Court ruling № 140232118, 29.09.2026, Berezivka District Court of Odesa Oblast

Березівський районний суд Одеської області

29.09.2026

Справа № 494/1639/26

Провадження № 2-а/494/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Римаря І.А.,

за участю: секретаря Авдєєвої С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Чернюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, подана в порядку ст. 286 КАС України,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовом до Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області , у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА № 7428993 від 23 червня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 грн, а також відшкодувати судові витрати.

01.07.2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана для розгляду судді Римар І.А.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійними повітряними тривогами на території Одеської області, суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Позов обґрунтовано незгодою з фактичними та правовими підставами притягнення до відповідальності. Позивач зазначає, що сама наявність тріщини на вітровому склі не належить до несправностей, за яких Правила дорожнього руху забороняють експлуатацію транспортного засобу. Крім того, у позові наведено твердження про виникнення тріщини внаслідок потрапляння каменя під час руху та зазначено про можливість подальшого руху. Позивач також посилається на порушення порядку розгляду справи поліцейським, не роз`яснення процесуальних прав та неналежне забезпечення можливості захисту.

У судовому засіданні 29.09.2026 року позивач підтримав позов. Водночас, під час надання пояснень, - підтвердив, що на момент зупинки керував автомобілем за межами населеного пункту з неввімкненим ближнім світлом фар. Щодо пошкодження вітрового скла пояснив, що отримав автомобіль від напарника після зміни вже з тріщиною, знав про неї до початку своєї поїздки та надалі використовував автомобіль для розвезення хліба. Позивач вважав, що наявність такого пошкодження допускає експлуатацію автомобіля. Зазначені пояснення зафіксовано технічним записом судового засідання.

Представник відповідача Чернюк В.В. проти позову заперечував, вважав оскаржувану постанову правомірною та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законодавством встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА № 7428993 від 23 червня 2026 року, позивачу поставлено у вину те, що 23 червня 2026 року о 18 год 47 хв на 53-му кілометрі автомобільної дороги Р-55 він керував автомобілем MAN 18.220, державний номерний знак НОМЕР_1 , поза межами населеного пункту з вимкненим ближнім світлом фар, а на вітровому склі автомобіля були тріщини в зоні дії склоочисника. У постанові зазначено порушення пункту 31.1 Правил дорожнього руху та застосовано частину першу статті 121 КУпАП.

Суд також враховує, згідно пояснень самого позивача у судовому засіданні, що ОСОБА_1 було зупинено поліцейським під час керування автомобілем за межами населеного пункту з неввімкненим ближнім світлом фар. Цю обставину позивач неодноразово підтвердив у судовому засіданні. Після зупинки транспортного засобу поліцейський виявив тріщину на вітровому склі автомобіля, що й було відображено в оскаржуваній постанові. Отже, зупинка автомобіля передувала виявленню поліцейським пошкодження скла.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України: Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено: Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною першою статті 73 КАС України: Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною першою статті 76 КАС України: Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України: Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина перша статті 78 КАС України передбачає: Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною четвертою статті 90 КАС України визначено: Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що під час судового засідання, позивач вказав, що отримав автомобіль вже з тріщиною від свого колеги, який передав йому автомобіль, а тому вказане є визнанням фактичної обставини у розумінні частини першої статті 78 КАС України.

Пояснення позивача в судовому засіданні стосуються обставин, які він сприймав особисто: отримання автомобіля, стану його скла на цей момент, початку керування та мети поїздки.

Суд бере до уваги, що позивач отримав автомобіль від напарника вже з наявною тріщиною на вітровому склі. Отже, пошкодження існувало до початку керування транспортним засобом позивачем, він був обізнаний про нього та, незважаючи на це, розпочав поїздку з метою розвезення хліба. Наведене спростовує твердження у письмових поясненнях позовної заяви про те, що саме під час цієї поїздки тріщина несподівано виникла від потрапляння каменя, після чого позивач лише продовжив рух до місця ремонту.

Пункт 31.5 Правил дорожнього руху регулює дії водія в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил. За передбачених цим пунктом умов допускається обережний рух якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, якщо усунути несправність на місці неможливо. Цей припис не встановлює загального дозволу починати звичайний робочий рейс із наперед відомою несправністю, експлуатація транспортного засобу з якою заборонена.

Власні пояснення позивача про отримання автомобіля з уже пошкодженим склом та подальше розвезення хліба не підтверджують фактичних передумов, на які він посилається для застосування пункту 31.5 Правил дорожнього руху.

Щодо неввімкненого світла фар суд враховує, що факт керування позивачем автомобілем із вимкненим ближнім світлом на момент зупинки, ним також не заперечуються.

За частиною першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» порушення водієм Правил дорожнього руху є підставою для зупинення транспортного засобу.

Частина перша статті 121 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом з іншими технічними несправностями, за яких установлені правила забороняють його експлуатацію та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Суд враховуючи вищевикладене, доходить висновку, що поліцейським правомірно винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та застосовано штраф у межах санкції частини першої статті 121 КУпАП, а тому позов підлягає залишенню без задоволення.

Частина перша статті 245 КАС України встановлює: при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

За відмови в позові підстав для відшкодування позивачу судових витрат за рахунок відповідача відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 2, 3, 9, 7278, 90, 139, 241246, 271, 272, 286 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, подана в порядку ст. 286 КАС України залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області (ЄДРПОУ 41413338, вул. Грубніка, 33, с-ще Доброслав Одеського району Одеської області, 67500).

У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.10.2026 року,

Суддя І.А. Римар