Decision № 140307656, 05.10.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 22/70/26-6/119/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 Справа № 908/1153/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/1153/26

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» (вул. Дмитра Вишневецького (Ладозька), буд. 17, м. Запоріжжя, 69121)

до відповідача: ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

13.05.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № б/н від 12.05.2026) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» до відповідача: ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про стягнення 78 372,00 грн заборгованості за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території шляхом списання коштів з відповідного рахунку ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ. Позов обґрунтовано несплатою відповідачем коштів за період із грудня 2024 р. по лютий 2026 р. (включно) за управління та утримання будинку по вул. Дмитра Вишневецького (Ладозька), 17 у м. Запоріжжі та його прибудинкової території, як співвласника будинку, якому належить на праві власності приміщення 136 (нежитлове приміщення літ. А-9, А1) по вул. Дмитра Вишневецького (Ладозька), буд. 17, м. Запоріжжя.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1153/26 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2026 суддею Ярешко О.В. прийнято за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» до відповідача: ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про стягнення 78372,00 грн заборгованості за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території шляхом списання коштів з відповідного рахунку ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ. Ухвалено розглядати справу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. На підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 суддею Ярешко О.В. прийнято до розгляду заяву ОСББ «ЛАДНИЙ» про стягнення з відповідача судових витрат у загальному розмірі 12528 грн (3328,00 грн судового збору та 9200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу) шляхом списання коштів з відповідного рахунку ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.07.2026 суддею Ярешко О.В. залишено без розгляду додаткове пояснення відповідача, що по суті є відзивом, та яке надійшло до суду 29.06.2026. Визнано поведінку відповідача - ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ недобросовісною у частині надання відзиву з порушенням норм процесуального законодавства.

Ураховуючи відрахування судді Ярешко О.В. зі штату Господарського суду Запорізької області в порядку переведення у зв`язку з призначенням на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, за Розпорядженням керівника апарату суду від 25.08.2026 №П-228/26, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/1153/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 справу №908/1153/26 передано на розгляд судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 04.09.2026 суддею Федько О.А. постановлено прийняти справу №908/1153/26 до свого провадження, присвоєно справі номер провадження 22/70/26-6/119/26, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи по суті розпочати повторно.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про прийняття суддею Федько О.А. до свого провадження справи №908/1153/26 від 04.09.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 04.09.2026 о 12 год. 42 хв. (позивач, відповідач) та 04.09.2026 о 12 год. 41 хв. (третя особа), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 05.10.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради є власником приміщення 136 (нежитлове приміщення літ. А-9, А1;загальна площа 746,4 кв.м.) у багатоквартирному будинку за адресою: вул. Дмитра Вишневецького (Ладозька), буд. 17, м. Запоріжжя.

Рішенням загальних зборів ОСББ «ЛАДНИЙ», оформленим протоколом №1 від 02.05.2020 року, затверджений розмір внесків (тариф) співвласників об`єднання на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 7 грн за 1 кв.м.

Позивач зазначає, що у порушення положень Статуту та рішень загальних зборів відповідач не сплачував внески на утримання будинку та прибудинкової території (тариф) за період з грудня 2024 р. по лютий 2026 р., внаслідок чого сума боргу склала 78372,00 грн.

У відповідності до положень ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 12528,00 грн, які складаються з: 3328,00 грн витрати на сплату судового збору та 9200,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву. Третя особа пояснень щодо позову до суду не надала.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.05.2024 року Господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі 908/3683/23, яким позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» до відповідача: Запорізької міської ради про стягнення заборгованість за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території в розмірі 208 992,00 грн за період з липня 2020 року по грудень 2023 року, інфляційних втрат в розмірі 44 508,24 грн, 3% річних у розмірі 10 379,95 грн задоволено частково. Стягнуто з Запорізької міської ради 208 992,00 грн. заборгованість за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території та 3134,88 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення з Запорізької міської ради інфляційних втрат та 3% річних відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 у справі №908/3683/23 набрало законної сили 18.09.2024.

Господарським судом Запорізької області під час розгляду справи №908/3683/23 було встановлено, що 24.03.2020 на установчих зборах власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по вул. Ладозька, 17, м. Запоріжжя, прийняли рішення про створення в ньому об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» (ОСББ «ЛАДНИЙ»), що підтверджується протоколом установчих зборів від 24.03.2020. На установчих зборах затверджено Статут ОСББ «ЛАДНИЙ».

