Decision № 140272839, 23.09.2026, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 24/59/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 908/1041/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1041/26

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО РЕСУРС РІ ГРУП (08137, Бучанський р-н, Київська обл., село Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова, 3, квартира 61, ЄДРПОУ 44238503)

до відповідача: Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області (70530, Запорізька обл., Запорізький р-н., смт. Комишуваха, вул. Богдана Хмельницького, 49, ЄДРПОУ 24912390)

про стягнення 776385,8 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО РЕСУРС РІ ГРУП до Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області про стягнення з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 56 909,64 грн, 3 % річних у розмірі 336,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 231,41 грн. Також позивач просить суд, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України та інфляційні втрати до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму, 3% та інфляційні втрати з Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 24912390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 44238503).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.02.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1041/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Мотивуючи позовні вимого позивач вказує на те, що 27.10.2025 між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії № 3, відповідно до якого ТОВ «Енерго Ресурс «РІ ГРУП» здійснював постачання електричної енергії відповідачу до 31.12.2025, а відповідач сплачував позивачу за поставлену електричну енергію. Вказаний вище Договір не був продовжений та між сторонами не було укладено нового договору на підставі якого, позивач міг би постачати електричну енергію відповідачу. Проте, ТОВ «Енерго Ресурс» РІ ГРУП» здійснило постачання електричної енергії у розрахункових періодах з 01.01.2026 по 26.02.2026 в загальному обсязі 4751 кВт*год. (відповідно до відповіді АТ «Запоріжжяобленерго» №16.04.2026-18 від 16 квітня 2026 року), тобто за відсутності підстав для такого постачання. Загальний розмір безпідставно набутих відповідачем коштів становить 56 909,64 грн. Враховуючи неповернення грошових коштів за спожиту електричну енергію відповідачу було нараховано 3 % річних та інфляція.

Ухвалою суду від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1041/26 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/59/26. Судове засідання призначено на 01.06.2026.

Ухвалою суду від 01.06.2026 задоволено заяву представника позивача про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 908/1041/26.

Ухвалою суду від 01.06.2026 вирішено справу № 908/1041/26 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Відкрито підготовче засідання та відкладено підготовче судове засідання на 08.07.2026.

10.06.2026 позивачем подано суду клопотання про доручення до матеріалів справи відповіді Державної казначейської служби України про зарахування коштів розмірі 2 662 ,40 грн (відповідно до платіжної інструкції № 8799 від 27 квітня 2026 року) до спеціального фонду Державного бюджету України.

Також 10.06.2026 позивачем подані письмові пояснення щодо направлення відповідачу листа вимоги щодо повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкладено підготовче засідання на 12.08.2026.

20.07.2026 позивачем подані суду письмові пояснення щодо обґрунтування періоду стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 12.08.2026 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.09.2026, яке було перенесено на 10.09.2026.

В судовому засіданні 10.09.2026 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Ухвала суду від 01.05.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1041/26 направлялась судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлено 01.05.2026, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1041/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В засіданні 10.09.2026 судом оголошено перерву до 23.09.2026 для проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

У судовому засіданні 23.09.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

27.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО РЕСУР РІ ГРУП (Постачальник) та Комишуваською селищною радою Запорізького району Запорізької області (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 3, відповідно до умов п. 2.1. якого Постачальник продає Споживачу товар: Електрична енергія (ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк поставки електричної енергії визначається з дати, зазначеної в заяві до цього Договору за формою, яка є Додатком №1 до цього Договору, до 31 грудня 2025 року (включно).

Місце поставки: Україна, 70530, Запорізька область, Запорізький район, Комишуваська селищна територіальна громада, межа балансової належності електроустановок. Обсяг постачання електричної енергії - 335 500 кВт/год. (п.п.3.4., 3.5.).

К зазначає позивач, з метою недопущення позадоговірного постачання електроенергії, ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» було створено процес припинення постачання споживачу та переведення всіх точок комерційного обліку, зазначених в Договорі, на постачання до ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» з 01 січня 2026 року. Через технічну помилку одну площадку (ЕІС-код 62Z7208443178462) не було переведено на постачання ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» і обсяг, спожитий вищевказаною площадкою, було зараховано на ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП».

Після отримання обсягів за січень 2026 року ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» звернулось із листом до АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» з проханням не зараховувати обсяг у зв`язку із завершенням договірних відносин між сторонами, проте у зверненні було відмовлено, оскільки всі дані враховуються згідно інформаційних даних платформи Datahub. ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» не було вчинено жодних дій для переведення вищевказаної площадки на своє постачання.

Одночасно з цим ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» створено оновлений процес для закінчення постачання за точкою обліку 62Z7208443178462, проте відповідно до ПРРЕЕ найближча можлива дата завершення 26 лютого 2026 року.

