Decision № 140317907, 05.10.2026, Kirovohrad District Administrative Court

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5632/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 01.06.2026 року №112750010433 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №112750010433 від 01.06.2026 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 55 років.

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Також посилається на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема статтю 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII.

З цих підстав вважає, що з моменту визнання вказаним рішенням Конституційного Суду України неконституційними змін до Закону №1788-XII в частині досягнення пенсійного віку, має застосовуватись попередня редакція цього Закону, яка передбачає право на пільгову пенсію для жінок за Списком №2, зокрема при досягненні віку 50 років і за умови наявності стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах за Списком №2.

З цих підстав просить позов задовольнити.

17.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.09.2026 відповідач подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, у якому також навів письмові пояснення щодо заявлених вимог та зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

Вказав, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому, висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 стосувались змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII до Закону №1788-ХІІ, який станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії не застосовувався.

Зауважує, що до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Разом з тим, підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV не має, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Також вважає, що позивач не має права і на призначення пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону №1788-XII у зв`язку з відсутнім пільговим стажем 10 років станом на 01.04.2015.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

25.05.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с. 100-101).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.

Рішенням №112750010433 від 01.06.2026 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з недосягненням необхідного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У спірному рішенні відповідачем визначено страховий стаж позивачки 31 рік 11 місяців 13 днів, стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць 11 років 10 місяців 27 днів (а.с. 36).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Разом з тим, до внесення відповідних змін до Закону №1058-IV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначалося Законом №1788-XII, який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.

Водночас, згідно з пунктом б частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Таким чином, зазначена норма за змістом є ідентичною частині другій статті 114 Закону №1058-IV.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулюється положеннями двох нормативно-правових актів, а саме: стаття 114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII та стаття 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Отже, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено застосування статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII до осіб, які відповідають установленим цим Рішенням умовам.

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, виснувала:

«У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.».

У цьому рішенні судом вказано на те, що воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:

а) позивачем є особа, яка:

- звернулась до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ;

- на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

- набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ;

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Згідно з рішенням у зразковій справі до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020), належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 16.06.2025 у справі №200/4104/24 зазначив, що, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2, до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII.

Таким чином, застосування статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII можливе щодо осіб, які до 01.04.2015 не лише працювали на відповідних посадах, а й набули необхідний пільговий стаж за Списком №2.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №380/1208/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у справі №380/1208/25 Верховний Суд встановив, що сукупний пільговий стаж позивачки становив 14 років 11 місяців 2 дні, однак до 01.04.2015 нею було набуто лише 5 років 5 місяців 4 дні такого стажу. Верховний Суд визнав цей стаж недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін до Закону №213-VIII та погодився з відмовою в задоволенні позову.

Наведений правовий висновок є застосовним до спірних правовідносин у цій справі, оскільки позивач також розпочала роботу за Списком №2 до 01.04.2015, однак необхідних 10 років пільгового стажу на цю дату не набула.

Як встановлено судом та підтверджується відомостями пенсійної справи ОСОБА_1 працювала на роботах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 21.05.2012 по 30.11.2016, з 01.03.2017 по 27.08.2019, з 29.08.2019 по 18.07.2024. Тобто її загальний пільговий стаж за Списком №2 на дату звернення становив 11 років 10 місяців 27 днів, проте станом на 01.04.2015 лише 2 роки 10 місяців 11 днів.

За таких обставин сам факт роботи на роботах за Списком №2 до 01.04.2015 не є достатнім для застосування до неї пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін до Закону №213-VIII. Необхідна для такого застосування умова не менше 10 років роботи за Списком №2 станом на 01.04.2015 відсутня.

Поряд з цим пільговий характер набутого стажу не є спірним у справі, що розглядається та зарахований пенсійним органом, згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу за формою РС-право.

Тому посилання позивача на досягнення 50-річного віку та на наявність понад 10 років пільгового стажу за встановлених обставин не свідчить про виникнення права на пенсію за правилами статті 13 Закону №1788-XII, оскільки при вирішенні питання про застосовний правовий режим визначальним є не лише загальний розмір пільгового стажу на дату звернення, а й 01.04.2015.

У зв`язку з тим, що необхідний пільговий стаж за Списком №2 ОСОБА_1 набула після 01.04.2015, її право на пенсію підлягає визначенню за правилами пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

На дату звернення вона мала достатній страховий стаж та понад 10 років стажу роботи за Списком №2, однак досягла лише 50-річного віку, тоді як пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачає у такому разі пенсійний вік 55 років.

При цьому, Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-IV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.

Отже, передбачена законом сукупність умов, необхідних для виникнення у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, була відсутня саме через недосягнення встановленого пенсійного віку.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, ??розсудливо та пропорційно.

Оцінивши спірне рішення за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку відповідає чинному правовому регулюванню та узгоджується з актуальними висновками Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону №1788-XII та статті 114 Закону №1058-IV у подібних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 01.06.2026 №112750010433 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

За встановлених у справі обставин відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, тоді як наведені позивачем доводи не спростовують висновку про відсутність у неї на дату звернення сукупності умов, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з приписами статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013, вулиця Степана Бандери, 43, місто Суми, Сумська область, 40009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК