Decision № 140201264, 30.09.2026, Frankivskyi District Court of Lviv City

639/1532/26

2/465/3397/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

30.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М. І.,

за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 16.03.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103865696, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника що створений в інформаційно - комунікаційний системі товариства, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в розмірі 6000,00 грн., на умовах, визначених умовами договору. Крім того, 15.02.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9173118, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника що створений в інформаційно - комунікаційний системі товариства, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит в розмірі 6000,00 грн., на умовах, визначених умовами договору. 28 липня 2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу №28072025, у відповідності до якого ТОВ "МІЛОАН" передає ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимог, в тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників №3 від 28 липня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору №103865696 в розмірі 19 718,94 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов"язанням, 3 555,43 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, 2 940,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 7 223,51 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Відповідно до реєстру боржників №2 від 28 липня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору №9173118 в розмірі 17 880,00 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов"язанням, 5880,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Зазначає, що всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала своїх зобов"язань за кредитними договорами, не здійснила жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача. Відтак, зважаючи на те, що в добровільному порядку відповідач не виконує свої зобов"язання за кредитними договорами, позивач змушений звернутися в суд з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

В чергове судове засідання представник позивача та відповідач не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. В позовній заяві представник позивача просить провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи, позов підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідач повторно не з"явилася в судове засідання, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки з ухваленням заочного рішення.

На підставі ч.1 ст.281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов належить задоволити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 15.02.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9173118, відповідно до п.п.1 якого кредитодавець зобов"язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору у кредит, а позичальник зобов"язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов"язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором; кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов"язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов"язків найманого працівника.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту складає 10 000,00 грн.; кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 15.02.2025; дата повернення кредиту та сплати комісій і процентів - 10.02.2026; загальні витрати позичальника за кредитом складають 18 498,00 грн.; комісія за надання кредиту 18,00 грн. яка нараховується за ставкою 0,30% від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту 18 480,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду визначеного графіком нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів; тип процентної ставки фіксована.

П.2.1. договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

З договору вбачається, що такий підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором 967296.

Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологію) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника, зокрема, через сайт товариства, ідентифікацію та верифікацію клієнта в інформаційно - комунікаційній системі, прийняття (акцептування) пропозиції укласти кредитний договір, підтвердження прийняття пропозиції.

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створений в інформаційно - комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. договору).

Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв"язку з чим створює для сторін такі ж зобов"язання та наслідки; цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.4., п.6.5. договору).

16.03.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103865696, відповідно до п.п.1 якого кредитодавець зобов"язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору у кредит, а позичальник зобов"язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов"язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором; кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов"язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов"язків найманого працівника.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту складає 10 000,00 грн.; кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 16.03.2025; дата повернення кредиту та сплати комісій і процентів - 11.03.2026; загальні витрати позичальника за кредитом складають 18 685,95 грн.; комісія за обслуговування кредиту 9240,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду визначеного графіком нараховуються за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів; тип процентної ставки фіксована.

П.2.1. договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

З договору вбачається, що такий підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором 529727.

Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологію) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника, зокрема, через сайт товариства, ідентифікацію та верифікацію клієнта в інформаційно - комунікаційній системі, прийняття (акцептування) пропозиції укласти кредитний договір, підтвердження прийняття пропозиції.

Кредитний договір укладається в електронній формів особистому кабінеті позичальника, створений в інформаційно - комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. договору).

Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв"язку з чим створює для сторін такі ж зобов"язання та наслідки; цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.4., п.6.5. договору).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Матеріали справи свідчать про те, що у даному випадку кредитні договори були укладені в електронній формі.

Законом України "Про електронну комерцію" на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до положень цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договори про споживчий кредит №9173118 від 15.02.2025 та №103865696 від 16.03.2025, згідно яких відповідачці надано кредити в розмірах, визначених договорами, укладені сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

У справі № 234/7298/20, що переглядалась КЦС ВС, суд установив, що договір сторони уклали в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. На думку КЦС ВС, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

У постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання кредитного договору.

Ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд вважає, що для укладення відповідних договорів в електронній формі, саме відповідачкою були вчинені відповідні покрокові дії на сайті первинного кредитора, зокрема, в інформаційно - комунікаційній системі.

Крім того, за допомогою електронних підписів одноразовими ідентифікаторами 492085 та 115885 підписані паспорти споживчого кредиту, які містять інформацію про основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредитів для споживача, порядок повернення кредитів.

Також до позовної заяви долучені заяви на отримання кредитів, анкети - заяви, підписані ОСОБА_1 , в яких вона просить надати їй кредит на умовах, які передбачені відповідними договорами.

Всі перелічені вище документи в своїй сукупності дають підстави вважати, що саме відповідач була ініціатором укладення відповідних кредитних договорів, з метою отримання грошових коштів для власних потреб, а без вчинення відповідачем активних дій у відповідній електронній системі первинного кредитора договори не були би укладений.

З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

З платіжного доручення 148017423 від 15.02.2025 вбачається, що ТОВ "МІЛОАН" здійснено переказ грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 в розмірі 6000,00 грн., отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 9173118.

З платіжного доручення 101521316 від 16.03.2025 вбачається, що ТОВ "МІЛОАН" здійснено переказ грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 в розмірі 6000,00 грн., отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 103865696.

Суд звертає увагу, що зазначені реквізити банківської карти містяться в укладених кредитних договорах.

Суд вважає встановленим, що кредитором у повному обсязі виконано умови кредитних договорів та надано відповідачці кредитні кошти по двох кредитних договорах в загальній сумі 12000,00 грн., що безпосередньо підтверджено долученими до позовної заяви документами.

28.07.2025 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу №28072025, у відповідності до якого ТОВ "МІЛОАН" передає ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимог.

Відповідно до п.1.2 умов договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що кредитними договорами передбачено право первісного кредитора відступати, передавати або будь - яким іншим чином відчужувати , а також передавати в заставу свої права за довговорами на користь третіх осіб в будь - який час протягом строку дії договорів без згоди позичальника.

Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

До позовної заяви долучені відповідні копії документів, які свідчать про передачу прав вимоги за відповідними кредитними договорами.

Таким чином, позивач у справі є новим кредитором, так як набув право вимоги до відповідача за кредитним договором, на підставі долучених до матеріалів справи доказів, які відповідачем не спростовані, а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно договору.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор-банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 28 липня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки (порядковий номер 1724) по кредитному договору №9173118 від 15.02.2025 в розмірі 17 880,00 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов"язанням, 5880,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до реєстру боржників №3 від 28 липня 2025 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки (порядковий номер 1692) по кредитному договору №103865696 від 16.03.2025 в розмірі 19 718,94 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов"язанням, 3 555,43 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 940,00 грн. - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 7 223,51 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Відповідачкою власних розрахунків заборгованості не проведено.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості по кредитному договору №9173118 від 15.02.2025 в розмірі 6000,00 грн. як заборгованості за основним зобов"язанням; за кредитнии договором №103865696 від 16.03.2025 в розмірі 9555,43 грн., з яких 6000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов"язанням, 3 555,43 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за обслуговування кредитів та штрафних санкцій, то такі позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на наступне.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредит у (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Позивачем не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надавалися позивачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитів задоволенню не підлягають.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно - правовими актами та триває до теперішнього часу.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Зокрема,це договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено нарахування штрафних саннкцій, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки умови кредитного договору про сплату відповідачем у період дії в Україні воєнного стану нарахованих відсотків за ст. 625 ЦК України як міру відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на користь позикодавця, які передбачені кредитним договором, суперечать пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 року № 2120-IX, через що являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч.5 ст.216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, в частині вимог про стягнення відсотків за прострочення виконання зобов`язання.

Разом з тим, в цілому, суд вважає аргументи позивача обгрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені відповідачем.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що позивачу повернено грошові кошти, як і відсутні докази, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги, щодо їх повернення.

Підписавши договори про надання кредиту, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредитів, отримавши від позивача всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договорів, погодилася на умови, визначені в договорах, в тому числі з нарахуванням відсотків.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата ВС у свої практиці неодноразово підкреслювала, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорах, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1926 грн. 25 коп. (15555,43 грн.*3328,00 грн./37 598,94 грн. = 1376,86 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 83, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279-282, 353 ЦПК України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації як ВПО АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, ЄДРПОУ 35625014) загальну заборгованість за договором про споживчий кредит №9173118 від 15.02.2025 в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп., загальну заборгованість за договором про споживчий кредит №103865696 від 16.03.2025 в розмірі 9555 (дев"ять тисяч п"ятсот п"ятдесят п"ять) гривень 43 коп., а всього 15555 (п"ятнадцять тисяч п"ятсот п"ятдесят п"ять) 43 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації як ВПО АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, ЄДРПОУ 35625014) витрати на оплату судового збору в розмірі 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) гривень 86 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з часу отримання його копії через суд, що ухвалив судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації як ВПО АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М. І. Гулієва