В подальшому ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» звернулось до НЕК «Укренерго», як адміністратора комерційного обліку для припинення постачання (або редагування існуючих процесів) та уникнення позадоговірного постачання е/е споживачу за січень-лютий 2026 року.

Проте, було отримано відмову у зв`язку з тим, що новий постачальник має зробити процес редагування даних вказаної точки в системі. ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» не вчинило вказаних дій.

Оскільки вищевказана площадка протягом січня - 26 лютого перебувала на постачанні у ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП», 01.04.2026 засобами електронної пошти та поштового зв`язку (докази містяться в матеріалах справи) було відправлено лист № 01/04/2026/09-ЕЕ до Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області до якого, крім іншого, долучено:

1. рахунок на оплату № 147 за використану в січні 2026 року електричну енергію разом з актом здачі-приймання електричної енергії № 307 за січень 2026 року, відповідно до якого Постачальник поставив, а Споживач прийняв електричну енергію в обсязі 2 365 кВт*год, тариф споживання 9, 14476, вартість поставки без ПДВ 21 627,36 грн, сума ПДВ 4 325,47 грн, вартість поставки з ПДВ 25 952,83 грн;

2. рахунок на оплату № 747 за використану в лютому 2026 року електричну енергію разом з актом здачі-приймання електричної енергії № 683 за лютий 2026 року, відповідно до якого Постачальник поставив, а Споживач прийняв електричну енергію в обсязі 2 386 кВт*год, тариф споживання 10,81196, вартість поставки без ПДВ 25 797,34 грн, сума ПДВ 5 159,47 грн, вартість поставки з ПДВ 30 956, 81 грн.

Як вбачається з відповіді АТ «Запоріжжяобленерго» № 16.04.2026-18 від 16.04.2026, останній надав підтверджуючу інформацію, що ТОВ «Енерго Ресурс» РІ ГРУП» здійснило постачання електричної енергії споживачу Комишуваська селищна рада Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 24912390) у розрахункових періодах з 01 січня 2026 року по 26 лютого 2026 року: ЕІС код точки комерційного обліку: 62Z7208443178462, обсяг споживання за січень 2026 року 2365 кВт*год., обсяг споживання за лютий 2026 року 2386 кВт*год.

Відсутність оплати відповідачем вартості поставленної електричної енергії за січень та лютий 2026 року стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебували в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання електричної енергії, відповідачем було набуто без достатньої підстави майно у вигляді електроенергії в загальному обсязі 4751 кВт*год. за період з з 01 січня 2026 року по 26 лютого 2026 року, що підтверджується відповіддю АТ «Запоріжжяобленерго» №16.04.2026-18 від 16.04.2026.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору на момент спірної поставки необхідно до цих правовідносин застосовувати положення статті 1212 ЦК України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

Як було зазначено вище, 27.10.2025 між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії №3, відповідно до якого ТОВ «Енерго Ресурс «РІ ГРУП» здійснював постачання електричної енергії відповідачу до 31 грудня 2025 року, а відповідач сплачував позивачу за поставлену електричну енергію.

Вказаний вище Договір не був продовжений та між сторонами не було укладено нового договору на підставі якого, позивач міг би постачати електричну енергію відповідачу.

Зобов`язання щодо повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого без належної на те правової підстави, зобов`язаний повернути предмет власного збагачення. Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 1214 ЦК України).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. (Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19 (провадження № 61-8954св24).

Відповідач набув електричну енергію без достатньої правової підстави, що відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна.

Разом з тим, з огляду на специфіку електричної енергії як товару, її фактичне повернення в натурі є неможливим, оскільки вона була спожита відповідачем у процесі господарської діяльності. У зв`язку з цим, відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернення безпідставно набутого майна в натурі, підлягає відшкодуванню його вартість.

Отже, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу вартість безпідставно набутої (спожитої) електричної енергії.

За даними, опублікованими АТ «Оператор ринку», середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» в січні 2026 року склала 8,38108 грн./ кВт*год без ПДВ.

Постановою НКРЕКП №2009 від 05.12.2025 змінено тариф на послуги з передачі електричної енергії, який на період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року становить 0,71368 грн. без ПДВ.

Відтак, ціна за одиницю електричної енергії (1 кВт*год) за січень 2026 року склала 10,973712 грн. з ПДВ. (Цф = ((Цсз+Тпер+V) *1,2 = (8,38108+0,71368+0,05)*1,2.

Враховуючи вартість ціни за одиницю електричної енергії за січень 2026 року та обсяг спожитої електричної енергії, загальна вартість поставленої електричної енергії у січні 2026 року становить 25 952,83 грн. (10,973712 грн. з ПДВ * 2365 кВт*год).

За даними, опублікованими АТ «Оператор ринку», середньозважена ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» в лютому 2026 року склала 10,04828 грн./ кВт*год без ПДВ.

Відтак, ціна за одиницю електричної енергії (1 кВт*год) за лютий 2026 року склала 12,974352 грн з ПДВ. (Цф = ((Цсз+Тпер+V) *1,2 = (10,04828+0,71368+0,05)*1,2.

Враховуючи вартість ціни за одиницю електричної енергії за лютий 2026 року та обсяг спожитої електричної енергії, загальна вартість поставленої електричної енергії з 01 лютого 2026 року по 26 лютого 2026 року становить 30 956,81 грн (12,974352 грн. з ПДВ * 2 386 кВт*год).

Відтак, загальний розмір безпідставно набутих відповідачем коштів становить 56909,64 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 56 909,64 грн підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 612, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно зі статтями 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об`єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Враховуючи викладене, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Відповідач повинен був здійснити повернення грошових коштів не пізніше 01 лютого 2026 року, що свідчить про наявність прострочення виконання грошового зобов`язання, яке розпочалося саме з 01 лютого 2026 року.

Позивачем надано розрахунок інфляції та 3% річних за неповернення грошових коштів (вартості поставленої електричної енергії у січні 2026 року).

Основна сума заборгованості за період з 01.02.2026 по 27.01.2026 складає 25952,83 грн.

Інфляція за лютий березень 2026 становить 705,14 грн, а 3% річних 183,45 грн.

Постачання електричної енергії у лютому здійснювалась з 01 лютого 2026 року по 26 лютого 2026 року.

Відтак, саме після завершення відповідного розрахункового періоду у відповідача виник обов`язок повернути позивачу вартість безпідставно набутого майна.

З огляду на це, відповідач повинен був здійснити повернення грошових коштів не пізніше 27.02.2026.

Проте, вказане зобов`язання виконано не було, що свідчить про наявність прострочення виконання грошового зобов`язання з 27.02.2026.

Щодо розрахунку інфляції та 3% річних за неповернення грошових коштів (вартості поставленої електричної енергії у лютому 2026 року).

Основна сума заборгованості за період з 27.02.2026 по 27.04.2026 складає 30956,81 грн.

Розмір інфляційних витрати за березень 2026 року становить 526,27 грн, а 3% річних 152,66 грн.

Перевіривши наведені розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх здійснено правильно.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язку щодо повернення позивачу вартість безпідставно набутого майна, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1231,41 грн інфляційних втрати та 336,11 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

У позовній заяві позивачем також заявлено про зазначення відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні про здійснення органом (особою), що буде виконувати рішення, нарахування на суму боргу 3% річних та інфляції до моменту виконання судового рішення починаючи з 28.04.2026.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 наведені правові висновки щодо застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Зокрема, у пунктах 119, 121 вказаної постанови зазначено, що законодавець, формулюючи в абзаці першому частини десятої статті 238 ГПК України (частині десятій статті 265 ЦПК України) правову норму - правило поведінки для суду, використав такий розділовий сполучник, як або, що вживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне… Використовуючи сполучник або під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені. У такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє.

Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частини десятої статті 238 ГПК України та частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об`єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду (п.п. 125 - 127 Постанови)… До того ж згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість (п. 129 Постанови).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе зазначити у рішенні про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу, яка стягується цим рішенням, з 28.02.2026 і до моменту виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу).

В частині вимог позивача щодо зазначення у рішенні про здійснення органом, що буде здійснювати виконання рішення у справі, нарахування інфляції на суму боргу до моменту виконання рішення, враховуючи імперативні приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, судом відмовляється.

Враховуючи вищенаведені висновки суду про стягнення з відповідача на користь позивача 56909,64 грн, судом задовольняються вимоги позивача в частині зазначення про нарахування 3% річних на суму боргу 56909,64 грн з 28.04.2026 і до моменту виконання відповідачем рішення в цій частині з урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, за наступною формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума боргу, який стягнуто рішенням суду у даній справі, але існуючого на час здійснення розрахунку (сума непогашеної заборгованості); 3 - розмір відсотків річних; КДП - кількість днів прострочення; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються відсотки.

При цьому, суд визнав за необхідне наголосити та роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем вищевказаної суми боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, за визначеною вище формулою.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2662,40 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Стягнути з Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області (70530, Запорізька обл., Запорізький р-н., смт. Комишуваха, вул. Богдана Хмельницького, 49, код ЄДРПОУ 24912390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (08137, Бучанський р-н, Київська обл., село Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова, 3, квартира, 61, код ЄДРПОУ 44238503) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 56 909,64 грн. (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот дев`ять гривень шістдесят чотири копійки), 3 % річних у розмірі 336,11 грн. (триста тридцять шість гривень одинадцять копійок), інфляційні втрати у розмірі 1 231,41 грн. (одна тисяча двісті тридцять одна гривня сорок одна копійка) та 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 56909,64 грн органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту остаточного виконання рішення суду згідно частини 10 статті 238 ГПК України, починаючи з 28.04.2026 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян