Court ruling № 140286783, 02.10.2026, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №760/28486/26 1-кс/760/13487/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 07.05.2026 Солом`янським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 42024272300000921 від 16.12.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, у якому слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» та визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень та існують передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

За матеріалами клопотання 17.11.2024 ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до лав Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 138 від 17.11.2024 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_3 .

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу командування, в умовах воєнного стану, у невстановлений час, але не пізніше 06 год. 00 хв. 09.12.2024, не з`явився на службу до військової частини НОМЕР_1 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, та не вживав заходів для повернення до місця служби чи звернення до правоохоронних, інших державних органів або органів військового управління, до 21 год. 10 хв. 30.09.2026, коли був затриманий працівниками поліції.

Такі дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що 30.09.2026 приблизно о 08 год. 30 хв., перебуваючи поряд із будинком за адресою: АДРЕСА_4 , діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, заволодів електросамокатом марки «Segway Ninebot Max G30E ІІ», серійний номер НОМЕР_2, чорного кольору, який належить ОСОБА_7 , після чого залишив місце події та розпорядився майном на власний розсуд.

За твердженням сторони обвинувачення, потерпілому заподіяно майнову шкоду на суму 28 999 грн. Ці дії кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

30.09.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. У протоколі затримання зазначено фактичний час затримання - 21 год. 10 хв. 30.09.2026.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 проти застосування тримання під вартою заперечувала та просила застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.

Сторона захисту не заперечувала обґрунтованість підозри в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, однак заперечувала обґрунтованість підозри за ч. 5 ст. 407 КК України.

Захисник зазначила, що ОСОБА_4 не вступав на військову службу добровільно, був зупинений представниками ІНФОРМАЦІЯ_2, після чого йому було оформлено військово-обліковий документ та його направили до військової частини. За твердженням захисту, раніше він військової служби не проходив, а військову частину залишив, вважаючи незаконними обставини його призову.

Захисник також звертала увагу на те, що протягом періоду, який орган досудового розслідування розцінює як нез`явлення на службу, підозрюваний проживав за відомою адресою разом із цивільною дружиною, місця проживання не приховував, а відомостей про вжиття заходів для його розшуку, прибуття за місцем проживання чи намагання зв`язатися з ним або його цивільною дружиною матеріали, на думку захисту, не містять.

На підтвердження міцності соціальних зв`язків захисник надала свідоцтва про народження трьох малолітніх дітей та зазначила, що ОСОБА_4 проживає з їх матір`ю і бере участь у вихованні дітей.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Судове засідання проводилося з повною технічною фіксацією; прокурор брав участь дистанційно, захисник та підозрюваний перебували у залі судового засідання.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити одну або декілька дій, визначених ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при розгляді клопотання слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із заявлених ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

При вирішенні цього питання відповідно до ст. 178 КПК України враховуються в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійної роботи, репутація, майновий стан, судимості та ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Слідчий суддя окремо враховує зміну правового регулювання, яка має безпосереднє значення для цього провадження.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(II)/2026 визнано такою, що не відповідає Конституції України, ч. 8 ст. 176 КПК України, якою під час дії воєнного стану передбачалося застосування до військовослужбовців, підозрюваних, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Конституційний Суд України визначив, що зазначена норма втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення рішення.

Отже, станом на 02 жовтня 2026 року ч. 8 ст. 176 КПК України втратила чинність, а тому сам факт повідомлення військовослужбовцю про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України не створює законодавчої презумпції необхідності його тримання під вартою.

Конституційний Суд України наголосив на необхідності індивідуальної оцінки щодо кожного підозрюваного обставин кримінального провадження та ризиків, передбачених КПК України.

Таким чином, питання про застосування до ОСОБА_4 тримання під вартою слідчий суддя вирішує виключно на підставі конкретних обставин цього кримінального провадження, оцінюючи вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вирішує питання про винуватість особи, не встановлює остаточної кримінально-правової кваліфікації її дій та не оцінює докази за стандартом, необхідним для постановлення обвинувального вироку.

Для цієї стадії кримінального провадження необхідним є встановлення наявності фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити відповідне кримінальне правопорушення.

На підтвердження підозри стороною обвинувачення надано, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_8 , протокол огляду від 30.09.2026 за адресою: АДРЕСА_5 , під час якого виявлено та вилучено електросамокат «Segway Ninebot Max G30E ІІ» серійний номер НОМЕР_2, матеріали службового розслідування за фактом неповернення ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 , протокол затримання та інші матеріали кримінального провадження.

Щодо підозри за ч. 4 ст. 185 КК України слідчий суддя враховує не лише зазначені матеріали, але й те, що під час розгляду клопотання сторона захисту фактичну обґрунтованість цієї частини повідомленої підозри не оспорювала, зосередивши заперечення на підозрі за ч. 5 ст. 407 КК України.

Щодо підозри за ч. 5 ст. 407 КК України захист висловив низку конкретних заперечень, які підлягають оцінці.

Підозрюваний заперечував законність його призову та оформлення військово-облікового документа. Він підтвердив, що на фотографії у військовому квитку зображений саме він, однак стверджував, що відповідний документ оформлено незаконно.

Під час судового засідання прокурор посилався на відомості військового квитка щодо нібито проходження ОСОБА_4 військової служби у 2002 році. Підозрюваний це заперечив, пояснивши, що у 2002 році перебував у місцях позбавлення волі та звільнився у 2015 році. На поставлені судом запитання прокурор не зміг надати вичерпних пояснень щодо процедури встановлення особи та оформлення військово-облікового документа за обставин, на які посилався підозрюваний.

Разом із тим зазначені суперечності самі по собі на цій стадії не спростовують обґрунтованості підозри за ч. 5 ст. 407 КК України.

Матеріали клопотання містять відомості про зарахування ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 до списків особового складу військової частини та про його нез`явлення 09.12.2024 до місця служби. На підтвердження цієї частини підозри органом досудового розслідування надано матеріали службового розслідування.

Питання законності мобілізації, достовірності окремих записів військово-облікового документа, дотримання процедури його оформлення, а так само наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України потребують перевірки під час подальшого досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, оцінки судом під час розгляду справи по суті.

На стадії застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вправі підміняти такий розгляд остаточним вирішенням питання про винуватість.

У сукупності надані стороною обвинувачення матеріали на цей час досягають необхідного для застосування запобіжного заходу стандарту обґрунтованої підозри щодо обох інкримінованих кримінальних правопорушень.

Сторона захисту звертала увагу на відсутність у ОСОБА_4 паспорта громадянина України та обставини оформлення його військово-облікових документів.

Разом із тим під час судового розгляду ані ОСОБА_4 , ані його захисник не стверджували, що особа, яка перебуває перед судом та щодо якої подано клопотання, не є ОСОБА_4 .

Цивільна дружина підозрюваного, присутня під час судового розгляду, також не висловлювала заперечень щодо його особи.

Сам ОСОБА_4 підтвердив, що на фотографії у дослідженому військово-обліковому документі зображений саме він.

Підозрюваний пояснив, що паспорта громадянина України ніколи не отримував. Водночас він не повідомив про звернення до органів Державної міграційної служби України з метою документування паспортом, а доказів такого звернення, відмови у видачі паспорта чи існування об`єктивних перешкод для його отримання суду не надано.

Отже, сама лише відсутність у ОСОБА_4 паспорта не дає підстав для висновку, що особу підозрюваного у цьому провадженні не встановлено.

Крім того, обставини отримання чи неотримання підозрюваним паспорта та спірні, на думку захисту, обставини оформлення військово-облікового документа не спростовують доказів, наданих на підтвердження підозри за ч. 4 ст. 185 КК України, та не можуть виправдовувати заволодіння чужим майном, яке інкримінується ОСОБА_4 .

Сторона захисту посилалася на те, що ОСОБА_4 проживає однією сім`єю з цивільною дружиною та бере участь у вихованні трьох малолітніх дітей.

На підтвердження цього захисником надано три свідоцтва про народження.

Разом із тим із досліджених документів убачається, що ОСОБА_4 як батько цих дітей у свідоцтвах про народження не зазначений. У графі «батько» зазначено особу з іншим прізвищем - ОСОБА_9 . При цьому сама захисник у судовому засіданні пояснила, що відомості про батька були внесені зі слів матері.

Таким чином, надані свідоцтва не підтверджують юридичного факту батьківства ОСОБА_4 щодо зазначених дітей. Інших документів, які б підтверджували встановлення його батьківства або наявність юридичного обов`язку щодо утримання цих дітей, слідчому судді не надано.

Водночас слідчий суддя не відкидає пояснень сторони захисту про фактичне проживання ОСОБА_4 із цивільною дружиною та його участь у вихованні дітей і враховує ці відомості при оцінці його соціальних зв`язків.

Проте за встановлених у цьому провадженні обставин вони не є достатніми для нівелювання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування

Слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України, санкції яких передбачають відповідно позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та від п`яти до восьми років.

Сама по собі тяжкість можливого покарання не є достатнім доказом ризику переховування.

Однак у цьому кримінальному провадженні відповідний висновок ґрунтується не лише на санкціях кримінального закону.

За матеріалами сторони обвинувачення, після зарахування до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 з 09.12.2024 не перебував у місці проходження військової служби та не повернувся до військової частини до моменту фактичного затримання 30.09.2026.

Слідчий суддя враховує заперечення захисту про те, що протягом цього часу ОСОБА_4 проживав за відомою адресою разом із цивільною дружиною та не приховував свого місцезнаходження.

Ця обставина дійсно не дозволяє автоматично ототожнювати нез`явлення до військової частини із фактичним переховуванням від правоохоронних органів.

Водночас для оцінки ризику за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України має значення не лише фізичне приховування місця перебування, а вся попередня поведінка особи щодо виконання покладених на неї правових та процесуальних обов`язків.

За версією слідства, протягом тривалого часу ОСОБА_4 не вжив заходів для повернення до військової частини чи врегулювання свого статусу шляхом звернення до відповідних державних органів.

У сукупності з тяжкістю можливого покарання та відсутністю у підозрюваного належно оформлених документів, що посвідчують особу, наведене об`єктивно підвищує ризик його ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Тому ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним, а не суто припустимим.

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків

Цей ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що після отримання матеріалів клопотання підозрюваному стали відомі анкетні дані потерпілого та свідків і він може впливати на них з метою зміни показань.

Однак сам по собі факт ознайомлення підозрюваного із процесуальними матеріалами та отримання у передбаченому законом порядку відомостей про учасників кримінального провадження не свідчить про намір здійснювати на них незаконний вплив.

Конкретних відомостей про погрози потерпілому чи свідкам, спроби встановлення з ними контакту з метою зміни показань або іншу поведінку ОСОБА_4 , яка свідчила б про реальність такого ризику, матеріали, надані слідчому судді, не містять.

Тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не вважає належним чином доведеним.

Це, однак, не спростовує наявності інших установлених судом ризиків.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним.

При цьому суд не пов`язує його існування лише з відсутністю у ОСОБА_4 роботи або постійного доходу, оскільки самі по собі такі соціально-економічні обставини не свідчать про схильність особи до злочинної поведінки.

Натомість істотне значення має сукупність відомостей про попередню та інкриміновану поведінку підозрюваного.

Матеріали клопотання містять відомості про те, що 07.05.2026 ОСОБА_4 був засуджений Солом`янським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Крім того, 31.07.2026 щодо нього до Солом`янського районного суду міста Києва направлено обвинувальний акт за ч. 2 ст. 309 КК України, судовий розгляд якого не завершено.

