Court ruling № 140200574, 30.09.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

30 вересня 2026 року Справа № 520/28445/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Державної установи «Центр пробації» про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 520/28445/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Центр пробації» (адреса 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, ЄДРПОУ 41847154) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Центр пробації», в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154) щодо застосування з 29 січня 2020 по 01 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 29 січня 2020 року по 01 травня 2023 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в належному розмірі за період з 01 липня 2018 по 31 грудня 2022 року із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (Код ЄДРПОУ: 41847154) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в розмірі 1158,77 грн. на місяць, за період з 01 липня 2018 по 31 грудня 2022 року, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

Позовна заява містила також клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28445/26 та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою позивача звільнено від сплати судового збору. Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду в ухвалі зазначено, що заявлені позовні вимоги стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення і його складових, а також індексації грошового забезпечення, питання про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду у цій справі судом не порушується, а тому заявлене клопотання не потребує вирішення.

28.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Клопотання обґрунтоване тим, що позивачка проходила службу в Державній установі «Центр пробації» та звільнена 01.05.2023 відповідно до наказу від 21.04.2023 № 378/к, а позов подала 09.09.2026, тобто більш ніж через три роки після звільнення. На думку відповідача, до спірних правовідносин у період з 19.07.2022 по 01.05.2023 підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, а Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення. Відповідач зазначив також, що листом від 01.05.2023 № 135 на підставі рапорту позивачки від 01.03.2023 їй надіслано трудову книжку, витяги з наказів від 21.04.2023 № 378/к і від 25.04.2023 № 383/к та розрахунковий листок, тому на момент звільнення позивачці були відомі всі нараховані та виплачені суми, а звернення з адвокатським запитом лише 18.08.2026 не змінює початку перебігу строку. Окремо відповідач зауважив, що при відкритті провадження не з`ясовано, чи подано позов у встановлений законом строк, а поважних причин пропуску строку позивачка не навела.

Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, клопотання вирішується судом у порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, залишення позовної заяви без розгляду після відкриття провадження з мотивів пропуску строку звернення до суду можливе лише за умови встановлення судом самого факту пропуску цього строку.

Предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошового забезпечення особи начальницького складу і його складових за період з 29.01.2020 по 01.05.2023, а також нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 31.12.2022, тобто виплат, належних позивачці у зв`язку з проходженням служби. Питання дотримання строку звернення до суду з такими вимогами було предметом оцінки суду при вирішенні питання про відкриття провадження, і в ухвалі від 11.09.2026 суд зазначив, що питання про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду у цій справі не порушується. Клопотання відповідача нових обставин, які б свідчили про протилежне, не містить, а незгода відповідача з оцінкою, наданою судом в ухвалі про відкриття провадження, сама по собі не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Частина 4 статті 123 КАС України до цієї справи не застосовується, оскільки ухвалою від 11.09.2026 суд причини пропуску строку поважними не визнавав і строк звернення до суду не поновлював.

Щодо вимог за період до 19.07.2022 суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Сам відповідач у клопотанні визнає, що до 19.07.2022 строк звернення до суду не був обмежений, і пов`язує пропуск строку лише з періодом з 19.07.2022 по 01.05.2023. Отже, щодо вимог за період з 01.07.2018 по 18.07.2022 доводи про пропуск строку звернення до суду безпідставні.

Щодо вимог за період з 19.07.2022 по 01.05.2023 суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; ця норма в зазначеній частині втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Строк звернення до суду визначає часові межі реалізації права на судовий захист, тому питання про його дотримання вирішується за законом, чинним на час звернення до суду та вирішення цього питання судом. Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Позов подано 09.09.2026, тобто після втрати чинності тримісячним строком, встановленим частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Застосування до цього позову обмеження, яке на час звернення до суду вже визнане неконституційним і втратило чинність, суперечило б суті Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, а тому посилання відповідача на те, що вказане Рішення поширюється лише на правовідносини, які виникли після 11.12.2025, суд відхиляє.

Не є підставою для висновку про пропуск строку і посилання відповідача на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлює тримісячний строк у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу законів про працю України). Більшість заявлених вимог стосується не сум, належних при звільненні, а щомісячного грошового забезпечення та його індексації за період проходження служби. Крім того, з доданого до клопотання листа від 01.05.2023 № 135 вбачається лише, що позивачці на відділення «Нова пошта» № 18 у м. Дніпро направлено трудову книжку, витяги з наказів від 21.04.2023 № 378/к і від 25.04.2023 № 383/к та розрахунковий листок за квітень 2023 року. Доказів відправлення цього листа та його вручення позивачці відповідач не надав. Копія розрахункового листка за квітень 2023 року, додана до відзиву на позовну заяву, містить лише перелік нарахованих сум і не містить відомостей ні про розрахункову величину, застосовану для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням, ні про нарахування індексації грошового забезпечення. Отже, належних доказів того, що позивачка одержала письмове повідомлення в розумінні статті 116 Кодексу законів про працю України, з якого могла дізнатися про порушення, на яке посилається в позові, відповідач не надав.

Згадка у клопотанні про частину 5 статті 122 КАС України висновку суду не змінює, оскільки сам відповідач обґрунтовує пропуск строку статтею 233 Кодексу законів про працю України як нормою іншого закону, що встановлює строки звернення до суду з вимогами про оплату праці, у розумінні частини 3 статті 122 КАС України, а доводи щодо цієї норми судом відхилено з наведених мотивів.

Суд також зауважує, що доводи клопотання про те, що позивачка не вчиняла дій щодо нарахування та виплати їй додаткової винагороди та додаткової доплати, стосуються виплат, які не є предметом цього спору.

Посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.06.2018 у справі № 800/102/17, від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20, від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 та Верховного Суду у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, від 16.04.2024 у справі № 280/5595/23 щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до суду до вирішення клопотання не застосовуються, оскільки питання поважності причин пропуску строку виникає лише у разі встановлення самого факту його пропуску, чого у цій справі не встановлено.

Враховуючи викладене, підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені частинами 3, 4 статті 123 та пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України, відсутні, а в задоволенні клопотання відповідача належить відмовити.

Керуючись статтями 3, 122, 123, 240, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Державної установи «Центр пробації» про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

3. Повний текст ухвали складений та підписаний 30 вересня 2026 року.

Суддя С.В. Смагар