Decision № 140308213, 17.06.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/218/26

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Остапчук В.В.

розглянувши справу № 911/218/26

за позовом Керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ, 2. Ташанської сільської ради Бориспілького району Київської області, с. Ташань Київська обл.

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про стягнення 338 937, 00 грн

представники учасників справи:

прокурор: Ламшина О.О., посвідчення №083713 від 09.12.2025

від позивачів 1, 2: не з`явились

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Бориспільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення 338 937,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог чинного законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, у зв`язку із чим прокурором подано зазначену позовну заяву в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення 338 937,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 відкрито провадження у справі № 911/218/26, розгляд справи призначений за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 25.02.2026.

Ухвалою суду від 25.02.2026 підготовче засідання у справі № 911/218/26 було відкладено на 25.03.2026.

Ухвалою суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/218/26 та призначено її до розгляду по суті на 22.04.2026.

Ухвалами суду від 22.04.2026 та 20.05.2026 розгляд справи по суті відкладався на 20.05.2026 та на 17.06.2026 відповідно.

Під час розгляду справи прокурор підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Присутній представник відповідача в підготовчому засіданні 25.03.2026 письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак усно надав заперечення проти заявлених позовних вимог. Зокрема, заперечення відповідача зводяться до відсутності в матеріалах справи акту перевірки, відсутність в діях відповідача протиправної поведінки та здійснення всіх необхідних заходів з метою усунення правопорушення, зокрема, передачі документів до правоохоронних органів, а також надав заперечення з приводу наданого прокурором розрахунку, зазначивши, що такий є лише внутрішнім документом лісогосподарського підприємства. Також, під час розгляду справи відповідачем були надані клопотання від 23.02.2026, 24.02.2026, 16.04.2026 про відкладення розгляду справи, а також від 20.05.2026 та 16.06.2026 про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Представники позивачів в жодне засідання суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлені належним чином в порядку, визначеному статтею 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвал суду) до електронного кабінету позивачів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, прокурор зазначає, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача - ДП Ліси України, що свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою. При цьому, окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Столичного округу скеровано лист від 02.12.2025 у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави за вказаними фактами. Натомість, Державною екологічною інспекцією Столичного округу за наявності достатніх підстав не вжито відповідних заходів щодо захисту інтересів держави щодо відшкодування шкоди.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ташанською сільською радою з моменту виявлення ДСГП Ліси України незаконної порубки дерев 29.04.2024 не вжито заходів щодо відшкодування завданих зазначеним правопорушенням збитків. Окружною прокуратурою 02.12.2025 до Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області скеровано запит у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави за означеним фактом. Однак, з наданої сільською радою відповіді, вбачається, що заходи щодо стягнення збитків не вживались, відповідну позовну заяву до суду не подано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у п. 33 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, у прокурора виникло законне право на звернення з позовом до суду з вимогою про стягнення шкоди, завданої ДП "Ліси України", здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього від імені держави повноваження по захисту державних інтересів.

Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Як зазначено прокурором, Бориспільською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, за результатами опрацювання наявної інформації самостійно виявлено порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.

29.04.2024 начальником відділу з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 та провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_2 у кварталі 82 виділ 12 Помоклівського лісництва (парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський») філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку 1 дерева породи акація, внаслідок чого заподіяно шкоду на загальну суму 88 031,76 грн.

29.04.2024 начальником відділу з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 та провідним інженером з охорони та захисту лісу ОСОБА_2 у кварталі 82 виділ 6 Помоклівського лісництва (парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський») філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку 1 дерева породи ясен, 1 дерева породи клен та 1 дерева породи дуб, внаслідок чого заподіяно шкоду на загальну суму 82 771,51 грн.

29.04.2024 начальником відділу з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 та провідним інженером з охорони та захисту лісу Тимошенко В.П. у кварталі 82 виділ 5 Помоклівського лісництва (парк-пам?ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський») філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку 1 дерева породи ясен та 1 дерева породи акація, внаслідок чого заподіяно шкоду на загальну суму 71 746,52 грн.

29.04.2024 начальником відділу з охорони та захисту лісу Ковальчуком О.Г. та провідним інженером з охорони та захисту лісу Тимошенко В.П. у кварталі 83 виділ 18 Помоклівського лісництва (парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський») філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку 1 дерева породи дуб, внаслідок чого заподіяно шкоду на загальну суму 96 387,21 грн.

Незаконні рубки лісу виявлено на території с. Помоклі Бориспільського району Київської області, яке входить до складу Ташанської об?єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області.

Згідно акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 29.04.2024 у кварталі 82 виділ 12 Помоклівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено 1 пень породи акація діаметром 46,1 - 50 см.

Згідно акту огляду місця вчинення правопорушення Лісового законодавства від 29.04.2024 у кварталі 82 виділ 6 Помоклівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено 1 пень породи дуб діаметром 24 см, 1 пень породи ясен діаметром 16 см, 1 пень породи клен діаметром 20 см.

