Court ruling № 140261521, 30.09.2026, Buchach District Court of Ternopil Oblast

Справа № 595/1133/26

Провадження № 1-кп/595/153/2026

У Х В А Л А

про закінчення підготовчого провадження

та призначення судового розгляду

30 вересня 2026 року місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 (в режимі

відеоконференції),

провівши у приміщенні суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2026 року на адресу Бучацького районного суду Тернопільської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Ухвалою судді від 12 серпня 2026 року по вказаному провадженню призначено підготовче судове засідання.

16 вересня 2026 року захисником ОСОБА_7 через систему «Електронний суд» надіслано клопотання про повернення обвинувального акта прокурору як такого, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Клопотання обґрунтоване тим, що, як вбачається зі сторінок 2-8 обвинувального акта, для всіх інкримінованих земельних фрагментів, різних будівель та двох самостійних складів кримінальних правопорушень визначено єдиний період з 19 квітня 2006 року до 02 травня 2018 року. Одночасно прокурор зазначив, що точний час досудовим розслідуванням не встановлено. Обвинувальний акт не визначає: дату зайняття кожного з фрагментів 0,0096 га, 0,0072 га, 0,0144 га, 0,0139 га, 0,0767 га, 0,0274 га і 0,0545 га; дату початку та завершення будівництва кожного об`єкта; час виконання прибудов, реконструкцій або встановлення навісів; момент припинення чи переривання кожного окремого діяння. Таке формулювання не дає стороні захисту можливості встановити щодо якого саме дня, періоду і конкретної роботи необхідно подавати докази законності, існування дозволів, участі інших осіб, перебування обвинуваченої в іншому місці або спливу строків давності. Отже, вимога п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо викладу фактичних обставин не виконана. Статтю 197-1 КК України Кримінальний кодекс було доповнено Законом України № 578-V від 11 січня 2007 року, який набрав чинності 03 лютого 2007 року. Водночас початком інкримінованого періоду визначено 19 квітня 2006 року. Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_5 від 01 листопада 2024 року та доданих до нього документів (т. 3, а.с. 2-18 за описом), право власності на торговий павільйон оформлено на підставі рішення виконкому Бучацької міської ради від 25 травня 2006 року № 229, а реєстраційний запис здійснено 26 травня 2006 року. Технічні плани також відображають існування приміщень у 2006 році. Попри це обвинувальний акт не відокремлює первинну будівлю 2006 року від можливих пізніших прибудов, не називає, які саме конструктивні елементи були споруджені після 03 лютого 2007 року, і не визначає, чи інкримінується будівництво, реконструкція, технічне переобладнання або лише подальше користування. За ст. ст. 4, 5 КК України та ст. 58 Конституції України кримінальна протиправність визначається законом, чинним на час діяння. Відсутність такого розмежування робить формулювання обвинувачення юридично невизначеним. Площі 0,0096 га, 0,0072 га, 0,0144 га, 0,0139 га, 0,0767 га, 0,0274 га та 0,0545 га описані лише як суміжні із земельними ділянками, якими користувалася ОСОБА_5 . Обвинувальний акт не містить координат поворотних точок, опису меж, конфігурації, адресної прив`язки кожного фрагмента і не вказує, яка саме будівля або частина будівлі розміщена на кожній конкретній площі. Особливо невизначеним є фрагмент 0,0545 га, який прокурор називає «несформованою земельною ділянкою». В обвинувальному акті відсутні кадастровий номер, координати, документ про віднесення до конкретної категорії земель, дата виникнення комунальної власності та документ, за яким встановлено її межі. Без індивідуалізації предмета неможливо перевірити об`єктивну сторону правопорушення. Як вбачається з акта перевірки ГУ Держгеокадастру від 11 серпня 2021 року (т. 1, а.