28.04.2020 проведено державну реєстрацію ОСББ «ЛАДНИЙ», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 43604643.

02.05.2020 проведено загальні збори ОСББ «ЛАДНИЙ» за результатами голосування щодо порядку денного яких прийнято рішення з п`ятого питання наступного змісту: «Встановити тариф на утримання будинку у розмірі 7 грн/м2». Підсумки голосування: «За» - 53 співвласника, загальна площа квартир становить 2530,48 кв.м. (66,12%). «Проти» - 0 співвласників.

Управління багатоквартирним будинком та його утримання шляхом самозабезпечення розпочато ОСББ «ЛАДНИЙ» з 04.07.2020, тобто з моменту відмови об`єднання від послуг попереднього управителя ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та розірвання з ним відповідного договору.

Наведена обставина підтверджується протоколом загальних зборів об`єднання від 02.05.2020 №1, а також рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 по справі № 908/599/21 та постановою Верховного Суду від 27.09.2022 по справі № 908/599/21.

У багатоквартирному будинку по вул. Ладозька, 17, м. Запоріжжя, мається приміщення 136 (нежитлове приміщення літ. А-9, А1).

Дане приміщення належить на праві власності територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

18.10.2023 Запорізькій міській раді надіслано адвокатський запит від № 18/10/2023-1.

На адвокатський запит засобами поштового зв`язку надано відповідь від 24.10.2023 № 19467/033-29/04 про те, що протягом усього часу існування ОСББ «ЛАДНИЙ» власником відповідного нежитлового приміщення територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

На підтвердження права власності Запорізька міська рада додала до свого листа свідоцтво про право власності від 12.04.2006, витяг від 19.04.2006 та витяг від 27.03.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі №908/460/25 позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» до відповідача: Запорізької міської ради про стягнення 62697,60 грн заборгованості по внескам за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території за період з грудень 2023 року по листопад 2024 року задоволено повністю. Стягнуто з Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЛАДНИЙ, (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17, ідентифікаційний код 43604643) 62 697 (шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто сім) грн. 60 коп. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Ріішення набрало законної сили 22.05.2025.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Оскільки наведені вище рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 року у справі №908/3683/23 та від 01.05.2025 у справі №908/460/25 набрали законної сили 18.09.2024 та 22.05.2025 відповідно, такі судові рішення мають преюдиціальне значення, а встановлені в них факти повторного доведення не потребують.

Запорізька міська рада, як власник нежитлового приміщення №136, яке розташоване в багатоквартирному будинкупо вул. Ладозька, 17, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати внесків за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території за період з грудня 2024 року по лютий 2026 року не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 78372,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 02.04.2026 відповідачу було вручено лист-вимогу від 12.03.2026 №12/03/2026-1 про сплату протягом 14-ти календарних днів з дня отримання даного листа наявної заборгованості за спірний період в розмір 78 372,00 грн.

Претензія залишена відповідачем без належного реагування.

Несплата внесків на управління багатоквартирним будинком №17 по вул. Дмитра Вишневського (колишня Ладозька) у місті Запоріжжі Запорізькою міською радою як власником нежитлового приміщення №136 за період з грудня 2024 року по лютий 2026 року стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, за своїм змістом є майновими, та стосуються прав та обов`язків співвласників житлових та нежитлових приміщень, що розташовані у багатоквартирному будинку.

Статтею 13 Конституції України та ч.4 ст.319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними спільним майном.

Частиною 2 ст.382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами цієї правової норми спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч.1 ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон №2866).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За змістом статті 4 Закону України №2866 об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 зазначеного Закону України вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання має право звернутися до суду (ч.6 ст.13 Закону №2866).

