Decision № 140334489, 05.10.2026, Chernivetskyi District Court of Chernivtsi City (until 25.04.2025 - Pershotravnevyi District Court of Chernivtsi City)

Єдиний унікальний номер 725/8927/26

Номер провадження 2/725/2415/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року.Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (вул.Велика Васильківська,100 м.Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаними вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 22.08.2023 між АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту № 500788700. Відповідно до умов Кредитного договору, погодженого сторонами, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього станом на 08.04.2026 виникла заборгованість у розмірі 75643,32грн., з якої: заборгованість за кредитом - 57 488,57 грн.; за відсотками - 4 127,55 грн.; комісії - 14 027,20грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 500788700 у розмірі 75643,32грн., а також сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

25.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Бабічук А.С. надійшов відзив на позов.

Зазначила, що її довіритель позовні вимоги визнає частково: не заперечує факт укладання кредитного договору та отримання кредиту, однак вважає, що позивачем не доведено правомірність нарахування заявленої до стягнення комісії, а також належність та обґрунтованість розрахунку заборгованості в цілому.

Так, чинне законодавство дійсно допускає можливість встановлення комісії у договорі споживчого кредиту. Проте це не означає, що будь-яка передбачена договором комісія автоматично є правомірною та підлягає стягненню з боржника. Комісія повинна бути пов`язана з конкретними додатковими або супутніми послугами кредитодавця чи кредитного посередника.

Разом з тим, як вбачається зі змісту кредитного договору, відповідач, у межах цієї Угоди, не придбавав супровідних послуг Банку або третіх осіб. При цьому, позивач не довів, що зазначена у позові до стягнення комісія є платою саме за конкретні додаткові чи супутні послуги, фактично надані відповідачу.

За таких обставин, просила відмовити АТ «СЕНС БАНК» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з її довірителя ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредиту у розмірі 14 027,20 грн. Судові витрати розподілити відповідно до вимог ЦПК України.

Відповіді на відзив представником позивача надано не було.

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.

Представник позивача у прохальній частині позову просив розглядати справу у його відсутність.

05.10.2026 через канцелярію суду від представника відповідача адвоката Бабічук А.С. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Просила під час ухвалення рішення у справі врахувати доводи, викладені нею у відзиві.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований, однак підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що 22.08.2023 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Сенс Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту №500788700, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між ним та Банком.

Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500788700.

Відповідно до умов угоди, сторонами погоджено: тип кредиту «кредит готівкою»; сума кредиту 63841,79грн.; процентна ставка 4,99% річних. Тип ставки фіксована. Процентна ставка не може бути змінена Банком в односторонньому порядку і може бути змінена лише шляхом укладення додаткового договору до Угоди. Процентна ставка або проценти це - дохід, який сплачується Позичальником на користь Банку як плата за користування Кредитом. Проценти нараховуються Банком на суму Кредиту, що не повернуто і сплачуються Позичальником щомісяця у порядку та на умовах визначених Угодою.

Строк кредиту становить 120 місяців. Дата повернення кредиту 22.08.2033.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 63841,79грн. підтверджено меморіальним ордером №1957335548.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність договору №500788700 між АТ «Сенс Банк» та відповідачем.

Кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Крім того, представник відповідача у своєму відзиві не заперечувала щодо стягнення з її довірителя тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, чим фактично підтвердила факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем та отримання останнім кредитних коштів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав.

Банком було пред`явлено відповідачу досудову вимогу про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитом у розмірі 75643,32грн., чим своїми діями позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідача станом на 08.04.2026 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 57 488,57 грн. та 4 127,55 грн. за відсотками.

Відповідач та його представник не спростували розмір заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту та відсотками), наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем та ними не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості.

Також у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, відповідач має право заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також вона цього не зробила.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 760/14330/15-ц та від 08 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17.

До того ж, при вирішенні спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21).

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач жодних додаткових доказів на погашення тіла кредиту та відсотків, які б не були враховані позивачем, не надав, виходячи з умов договору, суд приходить до висновку, що позивачем правильно нараховано відповідачу заборгованість за кредитом та відсотками, у зв`язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача комісії, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, умовами договору передбачено щомісячну комісію за «обслуговування (управління) Кредиту» у розмірі: 0,10 % від суми кредиту протягом перших 12 місяців; 1,00 % протягом 1324 місяців; 1,50 % протягом 25120 місяців.

Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З умов договору вбачається, що до «обслуговування (управління) Кредиту» Банк відносить, зокрема: розрахунок чергового платежу; операційне обслуговування; облік, зберігання та оновлення кредитної справи; інформування позичальника про неналежне виконання зобов`язань; направлення SMS/PUSH-повідомлень; надання виписок; надання довідок про заборгованість та закриття кредиту тощо.

Однак сам факт включення Банком таких дій до переліку «обслуговування кредиту» не доводить їх статусу як окремих додаткових чи супутніх послуг, за які споживач повинен сплачувати встановлену комісію.

Більше того, значна частина таких дій становить звичайне адміністрування кредитних правовідносин та виконання Банком власних обов`язків у межах кредитного договору.

Особливо це стосується надання інформації про стан кредитної заборгованості, оскільки відповідна інформація один раз на місяць має надаватися споживачу безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, включення зазначених дій до складу платного «обслуговування кредиту» саме по собі не створює законної підстави для стягнення щомісячної комісії.

Вказані обставини вже були предметом розгляду Верховним Судом у спорі з тим самим кредитодавцем. У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20, провадження № 61-5149св22, відповідачем було АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс-Банк». Спір стосувався, зокрема, щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту. За одним із кредитних договорів, укладених з АТ «Сенс-Банк», комісія становила 1,50 % від суми кредиту щомісячно. Загальна сума такої комісії становила 58 738,08грн.

Тобто за характером комісії зазначена справа є безпосередньо співвідносною з даною справою, у якій договором також встановлено комісію 1,50 % від суми кредиту щомісячно протягом частини строку кредитування.

Верховний Суд у справі № 450/126/20 звернув увагу, що загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування був значним у порівнянні з процентами та сумою отриманого кредиту, а тому такі розміри плати не можна було визнати справедливими та розумними.

При цьому Верховний Суд зазначив: АТ «Сенс-Банк» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Водночас у кредитних договорах не було зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія.

Верховний Суд також зазначив, що до таких послуг не може бути віднесене щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

За встановлених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні положення кредитних угод щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті комісії не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №500788700 від 22.08.2023 у розмірі 61 616 (шістдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 12коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 ) судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2168 (дві тисячі сто шістдесят вісім)грн. 68коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.