с. 7-15 за описом), біля земельної ділянки 6121210100:02:003:0214 було визначено площу 0,00935 га. Водночас висновком земельно-технічної експертизи № 96/24-22 від 14 лютого 2024 року визначено два окремі фрагменти 0,0096 га та 0,0072 га, тобто сумарно 0,0168 га. Крім того, рішенням Бучацької міської ради від 07 грудня 2023 року № 3735 затверджено проєкт землеустрою та передано ОСОБА_5 в оренду земельну ділянку 6121210100:02:003:1889 площею 0,0075 га за адресою АДРЕСА_1 . Обвинувальний акт не пояснює, чи входить ця сформована площа до 0,0072 га, чи перекривається вона з 0,00935 га, та з яких причин площа, встановлена експертом, відрізняється від площі первинної перевірки. За таких обставин прокурор не визначив, який саме контур є предметом обвинувачення. Судовий розгляд не може перетворюватися на встановлення нового предмета обвинувачення замість прокурора. Для кваліфікації за ч. 2 ст. 197-1 КК України прокурор посилається на розташування 0,0274 га та 0,0545 га у зоні санітарної охорони джерел і об`єктів централізованого питного водопостачання. Разом з тим обвинувальний акт не називає конкретний об`єкт водопостачання, рішення про створення зони, проєкт зони санітарної охорони, номер поясу, координати меж, дату затвердження та дату виникнення обмеження. Наявний у матеріалах кадастровий запис щодо обмеження на ділянці 6121281000:01:001:0007 зареєстровано 09 березня 2021 року, тобто після визначеного прокурором закінчення інкримінованого періоду 02 травня 2018 року. Саме по собі існування запису у 2021 році не встановлює, що ідентичні межі зони існували протягом 2006-2018 років. Отже, фактична основа спеціальної кваліфікуючої ознаки у формулюванні обвинувачення відсутня. Обвинувальний акт містить твердження, що ОСОБА_5 залучила найманих працівників, організувала будівництво та оплатила виконані роботи і матеріали, проте не названо жодного працівника, підрядника, договору, платежу, рахунку, закупівлі матеріалів, доручення, дати чи місця надання вказівки. Не наведено також обставин, з яких випливало б, що ОСОБА_5 знала точні координати меж, усвідомлювала відсутність права на кожний окремий фрагмент і бажала діяти всупереч рішенням органу місцевого самоврядування. Загальне словосполучення «виник злочинний умисел» не замінює викладу фактів, які утворюють суб`єктивну сторону. В обвинувальному акті вказано, що земельна ділянка 6121281000:01:001:0007 до 27 травня 2021 року перебувала у державній власності, тоді як інкримінований період завершено 02 травня 2018 року. Одночасно потерпілою особою та суб`єктом, в інтересах якого заявлено цивільний позов щодо всієї шкоди, визначено Бучацьку міську раду. Не викладено, кому належало право вимоги щодо шкоди у 2006-2018 роках, на підставі якого документа таке право перейшло до міської ради, та кому належала несформована площа 0,0545 га. Ця невизначеність стосується не оцінки доказів, а самого формулювання обвинувачення і потерпілої сторони. Обвинувальний акт зазначає три суми завданої шкоди: 2 488,54 грн, 17 108,72 грн і 8 800,24 грн. При цьому висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 22 квітня 2024 року розраховує лише 1 422,02 грн щодо 0,0096 га та 1 066,52 грн щодо 0,0072 га, а щодо інших площ експерт прямо констатує неможливість розрахунку через відсутність відомостей про категорію земель. Обвинувальний акт не пояснює методику походження інших сум, дату, станом на яку проведено розрахунок, власника землі у відповідний період та причинний зв`язок між кожною сумою і конкретною дією ОСОБА_5 . Отже, обвинувачення в частині наслідків також не є конкретним. Право бути детально поінформованим про характер і причину обвинувачення гарантоване підп. «a» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виправлення зазначених недоліків судом вимагало б самостійного визначення нових дат, контурів, об`єктів і способу вчинення, що суперечить ст. 22, 26, 337 КПК України.

30 вересня 2026 року через канцелярію суду прокурором подано заперечення на клопотання про повернення обвинувального акту, у якому прокурор зазначає, що подане стороною захисту клопотання вважає безпідставним, а викладені доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства. Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 складений з додержанням всіх вищевказаних вимог закону, в тому числі, відповідно до п. п. 5 та 7 ч. 2 ст. 291 КПК України містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В тексті обвинувального акту викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зокрема те, що «маючи в користуванні земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:003:0214 площею 0,0088 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:0062 площею 0,0957 га у ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник злочинний умисел на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятих земельних ділянках комунальної власності, які є суміжними до земельних ділянок з кадастровими номерами 6121210100:02:003:0214 та 6121210100:02:004:0062, що перебували в її користуванні. Так, маючи умисел на самовільне зайняття земельних ділянок, з метою їх самовільного використання у власних цілях та самовільне будівництво на них, ОСОБА_5 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки у власність чи користування, за відсутності іншого законного правочину та державної реєстрації передачі їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, у період часу з 19.04.2006 по 02.05.2018 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) самовільно зайняла земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площами 0,0096 га та 0,0072 га комунальної власності, суміжні до земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:003:0214, та здійснила самовільне будівництво будівель торгового павільйону на самовільно зайнятих земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 шляхом залучення найманих робітників для проведення будівельних робіт, яким не були відомі злочинні наміри ОСОБА_5 , організації процесу будівництва та оплати коштів за виконання будівельних робіт та будівельні матеріали. Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у самовільному будівництві на самовільно зайнятих земельних ділянках площами 0,0096 га та 0,0072 га, ОСОБА_5 спричинила шкоду Бучацькій міській раді Тернопільської області на загальну суму 2488,54 грн. Крім того, маючи в користуванні земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:0062 площею 0,0957 га, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятих земельних ділянках комунальної власності, які є суміжними до земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:0062, що перебувала в її користуванні, ОСОБА_5 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 123,124,125,126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки у власність чи користування, за відсутності іншого законного правочину та державної реєстрації передачі їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, у період часу з 19.04.2006 по 02.05.2018 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) самовільно зайняла земельні ділянки земель запасу площами 0,0144 га, 0,0139 га та 0,0767 га комунальної власності, суміжні до земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:0062, та здійснила самовільне будівництво будівель пункту придорожнього обслуговування, СТО та аптеки на самовільно зайнятих земельних ділянках за адресою АДРЕСА_2 шляхом залучення найманих робітників для проведення будівельних робіт, яким не були відомі злочинні наміри ОСОБА_5 , організації процесу будівництва та оплати коштів за виконання будівельних робіт та будівельні матеріали. Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у самовільному будівництві на самовільно зайнятих земельних ділянках площами 0,0144 га, 0,0139 га та 0,0767 га, ОСОБА_5 спричинила шкоду Бучацькій міській раді Тернопільської області на загальну суму 17108,72 грн. Крім того, маючи в користуванні земельну ділянку з кадастровим номером 6121210100:02:004:0062 площею 0,0957 га, у ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник злочинний умисел на самовільне зайняття частини земельної ділянки державної (з 27.05.2021 року комунальної) власності з кадастровим номером 6121281000:01:001:0007 категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.04. - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд технічної інфраструктури, що розташована за межами с. Заривинці, Чортківського району Тернопільської області, та несформованої земельної ділянки земель запасу Бучацької міської ради, що входить в зону санітарної охорони об`єкта водопостачання, які є суміжними до земельної ділянки з кадастровим номером 6121210100:02:004:0062. Так, маючи умисел на самовільне зайняття земельних ділянок, з метою їх самовільного використання у власних цілях, ОСОБА_5 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки у власність чи користування, за відсутності іншого законного правочину та державної реєстрації передачі їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, у період часу з 19.04.2006 по 02.05.2018 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) самовільно зайняла частину земельної ділянки державної (з 27.05.2021 року комунальної) власності з кадастровим номером 6121281000:01:001:0007 категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.04. - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд технічної інфраструктури площею 0,0274 га, що розташована за межами с. Заривинці, Чортківського району, Тернопільської області та знаходиться в зоні санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого водопостачання, та несформовану земельну ділянку земель запасу Бучацької міської ради площею 0,0545 га, яка знаходиться в зоні санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого водопостачання, огородивши їх та експлуатуючи в своїх особистих цілях для обслуговування приміщень пункту придорожнього обслуговування. Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної власності площею 0,0545 га в зоні санітарної охорони, ОСОБА_5 спричинила шкоду Бучацькій міській раді Тернопільської області на суму 8800,24 грн. Також прокурором чітко вказано правову кваліфікацію всіх кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України. «Самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятих земельних ділянках та самовільне зайняття земельних ділянок в зоні санітарної охорони» є формулюванням обвинувачення, яке також вказане в обвинувальному акті. Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченій. Що стосується обвинувального акта щодо ОСОБА_5 , то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Розмір шкоди чітко вказаний у обвинувальному акті як у вигляді загальної суми «28 397,5 грн. (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто сім гривень 50 коп.)», так і щодо кожного злочинного діяння окремо (за ч.2 ст. 197-1 КК України - 8800,24 грн., одне діяння за ч. 3 ст.197-1 КК України - 17108,72 грн., друге діяння за ч. 3 ст.197-1 КК України - 2488,54 грн.). При цьому зазначено, що шкода завдана інтересам держави в особі Бучацької міської ради. В оспорюваному клопотанні міститься посилання на висновок судової інженерно-екологічної експертизи, який нібито константує неможливість розрахунку щодо певної земельної ділянки, а також те, що обвинувальний акт не пояснює походження сум шкоди, власника землі у відповідний період тощо, але по-перше, лише прокурор вирішує які обставини він вважає доведеними і їх зазначає в обвинувальному акті (тобто саме на підтвердження цих сум у прокурора є докази, які будуть досліджені під час судового розгляду і дана стадія судового процесу не передбачає перевірку правильності розрахунку сум шкоди), а по-друге, суд не може в підготовчому судовому засіданні при розгляді клопотання сторони захисту досліджувати висновок судової інженерно- екологічної експертизи, про який йдеться в клопотанні чи інші докази. У підготовчому судовому засіданні, відповідно до ст. ст. 314, 315 КПК України, суд не вправі вирішувати питання щодо правильності правової кваліфікації кримінального правопорушення, викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення цих обставин, оскільки для прийняття такого рішення суд зобов`язаний дослідити докази у кримінальному провадженні, які в підготовчому судовому засіданні, відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України, не надаються. В клопотанні сторона захисту посилається на неправильний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення (неконкретність часу, охоплює період до криміналізації, не індивідуалізовано предмет обвинувачення, розбіжності в площах земель, не конкретизовано спеціальну ознаку ч. 2 ст.197-1 КК України, не описано конкретних дій та фактичної основи умислу, не узгоджено правовий статус земель), водночас, по-перше, дане питання не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, а по-друге, прокурором у обвинувальному акті вказано всі обов`язкові ознаки складу кримінальних правопорушень, обвинувачення в яких пред`явлено ОСОБА_5 та їх виклад є зрозумілим і доступним. Підстави для повернення обвинувального акту не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останнє може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акту, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченої. Суд не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки їх перевірка здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті. Відтак, просить суд відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. У задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту як такого, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України просила відмовити з підстав, викладених нею у письмових запереченнях.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 подане ним клопотання про повернення обвинувального акту прокурору як такого, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору підтримав. Додатково звернув увагу на наступне: неправильний виклад обставин справи є порушенням права на захист, оскільки особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, повинна розуміти у чому її обвинувачують. Згідно обвинувального акту, обвинувачена захопила земельну ділянку у 2006 році, тоді коли відповідальністю за дану статтю була введена у 2007 році, отже, обвинувачення охоплює період до криміналізації діяння. З обвинувального акту незрозуміло скільки є епізодів кримінального правопорушення. Конкретної дати вчинення кримінального правопорушення не вказано, зазначено єдиний час 12 років. Також невизначене місце вчинення кримінального правопорушення, оскільки окрім адрес земельних ділянок, які перебувають у власності або на праві оренди у його підзахисної, інших конкретних даних по місцю вчинення кримінального правопорушення немає. Несформована земельна ділянка не є окремими об`єктом цивільно-правових відносин. Спосіб вчинення кримінального правопорушення не зазначений в обвинувальному акті. Обвинувачення має бути зрозумілим, чого не дотримано прокурором у даному випадку. Вважає, що слід повернути обвинувальний акт прокурору.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 підтримала клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору та просила його задовольнити.

Представник потерпілого Бучацької міської ради у підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Ознайомившись із змістом клопотання, письмовими запереченнями на нього, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, серед яких - рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України обвинувальний акт виступає однією із форм закінчення досудового розслідування - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, та засвідчується його завершення.

Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду та визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в його межах (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Будь-якими іншими приписами КПК України, окрім ст. 291, не визначаються вимоги щодо форми та змісту обвинувального акта, тому суд під час підготовчого судового засідання має здійснити перевірку обвинувального акта на предмет відповідності виключно цій статті.

Слід зауважити, що вказана норма закону визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду. Отже, підставою для такого повернення може слугувати не будь-яка невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду і не може бути усунута під час підготовчого провадження чи судового розгляду (залежно від виду та характеру недоліків). У кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи дійсно певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України створюють перешкоди для судового розгляду. Така правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к.

Підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, з метою запобігання безпідставному поверненню обвинувального акта і, як наслідок, невиправданому затягуванню кримінального провадження, що є неприпустимим як з огляду на права та інтереси обвинуваченого, так і з огляду на принцип розумності строків кримінального провадження.

У цьому провадженні стороною захисту порушено питання про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тому суд обмежується дослідженням дотримання стороною обвинувачення змістовних вимог саме цієї норми під час складання вказаного процесуального рішення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Разом із цим необхідно враховувати, що системний аналіз положень п. 13 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 110, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України дає підстави стверджувати, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому викладаються у такому вигляді, в якому вважає за необхідне саме прокурор.

Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, та змінювати у будь-який спосіб зміст та обсяг обвинувачення і правової кваліфікації.

Вказаний висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, згідно з якою кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого; визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Відтак, прокурор як сторона кримінального провадження є самостійним у визначенні фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкритті характеру дій обвинувачених та суті злочину. Вказане підтверджується і тим, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Зіставленням положень ст. 291 КПК України та ст. 91 КПК України встановлено, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення входять до кола обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини й факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. ст. 92 - 94 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази з метою підтвердження чи спростування обставин, визначених у ст. 91 КПК України.

На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК України щодо судового провадження, завданням суду є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (п. п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України).

Суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує твердження сторони обвинувачення, викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Наведена вище діяльність суду з оцінки зібраних доказів можлива виключно на стадії судового розгляду пред`явленого обвинувачення по суті, який є наступним етапом після закінчення підготовчих дій та починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, а також узгодженість викладених обставин із формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення є виключно предметом судового розгляду.

Таким чином, визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченої та суті злочину, підтвердження або спростування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні.

Особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі, а також законність отримання доказів, як і, власне, не досліджує докази на підтвердження чи спростування викладених в обвинувальному акті обставин.

Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому провадженні, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позицій сторін обвинувачення та захисту у змагальному кримінальному процесі. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.

З наведених доводів сторони захисту вбачається, що вони стосуються фактичних обставин кримінальних правопорушень, які можуть бути встановлені лише під час судового розгляду справи, оскільки потребують дослідження доказів, та зводяться до незгоди з фактичними обставинами інкримінованих злочинів, які прокурор вважає встановленими.

У зв`язку з цим перевірка доводів сторони захисту вимагає не здійснення судом перевірки обвинувального акта на предмет відповідності вимогам КПК України щодо його форми та змісту, а фактично потребує занурення суду в пред`явлене обвинувачення по суті, надання оцінки достовірності/недостовірності встановлених прокурором фактичних обставин та надання висновків з приводу правильності/повноти/доведеності сформульованого обвинувачення.

Внаслідок цього суд доходить висновку, що повернення обвинувального акта з вказаних підстав під час підготовчого судового засідання є неможливим, оскільки суперечить завданню суду, яке він виконує під час підготовчого провадження.

Суд під час розгляду клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта встановив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року містить усі передбачені в законі відомості в обсязі, достатньому для розуміння суті пред`явленого обвинувачення та можливості його розгляду у судовому засіданні. Його складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України; він містить усі формальні та змістовні елементи, передбачені законом, і не має недоліків, які перешкоджали б призначенню та проведенню судового розгляду.

Отже, судом не встановлено передбачених КПК України підстав для повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року через його невідповідність вимогам цього Кодексу, у звязку із чим у задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору слід відмовити.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Так, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України, суд доходить висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено. За підсудністю даний обвинувальний акт підлягає розгляду Бучацьким районним судом Тернопільської області у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово за участю учасників кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, перешкод для призначення судового розгляду на підставі зазначеного обвинувального акта судом не встановлено; підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні, як і підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.

Таким чином, наявні достатні підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 315-316 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України, прокурору - відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021216130000235 від 08 жовтня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України, у відкритому судовому засіданні на 02.10.2026 о 14:00 год. в приміщенні Бучацького районного суду Тернопільської області.

Про час та місце розгляду кримінального провадження повідомити сторін та учасників кримінального провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2026 року о 09 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1