Згідно з ч.1 ст.15 3акону України №2866 співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до ч.1 ст.16, та ч.1 ст.17 указаного Закону об`єднання співвласників має право, сере іншого, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів, та вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів; звертатися до суду в разі відмови співвласника у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону №2866 передбачено, що кошти об`єднання складаються зі внесків і платежів співвласників; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Частиною 6 ст.22 Закону №2866 визначено, що для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

За змістом п. 5, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлової послуги відносить послугу з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з пунктом розділу II Статуту ОСББ «ЛАДНИЙ» (надалі Статут), який затверджено протоколом від 24.03.2020 установчих зборів ОСББ «ЛАДНИЙ», метою створення об`єднання є, зокрема, забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними їхніх обов`язків; забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх внесків та платежів, передбачених законодавством, статутом та/або рішеннями загальних зборів.

Пунктом 3 розділу II Статуту встановлено, що предметом діяльності об`єднання є, зокрема, забезпечення своєчасного надходження обов`язкових платежів та внесків від співвласників на управління, утримання та ремонт спільного майна.

Об`єднання має право, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників; здійснювати контроль за своєчасністю сплати співвласниками внесків і платежів; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законодавством, статутом та рішеннями загальних зборів внесків і платежів; робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законодавством та статутом внески і платежі (пункт 4 розділу II Статуту).

За змістом пункту 1 розділу IV Статуту джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються, зокрема, з внесків і платежів співвласників; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання;

Сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів є обов`язковою для всіх співвласників (пункт 2 розділу IV).

У частині 3 пункту 2 розділу IV Статуту зазначено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання;

Згідно з частиною 8 пункту 4 розділу IV Статуту співвласники зобов`язані спільно нести загальні витрати по утриманню спільного майна;

Співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання та рішеннями загальних зборів; виконувати рішення статутних органів, прийнятих у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені Статутом об`єднання обов`язки перед об`єднанням (пункт 2 розділу VII Статуту).

Пунктом 4 розділу VII Статуту встановлено, що співвласники повинні докладати всіх зусиль для того, щоб розв`язувати спори між собою та об`єднанням шляхом мирних переговорів та консультацій.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом під час розгляду справ №908/3683/23 та №908/460/25, розмір обов`язкових внесків співвласників багатоквартирного будинку (тариф) в розмірі 7 грн за 1 кв.м. затверджено рішенням Загальних зборів ОСББ «ЛАДНИЙ», що оформлено протоколом загальних зборів №1 від 02.05.2020. Копія такого протоколу наявні в матеріалах справи.

Доказів визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

За змістом ст. 15, 17, 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

При цьому, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (Закон № 417-VIII) встановлює загальні правила щодо права власності на квартири та спільне майно в багатоквартирному будинку та визначає способи управління ним (через рішення співвласників або передачу функцій управителю), тоді як Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (Закон № 2866-IIІ) деталізує механізм створення та діяльності саме об`єднань співвласників (ОСББ) як однієї з форм управління.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 2866-IIІ саме на співвласника покладений обов`язок сплачувати належні внески і платежі.

Отже, територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, як власник нежитлового приміщення, зобов`язаний щомісячно здійснювати внески та платежі на утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Оскільки розмір щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень затверджений рішенням загальних зборів, яке оформлене протоколом від 02.05.2020, відповідне рішення загальних зборів є обов`язковим для відповідача як співвласника багатоквартирного будинку.

За розрахунком позивача заборгованість по нежитловому приміщенню №136, загальною площею 746,4 кв.м. за період з грудня 2024 року по лютий 2026 року складає 78372,00 грн (746,4 кв.м. х 7 грн (тариф за 1 кв.м.) х 15 місяців).

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що розрахунок позивача за внесками на утримання будинку та прибудинкової території по вказаному нежитловому приміщенню за спірний період є правильним, а заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості є законними та обґрунтованими, документально доведеними.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території суду за вказаний у позові період не надав.

Ураховуючи встановлені судом обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 78372,00 грн за період з грудня 2024року по лютий 2026року є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відтак, позов задовольняється судом повністю.

Оцінюючи наявність підстав для стягнення з Запорізької міської ради заборгованості шляхом списання коштів з відповідного рахунку Виконавчого комітету Запорізької міської ради суд ураховує, що 17.12.2025 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 62 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2026 рік». Згідно з додатком 3 до рішення № 62 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради дійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.

Враховуючи викладене, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, стягнення присуджених на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» грошових сум підлягає з відповідача шляхом списання з рахунків Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн (платіжна інструкція № 689 від 12.05.2026).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи подання позову до суду в електронній формі, судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).

