Court ruling № 140200518, 30.09.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30 вересня 2026 року Справа № 520/30036/26

Харківський окружний адміністративний суд в складі судді Зеленова А.С., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до

Відповідача 1 - Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (адреса: Харківська область, Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 13, індекс 61002, ЄДРПОУ: 40108599); Відповідача 2 - Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області (адреса: Васильківського, буд.4, ЄДРПОУ: 44893979) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області та Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, в якому просив суд:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області в особі СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.05.2026, направленого Ізюмською окружною прокуратурою листом №58-161ВИХ-26 від 11.05.2026 для розгляду по суті.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області повторно розглянути зазначене звернення та надати повну і мотивовану відповідь, зокрема перевірити фактичні підстави викладеного у листі слідчого Борща Я.В. від 08.09.2025 №198423-2025 твердження про нібито використання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , для господарської діяльності.

У разі якщо зазначена інформація не підтверджується матеріалами, якими вона була обґрунтована, або потребує уточнення, повідомити про результати такої перевірки Ізюмську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області та ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2026 №Н-806 та надання формальної відповіді від 28.05.2026 №84-806/05-23 без належної перевірки викладених у заяві обставин.

Зобов`язати Ізюмську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2026 №Н-806, надати відповідь по суті порушених у ній питань та перевірити підстави використання інформації з листа слідчого Борща Я.В. від 08.09.2025 №198423-2025 щодо нібито використання житлового будинку для господарської діяльності, у тому числі, за необхідності, шляхом звернення до Головного управління Національної поліції в Харківській області для отримання офіційного уточнення цієї інформації.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: […] відповідає позовна заява вимогам, встановленимстаттями 160,161,172цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; […]; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 5статті 1 КАС України).

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзаци 1, 2 пункту 2статті 4КАС України).

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватно-правовий спір вирізняється наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Щодо заявлених позовних вимог відносно:

1. «Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області […] перевірити фактичні підстави викладеного у листі слідчого Борща Я.В. від 08.09.2025 №198423-2025 твердження про нібито використання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , для господарської діяльності.»

2. «Зобов`язати Ізюмську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області […] перевірити підстави використання інформації з листа слідчого Борща Я.В. від 08.09.2025 №198423-2025 щодо нібито використання житлового будинку для господарської діяльності, у тому числі, за необхідності, шляхом звернення до Головного управління Національної поліції в Харківській області для отримання офіційного уточнення цієї інформації.»

У позовній заяві позивач стверджує, що «Першопричиною порушення є лист слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Борща Я.В. від 08.09.2025 №198423-2025 до Ізюмської МВА, у якому було зазначено, що нібито встановлено використання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не за цільовим призначенням, а саме для ведення господарської діяльності.»

Також вказує, що внаслідок оскаржуваних дій та бездіяльності позивач не отримав пояснення, на підставі яких доказів та яким способом було зроблено висновок про нібито використання саме житлового будинку для господарської діяльності; Ізюмська МВА не здійснила належної перевірки походження та фактичного підтвердження цієї інформації.; Ізюмська МВА не надала належної відповіді щодо вибіркового використання листа слідчого Борща Я.В. від 08.09.2025 №198423-2025.; Ізюмська МВА не пояснила, чому у відповіді Представнику Уповноваженого була подана версія про нібито телефонний дзвінок 26.08.2023, хоча самій МВА вже була відома інформація слідчого про встановлення неправдивих відомостей щодо цієї телефонної розмови.; Неперевірене твердження про нібито господарське використання житлового будинку позивача продовжує існувати в офіційному документообігу органів державної влади як обставина, що стосується безпосередньо позивача та мого майна.; Позивач фактично позбавлений можливості отримати від органів, які створили та використовують цю інформацію, повну та обґрунтовану відповідь щодо її походження, доказів і достовірності.

Аналіз змісту позовних вимог та їхніх підстав свідчить, що правова природа цього спору в частині вимог вище вказаних вимог до Головного управління Національної поліції в Харківській області та Ізюмської міської військової адміністрації не пов`язана із захистом прав у сфері публічно-правових відносин.

Позивач у даній частині обґрунтовує позов тим, що в офіційному документообігу органів влади (листі слідчого та матеріалах МВА) міститься та використовується неперевірена, на його думку, недостовірна інформація, яка стосується його особисто та належного йому майна.

Фактично суть звернення до суду зводиться до незгоди з відомостями про використання житлового будинку для господарської діяльності, наміру встановити їх невідповідність дійсності та зобов`язати відповідачів здійснити перевірку (спростування) цієї інформації.

Відповідно до статті 275 Цивільного кодексу (ЦК) України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами, що випливають зі змісту цього права. Особливості спростування недостовірної інформації та правові наслідки поширення відомостей, що не відповідають дійсності, визначені статтею 277 ЦК України.

Поширення суб`єктом владних повноважень інформації, яку позивач вважає недостовірною, не є реалізацією його владно-управлінських функцій, а правовідносини, що виникають у зв`язку з цим, не мають ознак публічно-правового спору.

Оскільки вимоги про зобов`язання перевірити підстави та фактичне підтвердження поширеної в листі інформації за своєю правовою природою є формою захисту особистих немайнових прав від поширення недостовірних відомостей (регулюються ст. 277 ЦК України), такий спір є приватно-правовим та не є публічно-правовим.

Інші заявлені позовні вимоги щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З наведеного вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом, позовні вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, згідно якого положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права на ефективний судовий захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №260/723/19.

Враховуючи те, що у позовній заяві об`єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, суд констатує наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм процесуального права викладені у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі №200/3616/21.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 19, 169, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до

відповідача 1 - Головне управління Національної поліції в Харківській області в особі СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області (адреса: Харківська область, Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 13, індекс 61002, ЄДРПОУ: 40108599); відповідача 2 - Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області (адреса: Васильківського, буд.4, ЄДРПОУ: 44893979) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Зеленов А.С.