Згідно акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 29.04.2024 у кварталі 82 виділ 5 Помоклівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДІ «Ліси України» виявлено 1 пень породи ясен діаметром 20 см, 1 пень породи акація діаметром 24 см.

Згідно акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 29.04.2024 у кварталі 83 виділ 18 Помоклівського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено 1 пень породи дуб діаметром 53 см.

Відповідно до розрахунку збитків нанесених незаконною порубкою дерев по Помоклівському лісництву (парк-пам?ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський») філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» квартал 82 виділи 5, 6, 12 та кварталі 83 виділ 18, начальником відділу з охорони та захисту лісу Ковальчуком О.Г., згідно постанови Кабінету міністрів України від 10 травня 2022 року № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно заповідний фонд» - збитки спричиненні незаконною порубкою 7 дерев становлять 338 937,00 грн.

Натомість, правопорушника уповноваженими особами ДП «Ліси України» не встановлено.

Листом № 3228/7.5-2024 від 16.05.2024 ДП «Ліси України» за вищевказаним фактом незаконної порубки скерувала наявні матеріали до Київської обласної прокуратури.

За вищевказаним фактом незаконної рубки дерев у парку-пам?ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості 42024112100000062 від 04.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 246 КК України.

В той же час, за результатами проведених слідчих дій осіб, які здійснили самовільну порубку дерев у Помоклівському лісництві (парк-пам?ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський») філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» квартал 82 виділи 5, 6, 12 та кварталі 83 виділ 18 встановити не вдалося.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» ухвалено рішення про створення державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України») шляхом приєднання всіх спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств (які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України) з подальшим перетворенням ДП «Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Відповідно до п. 4.8 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.05.2024 № 141 (надалі - Статут), ДП «Ліси України» в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.09.2025 № 267 «Про перетворення державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, та утворення комісії з перетворення підприємства» розпочато процедуру реорганізації ДП «Ліси України» шляхом перетворення в акціонерне товариство «Ліси України».

Відповідно до Положення про філію «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 764 від 04.04.2025 Філія «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Лісі України» є відокремленим підрозділом юридичної особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції.

Згідно з п. 3.1 розділу 3 «Юридичний статус філії» філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємств та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Таким чином, правонаступником філії «Бориспільське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Згідно з ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 100 Лісового кодексу України встановлено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», особливій державній охороні підлягають території та об?єкти природно-заповідного фонду України її інші території та об?єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про природно-заповідний фонд» заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок водних та інших природних об?єктів у їх власників або користувачів.

Парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» створено Указом Президента України від 20.08.1996 № 715/96 в межах 144 га розташований поблизу Ташанської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області на землях державної власності, в межах кварталів 82, 83, 84 (входять всі виділи) Помоклівського лісництва Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (наразі ДП «Ліси України»).

Згідно з ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд» на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об?єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов?язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до Охоронного зобов?язання № 60/05.3-08 від 21.06.2023, Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія парку-пам?ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» загальною площею 144 га.

Згідно з п. 3.4 Охоронного зобов`язання, власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобовязання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Громадський контроль за додержанням режиму охорони та збереження території партку-пам`ятки здійснюється громадським інспектором з охорони довкілля (п. 3.9).

Тобто, уповноважені особи ДП «Ліси України» були обізнані про цінність збереження території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Ташанський» та мали забезпечити посилену охорону його території від незаконних рубок лісу, адже даний об?єкт природно-заповідного фонду створений в тому числі з метою збереження унікального деревостану, самовідновлення корінних лісових порід та збереження унікальної фауни.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про природно-заповідний фонд, охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Отже, охорона території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Ташанський у відповідності до вимог ст. 60 Закону України Про природно-заповідний фонд покладається на ДП «Ліси України».

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Оскільки, об`єкт природно-заповідного фонду парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва Ташанський утворено у межах території лісового господарства, а також, створено без вилучення лісових ділянок у землекористувача, на правовідносини щодо охорони та використання зазначеної території, крім Закону України Про природно-заповідний фонд, поширюються також положення Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Тобто відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Як зазначено прокурором, під час здійснення своєї діяльності саме працівниками Філії Бориспільське лісове господарство ДСГП Ліси України було виявлено та встановлено факт незаконної порубки.

Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Згідно з статтею 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі- Положення), яким передбачено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, серед яких зокрема: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства тощо.

