Court ruling № 140272849, 02.10.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.10.2026 Справа № 908/2358/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву (вх. № 2683/08-07/26 від 24.09.2026), що надійшла від

заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ», код ЄДРПОУ 35924440

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСУЛЬТ», код ЄДРПОУ 32027861

про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості у розмірі 10301,47 грн,

Без повідомлення (виклику) заявника і боржника,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.09.2026 здійснено розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/2358/26 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).

За змістом статті 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч.1 ст. 154 ГПК України).

Зі змісту заяви та доданих до неї документів слідує, що вимоги виникли на підставі за Договору № 5948 від 15.07.2010. Заявник просить видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСУЛЬТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» суми 10301,47 грн заборгованості по оплаті за послуги з поводження з побутовими відходами за період з 01.10.2023 по 31.08.2025 та суми 332,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду в письмовій формі та підписується заявником.

Ці приписи кореспондуються з положенням ч. 8 ст. 42 ГПК України, в якій, в тому числі, визначено наступне: якщо документи подаються учасниками справи до суду в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Судом встановлено, що заяву про видачу судового наказу, яка подана до суду в паперовій формі, підписано за допомогою факсиміле.

Разом з тим, скріплення заяви підписом заявника, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноруч у спосіб, визначений частиною 8 статті 42, частиною 1 статті 150 ГПК України. Процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення заявника до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи. З огляду на це, подання заяв з використанням факсимільного відтворення підпису заявника, що є штампом із зображенням підпису, який може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам ч. 2 ст. 4, ст.ст. 42, 46, ч. 1 ст. 150 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №916/3209/20.

Отже підписання заяви ТОВ «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» шляхом факсимільного відтворення підпису директора товариства не є власноручним підписом цієї особи в розумінні приписів ч. 8 ст. 42, ч. 1 ст. 150 ГПК України та не вважається підтвердженням волі заявника на настання відповідних правових наслідків за заявою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Крім того, приписами ч.ч. 6, 7 ст. 150 ГПК України передбачено: якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг. У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

У тексті заяви ТОВ «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» про видачу судового наказу не зазначені реквізити рахунку заявника в банку, проте на фірмовому бланку заяви реквізити рахунку заявника в банку містяться. Однак до заяви про видачу судового наказу не надано документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання.

У заяві про видачу судового наказу заявник адресою боржника ТОВ «КОНСУЛЬТ» зазначив: 69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 45.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час звернення ТОВ «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» до суду із заявою про видачу судового наказу адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСУЛЬТ», код ЄДРПОУ 32027861, є: 69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86А, кв. 4, тобто інша адреса, ніж та, що зазначена заявником у заяві.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 150 ГПК України.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТУМ-ЗАПОРІЖЖЯ» у видачі судового наказу.

Ухвала складена та підписана 02.10.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Боєва