Decision № 140348413, 05.10.2026, Tyvriv District Court of Vinnytsia Oblast

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 с-ще Тиврів 145/1363/26

2-а/145/11/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванець В. Д.

за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.07.2026 серії ЕНА № 7505716,

ВСТАНОВИВ:

До Тиврівського районного суду Вінницької області 31.07.2026 з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.07.2026 серії ЕНА № 7505716.

Позов обґрунтовує тим, що 23.07.2026 він по пошті отримав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7505716 від 07.07.2026.

Згідно з указаною постановою, винесеною 07.07.2026 інспектором відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Пивовар А.В. його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Однак він жодним чином не порушував правил дорожнього руху, вважає, що його притягнуто неправомірно до адміністративної відповідальності, виходячи з такого.

Ним не порушувались правила стоянки, оскільки по вул. Гоголя в с-щі Тиврів відсутні пішохідні переходи, а також працівниками поліції не здійснювалися метрологічно перевіреними приладами виміри відстані.

Ним не було вчинено порушень передбачених п. 2.3.в ПДР щодо руху без використання ременя безпеки.

На його зауваження, що він нічого не порушував та на його прохання показати відеозапис, що зафіксував порушення ПДР, поліцейський не відреагував. Крім того, він у ході розмови повідомив поліцейських, що вони наздоганяючи його ззаду, не могли бачити чи був він пристебнутий ременем безпеки.

Також ним було заявлено клопотання, щодо того, що він хоче скористатися допомогою адвоката, однак клопотання інспектор не задовольнив, заявив, що "це ваші проблеми" і надав йому на підпис постанову.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У порушення ч. 2 ст. 283 КУпАП посадовою особою не вказано місця вчинення на його думку адміністративного правопорушення, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови прописано лише назву вулиці та місто без номеру прив`язки будинку чи будь-якої іншої споруди для ідентифікації місця вчинення правопорушення, вулиця має перелік номерів будинків, яких не вказано в оскаржуваній постанові, а тому не зрозуміло де саме, за якою адресу, на думку працівника поліції, було скоєно правопорушення. Враховуючи все викладене слід прийти до висновку про недопустимість доказу - постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7505716.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. В даному випадку без дотримання процедури щодо розгляду справи було винесено постанову, без проведення офіційного розгляду справи, тим самим позбавлено можливості скористатися правами передбаченими нормами КУпАП.

Інспектор не надав можливості скористатися допомогою адвоката. Про наявність такого клопотання може підтвердити відеозапис, що здійснювався бодікамерою інспектора.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали адміністративної справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, вважає, що постанова від 07.07.2026 є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Просить скасувати постанову винесену інспектором відділу поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Пивоваром А.В., серія ЕНА № 7505716 від 07.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, провадження у справі закрити, стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано в ГУНП у Вінницькій області відеозаписи з бодікамери інспектора ВП № 2 (м. Гнівань) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Пивовара А.В. від 07.07.2026, на якому зафіксовані факти документування адміністративного правопорушення скоєного позивачем та складання постанови від 07.07.2026 серії ЕНА № 7505716.

14.08.2026 представник відповідача подав до суду витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, у якому заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Підставою для зупинки ТЗ засобу, яким керував позивач була зупинка ТЗ ближче 10 метрів до пішохідного переходу, в подальшому працівниками поліції було подано звуковий сигнал про зупинку ТЗ, також на момент зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, при перевірці документів було встановлено що водій керував ТЗ з обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутим ременем безпеки та на вимогу працівника поліції не пред`явив документів на право керування ТЗ, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до п. 1 та п. 2. ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 25.09.2019, справа №127/19283/17, адміністративне провадження №К/9901/17925/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду роз`яснив, що в р.2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі такі документи та на вимогу працівника поліції пред`явити їх.

Крім того, оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП у повному обсязі, при цьому положення даної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу та зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин і нормативного акта, що передбачає відповідальність.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Перевірка особи за наявними базами даних та виявлення факту правопорушення являється підставою для реагування у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому є загальновідомим той факт, що є неможливим долучення відповідної інформації до постанови по справі про адміністративне правопорушення під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення.