Отже, позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 665,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 665,60 грн підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

11.06.2026 позивачем в підсистемі Електронний суд сформована заява (вх. №12874/08-08/26) про розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, за текстом якої позивач просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у справі №908/1153/26 у розмірі 9200,00 грн та стягнути зазначену суму з відповідача.

До даної заяви надано опис судових витрат позивача і робіт адвоката, копії договору про надання правничої допомоги від 04.12.2024, додаткового договору до договору про надання правничої допомоги від 04.12.2024, рахунків на оплату за надані послуги та платіжних інструкцій про сплату гонорару адвокату.

29.06.2026 до суду від Запорізької міської ради надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення правничої допомоги (вх. №14074/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 26.06.2026), за змістом яких відповідач вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу таким, що не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності судових витрат, визначеним ст. 129 ГПК України та практиці Верховного Суду, у зв`язку з чим просить суд відмовити позивачу в задоволенні заяви про покладення на відповідача судових витрат. Крім того, заперечив проти стягнення з відповідача судового збору в заявленому позивачем розмірі без урахування положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У силу дії пункту 12 частини 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до якого включено витрати на сплату судового збору. Також зазначено позивачем, що точний розмір судових витрат, з урахуванням інших понесених судових витрат, позивач визначить у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

З матеріалів справи №908/1153/26 вбачається, що заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12528,00 грн була сформована позивачем в системі Електронний суд 11.06.2026 та цієї ж дати направлена відповідачеві до його електронного кабінету.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Матеріали справи свідчать, що позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» була сформована в системі Електронний суд представником Заболотнім Олександром Анатолійовичем, який діє на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АР №1231413 від 12.05.2026, сформованого на підставі договору №б/н від 04.12.2024.

За умовами укладеного між позивачем та Заболотнім Олександром Анатолійовичем (Адвокат) договору від 04.12.2024 Адвокат приймає на себе обов`язок по наданню Клієнту усіх видів професійної правничої допомоги; здійсненню в інтересах Клієнта усіх видів адвокатської діяльності; представництву/захисту Клієнта у відносинах з будь-якими особами і суб`єктами (фізичними, юридичними, приватними, комунальними, державними, національними, іноземними, міжнародними, поза державними, зі спеціальним статусом та інше).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що на виконання договору зокрема, але не виключно, Адвокат від імені та в інтересах Клієнта має право: подавати і одержувати в будь-якому форматі всі види інформації/документів ( утому числі конфіденційні); підписувати будь-які документи або розписуватися в них; здійснювати за рахунок Клієнта будь-які розрахунки будь-яким способом; отримувати для Клієнта будь-які матеріальні цінності з метою наступної їх передачі Клієнту тощо.

За умовами п. 6.1 договору за виконання договору Адвокату може бути сплачений гонорар на умовах, які визначаються сторонами додатковим письмовим договором.

04 грудня 2024 року між сторонами укладено Додатковий договір до договору про надання правничої допомоги від 04.12.2024.

Так, відповідно до п. 1.1 Додаткового договору Клієнт надає, а Адвокат приймає для виконання доручення на організацію сплати (у добровільному або примусовому порядку) Запорізькою міською радою (як власником нежитлового приміщення літ. А-9, А1, приміщення 136, вул. Ладозька, 17 м. Запоріжжя) коштів на управління та утримання, спільного майна будинку і його прибудинкової території (заборгованості та майбутніх платежів).

Дане доручення, зокрема, але не виключно, складається з таких дій: звернення до Запорізької міської ради з листом (вимогою) сплати відповідних коштів, за необхідності організації укладення договору на сплату коштів, у випадку несплати коштів у добровільному порядку організації стягнення коштів у судовому порядку (включаючи апеляційне та касаційне провадження, примусове виконання судового рішення, зміна способу і порядку його виконання тощо), інші необхідні дії на розсуд Адвоката (далі кожна окремо Дія, сукупність дій Дії).

Відповідно до п. 2.1 Додаткового договору за виконання передбачених Додатковим договором Дій Клієнт сплачує Адвокату гонорар у наступних розмірах:

- складання листа (вимоги) до Запорізької міської ради щодо сплати коштів (незалежно від кількості витраченого часу та/або обсягу документу) 3200,00 гривень;

- складання та подання до суду позовної заяви (або заяви про видачу судового наказу) щодо стягнення з Запорізької міської ради коштів (незалежно від кількості витраченого часу та/або обсягу документу) 4000,00 гривень;

- складання та подання до суду відповіді на відзив (незалежно від кількості витраченого часу та/або обсягу документу) 3000,00 гривень;

- участь у судовому засіданні (незалежно від його тривалості) 2000,00 гривень;

- інші необхідні Дії 1000,00 гривень.

За результатами наданих Адвокатом послуг Клієнту були виставлені рахунки на оплату, а саме:

- 12.03.2026 рахунок №20260313-1 на суму 3200,00 грн за складання листа (вимоги) до Запорізької міської ради як власника нежитлового приміщення літ. А-9, А1, приміщення 136, вул. Ладозька, 17 м. Запоріжжя, про сплату коштів на управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території;

- 13.05.2026 рахунок №20260513-1 на суму 4000,00 грн за складання та подання від імені Клієнта до господарського суду Запорізької області позовної заяви від 12.05.2026 про стягнення з Запорізької міської ради заборгованості за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території за приміщення 136 нежитлового приміщення літ. А-9, А1), по вул. Дмитра Вишневського (Ладозька), 17 м. Запоріжжя у сумі 78372,00 грн;

- 11.06.2026 рахунок №20260611-1 на суму 2000,00 грн за складання і подання від імені Клієнта до Господарського суду Запорізької області заяви про покладення на відповідача судових витрат з описом таких витрат і додатками по господарській справі №908/1153/26.

Відповідно до платіжних доручень №669 від 02.04.2026 на суму 3200,00 грн, №690 від 13.05.2026 на суму 4000,00 грн Клієнт сплатив Адвокату вартість виконаних останнім послуг з правничої допомоги в загальній сумі 7200,00грн.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ №1114628 (час та дата формування витягу 11:12:36 12.05.2026), Заболотній Олександр Анатолійович здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Дослідивши зміст та обсяг наданої професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Додатковому договорі від 04.12.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.12.2024, рахунках на оплату та описі судових витрат позивача та робіт адвоката, суд вважає, що надання адвокатом Заболотнім О.А. правничої допомоги позивачеві відповідає умовам вказаного Додаткового Договору.

Відповідно до частин 4 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу Відповідач зазначає, що заявлена до відшкодування сума 9200,00 гривень не є співмірною, розумною та не є необхідною для цієї справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

Отже, зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх необхідності та розумності їх розміру суд зазначає, що витрати на складання і подання заяви про покладення на відповідача судових витрат (2000,00 грн) є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування витрат на правову допомогу, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Такий висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Також суд ураховує, що підготовка Листа-вимоги до Запорізької міської ради про сплату коштів на управління будинком не потребувала тривалого часу та опрацювання адвокатом значної кількості нормативно-правових актів та не була необхідною для досягнення мети позову. На переконання суду, час, витрачений представником позивача (2 години на складання листа) не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним. За даних обставин суд вважає обґрунтованими та співмірними витрати позивача на підготовку такого листа-вимоги в розмірі 1000,00 грн .

Заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на складання і подання позовної заяви у даній справі в розмірі 4000,00 грн відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та розумності.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ОСББ «ЛАДНИЙ» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, ураховуючи наявність клопотання відповідача про неспівмірність заявленого до стягнення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, суд ухвалив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, визнав обґрунтованим їх розмір в загальній сумі 5000,00 грн, що є справедливим, необхідним та розумним у порівнянні з наданою правничою допомогою.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, які визнані судом обґрунтованими, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу (4200,00 грн) суд залишає за позивачем, в цій частині у задоволенні заяви про покладення на відповідача судових витрат відмовляє.

Таким чином, заява позивача про покладення на відповідача судових витрат задоволена судом частково.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» (69121, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Вишневецького (Ладозька), буд. 17; ідентифікаційний код юридичної особи 43604643) заборгованість за внесками на управління та утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 78372,00 грн (сімдесят вісім тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.), судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 05.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько