Decision № 140346449, 15.09.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа № 911/1105/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Груп»

2. ОСОБА_1

про стягнення 146 487,98 гривень

за участю представника позивача Пастушенка Б.Ю. (довіреність б/н від 12.01.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі також - АТ «ПУМБ»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" (далі також - ТОВ "Карготранс Груп"/відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 /відповідач 2) про солідарне стягнення 264 087,95 гривень, з яких:

- 242 370,81 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.04.2025 у справі №911/1105/25 прийняв до розгляду позовну заяву АТ «ПУМБ», відкрив провадження та призначив розгляд такої справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 26.05.2025.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.05.2025 призначив судове засідання на 30.06.2025.

У судовому засіданні 30.06.2025 представник позивача повідомив про необхідність подання доказів часткового погашення позичальником суми кредиту.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.06.2025 у цій справі перейшов до розгляду її за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.08.2025, а також, зокрема, надав сторонам строк до 18.08.2025 для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності).

Господарський суд Київської області ухвалами від 18.08.2025 та 22.09.2025 у цій справі відклав підготовче провадження на 22.09.2025 та 13.10.2025 відповідно.

Водночас 15.08.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У вказаному клопотанні позивач зазначив, що у зв`язку з погашенням позичальником заборгованості за кредитними договором після подання позову до суду відповідна заборгованість відповідачів станом на 14.08.2025 склала 127 391,03 грн, з яких:

- 124 770,84 гривень заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 2 620,19 гривень заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом.

Відповідно до вказаного вище клопотання позивач просив долучити до матеріалів справи як означене клопотання, так і додані до нього виписки по рахунку за тілом та відсотками, а також розрахунок заборгованості станом на 14.08.2025.

У підготовчому засіданні 22.09.2025 суд прийняв до розгляду вказане вище клопотання позивача разом з долученими до нього документами.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.10.2025 закрив підготовче провадження у цій справі та призначити її до судового розгляду по суті на 18.11.2025.

Господарський суд Київської області ухвалами від 18.11.2025 та 30.12.2025 у справі №911/1105/25 оголосив перерву у судовому засіданні до 30.12.2025 та 10.02.2026, відповідно.

09.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення:

- виписки по оборотах по рахунку ТОВ "Карготранс Україна", що відображає рух коштів по основній сумі (тілу) кредиту;

- виписки по простроченому тілу кредиту, а також виписки по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами за вказаний період.

У судовому засіданні 10.02.2026 суд дійшов висновку про залишення без розгляду означеного вище клопотання позивача з огляду на пропуск встановленого строку, на стадії розгляду справи по суті та без дотримання передбаченого процесуальними нормами порядку стосовно повідомлення та обґрунтування поважності причини пропуску такого строку.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.02.2026 у цій справі постановив повернутися до стадії підготовчого провадження та здійснювати подальший розгляд справи у підготовчому засіданні, яке призначив на 02.03.2026 та, надалі, відповідною ухвалою відклав на 06.04.2026.

27.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У вказаному клопотанні позивач зазначив, що станом на 25.02.2026 заборгованість відповідачів за кредитним договором склала 141 989,22 грн, з яких:

- 124 770,84 гривень заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 17 218,38 гривень заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом.

Відповідно до вказаного вище клопотання позивач просив долучити до матеріалів справи як означене клопотання, так і доданий до нього розрахунок заборгованості станом на 25.02.2026.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.04.2026 у цій справі закрив підготовче провадження та призначив її до судового розгляду по суті на 19.05.2026.

Господарський суд Київської області ухвалами від 19.05.2026, 09.06.2026 та 29.06.2026 у цій справі оголошував перерву у судовому засіданні, відповідно, до 09.06.2026, 29.06.2026 та 15.09.2026.

Зокрема ухвали від 09.06.2026 та 29.06.2026 судом постановлено у зв`язку необхідністю витребування у позивача, у порядку з ч. 5 ст. 161 ГПК України, письмових пояснень:

1) стосовно узгодженості між вказаними у розрахунках сумами погашеного тіла кредиту та відображеними у виписці по оборотах по поточному рахунку відомостями надходжень коштів, з поясненням щодо того, в рахунок яких платежів по тілу кредиту та/або місячних платежів по процентах позивачем здійснено зарахування коштів, у тому числі:

- різниці між 44 567,89 грн та 43 091,14 грн у сумі 1476,75 грн (дата надходження 22.10.2024);

- різниці між 21 000,00 грн та 12 393,68 грн у сумі 8 606,32 грн (дата надходження 11.11.2024);

- 23 000,00 грн (дата надходження 24.02.2025);

2) стосовно узгодженості між вказаними у розрахунках сумами погашеного тіла кредиту: 02.05.2025 - 65 485,81 грн та 11.07.2025 - 52 114,16 грн, та відомостями щодо надходжень коштів у виписці по оборотах по поточному рахунку;

3) стосовно того, коли і у яких сумах погашено відсотки, тобто за рахунок яких конкретних надходжень (дата і сума) позивачем погашено проценти, які нараховано до 24.10.2024;

4) стосовно того, які норми права та/або положення договору застосовано позивачем при здійснені зарахування коштів, що надійшли на рахунок позичальника, у тому числі при виборі черговості зарахування коштів - погашення тіла або відсотків.

19.06.2026 та 25.08.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області шляхом реєстрації у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог вказаних вище ухвал суду.

До відповідних пояснень від 19.06.2026 позивач також додав виписки/особові рахунки з 22.10.2024 по 11.06.2026 та з 10.09.2020 по 26.02.2025.

Згідно з ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З огляду на вказані норми процесуального закону, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин спору, які входять в предмет доказування, як наслідок встановлення об`єктивної істини, справедливого та неупередженого розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про прийняття поданих позивачем додаткових пояснень від 19.06.2026 та 25.08.2026.

Висновуючи вказане, судом враховано, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, тоді як згідно частини 5 статті 13 ГПК України з метою дотримання принципу змагальності сторін при здійсненні судочинства господарський суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Вказане узгоджується з приписами пунктів 1-2 частини 1 статті 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стосовно ж доданих до пояснень від 19.06.2026 виписок/особових рахунків з 22.10.2024 по 11.06.2026 та з 10.09.2020 по 26.02.2025, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Попри вказане позивач не навів жодних обґрунтувань поважності причин пропуску встановлених законом строків та подання доказів не разом із позовом на стадії підготовчого провадження, а вже після його закриття та на стадії розгляду справи по суті.

У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що:

- вказані вище норми процесуального закону не містять інших правил та порядку подання доказів, аніж у наведеній вище статті 80 ГПК України, та не звільняють учасників справи, зокрема і позивача від унормованого такою статтею терміну (строку) подання доказів;

- приписами ГПК України не передбачено обов`язку суду встановлювати мотиви пропуску процесуального строку та поважність причин такого пропуску самостійно, без порушення особою відповідного питання та наведення відповідних доводів у формі явно змістовних та логічно побудованих аргументів;

- норми процесуального права не встановлюють окремого права та/або строків для подання учасником на стадії розгляду справи по суті нових доказів з метою підтвердження власних пояснень на поставлені судом питання.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду виписок/особових рахунків з 22.10.2024 по 11.06.2026 та з 10.09.2020 по 26.02.2025, поданих позивачем разом із додатковими поясненнями 19.06.2026.

У судове засідання 15.09.2026, як і у всі попередні судові засідання представники ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 не з`явились, як і не з`явилася особисто Рядинська О.Ю.

Про причини неприбуття у судові засідання з розгляду цієї справи відповідачі 1, 2 не повідомили, як і не скористалися у встановлений судом строк наданим їм статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом та не подали ані відзиву на позовну заяву, ані жодних доказів у справі.

У розрізі зазначеного вище та можливості відповідачів реалізувати свої процесуальні права суд зазначає таке.

Так, ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі направлено ТОВ "Карготранс Груп" на вказану в ЄДР адресу місцезнаходження - 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 118/19, квартира 162, а також на вказану в укладеному з позивачем договорі адресу електронної поштової скриньки - kargotrans2018@gmail.com.

Ухвалу про відкриття провадження у цій справі та усі постановлені судом надалі ухвали також доставлено до електронного кабінета ТОВ "Карготранс Груп" в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Оскільки електронного кабінету Рядинської О.Ю. в підсистемі ЄСІТС «Електоннний суд» не зареєстровано, а офіційним місцем її реєстрації відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вказано окуповану рф територію, ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та всі надалі постановлені ухвали судом надіслано відповідачці 2 на вказані в укладеному з позивачем договорі адреси:

- місця проживання - АДРЕСА_1 ;

- електронної поштової скриньки - moduscontakt@gmail.com.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за №№0601132185437, 0601132186263, якими на адресу ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у цій справі, вказану кореспонденцію адресатам вручено.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №067032847207, яким на адресу ОСОБА_1 судом направлено ухвалу про призначення ціє справи до розгляду по суті, вказану кореспонденцію адресату вручено.

Також у порядку ч. 10 ст. 176 ГПК України судом здійснено оголошення про виклик ОСОБА_1 як у підготовче засідання, так і в засідання розгляду цієї справи по суті шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному вебпорталі судової влади України за адресою https://court.gov.ua/unknown/sud5012.

Окрім того, ухвалу про відкриття провадження у цій справі та всі надалі постановлені ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачам 1, 2 надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

Відтак у судовому засіданні 15.09.2026, за наслідками дослідження на стадії розгляду цієї справи по суті як додаткових пояснень позивача від 19.06.2026 та 25.08.2026, так і поданих позивачем на стадії підготовчого провадження пояснень від 15.08.2025 та доданої до них, зокрема, виписки по рахунку за тілом кредиту, Господарський суд Київської області ухвалою від 15.09.2026 провадження за позовом АТ «ПУМБ» (ідентифікаційний код 14282829) до ТОВ «Карготранс Груп» (ідентифікаційний код 42360324) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) в частині вимоги про солідарне стягнення 117 599,97 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту закрив.

Стосовно ж решти заявлених у цій справі вимог, у розрізі поданих позивачем на стадії підготовчого провадження клопотань від 15.08.2025 та 27.02.2026, а також долучених до цих клопотань розрахунків заборгованості в частині, суд зазначає таке.

Так, у клопотанні від 15.08.2025 позивач зазначив, що у зв`язку з погашенням позичальником заборгованості за кредитними договором після подання позову до суду відповідна заборгованість відповідачів станом на 14.08.2025 склала 127 391,03 грн, з яких:

- 124 770,84 гривень заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 2 620,19 гривень заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом, а вказаний розмір процентів у доданому до згаданого клопотання розрахунку обчислено позивачем як різницю між визначеною сумою процентів загалом за період з 25.10.2024 по 14.08.2025 та сумою коштів, сплачених позичальником за такий період, внаслідок чого частково оплаченими/неоплаченими повністю обліковано проценти за період з 25.06.2025 по 14.08.2025.

У клопотанні ж від 27.02.2026 позивач зазначив, що станом на 25.02.2026 заборгованість відповідачів за кредитним договором склала 141 989,22 грн, з яких:

- 124 770,84 гривень заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 17 218,38 гривень заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом, а вказаний розмір процентів у доданому до згаданого клопотання розрахунку обчислено позивачем як різницю між визначеною сумою процентів загалом за період з 25.10.2024 по 25.02.2026 та сумою коштів, сплачених позичальником за такий період, внаслідок чого частково оплаченими/неоплаченими повністю обліковано проценти за період з 25.06.2025 по 25.02.2026.

Водночас АТ «ПУМБ» звернулось до суду із позовом у цій справі та заявило у такому позові вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2:

- 242 370,81 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом, які згідно з доданим до позову розрахунком обчислено як частково оплачені/неоплачені повністю загалом за період з 25.10.2024 по 24.03.2025.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі:

1) відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

2) збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, підставу ж позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд звертає увагу на те, що процесуальне законодавство передбачає право як на зменшення/збільшення позовних вимог, так і на відмову від частини позовних вимог/зміну предмета позову.

Поряд з тим приписами частини 1, пунктів 3, 4 частини 3 статті 162 ГПК України унормовано, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити, зокрема:

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Тобто позовні вимоги позивач вказує (формулює) саме у позовній заяві або у заяві про збільшення/зменшення позовних вимог та/або у заяві про зміну предмета позову.

Однак позивачем не подано жодної із наведених вище заяв/клопотань, які б у однозначно зрозумілій процесуальній формі дозволили суду тлумачити волю позивача збільшити/зменшити позовні вимоги/змінити предмет позову та, власне, просити стягнути з обох відповідачів солідарно вказану в останніх поясненнях від 27.02.2026 суму процентів.

Самі ж по собі розрахунки заборгованості станом на 14.08.2025 та 26.02.2026 не є доказом у розумінні приписів процесуального законодавства, як і не можуть бути оцінені судом такі розрахунки як заява про збільшення/зменшення позовних вимог/зміну предмета позову.

Подання ж позивачем пояснень та зазначення у їх змісті про те, що станом на певну дату ним обліковується за інші періоди інший розмір процентів не свідчить про реалізацію позивачем наміру, у явно однозначно зрозумілій процесуальній формі, зменшити вимоги у певній частині та/або відмовитися від частини вимог/змінити предмет позову.

Суд звертає увагу на те, що процесуальна поведінка сторони має бути однозначною та такою, яка б не змушувала тлумачити дії сторони з подвійним змістом, відтак за відсутності зроблених стороною у явно однозначно зрозумілій формі заяв про збільшення/зменшення позовних вимог/зміну предмета позову/відмову від частини позовних вимог, суд позбавлений можливості оцінити клопотання позивача від 15.08.2025 та 27.02.2026 разом з доданими до них розрахунками як такі, що відповідає одній із відповідних форм процесуального волевиявлення.

З урахуванням наведеного вище, а також того, що відсутність предмета спору оцінюється судом також і через призму відсутності спору сторін щодо конкретно визначених сум коштів, суд також висновує про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про закриття провадження у цій справі в частині вимоги про стягнення заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом.

Судом ураховано:

- як викладену позивачем у згаданих вище клопотаннях позицію про те, що суд, оцінивши надані учасниками докази та доводи, може вирішити питання про задоволення позову в тій частині, яка підтверджується належними та допустимими доказами по справі;

- так і надані у судових засіданнях усні пояснення представника позивача про те, що він не наділений правом зменшувати позовні вимоги за позовом у цій справі.

Підсумовуючи все зазначене, суд дійшов висновку про вирішення відповідного спору в редакції вимог, викладних у прохальній частині позову, з урахуванням закриття провадження у цій справі в частині вимоги АТ «ПУМБ» про солідарне стягнення 117 599,97 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту.

Тобто суд здійснює розгляд вимог про солідарне стягнення з ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 загалом 146 487,98 грн, з яких:

- 124 770,48 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту

- 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом (згідно доданого позову розрахунку заборгованості).

Подані ж позивачем розрахунки станом на 14.08.2025 та 26.02.2026 судом враховано під час розгляду справи по суті у сукупності з наданими додатковими поясненнями від 19.06.2026 та 25.08.2026 з метою з`ясування усіх фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, зокрема щодо проведеного позивачем зарахування коштів та, відповідно, встановлення об`єктивної істини під час вирішення відповідного спору.

У судовому засіданні 15.09.2026 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким

УСТАНОВИВ:

10.09.2020 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" як банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карготранс Груп" як клієнтом укладено договір про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» №МБ-КІЕ-Ов-10061 (далі - договір овердрафту), до якого надалі, 18.08.2021, 14.07.2022, 09.06.2023 та 13.03.2024, в електронній формі з використанням сервісу електронного документообігу «Вчасно», укладено додаткові угоди за відповідними номерами 1, 2, 3, 4 (далі - додаткові угоди №№1-4).

На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви позивачем додано копію договору овердрафту, а також як паперові примірники додаткових угод №№1-4 з накладеними на такі угоди електронними підписами та печатками сторін, так і роздруківки з деталізованими відомостями про відповідно накладені підписи/печатки.

Відповідно до пунктів А8, А10 та А12 преамбули договору овердрафту в редакції додаткової угоди №4 банком та клієнтом погоджено:

- ліміт банківської послуги у сумі 400 000,00 грн і дату закінчення строку дії такого ліміту - 25.11.2024;

- стандартний розмір процентної ставки - 21,9% річних.

Пунктами ж 1.1.-1.4., 3.4., 3.8. договору овердрафту в редакції додаткової угоди №4 погоджено, зокрема, що підписаний клієнтом цей договір разом з правилами, які викладені на сайті банку, складає укладений між клієнтом та банком договір, що підтверджується підписом клієнта у цьому договорі.

Банк надає клієнту банківську послугу - овердрафт «Легкий» (далі - овердрафт), а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі, правилах, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківської послуги.

Банк приймає рішення про надання овердрафту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень.

Надання овердрафту здійснюється в межах розміру ліміту банківської послуги, визначеного в п. А8 преамбули договору, та строку дії ліміту банківської послуги, визначеного в п. А10 преамбули договору з урахуванням положень, зазначених в п. 3.8. договору.

В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між умовами правил та положеннями цього договору, такі положення цього договору мають пріоритет.

Цей договір, якщо він укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, набирає чинності (є укладеним) після його підписання уповноваженими представниками банку та клієнта шляхом накладення (створення) кваліфікованих електронних підписів, а датою підписання є дата створення (накладення) останнього з електроних підписів - від банку чи клієнта.

Цей договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання в порядку, передбаченому правилами.

Якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до припинення строку дії ліміту банківської послуги не заявить про свій намір щодо припинення дії договору шляхом направлення повідомлення іншій стороні будь-яким із способів та в порядку, передбачених п. 10.3. правил, строк дії ліміту банківської послуги вважатиметься продовженим до 25 числа місяця, аналогічного зазначеному в п. А10 преамбули договору, на кожний наступний рік. Продовженння строку дії ліміту банківської послуги відбувається автоматично, без підписання сторонами будь-яких додаткових угод.

До позовної заяви позивачем долучено копію Правил надання АТ «ПУМБ» банківської послуги - овердрафту «Легкий» корпоративним клієнтам малого бізнесу (далі також - правила/правила надання банківської послуги).

Так, правилами надання банківської послуги визначено такі умови, відповідно:

- пунктом 2.3.1 - відповідно до цієї банківської послуги банк надає клієнту кредит у вигляді овердрафту на поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності клієнта, в т.ч. на придбання сировини та матеріалів, оплату товарів та послуг, виплату заробітної плати, сплату податків, інші поточні потреби, пов`язані з господарською діяльністю клієнта, в т.ч. на оплату процентів, комісійних винагород, пені та штрафних санкцій, які клієнт зобов`язаний сплатити банку за договором або будь-якими іншими договорами, що укладено між клієнтом і банком;

- пунктом 2.3.2. - надання клієнту овердрафту/частини овердрафту відбувається шляхом, зокрема, оплати з поточного рахунку, зазначеного в п. А11 преамбули договору, розрахункових документів клієнта за цільовим призначенням згідно з п. 2.3.1. цих правил на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту, який діє у відповідний період згідно з пунктом 2.3.7. цих правил. Датою надання овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта та/або здійснення договірного списання на суму, що перевищує кредитовий залишок на такому рахунку;

- пунктом 2.3.8. - якщо згідно цих правил було визначено розмір ліміту овердрафту, який є меншим, ніж існуюча на такий момент заборгованість за основною сумою овердрафту, то частина заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку фона перевищує ліміт овердрафту, має бути погашена клієнтом першочергово не пізніше дня, що передує встановленню нового (зменшеного) ліміту овердрафту;

- пунктом 2.3.8. - у випадку непогашення клієнтом частини заборгованості за основоною сумою овердрафту, на яку фона перевищує ліміт овердрафту, з дати встановлення нового (зменшеного) ліміту овердрафту, така частина заборгованості за основною сумою овердрафту вважається простроченою заборгованістю, на неї нараховуються проценти, розраховані виходячи з розміру процентної ставки на прострочену заборгованість (зазначеного у договорі), а банк першочергово спрямовує кошти клієнта (його поручителів) на погашення частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує поточний ліміт овердрафту;

- пунктом 2.3.10. - у випадку виникнення простроченої заборгованості клієнта за овердрафтом до дати закінчення строку дії ліміту овердрафту, сторони домовились про наступне: в день виникнення простроченої заборгованості клієнт втрачає право користування овердрафтом до моменту погашення простроченої заборгованості або до іншого розміру, визначеного банком; після погашення простроченої заборгованості ліміт овердарфту відновлюється до розміру, що діяв до моменту виникнення простроченої заборгованості або до іншого розміру, визначеного банком;

- пунктом 2.3.11. - клієнт зобов`язаний здійснювати погашення всієї заборгованості за основоною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердарфтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у п. А10 преамбули договору з урахуванням положень, зазначених в п. 3.8. договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше);

- пунктом 4.2. - платою за користування банківською послугою є проценти та комісійна винагорода;

- пунктом 4.3.2. - проценти за користування банківською послугою нараховуються у процентах річних із розрахунку 365 днів на рік на підставі процентної ставки, зазначеної у договорі;

- пунктом 4.3.3. - проценти нараховуються щоденно на фактичну суму заборгованості і за весь час фактичного користування кредитними коштами, наданими в рамках банківської послуги;

- пунктом 4.3.3. - закінчення зазначеного у договорі строку надання банківської послуги - овердарфту, не звільняє клієнта від обов`язку сплачувати відповідно до умов договору на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення клієнтом погашення заборгованості за кредитом;

- пунктом 5.1. - договір про надання банківської послуги - овердарфту «Легкий», набуває чинності з моменту його підписання банком і клієнтом та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за таким договором або до моменту його припинення/розірвання з підстав та в порядку, що передбачені договором (в тому числі цими правилами) та/або чинним законодавством;

- пунктом 5.2. - у випадку невиконання клієнтом умов договору такий договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання клієнта перед банком будуть виконані належним чином в повному обсязі;

- пунктом 6.1. - всі платежі на користь банку за договором повинні виконуватись клієнтом в наступній черговості, зокрема у першу чергу (1) - прострочені проценти за користування овердрафтом; (2) - прострочені комісійні винагороди (за наявності); (3) - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту;

- пунктом 6.2. - при настанні будь-якої несприятливої події, зазначеної у п. 3.1. розділу 3 правил, банк має право змінювати черговість виконання зобов`язань за договором і спрямовувати кошти, отримані від клієнта (його поручителів), на виконання зобов`язань без дотримання черговості, передбаченої цієї статтею правил;

- пунктом 10.3. - повідомлення будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані, зокрема, для повідомлень в електронній формі - засобами системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у банку (система «Клієнт-Банк»/«Інтернет Банкінг» тощо), системи електронного документообігу «Вчасно» (https://vchasno.ua/).

Поряд з тим 13.03.2024 між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" як банком та ОСОБА_1 як поручителем укладено договір поруки №МБ-КІЕ-П-10061/2 (далі - договір поруки), пунктом 1.1. якого передбачено, зокрема, що за цим договором поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника ТОВ "Карготранс Груп" за основним зобов`язанням, до складу якого входить договір про надання банківської послуги - овердрафт «Легкий» №МБ-КІЕ-Ов-10061 від 10.09.2020 з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені в майбутньому змінами та доповненнями до нього (додаткова угода №4 від 13.03.2024), з лімітом банківської послуги - 400 000,00 грн, стандартний розмір процентної ставки - 21,9 річних, дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25.11.2024.

У разі порушення боржником основного зобов`язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Копію зазначеного договору поруки додано до позовної заяви.

Мотивуючи звернення до суду із позовом у зазначеній справі, позивач АТ «ПУМБ» посилається на неналежне виконання ТОВ "Карготранс Груп", як позичальником/клієнтом, та ОСОБА_1 , як поручителем, зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Так, згідно викладених АТ «ПУМБ» у позовній заяві доводів, 08.10.2024 через систему інтернет-банкінгу «Veg@Net» банк направив позичальнику повідомлення про встановлення на наступний період, починаючи з 14.10.2024, ліміту овердрафту у розмірі 235 000,00 грн.

На підтвердження вказаного до позовної заяви додано паперову копію (роздруківку з прогрманого забезпечення) електронного листа від 08.10.2024.

Покликаючись на вказане та те, що станом на 14.10.2024 заборгованість позичальника за основною сумою овердрафту склала 364 487,74 грн, позивач зауважив, що відповідно до пункту 2.3.8. правил утворилось 129 487,74 грн простроченої заборгованості як різниця між поточною заборгованістю - 364 487,74 грн, та розміром встановленого у повідомленні ліміту овердрафту - 235 000,00 грн.

Як зауважив позивач, вказана різниця (129 487,74 грн) мала бути погашена відповідачем 1 першочергово не пізніше 13.10.2024 включно, попри те відповідного обов`язку ТОВ "Карготранс Груп" не виконало та, власне, з 14.10.2024 частина заборгованості за овердрафтом у сумі 129 487,74 грн є простроченою.

Надалі ж, за доводами позивача, 25.10.2024 він надіслав клієнту повідомлення стосовно припинення дії договору овердрафту з 25.11.2024 та необхідності виконання всіх зобов`язань до вказаної дати.

До позовної заяви додано додано паперову копію (роздруківку з прогрманого забезпечення) електронного листа від 25.10.2024.

Вказуючи на те, що ТОВ "Карготранс Груп" не виконало взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту у встановлений договором строк, АТ «ПУМБ» у власному позові ствердило, що з 25.11.2024 заборгованість за овердрафтом є простроченою повністю, відтак у вигляді таблиці наведено такий розрахунок заборгованості станом на 24.03.2025:

1-ша колонка - затверджений графік повернення суми кредиту: 25.11.2024 у сумі 364 487,74 грн;

2-га колонка - фактичне погашення суми кредиту:

- 22.10.2024 у сумі 43 091,14 грн;

- 23.10.2024 у сумі 715,44 грн;

- 25.10.2024 у сумі 50,00 грн;

- 25.10.2024 у сумі 36 700,00 грн;

- 11.11.2024 у сумі 12 393,68 грн;

- 18.11.2024 у сумі 29 166,67 грн;

3-тя колонка - залишок непогашеної суми кредиту: 242 370,81 грн.

На підтвердження наведених вище обставин, зокрема і щодо руху коштів на рахунку ТОВ "Карготранс Груп" позивачем до позову додано: роздруківку (виписку) оборотів по поточному рахунку за період з 10.09.2020 по 24.03.2025, виписки/особові рахунки із внесеними до таких виписок відомостями про суми автоматичних рекласифікацій стандартної заборгованості у прострочену та погашення простроченої заборгованості за період з 10.09.2020 по 24.03.2025, а також про суми нарахованих та автоматично погашених процентів за період з 25.10.2024 по 24.03.2025.

Зокрема у роздруківці (виписці) по оборотах по поточному рахунку ТОВ "Карготранс Груп", з моменту формування в колонці обортного залишку від`ємної суми 364 487,74 грн, відображено надходження на рахунок позичальника (колонка кредитового обороту) таких сум:

- 22.10.2024 надійшло 44 567,89 грн;

- 23.10.2024 надійшло у сумі 715,44 грн

- 25.10.2024 надійшло 36 750,00 грн;

- 11.11.2024 надійшло 21 000,00 грн;

- 18.11.2024 надійшло 29 166,67 грн;

- 24.02.2025 надійшло 23 000,00 грн;

- 26.02.2025 надійшло 700,00 грн.

До позовної заяви позивачем також додано розрахунок заборгованості - як за сумою кредиту, так і щодо нарахованих за користування кредитом з 24.10.2024 по 24.03.2025 процентів, розмір яких, з урахуванням часткового погашення, склав 21 717,14 грн (далі також - розрахунок №1).

Так, відповідно до змісту позову та згаданого вище розрахунку, нараховані по 24.10.2024 (включно) проценти погашено у повному обсязі, тоді як 21 717,14 грн несплачених процентів заявлено за період користування кредитом загалом з 25.10.2024 по 24.03.2025.

З огляду на вказане позивач зауважив, що загальна заборгованість клієнта та поручителя перед банком станом на 24.03.2025 склала 264 087,95 гривень, з яких:

- 242 370,81 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом, нарахованих загалом за період з 25.10.2024 по 24.03.2025.

Водночас, за доводами АТ «ПУМБ», ним було направлено ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 вимоги від 14.02.2025 щодо виконання прострочених зобов`язань, які залишились без виконання.

До позовної заяви додано копії:

- адресованої ТОВ "Карготранс Груп" вимоги вих. №КНО-61.1.2/12 від 14.02.2025 про дострокове повернення кредитних коштів за договором, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.02.2025 разом з фіскальним чеком АТ «Укрпошта»;

- адресованої ОСОБА_1 вимоги вих. №КНО-61.1.2/13 від 14.02.2025 щодо виконання зобов`язань за договором поруки, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.02.2025 разом з фіскальним чеком АТ «Укрпошта»;

Посилаючись на те, що відповідачі 1, 2 власні грошові зобов`язані не виконали та не повернули кредитні кошти і не сплатили проценти за їх користування, АТ «ПУМБ» звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення солідарно з ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 264 087,95 гривень, з яких:

- 242 370,81 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом.

Під час розгляду цієї справи позивач, відповідно до поданого ним клопотання від 15.08.2025, повідомив суд, що у зв`язку з погашенням позичальником заборгованості за кредитними договором відповідна сума боргу станом на 14.08.2025 склала 127 391,03 грн, з яких:

- 124 770,84 гривень заборгованості позичальника за сумою кредиту;

- 2 620,19 гривень заборгованість позичальника за процентами за користування кредитом.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано виписку/особовий рахунок з 01.01.2025 по 14.08.2025 із внесеними до такої виписки відомостями про суми автоматичного погашення простроченої заборгованості на загальну суму 117 599,97 грн, з яких 02.05.2025 - платіж на суму 65 485,81 грн, та 11.07.2025 - на суму 52 114,16 грн.

Також позивачем надано виписку/особовий рахунок з 02.05.2025 по 14.08.2025 із внесеними до такої виписки відомостями про суми нарахованих та автоматично погашених процентів, зокрема погашених 02.05.2025 процентів на суму 27 243,19 грн та 11.07.2025 на суму 7 429,17 грн.

Відповідно до наданого разом із означеними вище виписками нового розрахунку заборгованості станом на 14.08.2025 (далі також - розрахунок №2) банк:

1) в частині обліку боргу по тілу кредиту відобразив два вказані вище платежі на суму 65 485,81 грн та на суму 52 114,16 грн, внаслідок чого первісно заявлений до стягнення залишок непогашеної суми кредиту (124770,84 грн) зменшився загалом на 117 599,97 грн та склав 124 770,84 грн;

2) в частині процентів за користування кредитом позивач відобразив, зокрема, зарахування вказаних вище платежів 02.05.2025 на суму 27 243,19 грн та 11.07.2025 на суму 7 429,17 грн:

- в рахунок повного погашення як процентів, нарахованих за період 25.10.2024 по 24.03.2025, так і донарахованих з 25.03.2024 по 24.06.2025 процентів;

- в рахунок часткового погашення донарахованих за період 25.06.2025 по 24.07.2025 процентів, а також облікував як повністю непогашені проценти, донараховані за період з 25.07.2025 по 14.08.2025.

Згідно ж поданого надалі розрахунку заборгованості станом на 25.02.2026 (далі також - розрахунок №3) позивач обілкував то й же борг бо тілу кредиту - 124 770,84 грн, а також відобразив як зазначені вище - у розрахунку №2, зарахування платежів, так і непогашені проценти, донараховані за період з 25.07.2025 по 25.02.2026.

Відповідно до поданих на вимогу суду додаткових пояснень від 19.06.2026 та 25.08.2026 позивач зазначив, що закінчення строку дії ліміту банківської послуги не є тотожним закінченню строку дії договору, а при умові належного виконання зобов`язань за овердрафтом позичальник мав би право отримувати від банку на постійній (циклічній) основі кредитні кошти в межах ліміту та строку дії такого ліміту.

Покликаючись на те, що правилами та умовами кредитного договору передбачено дію такого правочину до повного виконання зобов`язань, позивач зауважив на існуванні у позичальника зобов`язання з внесення плати за користування кредитними коштами в вигляді процентів до моменту фактичного повернення всієї суми отриманого кредиту.

У розрізі зазначеного позивач звернув увагу на те, що ані умовами укладеного між сторонами договору та правилами, ані чинним закондавстом України не передбачено можливості користуватись банківською послугою у вигляді грошового кредиту на безоплатній основі.

Звідси, згідно з доводами позивача, умовами кредитного договору погоджено фіксовану стандартну проценту ставку - 21,9%, в межах строку дії ліміту банківської послуги, а також розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35%.

Відтак, за твердженнями АТ «ПУМБ», на підставі його внутрішнього управлінського рішення на період дії воєнного стану підвищену відсоткову ставку не застосовано та, попри допущене позичальником порушення умов кредитного договору, проценти нараховуються по стандартній ставці за фактичне користування кредитними коштам, оскільки банк має право нараховувати такі проценти і після закінчення строку дії ліміту банківської послуги.

Позивач також звернув увагу на те, що процентна ставка на прострочену заборгованість не є мірою відповідальності позичальника відповідно до статті 625 ЦК України, та банк взагалі не нараховував і не нараховує відповідачам жодних штрафних санкцій за невиконання їхніх зобов`язань.

У розрізі нормативного регулювання права банку нараховувати проценти протягом всього часу користування кредитними коштами, АТ «ПУМБ» покликалось на приписи статей 1054, 1056-1 ЦК України та зазначило, що сторонами цього спору передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від передбаченого абзацом 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України загального правила щомісячної виплати відсотків в межах погодженого строку кредитування, допускає нарахування банком таких процентів по день повного погашення заборгованості.

Така позиція позивача, за його доводами, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18.

АТ «ПУМБ» звернуло увагу не те, що у поширеній судовій практиці, зокрема у викладених в постанові Верховного Суду у справі №910/4518/16 висновках умови кредитного договору не містили положень, подібних до положень кредитного договору, що є предметом розгляду у цій справі.

Зокрема, як зауважив позивач, сторони керувались принципом свободи договору та визначили як право банку нараховувати, так і обов`язок позичальника/поручителя сплачувати проценти, відповідно до ст. 1048 ЦК України, до дати повернення простроченої суми кредиту у повному обсязі.

На переконання АТ «ПУМБ», означене вище зобов`язання позичальника/поручителя є обов`язковим для них в силу статей 525, 526 ЦК України, тоді як у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала свої висновки з урахуванням того, що не допускається одночасне нарахування банками процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України) та процентів на прострочену суму (ст. 625 ЦК України).

Втім, як звернув увану позивач, за позовм у цій справі - №911/1105/25, нараховано тільки за користування кредитом на прострочену суму з огляду на погодження відповідного права у договорі, а також неможливості як користуватися кредитом на безоплатній основі, так і нараховувати передбачені ст. 625 ЦК України проценти під час воєнного стану.

У розрізі відповідної позиції АТ «ПУМБ» також виклало тези з Наукового висновку щодо нарахування процентів, підготовленому за зверненням судді Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №910/4518/16.

Підсумовуючи зазначене, позивач вказав, зокрема на те, що:

- 25.11.2024 закінчився строк дії ліміту банківської послуги, а тому позичальник втратив можливість користуватися послугою, у тому числі і отримувати кредитні кошти;

- з 25.11.2025 вся сума заборгованості за кредитним договором є простроченою у повному обсязі;

- кредитний договір діє до повного виконання зобов`язань за таким договором.

Стосовно ж обставин надіслання позичальнику повідомлення від 25.10.2024 про припинення дії договору та, власне, продовження строку його дії позивач пояснив, що відповідача 1 було повідомлено про те, що договір буде припинено у строк, визначений в договорі, автоматична пролонгація договору, яка передбачена договором, не відбудеться, тоді як жодної зміни строку дії договору або строку виконання зобов`язань за договором не відбулося.

Отже, позивач зауважив, що відповідача 1 повідомлено про те, що кредитний договір не буде автоматично пролонговано, і його буде припинено 25.11.2024, а відповідач 1 мав виконати всі свої зобов`язання за кредитним договором до 25.11.2024, в тому числі повернути основну суму кредиту (тіло кредиту), сплатити всі нараховані за користування кредитом проценти, комісійну винагороду, інші платежі.

Звідси, за доводами позивача, відповідачем 1 не було виконано своїх зобов`язань, а відповідно до п. 5.2. правил кредитний договір зберігає свою чинність до повного виконання відповідачами своїх зобов`язань перед банком.

Пояснене вище, на переконання АТ «ПУМБ», повністю узгоджується з матеріалами справи, позицією викладеною в позовній заяві, умовами кредитного договору, правилами, нормами ЦК України.

Стосовно ж порядку зарахування коштів та їх розподілу під час погашення того чи іншого виду заборгованості/платежу, позивач пояснив, що при здійсненні зарахувань грошових коштів, що надійшли на рахунок відповідача 1, в тому числі при визначенні черговості погашення заборгованості за спірним кредитним договором, банк керувався нормами ЦК України, пунктами 3.2., 3.3. кредитного договору, пунктами 6.1., 6.2. правил.

Так, АТ «ПУМБ» деталізовано пояснило, що:

1) 22.10.2024 на поточний рахунок позичальника надійшло 44 567,89 грн з призначенням платежу (тут і надалі - без зазначення повного призначення) «перерахування грошових коштів, отриманих від продажу 1000,00 EUR …» та у відповідний день такі надходження використано на:

- погашення простроченого тіла овердрафту у сумі 43 091,14 грн;

- на оплату комісій згідно тарифів банку на обслуговування поточного рахунку у сумі 1476,75 грн;

2) 11.11.2024 на поточний рахунок позичальника надійшло 21 000,00 грн з призначенням платежу «оплата транспортних послуг згiдно рахунку…» та у відповідний день такі кошти були направлено на погашення:

- простроченого тіла кредиту у сумі 12 393,68 грн;

- прострочених процентів (прострочених з 28.10.24) у сумі 6 468,50 грн;

- простроченої комісії (простроченої з 28.10.24) у сумі 1 824,80 грн;

- комісії за тарифним пакетом (обслуговування поточного рахунку) у сумі 313,02 грн;

3) 24.02.2025 на поточний рахунок позичальника надійшло 23 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за рахунок..» та за рахунок цих коштів позичальник сплатив власні господарські витрати на суму 22 650,00 грн, тоді як 350,00 грн банком списано на комісію за тарифним пакетом;

4) 02.05.2025 на рахунок позичальника надійшло два платежі на загальну суму 108112,00 грн, зокрема 22 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за послуги згідно рахунка…» та 82 112,00 грн з призначенням платежу «оплата за транспортні послуги…», а вказані надходження направлено на:

- погашення простроченого тіла кредиту у сумі 65 485,81 грн;

- погашення прострочених процентів (відображено в розрахунку, проценти, нараховані за період 25.10.2024-01.05.2025 включно) у сумі 27 243,19 грн;

- на власні господарські потреби позичальника у сумах 20,00 грн, 15 013,00 грн;

- комісію за тарифним пакетом (обслуговування поточного рахунку) у сумі 350,00 грн;

5) 11.07.2025 на рахунок позичальника надійшло 59 543,33 грн з призначенням платежу «оплата транспортних послуг по рахунку…» і таке грошове надходження розподілено наступним чином:

- на погашення тіла кредиту у сумі 52 114,16 грн;

- на погашення прострочених процентів (нарахованих за період 25.04.2025-24.07.2025) у сумі 7 429,17 грн.

Відтак позивач пояснив, що в рамках спірного кредитного договору відповідачу 1 було відкрито саме поточний рахунок у банку, а отже відповідач 1 міг здійснювати по цьому рахунку будь-які операції щодо надходження та витрат грошових коштів з даного рахунку, а також саме на цьому рахунку був доступним кредитний ліміт, яким відповідач 1 міг скористатися і фактично користувався під час здійснення своєї господарської діяльності.

За доводами АТ «ПУМБ» концепція фінансової послуги овердрафту є аналогічною до банківських продуктів, які надаються фізичним особам, до прикладу кредитної карти «Універсальна», на якій можуть перебувати власні кошти клієнта та надходження грошових коштів від третіх осіб, а також з якої можливе здійснення як видаткових операцій та встановлення кредитного ліміту у разі необхідності.

Тобто, як стверджує позивач, поточний рахунок відкритий в рамках спірного кредитного договору - це не спеціальний кредитний рахунок, на якому відображається виключно кредитна заборгованість, а також доступні операції виключно щодо зняття або погашення кредитних коштів.

Стосовно ж того, за рахунок яких конкретних надходжень (дата і сума) позивачем погашено проценти, які нараховано до 24.10.2024, АТ «ПУМБ» у відповідних додаткових поясненнях зазначило, що відповідь міститься у додатку 2 до таких пояснень - виписка по поточному рахунку, та зводиться до загальної фрази: «за рахунок будь-яких надходжень на поточний рахунок».

Вказуючи на власні деталізовані пояснення щодо природи та порядку користування відкритим в рамках кредитного договору рахунком, позивач підсумував, що погашення заборгованості, в тому числі по нарахованих процентах відбувалось шляхом списання грошових коштів з цього рахунку в автоматичному режимі, тоді як джерело та призначення грошових коштів, які надходили на рахунок відповідача 1, не мали жодного значення та жодного впливу на порядок та процес погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки під час розгляду цієї справи доказово підтверджено та визнано самим позивачем обставини часткового погашення заборгованості позичальника за сумою кредиту у розмірі 117 599,97 грн (за рахунок платежів від 02.05.2025, 11.07.2025) та, відповідно, ухвалою від 15.09.2026 закрито провадження за означеною вимогою у відповідній частині, розгляд справи надалі судом здійснювався в частині решти заявлених АТ «ПУМБ» вимог до стягнення солідарно з ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 :

- 124 770,48 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту

- 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом, нарахованих загалом за період з 25.10.2024 по 24.03.2025 (згідно доданого позову розрахунку №1), що склало загальну суму вимог 146 487,98 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення відповідного спору по суті, суд, згідно зі статтею 165 ГПК України, дійшов висновку про здійснення розгляду цієї справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує зі змісту наведених в описовій частині цього рішення умов договору овердрафту, АТ «ПУМБ» і ТОВ "Карготранс Груп" погодили як ліміт овердрафту - 400 000,00 грн, так і дату закінчення строку дії ліміту відповідної банківської послуги - 25.11.2024.

З наявних же в матеріалах цієї справи адресованих ТОВ "Карготранс Груп" електронних повідомлень/листів від 08.10.2024 та від 25.10.2024 слідує, що АТ «ПУМБ», відповідно:

- зменшило ліміт овердрафту та встановило його позичальнику з 14.10.2024 у розмірі 235 000,00 грн;

- згідно з пунктами 1.3. та 3.8. договору овердрафту повідомило позичальника як про те, що прийняло рішення відмовитись від автоматичного продовження строку дії ліміту банківської послуги за договором, так і про намір припинити дію договору на поточних умовах та можливість її продовжити на переглянутих умовах і лише шляхом укладення додаткової угоди, у разі відсутності якої договір вважатиметься припиненим 25.11.2024.

Під час розгляду цієї справи сторони не заперечили та не спростували вказаних вище обставин, зокрема відповідач не спростував обставин отримання означених вище електронних повідомлень, а позивач не заперечив дійсність реалізованих ним як відмови від продовження строку дії овердарфту з 25.11.2024, так і припинення із вказаної дати дії самого договору.

Водночас, як вбачається з доданої до позову роздруківки оборотів по поточному рахунку за період з 10.09.2020 по 24.03.2025, до вказаної вище дати зменшення ліміту овердрафту ТОВ "Карготранс Груп" на умовах відповідної банкіської послуги отримало від АТ «ПУМБ» кредитні кошти.

Зокрема відповідно до змісту вказаної роздруківки про обороти по рахунку:

- за період з 13.09.2024 по 11.10.2024 операції по дебетовому обороту (колонка дебетового обороту) банком виконано понад кредитовий залишок коштів ТОВ "Карготранс Груп" (колонка кредитового обороту), внаслідок чого у останнього станом на 11.10.2024 сформувався від`ємний дебетовий залишок у розмірі 364 487,74 грн (колонка дебетового залишку);

- надалі такий дебетовий залишок не зменшився, зокрема станом на 13.10.2024 на кредитовому рахунку ТОВ "Карготранс Груп" не обліковувалась та сума коштів, яка б частково/повністю погасила 364 487,74 грн овердрафту, у тому числі і у сумі 129 487,74 грн, як різницю між наявним на той день дебетовим залишком - 364 487,74 грн, і новим лімітом овердрафту - 235 000,00 грн;

- з 14.10.2024 операції по дебетовому обороту (колонка дебетового обороту) понад кредитовий залишок коштів ТОВ "Карготранс Груп" (колонка кредитового обороту) банком не виконувались, а від`ємний дебетовий залишок не збільшувався, як і не формувався новий дебетовий залишок (колонка дебетового залишку обліковувалась нульовим показником).

Ураховуючи наведені обставини у сукупності із заначеними вище нормами права, суд дійшов висновку, що підписання АТ «ПУМБ» і ТОВ "Карготранс Груп" договору овердрафту та всіх додаткових угод до нього, відтак користування відповідачем 1 овердрафтом свідчить як про виникнення кредитних правовідносин між вказаними особами, так і про виникнення у ТОВ "Карготранс Груп" станом на 25.11.2024 перед банком грошових обов`язків:

- з повернення усієї суми кредитних коштів, зокрема простроченої заборгованості та основної суми овердрафту;

- сплати процентів за користування основною сумою овердрафту.

Стосовно ж розміру відповідних обов`язків ТОВ "Карготранс Груп" перед банком як за сумою кредиту, так і за процентами за користування кредитом слід зазначити таке.

Відповідно до змісту наявної в матеріалах справи виписки/особового рахунку ТОВ "Карготранс Груп" за період з 10.09.2020 по 24.03.2025, позивачем 14.10.2024 рекласифіковано 129 487,74 грн заборгованості за основною сумою овердрафту, тобто таку суму кредитних коштів віднесено до простроченої.

Також, за змістом означеної виписки, за період після 14.10.2024 та до 25.11.2024 відбулось автоматичне погашення простроченої заборгованості на загальну суму 122 116,93 грн, яка, з урахуванням наданих позивачем додаткових пояснень від 19.06.2026 в частині віднесених на погашення платежів, сформувалась за результатом розподілу банком сум, що надійшли на рахунок ТОВ "Карготранс Груп", на особисті потреби останнього та на погашення передбачених договором комісій/процентів.

Отже, наведеними вище доказами підтверджено, що з отриманих ТОВ "Карготранс Груп" загалом 364 487,74 грн кредитних коштів після настання строку для повернення частини таких коштів у сумі 129 487,74 грн фактично повернуто було лише 122 116,93 грн, внаслідок чого станом на дату закінчення строку дії ліміту банківської послуги та, власне, і визначену позивачем дату виконання усіх зобов`язань за договором овердрафту - 25.11.2024, сума неповернутого кредиту склала 242 370,81 грн, з яких:

- 7 370,81 грн як залишок кредитних коштів у сумі 129 487,74 грн, термін повернення яких настав 13.10.2024 відповідно до пункту 2.3.8. правил;

- 235 000,00 грн як решта кредитних коштів за основною сумою овердрафту, термін повернення яких настав 25.11.2024.

Зроблений вище висновок кореспондує як вказаним вище обставинам надіслання банком відомлення від 25.10.2024, внаслідок чого строк дії ліміту банківської послуги після 25.11.2024 автоматично не продовжився, так і наведеним в описовій частині цього рішення положенням пункту 1.4. договору овердрафту та пункту 2.3.11. правил, за змістом яких овердрафт надається тільки межах строку дії ліміту такої банківської послуги, а клієнт зобов`язаний погасити усю заборгованість за основною сумою овердрафту не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги.

Тобто період безперервного користування овердрафтом не може тривати довше аніж діє ліміт банківської послуги та, за обставин цієї справи, останнім днем строку дії ліміту банківської послуги, не пізніше якого ТОВ "Карготранс Груп" зобов`язане було погасити усю заборгованість за основною сумою овердрафту, є саме 25.11.2024.

Надалі ж, як слідує з наявної в матеріалах цієї справи виписки/особовогу рахунку за період з 01.01.2025 по 14.08.2025 та додаткових пояснень позивача від 19.06.2026, сформована станом на 25.11.2024 заборгованість за кредитом у сумі 242 370,81 грн зменшилась до 124 770,48 грн шляхом часткового зарахування банком 117 599,97 грн, зокрема:

- 65 485,81 грн із отриманих 02.05.2025 на рахунок ТОВ "Карготранс Груп" коштів у загальній сумі 108 112,00 грн;

- 52 114,16 грн із отриманих 11.07.2025 на рахунок ТОВ "Карготранс Груп" коштів у загальній сумі 59 543,33 грн.

З огляду на вказане, станом на момент вирішення цього спору та ухвалення рішення, банком обліковано заборгованість ТОВ "Карготранс Груп" за кредитом у сумі 124 770,48 грн.

Решту з отриманих 02.05.2025 та 11.07.2025 на рахунок ТОВ "Карготранс Груп" коштів, окрім як направлення на власні потреби позичальника та на сплату комісії, банком також віднесено відповідно у сумах 27 243,19 грн, 7 429,17 грн та загалом - 34 672,36 грн, на погашення процентів, нарахованих як з 25.10.2024 по 24.03.2025, так і за подальші періоди, у тому числі і період розгляду цієї справи.

Водночас згідно з доданим до позову розрахунком №1 загалом за період з 25.10.2024 по 24.03.2025 банком нараховано 22 417,14 грн процентів за користування кредитними коштами та зменшено вказану суму на автоматично погашену 26.02.2025 суму 700,00 грн, внаслідок чого станом на дату такого розрахунку обліковано за ТОВ "Карготранс Груп" заборгованість за процентами у сумі 21 717,14 грн.

Частина 1 статті 1050 ЦК України презюмує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З викладених норм матеріального права, у сукупності із наведеною раніше частиною 1 статті 1048 ЦК України слідує, що такими приписами врегульовано відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, і такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Водночас абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання по поверненню кредиту, застосуванню підлягає стаття 625 ЦК України, як те унормовано частиною 1 статті 1050 ЦК України.

Тобто законодавство встановлює як надання можливості правомірно користуватись отриманими коштами протягом певного часу до погодженого моменту їх повернення, одночасно зі сплатою коштів за таке користування - відсотків, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен повернути гроші, але неправомірно їх не повертає.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, як наслідок за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за легальне користування кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

До того ж така правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування є послідовною та сталою, викладена в тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 і, власне, підлягає застосуванню під час вирішення спору у цій справі.

Тож, у вказаному питанні суд звертається до послідовної позиції суду касаційної інстанції, що зводиться до такого:

- уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання, зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає проценти за "користування кредитом" як плату за надану позичальнику можливість не повертати кредит одразу;

- проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а власне за користування кредитом, тобто за можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору кошти протягом певного часу;

- "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного, погодженого договором періоду часу;

- саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, і вказане благо виникає у позичальника не внаслідок укладення кредитного договору, а саме внаслідок отримання позики і можливості користуватись нею певний час;

- зі спливом строку кредитування позичальнику не надається кредит та відповідне благо, а тому позичальник не може правомірно не повертати кошти, як наслідок кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку;

- на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник не отримує від кредитора відповідне благо, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України;

- регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами - строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами, відтак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні;

- очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними;

- право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування;

- у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України);

- коли умови договору передбачають стягнення процентів як міри відповідальності за порушення зобов`язання, такі проценти підпадають під визначення частини другої статті 625 ЦК;

- твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

Означені висновки та позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та від 11.02.2025 у справі №908/627/23.

Підсумовуючи зазначене, суд звертає увагу на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (дострокового повернення частини позики).

Надання ж кредитодавцю можливості нараховувати проценти відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, на позичальника буде покладено обов`язок, який не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 16.10.2025 у справі №913/89/25 та від 20.05.2026 у справі №926/2973/24.

Так, з наявного в матеріалах цієї справи розрахунку №1 слідує, що обліковані станом на 24.03.2025 проценти у сумі 21 717,14 грн банком розраховано за ставкою 21,90% таким чином:

з 25.10.2024 по 10.11.2024 на 283 931,16 грн кредитних коштів;

з 11.11.2024 по 17.11.2024 на 271 537,48 грн кредитних коштів;

з 18.11.2024 по 25.11.2024 на 242 370,81 грн кредитних коштів;

з 26.11.2024 по 24.12.2024 на 242 370,81 грн кредитних коштів;

з 25.12.2024 по 24.01.2025 на 242 370,81 грн кредитних коштів;

з 25.01.2025 по 24.02.2025 на 242 370,81 грн кредитних коштів;

з 25.02.2025 по 24.03.2025 на 242 370,81 грн кредитних коштів.

Нараховані з 25.10.2024 по 25.11.2024 проценти у сумі 5 111,86 грн позивачем зменшено на автоматично погашену 26.02.2025 суму 700,00 грн, а тому із загалом нарахованих в такий спосіб 22 417,14 грн процентів обліковано за ТОВ "Карготранс Груп" заборгованість за процентами у сумі 21 717,14 грн.

Отже, як вбачається з відповідного розрахунку та, власне, не заперечується і позивачем, нарахування відсотків ним здійснено загалом:

- як за період з 25.10.2024 по 25.11.2024, тобто за період строкового (легального) користування позичальником основною сумою овердрафту - 235 000,00 грн;

- так і після закінчення строку дії ліміту овердрафту, тобто з 26.11.2024 та по 24.03.2025 - за період після настання у позичальника обов`язку повернути кредит, у тому числі і 235 000,00 грн (період нелегального користування кредитними коштами).

До того ж зі змісту такого розрахунку вбачається, що до тіла кредиту, на який позивачем здійснено нарахування процентів, включено також і залишок кредитних коштів, термін повернення яких настав 13.10.2024 відповідно до пункту 2.3.8. правил.

Зокрема суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.3.8. правил позичальник зобов`язаний був повернути частину овердрафту у сумі 129 487,74 грн першочергово не пізніше дня, що передує встановленню нового (зменшеного) ліміту овердрафту, тобто 13.10.2024, оскільки новий овердрафт встановлено з 14.10.2024.

Позивач не заперечив обставин віднесення 129 487,74 грн заборгованості за основною сумою овердрафту до простроченої з 14.10.2024, відтак ураховуючи надалі обліковані у виписці по рахунку автоматичні погашення (22.10.2024, 23.10.2024, 25.10.2024, 11.11.2024, 18.11.2024) означена прострочена сума зменшувалась та, відповідно:

- станом на 25.10.2024 склала 48 931,16 грн, що разом з основною сумою овердрафту - 235 000,00 грн, відповідає 283 931,16 грн, за користування якими позивачем і здійснено нарахування процентів;

- станом на 11.11.2024 склала 36 537,48 грн, що разом з основною сумою овердрафту - 235 000,00 грн, відповідає 271 537,48 грн, за користування якими позивачем і здійснено нарахування процентів;

- станом на 18.11.2024 склала 7 370,81 грн, що разом з основною сумою овердрафту - 235 000,00 грн, відповідає 242 370,81 грн, за користування якими позивачем і здійснено нарахування процентів.

Ураховуючи наведене та те, що відповідно до умов договору овердрафту термін повернення частини кредиту настав 13.10.2024 та решти всього кредиту - 25.11.2024, суд висновує про відсутність у ТОВ "Карготранс Груп" після настання кожної з таких дат грошового зобов`язання по сплаті відсотків за користування відповідними кредитними коштами.

Звідси, з огляду на передбачену вказаними вище нормами закону неможливість нарахування кредитодавцем процентів за нелегальне (прострочене) користування кредитом, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем процентів:

1) загалом з 25.10.2024 по 24.03.2025 на суми залишку кредитних коштів, термін повернення яких настав 13.10.2024 відповідно до пункту 2.3.8. правил (48 931,16 грн, 36 537,48 грн, 7 370,81 грн);

2) з 26.11.2024 по 24.03.2025 на 235 000,00 грн кредитних коштів, обов`язок по поверненню яких настав 25.11.2024.

З огляду на зазначене суд відхиляє посилання позивача на те, що строк дії договору овердрафту не закінчився, позаяк, з урахуванням наведених вище норм права та відповідних правових позицій стосовно застосування таких норм, строк кредитування не є тотожним поняттю строку дії кредитного договору.

За обставин спору у цій справі сторони погодили строк кредитування шляхом визначення дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги (овердрафту) - 25.11.2024, який власне і не продовжився автоматично на наступний період внаслідок відповідно вчинених позивачем вольових дій з надіслання повідомлення у порядку пункту 3.8. договору.

Тобто за спірних обставин для оцінки легального користування позичальником кредитними коштами кваліфікуючим є саме визначений сторонами у договорі строку дії ліміту банківської послуги (овердрафту) - 25.11.2024, а не строк дії самого договору.

Попри вказане суд вважає за необхідне зауважити на взаємносуперчиливій позиції позивача стосовно строку дії договору, позаяк повідомленням від 25.10.2024 зафіксовано однозначно спрямовану на припинення такого договору волю банку, що вбачається як зі змісту наведених позичальнику пропозицій укласти додаткову угоду з погодженням інших договірних умов, так і з назви самого повідомлення «повідомлення щодо припинення дії договору овердрафту».

Стосовно ж доводів позивача про договірну узгодженість з позичальником його права нараховувати проценти за користування банківською послугою (овердрафтом) протягом всього часу фактичного користування кредитними коштами, тобто до повного погашення боржником заборгованості, суд відхиляє такі аргументи як неспроможні, позаяк:

- принцип свободи договору не є безумовним і межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права;

- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх;

- наведений в описовій частині цього рішення зміст пункту 4.3.3. положень, у системному його аналізі разом з іншими положеннями таких правил, передбачає право на нарахування банком процентів за іншою (збільшеною) ставкою, як міри відповідальності позичальника у випадку порушення ним грошового зобов`язання по сплаті (поверненню) кредиту.

Попри вказане нарахування банком за своєю волею «звичайних» процентів на прострочені платежі за відсотковою ставкою, тотожною ставці для процентів за легальне користування кредитом (основна сума овердрафту, строк повернення якої не настав), не відповідає ані свободі договору, ані наведним вище нормам закону та правовим висновкам суду касаційної інстанції про можливість нарахування процентів тільки за легальне користування кредитним коштами.

Тобто передбачене правилами положення про нарахування процентів за весь час фактичного користування кредитними коштами, наданими в рамках банківської послуги, у тому числі і визначене у пункті 4.3.3. правил застереження про те, що закінчення зазначеного у договорі строку надання банківської послуги - овердарфту, не звільняє клієнта від обов`язку сплачувати на користь банку проценти за користування кредитом за весь час прострочення клієнтом погашення заборгованості за кредитом, жодним чином не надає підстав для нарахування процентів протягом нелегального утримання позичальником кредитних коштів: як після настання терміну повернення частини овердрафту (з 14.10.2024), так і після закінчення строку дії ліміту овердарфту (з 26.11.2024) - в період, коли правовідносини сторін трансформувалися в охоронні.

За обставин цієї справи статус легальних втратили як період користування кредитними коштами у сумі 129 487,74 грн після настання обов`язку їх повернути (з 14.10.2024), так і період користування кредитними коштами у сумі 235 000,00 грн грн після настання обов`язку їх повернути (з 26.11.2025).

Легально користуватися овердарфтом та, власне, отриманими кредитними коштами можливо лише в межах погодженого сторонами строку, зокрема строку дії ліміту банківської послуги, а вказане кореспондує:

- як змісту договору овердрафту та порядку, відповідно до яких овердрафт надається банком тільки в межах погодженого строку дії ліміту такої банківської послуги, тобто після настання дати, не пізніше якої позичальник має повернути як частину використаного овердарфту, так і всю його суму, користування такими коштами втрачає статус легального;

- так і попередній (досудовій) поведінці позивача, який з 14.10.2024 не обліковував кошти, у том числі і використані попередньо ТОВ "Карготранс Груп" в межах ліміту, по дебетовому залишку, тобто не надавав овердрафт, відтак електронним листом від 25.10.2024 повідомив позичальника про можливість користуватися овердрафтом тільки за нових умов, погоджених шляхом укладення додаткової угоди.

Зроблених вище висновків не спростовують також і аргументи позивача про концепцію послуги овердрафту і його специфіку, як і про те, що не є тотожним спеціальному кредитному рахунку відкритий для ТОВ "Карготранс Груп" поточний рахунок, на якому обліковувались власні кошти позичальника та отримані в кредит за овердрафтом.

Правова природа отриманих у кредит (позику) коштів не змінюється від того, в межах якої послуги банк їх надав у тимчасове користування позичальнику, та який його рахунок при цьому було використано.

Стосовно ж оцінки положень укладеного АТ «ПУМБ» і ТОВ "Карготранс Груп" договору овердрафту разом з правилами, якими врегульовано питання нарахування процентів за користування кредитом, у розрізі нарахування таких відсотків як міри відповідальності, у тому числі і згідно зі статтею 625 ЦК України, судом враховано таке.

При вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту).

Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.

У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

З огляду на вказане суд ураховує те, що:

- проценти за неправомірне користування кредитом, за період поза межами строку кредитування позивач нарахував як «звичайні» проценти, а не збільшені як міру відповідальності;

- за поясненнями позивача, він не нараховує та не заявляє до стягнення ані передбачені статтею 625 ЦК України відсотки, ані будь-які інші штрафні санкції;

- відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Схожі висновки та позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №920/1142/20 та від 05.09.2023 у справі №904/8014/21, від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та від 11.02.2025 у справі №908/627/23, від 11.06.2025 у справі №922/2553/24.

Так, стосовно зроблених висновків та врахування вказаної вище, сталої та послідовної позиції суду касаційної інстанції, суд зваертає увагу на те, що посилання позивача на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18, є неспроможними, позаяк:

- суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18, зокрема про правомірність стягнення процентів за кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування на підставі частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, в разі, якщо сторонами у кредитному договорі з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 Цивільного кодексу України) передбачено нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Науковий висновок, на який здійснено посилання позивачем, не є постановою, яка містить висновки, що підлягають врахуванню під час прийняття рішення, у розумінні статті 236 ГПК України.

Так, вказана норма процесуального права передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому суд відхиляє, зокрема, і посилання позивача на зміст наведеного ним наукового висновкую.

Стосовно ж доводів представника позивача про те, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 висновки не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на різні фактичні обставини (інші положення договору та правил про нарахування відсотків), суд звертає увагу на таке.

Під час ухвалення рішення у цій справі застосовано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються, як зазначено вище, також і випадків, коли сторони погодили право на нарахування відсотків після спливу строку кредитування, що вимагає надання судом оцінки цим відсоткам як мірі відповідальності, у тому числі і згідно зі статтею 625 ЦК України, а не кваліфікації таких відсотків саме у їх класичному розумінні - плата за легальне користування кредитними коштами.

Крім того за обставин справи №910/4518/16 судами досліджувались умови кредитних договорів, якими було погоджено, що проценти нараховуються та підлягають сплаті до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі, тобто висновки суду у відповідній справі також стосувалися і можливості нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Твердження ж позивача про те, що так позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 висновки зроблено у розрізі можливості одночасного нарахування процентів за користування кредитом та передбачених статтею 625 ЦК України відсотків, судом визнаються неспроможними і такими, що свідчать про вибіркове, суб`єктивне цитування змісту вказаної постанови.

У розрізі вказаного суд звертає увагу позивача на те, що наведені вище норми закону та правові висновки суду касаційної інстанції про можливість нарахування процентів тільки за легальне користування кредитним коштами стосується не тільки одночасного нарахування процентів разом з іншими відсотками та/або відповідальністю, але і тих випадків, коли проценти нараховуються після настання строку повернення кредиту.

Підсумовуючи все зазначене, суд наголошує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 міститься остання правова позиції щодо нарахування процентів за користування кредитом, у тому числі і поза межами строку кредитування, і така позиція, з урахуванням викладених у інших, вказаних вище постановах суду касаційної інстанції, судом застосована під час вирішення спору у цій справі.

Суд також звертає увагу банку на існуванні станом на момент виникнення спірних відносин у цій справі (жовтень 2024 року) як вказаних вище норм матеріального права, так і позиції суду касаційної інстанції щодо їхнього тлумачення/розуміння, що є цілком очевидним для учасників таких відносин з метою відповідного правозастосування.

Отже, перевіяючи арифметичну правильність нарахування процентів за користуванням кредитом, виходячи із зроблених вище висновків, суд здійснив власний обрахунок таких процентів в межах заявлених позивачем вимог, а саме з 25.10.2024 по 25.11.2024 на 235 000,00 грн кредиту (основної суми овердарфту).

Звідси арифметично правильна сума процентів за користування з 25.10.2024 по 25.11.2024 основною сумою овердарфту - 235 000,00 грн, становить 4 512,00 грн (235 000,00 грн*21,90% = 51 465,00 грн ч 365 днів= 141,00 грн за день, відтак 141,00 грн*32 дні (кілкість днів у відповідному періоді) = 4 512,00 грн).

Як встановлено судом вище, відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по рахунках та наданих позивачем пояснень, отримані 02.05.2025 та 11.07.2025 на рахунок ТОВ "Карготранс Груп" відповідно 108 112,00 грн та 59 543,33 грн банк відніс на погашення:

- комісійних платежів та особистих потреб позичальника у сумах 350,00 грн, 20,00 грн, 15 013,00 грн, що загалом склало 15 383,00 грн;

- заборгованості по кредиту у загальній сумі 117 599,97 грн, внаслідок чого відповідна сума боргу склала 124 770,48 грн;

- погашення процентів (нарахованих за період 25.10.2024-01.05.2025) у сумі 27 243,19 грн та (нарахованих за період 25.04.2025-24.07.2025) у сумі 7 429,17 грн.

З огляду на зроблені вище висновки про безпідставність нарахування процентів до сплати позичальнику за період з 25.10.2024 по 25.11.2024 на суми, які перевищують 235 000,00 грн кредиту, а також за період з 26.11.2024 по 24.03.2025 загалом на будь-яку суму кредиту, суд висновує про те, що загалом 34 672,36 грн (27 243,19 грн + 7 429,17 грн) позивачем неправомірно віднесено на погашання тієї частини процентів, обов`язок по сплаті яких у позичальника не настав.

Звідси арифметично правильним і логічно відповідним правилам, з метою погашення заборгованості позичальника по кредиту та 4 512,00 грн процентів за користування кредитом, є таке зарахування:

- 700,00 грн, що надійшли на рахунок 26.02.2025, підягають зарахуванню в рахунок часткового погашення процентів (4512,00 грн - 700,00 грн = 3 812,00 грн);

- 34 672,36 грн, як частина від тих, що загалом надійшли на рахунок 02.05.2025 та 11.07.2025, підлягають зарахуванню в рахунок повного погашення процентів (3812,00 грн - 34 672,36 грн = -30860,36 грн);

- залишок згаданої вище суми - 30 860,36 грн, підлягає зарахуванню в рахунок часткового погашення боргу по кредиту (124 770,48 грн - 30 860,36 = 93 910,12 грн).

Зроблені судом вище висновки про порядок зарахування коштів стосуються тільки спірного періоду, зокрема з початку обрахунку заявлених у позові процентів - 25.10.2024, відтак судом не перевірялась арифметична правильність нарахованих до вказаної дати процентів та, власне, зарахування позивачем коштів на погашення таких процентів, у тому числі і зарахування позивачем 11.11.2024 коштів у сумі 6 468,50 грн, як віднесених на погашення прострочених з 28.10.2024 процентів (оцінено судом як такі, що нараховані до 25.10.2024).

Судом також не перевірялась арифметична правильність зарахування решти коштів на погашення бакном комісії та власних потреб позичальника, оскільки такі обставини не є спірними за предметом позову у цій справі та кваліфікуються як правомірні і такі, що відповідають погодженому між сторонами правовідношенню.

З огляду на викладене суд висновує, що арифметично правильна сума боргу за кредитом становить 93 910,12 грн, тоді як заборгованість за процентами у позичальника перед банком відсутня.

Приписами статей 553, 554, 627, 629 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи наведені приписи та умови договору поруки, суд висновує, що порушення ТОВ "Карготранс Груп", як позичальником, грошових зобов`язань за договором овердрафту, відповідно, породжує для ОСОБА_1 , як поручителя, солідарний разом з позичальником обов`язок по поверненню забезпеченої порукою суми кредиту.

Обов`язок же по сплаті процентів у судовому порядку у поручителя не виник з огляду на встановлені вище обставини відсутності у позичальника такого грошового обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано належних доказів на підтвердження обставин повернення позичальником (відповідачем 1) та/або поручителем (відповідачем 2) на рахунок позивача залишку кредитних коштів, арифметично правильна сума яких складає 93 910,12 грн.

За таких обставин, оскільки відповідачі 1, 2 свої грошові зобов`язання за договором овердрафту та договором поруки належним чином не виконали, враховуючи встановлення нормативно обґрунтованого та арифметично правильного розміру боргу за кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 124 770,48 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту підлягають частковому задовленню в розмірі 93 910,12 грн.

Водночас, враховуючи встановлені вище обставини відсутності у позичальника станом на момент ухвалення такого рішення грошового обов`язку по сплаті процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про солідарне стягнення з ТОВ "Карготранс Груп" та ОСОБА_1 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом є безпідставними та необґрунтованими, а тому задовленню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судового збору, обрахованого від суми позовних вимог - 146 487,98 грн (124 770,48 грн заборгованості позичальника за сумою кредиту та 21 717,14 грн заборгованості позичальника за процентами за користування кредитом), пропорційно розміру задоволених позовних вимог на позивача та відповідачів 1, 2, відтак розподілу між останніми порівну належної до сплати суми судового збору.

Суд також звертає увагу позивача на те, що приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено можливість повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборона, буд. 118/19, кв. 162, ідентифікаційний код 42360324) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) 93 910 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот десять) грн 12 коп. заборгованості позичальника за сумою кредиту.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборона, буд. 118/19, кв. 162, ідентифікаційний код 42360324) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) 970 (дев`ятсот сімдесят) грн 59 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код 14282829) 970 (дев`ятсот сімдесят) грн 59 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя В.А. Ярема