Одночасно слід зазначити, що притягуючи особу до адміністративної відповідальності за результатами перевірки по наявних базах даних поліцейський фактично констатує наявність відповідної інформації у базах даних МВС.

Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, позивач посилаючись на ряд обставин зобов`язаний їх підтвердити належними та допустимими доказами

Водночас відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення (відео файл з бодікамери 797939 - додається).

При огляді відеофайлу встановлено, що на проїжджій частині дороги при зупинці позивача, який керував ТЗ Тесла, д.н.з. НОМЕР_1 , поліцейським роз`яснено підставу зупинки (а саме попередньо позивач допустив зупинку ТЗ ближче чим 10 метрів до пішохідного переходу) надано для огляду відео із записом відеодоказу, але позивач усупереч розумінню вчиненого ним правопорушення намагався уникнути відповідальності. Окрім того, на відео чітко видно як позивач сидить за кермом ТЗ із не пристебнутим ременем безпеки, посилаючись на те, що він відстібнув його, коли підходив до нього працівник поліції, але з якою метою він вчинив такі дії не повідомив. Окрім того, під час зупинки ТЗ на вимогу працівника поліції, позивач не увімкнув сигнал аварійної зупинки, про що також звернув увагу поліцейський, але ОСОБА_1 вчинив суперечку та почав сваритись з працівниками поліції. А в подальшому на вимогу працівника поліції не надав відповідні документи на право керування ТЗ.

Далі водієві було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено суть вчиненого правопорушення та про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Жодних заяв, клопотань чи заперечень водій не висловлював. Після винесення оскаржуваної постанови водієві було доведено її зміст, але від отримання копії постанови він відмовився, тому постанова була надіслана йому поштою.

Щодо ненадання можливості скористатись правовою допомогою під час складання постанови про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини спростовуються, оскільки на відеозаписі з бодікамери позивач не вимагав щодо надання йому правової допомоги, або роз`яснення правових норм, що окрім того підтверджується його зухвалою поведінкою, реагуванням на запитання поліцейського та пред`явлення запитуваних поліцейським реєстраційних документів.

Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 КАС України.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Судом установлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7505716 від 07.07.2026 (а.с.7), яку виніс інспектор відділення поліції № 2 (Гнівань) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області: 07.07.2026 в 11:14 по вул. Гоголя в с-щі Тиврів водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3в ПДР - ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також здійснив зупинку ТЗ ближче 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП, на вимогу працівника поліції не пред`явив документ, що посвідчує право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.4а ПДР - ч. 1 ст. 126 КУпАП, при зупинці працівниками поліції не увімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п.9.9.б - ст. 125 КУпАП, об`єднано згідно зі ст. 36 КУпАП, чим порушив п.2.3.в ПДР порушення правил користування ременями безпеки - ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У постанові вказана дата розгляду справи 07.07.2026 11:28, прийняте рішення - штраф 510 грн. У пункті 7 постанови "до постанови додаються" зазначено відео з нагрудної бодікамери 797939, в пунктах 8 "права за ст. 268, 289 КУпАП мені роз`яснено" та 9 "копія постанови мною отримано" постанови зазначено «відмовився».

Позивач ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії серія НОМЕР_2 , про що зазначено в пункті 4 оскаржуваної постанови.

Згідно з копіями супровідного листа про направлення позивачу оскаржуваної постанови від 08.07.2026, (номер відправки) R233100021662 та деталей трекінгу відстеження вказаного листа, позивач отримав постанову серії ЕНА № 7505716 - 23.07.2026 (а.с.8,9).

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 9.9.б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Згідно з п. 2.3.в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

Відповідно до п.2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1., в тому числі і посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з 15.9. ПДР України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки ОСОБА_1 інкримінується вчинення декількох адміністративних правопорушень, справи про які 07.07.2026 одночасно розглядалися поліцейським, стягнення було накладено за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 та ст. 125 КУпАП.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що норми ст. 283 КУпАП не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення.

Так, згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на що також вказав представник відповідача у відзиві.