Згідно п. 7 Положення, на посадових осіб держлісоохорони покладено наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Відповідно до п. 1.1. Положення про філію Бориспільське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, затвердженого наказом ДСГП Ліси України від 16.12.2022 №58 (далі - Положення про філію), філія Бориспільське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Згідно п.п. 2.2.2.-2.2.4. Положення про філію, предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового мисливського господарства, а також, використання лісових ресурсів i мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

Таким чином, обов`язки з охорони у тому числі від незаконної рубки дерев, на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Ташанський станом на момент правопорушення покладалося на уповноважених працівників філії Бориспільське лісове господарство ДСГП Ліси України, які відповідно до наявного у них обсягу повноважень та обов`язків мали забезпечити належну охорону вказаного об`єта природно-заповідного фонду від незаконної порубки дерев.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Схожий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність як постійний лісокористувач, має можливість належним чином здійснювати охорону і захист лісу постійно. До суду не подано доказів того, що відповідач не здійснював свою господарську чи будь-яку іншу діяльність напередодні виявлення незаконної рубки лісу. За наявних обставин відповідачем не було належним чином реалізовано своїх можливостей та не було дотримано своїх обов`язків. Як наслідок, вказане призвело до вирубки 7 дерев (2 дерева породи акація, 2 дерева породи ясен, 1 дерево породи клен, 2 дерева породи дуб) на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Ташанський та нанесення державі збитків.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень - в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним належних та достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу. Натомість, вбачається, що всі дії, вчинені відповідачем на охорону та збереження лісу, виявились недостатніми та не забезпечили схоронність лісових ресурсів.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Судом встановлено, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді не вчинення всіх необхідних дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно. Розмір збитків встановлено актом та розрахунком відповідача приймається судом в повному обсязі та визнається належним доказом обсягу нанесених державі збитків через недотримання положень законодавства України у природоохоронній сфері.

Щодо заперечень відповідача, суд відзначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/133/18 від 09.12.2019, № 1909/976/17 від 09.08.2018, постановах Верховного Суду у справі № 920/1293/16 від 20.08.2018, у справі № 917/1261/17 від 23.08.2018, у справі № 925/382/17 від 19.09.2018, у справі № 909/1111/16 від 27.03.2018 та у справі № 920/1106/17 від 20.02.2020.

У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Відповідно до п. 3.1 Статуту ДСГП Ліси України, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 141 від 28.05.2024, підприємство створене з метою, зокрема ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Згідно з п. 3.2 Статуту ДСГП Ліси України, основними напрямами діяльності підприємства зокрема є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарств, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Отже, одним з основних предметів діяльності ДСГП Ліси України є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Натомість, відповідачем не долучено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вчинення ДСГП Ліси Україна (його філією) як постійним лісокористувачем заходів з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства (зокрема створення рейдових бригад для оперативного реагування на порушення лісового законодавства, графіків виїзду мобільних груп працівників Філії, вжиття заходів із запобігання та виявлення порушень лісового законодавства, проведення лісових обходів, обстеження дільниць уповноваженими працівниками відповідача на предмет виявлення та попередження незаконних рубок та інших правопорушень, патрулювання кварталів тощо).

Суд зазначає, що факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства, за наслідками якого було складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 29.04.2024, свідчить про те, що відповідачем як постійним лісокористувачем земельної ділянки не було вжито належних та достатніх заходів, які б змогли забезпечити збереження лісу та попередити випадок порушення лісового законодавства у сфері охорони, захисту та відтворення лісів, зокрема незаконної вирубки лісу.

Встановлені судом обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу (схожий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20).

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 4 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

При цьому, суд зауважує, виявлення відповідачем незаконної порубки дерев на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Ташанський, проведення службової перевірки та службового розслідування, розроблення акту огляду місця правопорушення та складення розрахунку завданої шкоди жодним чином не впливає на дотримання відповідачем як постійним лісокористувачем, визначеного законодавством та положенням обов`язку з забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, чого відповідачем дотримано не було.

Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним належних та достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведене в сукупності свідчить про те, що відповідач як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (збитки). Настання цих збитків стало прямим наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, встановлених законодавством, що безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

Також, як визначено у пункті 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.

Отже, акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 ГПК України підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства, у зв`язку із чим твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів безпідставні.

Суд також враховує, що у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.

Крім того, Верховний Суд у пункті 63 постанови від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 зазначив, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Водночас, суд зазначає, що зі змісту акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 29.04.2024, складеного уповноваженими представниками відповідача відповідно до Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, та відомості обчислення розміру шкоди з урахуванням оновленого розрахунку, здійсненого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022, можна встановити обставини незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачу території, а також розмір завданої шкоди.

З огляду на наведене, суд відхиляє посилання відповідача на обставину того, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не проводилась, а в матеріалах справи відсутній акт Державної екологічної інспекції.

Відповідно до ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Статтею 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.

Водночас, за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Оскільки, незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Ташанської сільської ради Київської області, заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, на один казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно коду бюджетної класифікації.

У даному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Ташанської сільської ради Бориспільського району Київської області (08460, Київська область, Бориспільський район, с. Ташань, вул. Центральна, 9-Г, код ЄДРПОУ 04361605) 338 937 (триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 00 коп. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, на рахунок: UA238999980333109331000010762, отримувач: ГУК у Київській області / Ташанська сільська рада Бориспільського району Київської області, ЄДРПОУ отримувача 37955989, банк отримувача: Казначейство України, код платежу: 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 5 084 (п`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 06 коп судового збору.

Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 05.10.2026

Суддя О.О. Христенко