерговим завданням для всього людства.

У свою чергу, чинним законодавством України, зокрема Конституцією України та Законом, імперативно проголошено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки такі об`єкти є частиною самобутності Українського народу, її історії та культури.

Збереження та захист пам`яток забезпечується Державою.

Збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави.

Оскільки культурна спадщина це найпотужніша складова формування української ідентичності, її ефективне збереження, відновлення і відповідне використання є одним із провідних завдань держави у сфері культури.

Отже, захист об`єктів культурної спадщини, в тому числі в умовах сьогодення, беззаперечно становить державний інтерес.

Держава, як гарант права захисту об`єктів культурної спадщини, здійснює реалізацію вказаних завдань та їх гарантій, у тому числі через діяльність спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Правовідносини, пов`язані з використанням об`єкту культурної спадщини всупереч встановленому законодавством порядку, такому суспільному інтересу не відповідає.

У вказаних правовідносинах органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції, є виконавчий комітет Луцької міської ради та відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради, які не вживають дієвих заходів на захист інтересів держави.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 11 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Пунктом 11 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 17.05.2021 №246 «Про делегування повноважень з укладення охоронних договорів» повноваження щодо укладення охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини делеговано виконавчому комітету Луцької міської ради.

Крім того, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 10.08.2023 №334 делеговано відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме укладання (поновлення у випадку необхідності) охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Рішенням Луцької міської ради від 28.04.2021 №10/69 «Про затвердження структури виконавчих органів міської ради, загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів» утворено Відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради. Рішенням Луцької міської ради від 28.04.2021 №10/118 затверджено «Положення про відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради», відповідно до якого відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради є виконавчим органом Луцької міської ради.

Відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини Луцької міської ради відповідно до повноважень, наданих міською радою та чинним законодавством.

Відповідно до пункту 3.1.9 Положення відділ охорони культурної спадщини Луцької міської ради забезпечує укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, Луцькою окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради, відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради скеровувалися листи від 26.05.2026 з інформацією щодо порушення інтересів держави, що полягають у порушенні відповідачем вимог чинного законодавства з питань охорони культурної спадщини.

З відповідей уповноважених органів 15.06.2026 вбачається, що дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, щодо укладення відповідачем охоронного договору, зокрема шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру, не вживались, що вказує на бездіяльність уповноважених органів.

Окрім того, виконавчим комітетом Луцької міської ради та відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради заходи щодо зобов`язання відповідача укласти охоронний договір на вищевказаний об`єкт культурної спадщини у судовому порядку з 2015 року не вживались.

Всупереч вимог статті 6 та частини першої статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою припинення правопорушення фінансові санкції за порушення законодавства до відповідача не застосовувались.

Таким чином, наведене свідчить про триваючу бездіяльність уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини виконавчого комітету Луцької міської ради та відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради.

Варто зауважити, що тривала бездіяльність органу уповноваженого на охорону культурної спадщини призводить до того, що частина пам`ятки архітектури використовується із порушенням статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема без укладення відповідного охоронного договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (п.п. 8.25 та 8.26 цієї постанови) вкотре зазначила про те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до вимог підпункту 10 пункту б частини першої статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать - забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, як вбачається із вищенаведеного, виконавчим комітетом міської ради, як органу якому підконтрольний та підзвітний спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини, також не вжито належних та достатніх заходів задля усунення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, в тому числі шляхом звернення до суду.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведені вище обставини щодо обізнаності виконавчого комітету Луцької міської ради та відділу охорони культурної спадщини про порушення відповідачем пам`яткоохоронного законодавства України, наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні компетентні органи бездіють протягом тривалого часу.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, позовні вимоги прокурора підлягають до задоволення.

Враховуючи вимоги частини другої статті 139 КАС України, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури (45001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 13) в інтересах держави до в особі Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327), Відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б. Хмельницького, будинок 40а) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сонечко» ЛТД (43023, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 15, код ЄДРПОУ 13358849) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Сонечко» ЛТД щодо неукладення з відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини «Площа з адміністративними будівлями і житловими будинками, сквером» у м. Луцьку по проспекту Волі, 15 (охоронний №2358-ВЛ).

Зобов`язати Товариств з обмеженою відповідальністю Фірма «Сонечко» ЛТД протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, укласти з відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради охоронний договір на об`єкт нерухомого майна торгово-офісне приміщення №2 площею 123 кв.м., реєстраційний номер майна 643922807101, яке відноситься до об`єктів культурної спадщини місцевого значення - «Площа з адміністративними будівлями і житловими будинками, сквером» у м. Луцьку по проспекту Волі, 15 (охоронний номер №2358 ВЛ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк