Court ruling № 140249155, 01.10.2026, Berezne District Court of Rivne Oblast

Справа № 555/446/25

Номер провадження 2/555/89/26

У Х В А Л А

"01" жовтня 2026 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Старовецької Ю.В.

при секретарі - Григорієвій В.М.

за участю прокурора - Толочика П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільні справа за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Відповідно до положень ч.3 ст.45 ЦПК України з метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов`язковою участю прокурора.

Згідно вимог ч.6 ст.56 ЦПК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне. Участь прокурора є обов`язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини.

Аналіз вказаних правових норм дозволяє дійти до висновку, що завданням прокурора з метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб є подання суду висновків на виконання своїх повноважень.

Норми статей 56,57 ЦПК України конкретно не визначають, у якій формі (усній чи письмовій) такий висновок має бути поданий прокурором суду.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11: Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105). Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.

Відповідно до положень ч.4, ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України обов`язковою у справах, зокрема, про позбавлення батьківських прав є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За змістом п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно норм ч.1, ч.2 ст.12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Європейського суду з прав людини. нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У справі Ferreira Alves (№3) v. Portugal, №25053/05, п. 35-43), яка стосувалася батьківських прав (права контакту з неповнолітньою дитиною), ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції з огляду незабезпечення державою у цьому судовому провадженні дотримання принципу змагальності. Суд виходив з того, що концепція справедливого судового розгляду, в аспекті дотримання принципу змагальності, передбачає право сторін судового розгляду знати і коментувати всі подані докази або подані пояснення, які мають суттєве значення та впливають на рішення суду таким чином, який може бути несприятливим для будь-якої із сторін; право на змагальний процес для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, як витлумачено судовою практикою, в принципі означає можливість учасників мати відповідні знання та можливість коментувати всі надані докази чи зауваження з метою впливу на рішення суду, подані навіть незалежним членом національної юридичної служби; лише сторони спору можуть правильно вирішити, чи вимагає документ зауваження.

Отже з метою дотримання принципу змагальності сторін, їх рівності, ефективної участі у судовому процесі сторони мають право ознайомитись із висновком прокурора у справі про позбавлення батьківських прав, який може вплинути на судове рішення, та висловлювати щодо нього свої зауваження у випадку незгоди чи наводити відповідні аргументи на його підтримку.

А тому з метою реалізації цих принципів, висновок прокурора має бути поданий суду у письмовій формі.

Керуючись ст.45,56,57 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Повідомити прокурора про необхідність подання суду письмового висновку на виконання своїх повноважень у справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача орган опіки та піклування Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Старовецька Ю. В.