Відповідно до вимог наказу МВС від 18.12.2018 № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При огляді відеозапису з бодікамери 797939, який зазначено в оскаржуваній постанові як доказ, судом установлено, що відео розпочинається о 11:12 07.07.2026 коли поліцейський виходить зі службового автомобіля, попереду якого, на проїжджій частині дороги, ближче до правого краю, стоїть автомобіль Тесла, д.н.з. НОМЕР_1 . Поліцейський підходить до водія, представляється, повідомляє про відеофіксацію та запитує, чому водій порушує правила дорожнього руху. Вказує, що водій не пристебнутий паском безпеки, на що ОСОБА_1 вказує, що тільки відстебнувся. Далі поліцейський зазначає, що водій зупинився за 2-3 метри до пішохідного переходу, однак ОСОБА_1 вказує, що до пішохідного переходу було 20 метрів та просить пред`явити докази порушення ним ПДР України. В 11:14 поліцейський вказує, що водій не ввімкнув під час його зупинки аварійної світлової сигналізації, після чого ОСОБА_1 її вмикає. Далі поліцейський пропонує ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія, однак він просить спочатку показати докази порушення ним правил дорожнього руху. В 11:15 один з поліцейських щось демонструє водію на своєму мобільному телефоні, при цьому останній вказує, що до переходу більше ніж 10 метрів та пропонує поїхати здійснити замір. Далі під час перегляду відео, ОСОБА_1 вказує рух рукою, тобто на момент, коли він відстебнув пасок безпеки після його зупинки. В 11:21 ОСОБА_1 пред`являє поліцейським посвідчення водія, однак вони зазначають, що уже не потрібно. Далі поліцейський розпочинає розгляд справи, роз`яснює водію його права, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомляє суть вчинених правопорушень та про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП. Відео закінчується в 11:22, оскаржувана постанова винесена об 11:28 07.07.2026.

Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 інкримінується вчинення о 11:14 руху на автомобілі без пристебнутого ременя безпеки та зупинку ближче 10 метрів до пішохідного переходу, водночас відео розпочинається об 11:12, коли автомобіль уже був зупинений поліцейськими.

Суд зазначає, що на виконання ухвали суду в частині витребування доказів, відповідач надав відеозапис з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовані факти документування адміністративного правопорушення скоєного позивачем.

Водночас на відео відсутні докази зупинки ОСОБА_1 ближче ніж за 10 метрів до пішохідного переходу та керування ним автомобілем з не пристебнутим паском безпеки, крім того відеозаписом спростовується факт учинення водієм порушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 в 11:21 07.07.2026 пред`явив посвідчення водія, після чого розпочався розгляд справи на місці та закінчився об 11:28. Складання оскаржуваної постанови відбувалося без участі водія та не зафіксоване на бадікамеру поліцейського.

Суд звертає увагу, що відеозаписом з бодікамери підтверджується лише порушення водієм ст. 125 КУпАП, а саме те, що він після зупинки не ввімкнув світлової аварійної сигналізації. Після зауваження поліцейського, порушення було усунуто на місці.

При цьому позивач не заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.

Водночас, суд не бере до уваги твердження позивача, що поліцейські проігнорували його клопотання про можливість скористатися допомогою адвоката, оскільки ОСОБА_1 після роз`яснення йому прав такого клопотання не заявляв.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд враховує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, суд установив, що відповідач не надав жодних об`єктивних і беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.121, ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, що водій керував автомобілем будучи не пристебнутим паском безпеки, здійснив зупинку ближче ніж за 10 метрів до пішохідного переходу та не пред`явив посвідчення водія.

Згідно з п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Указана норма містить виключний перелік рішень, які може прийняти суд за наслідками розгляду справи, а отже суд не може скасувати постанову в певній частині.

Отже, оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення у виді постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування постанови про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, тому адміністративний позов необхідно задоволити, а рішення суб`єкта владних повноважень скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 665,60 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 286 КАС України, ст. 9, 121, 125, 126, 251, 268, 280, 283, 284, 287, 288, 289 КУпАП, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07 липня 2026 року серії ЕНА №7505716 - задоволити.

Постанову інспектора відділення поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 07 липня 2026 року серії ЕНА № 7505716 - скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05 жовтня 2026 року

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, юридична адреса: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця Вінницького району Вінницької області.

Суддя Іванець В. Д.