Court ruling № 140308708, 05.10.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

05 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа №922/1981/25

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

розглянувши заяву без повідомлення учасників справи Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. №24357/26 від 02.10.2026) у справі

за позовомКиївської окружної прокуратури міста Харкова , в інтересах держави в особі Харківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ"простягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ XXI", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 7.243.387,25 грн, з яких: 5.131.715,80 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі; 1.657.409,16 грн - інфляційні нарахування; 454.262,29 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, що є підставою для стягнення з останнього за частиною першою статті 1212 ЦК України цих коштів, нарахованих з моменту прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 призначено у справі №922/1981/25 комплексну судову будівельно-технічну експертизу та економічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" провадження у справі зупинено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 у справі №922/1981/25, зокрема, задоволено клопотання експертів ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 07.01.2026 вх. №473; провадження у справі №922/1981/25 зупинено на час проведення експертизи; матеріали справи №922/1981/25 надіслано до ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

02.10.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Київської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про забезпечення позову (вх. №24357/26), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" заборони на відчуження наступних об`єктів:

- квартира №74, загальною площею 143,7 кв. м, житловою площею 85,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2700352163120);

- квартира №118, загальною площею 36,9 кв. м, житловою площею 14,7 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 36 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2697409063120).

Також з метою розгляду заяви про забезпечення позову просить суд поновити провадження у справі.

Частинами першою третьою статті 230 ГПК України передбачено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на приписи ч.1 ст. 140 ГПК України, щодо розгляду заяви про забезпечення позову, враховуючи те, що забезпечення позову є процесуальною дією, спрямованою на захист інтересів позивача від недобросовісних дій відповідача, а не розглядом справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі №922/1981/25 для розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд, розглянувши подану прокурором заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.

Як вбачається, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилається на те, що за ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" на праві приватної власності зареєстровано 50 окремих об`єктів нерухомого майна. Натомість, 19.06.2026 та 24.07.2026 відповідач відчужив два належні йому об`єкти нерухомого майна на загальну суму 1.554.000,00 грн. Відчуження здійснені після відкриття провадження в даній справі та під час наявності судового спору. Такі обставини свідчать про реальне, вже реалізоване зменшення обсягу нерухомого майна відповідача під час розгляду справи. За відсутності забезпечення позову аналогічні дії щодо решти належних ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" об`єктів можуть бути вчинені надалі, що безпосередньо створює ризик недостатності активів для виконання рішення суду в разі задоволення позову. З огляду на те, що ціна позову становить 7.243.387,25 грн, а згідно з довідками про оціночну вартість квартир №74 та №118 їх вартість становить 6.443.604,93 грн та 1.455.912,22 грн відповідно, тобто вартість кожного окремого об`єкта є меншою за ціну позову, отже запропонований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки стосується лише частини однорідного майна відповідача, не охоплює всі належні йому об`єкти та спрямований на забезпечення реального виконання можливого судового рішення без необґрунтованого обмеження прав відповідача.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 ГПК України регламентовано, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2).

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому суд підкреслює, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Предметом спору в даній справі є стягнення з ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" на користь Харківської міської ради грошових коштів у сумі 7.243.387,25 грн, з яких: 5.131.715,80 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі; 1.657.409,16 грн - інфляційні нарахування; 454.262,29 грн - 3% річних.

Натомість, зі змісту заяви прокурора вбачається, що останній пов`язує необхідність вжиття запропонованого заходу забезпечення (можливість відчуження належних відповідачу об`єктів нерухомості), саме з можливим ускладненням виконання майнової вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог та подальшого примусового виконання рішення суду.

За змістом актуальних позицій Верховного Суду вбачається сталий правовий висновок про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21).

Поряд із цим, фундаментальним положенням вказаної судової практики є те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав та законних інтересів інших сторін. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Такий висновок узгоджується з пунктом 31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (на яку також посилається прокурор у заяві про забезпечення позову): "за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23.238.041,19 грн доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів".

Натомість, об`єкт забезпечення за заявою прокурора, є заборона відчуження нерухомого майна, а саме: квартири №74, загальною площею 143,7 кв. м, житловою площею 85,1 кв. м та квартири АДРЕСА_1 , які не мають безпосереднього зв`язку з предметом позовних вимог про стягнення коштів у розмірі 7.243.387,25 грн. Крім того, вартість нерухомого майна загалом складає 7.899.517,15 грн., тобто більше ніж предмет спору (7.243.387,25 грн.).

Також прокурором не наведено й інших фактичних даних щодо актуального майнового стану відповідача, наявності у нього невиконаних судових рішень, відкритих виконавчих проваджень, значної кредиторської заборгованості, податкового боргу, припинення чи істотного скорочення господарської діяльності або інших обставин, які в сукупності дозволяли б зробити обґрунтований висновок про існування відповідного ризику (див. постанову Верховного Суду від 09.07.2026 у справі №916/1078/26).

Окрім цього, посилання прокурора на те, що ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" 19.06.2026 та 24.07.2026 відчужило два належні йому об`єкти нерухомого майна на загальну суму 1.554.000,00 грн вочевидь не може свідчити про реальний ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Оскільки як свідчать матеріали заяви ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" на праві приватної власності зареєстровано ще 50 окремих об`єктів нерухомого майна (група нежитлових приміщень, квартири та машино-місця). Таким чином, здійснене відповідачем у червні 2026 відчуження стосувалося не єдиного нерухомого майна останнього, що свідчить про здійснення позитивної господарської діяльності відповідачем.

Отже, доводи прокурора про можливе відчуження іншого нерухомого майна, зокрема, квартир №№74, 118, ґрунтуються на припущенні щодо майбутньої поведінки відповідача, тоді як конкретних фактичних обставин, які б надавали такому припущенню достатньої обґрунтованості в розумінні статті 136 ГПК України, заявником не наведено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені прокурором доводи та подані докази не підтверджують наявності передбачених частиною другою статті 136 ГПК України підстав для застосування заявленого заходу забезпечення позову та дотримання вимоги частини четвертої статті 137 ГПК України щодо його співмірності із заявленими позовними вимогами, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому у п. 2 ч. 1 ст. 228 цього кодексу, - на час проведення експертизи.

Оскільки провадження в даній справі поновлювалося з метою розгляду поданої заяви про забезпечення позову, натомість як було зазначено вище ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 призначено у справі №922/1981/25 комплексну судову будівельно-технічну експертизу та економічну експертизу, яка станом на даний час не проведена, суд вважає за необхідне зупинити провадження в даній справі на час проведення судової експертизи.

Керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити провадження у справі №922/1981/25.

2. Відмовити в задоволенні заяви Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.

3. Зупинити провадження у справі №922/1981/25 на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 05.10.2026.

СуддяН.С. Добреля