Слідчий суддя окремо наголошує, що наявність іншого обвинувального акта не є доказом винуватості ОСОБА_4 у тому провадженні і не може використовуватися як встановлений факт вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Водночас у цьому провадженні істотним є те, що після постановлення обвинувального вироку від 07.05.2026 ОСОБА_4 , за наявними матеріалами, 30.09.2026 підозрюється у вчиненні нового умисного корисливого кримінального правопорушення проти власності.

Ця обставина у сукупності з іншими відомостями про його поведінку дає достатні підстави вважати реальним ризик повторної протиправної поведінки у разі відсутності належного процесуального контролю.

Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведений.

Щодо можливості застосування домашнього арешту

Слідчий суддя окремо оцінює пропозицію сторони захисту щодо застосування до ОСОБА_4 цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який може бути застосований лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

У цьому випадку судом установлено два самостійних ризики: можливість переховування та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, за конкретних обставин цього провадження не забезпечить достатнього ступеня контролю за поведінкою підозрюваного.

Слідчий суддя враховує тривалий період, протягом якого ОСОБА_4 , за матеріалами сторони обвинувачення, не виконував обов`язків, пов`язаних із проходженням військової служби, а також те, що після засудження у травні 2026 року він підозрюється у вчиненні 30.09.2026 нового умисного корисливого кримінального правопорушення.

Наявність фактичного місця проживання та цивільної дружини врахована судом, проте сама по собі не створює достатніх гарантій належної процесуальної поведінки.

За таких обставин особисте зобов`язання, особиста порука, застава як самостійний первісно обраний захід або домашній арешт не забезпечать достатнього запобігання встановленим ризикам.

Таким чином, прокурором доведено обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, які обґрунтовують необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів; якщо затримання особи передувало постановленню ухвали, строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання.

Фактичний час затримання ОСОБА_4 - 21 год. 10 хв. 30 вересня 2026 року.

Відтак шістдесятиденний строк тримання під вартою спливає 29 листопада 2026 року о 21 год. 10 хв.

Сторона обвинувачення просить визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави враховуються обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та встановлені ризики. Застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і водночас не бути завідомо непомірною.

Для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, КПК України встановлює межі застави від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор, наполягаючи на максимальному в межах цього діапазону розмірі - 80 прожиткових мінімумів, не навів конкретних відомостей про доходи, майно, грошові активи або інші майнові можливості ОСОБА_4 , які б давали підстави вважати саме такий розмір застави необхідним та пропорційним.

Тяжкість повідомленої підозри та встановлені ризики враховуються при визначенні застави, проте самі по собі не звільняють суд від необхідності оцінити її співмірність майновому становищу особи.

З огляду на відсутність належного обґрунтування необхідності визначення застави у максимальному розмірі слідчий суддя вважає достатнім визначити її у мінімальному передбаченому законом для тяжкого злочину розмірі - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 3 328 грн. Отже розмір застави має становити : 3 328 грн ? 20 = 66 560 грн. Саме такий розмір застави, з урахуванням покладення у разі її внесення додаткових процесуальних обов`язків, є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного та відповідає вимозі пропорційності.

У зв`язку з тим, що сторона обвинувачення просила визначити заставу у більшому розмірі, клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, рахуючи строк із моменту його фактичного затримання - 21 год. 10 хв. 30 вересня 2026 року, тобто до 21 год. 10 хв. 29 листопада 2026 року включно.

Утримувати ОСОБА_4 у ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний депозитний рахунок суду.

У разі внесення застави ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти після перевірки документа, що підтверджує внесення застави, у порядку, встановленому КПК України, якщо відсутнє інше судове рішення, яке передбачає його тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, визначити до 29 листопада 2026 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава може бути звернена в дохід держави, а щодо нього може бути вирішено питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого, більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою, - у той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та надано для ознайомлення 02.10.20226 о 16-45.

Слідчий суддя ОСОБА_1