Decision № 140198166, 29.09.2026, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8661/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення викладене в протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №31/д від 15 травня 2026 року в частині повернення на доопрацювання документів позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю І групи;

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з огляду на зміну причинного зв`язку настання інвалідності, прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, як інваліду І групи, інвалідність якого настала внаслідок травми, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, а саме в 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2026 року, з урахування проведених виплат, як це визначено у підпункті 1 пункту 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерство оборони України відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, з огляду на зміну причинного зв`язку настання інвалідності виконанням обов`язків військової служби.

2. Стислий зміст заперечень відповідачів

Відповідач відзив на позов не подав, ухвалу суду про відкриття провадження не виконав.

Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

Суд оцінює поведінку відповідача, стосовно ненадання відповідачем відзиву та доказів, які витребувані судом ухвалою про відкриття провадження, як зловживання процесуальним правом сторони (відповідача суб?єкта владних повноважень) та невиконання процесуального обов`язку суб?єктом владних повноважень.

Ненадання відзиву (чи будь-яких заяв по суті спору із запереченнями доводів позову) доказів суб`єктом владних повноважень не спростовує підтвердження відповідачем порушеного права позивача, яке є предметом спору.

Суд визнає, що ненадання відзиву на позов порушує не тільки принцип змагальності сторін та ускладнює встановлення істини у справі, але й підриває авторитет судової влади, нівелює довіру суспільства до правосуддя та перешкоджає своєчасному та ефективному розгляду справ.

Необхідність подання відзиву у справі суб`єктом владних повноважень зумовлена їх особливим статусом, як представників публічного інтересу, а також того, що всі негативні наслідки ухвалення рішення покладаються на державний бюджет України, який наповнюється платника податків. Протиправні дії суб?єкта владних повноважень у подальшому спричиняють збільшення витрат із державного бюджету, що призводить до нераціонального витрачання коштів платників податків. Саме на суб?єкта владних повноважень покладається покладається підвищена відповідальність за участь у судових процесах (як особиста явка їх представників так і подання заяв по суті спору) та, в подальшому, забезпечення виконання рішень суду.

Дії суб`єкта владних повноважень або бездіяльність мають прямий вплив на ефективність функціонування судової системи та дотримання принципів верховенства права.

Оскільки порушене право позивача визначається відповідачем у заяві по суті спору, то суд вважає таку обставину встановленою з метою процесуальної економії та своєчасного розгляду справи у категорії про захист соціальних прав.

Необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку, які визнаються відповідачем, шляхом ігнорування процесуальних прав та обов`язків (неподання відзиву), відсутня.

З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

Відповідач ухвалу суд не виконав, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, оскільки перешкоди для вирішення спору по суті відсутні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №440/1056/25 встановлені наступні обставини:

" ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.02.2016 № 10-РС, уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки, та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2016 по 13.04.2016, а з 14.04.2016 вибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , що не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи, зокрема, Актом про результати проведення розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 22.05.2017, військовим квитком НОМЕР_3 /а.с. 90, зворотній бік 91/.

За наслідками огляду ОСОБА_1 29.12.2016 військово-лікарська комісія в/ч НОМЕР_4 склала свідоцтво про хворобу № 428/73 (вих. № 24 від 04.01.2017), в якому визнано ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та встановлено причинний зв`язок захворювання останнього «Так, пов`язане з проходженням військової служби» /а.с. 8 9/.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.02.2017 № 44 рядового ОСОБА_1 , тракториста взводу забезпечення, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 24 лютого 2017 року № 3-рс у відставку за пунктом 1 підпунктом «б» (за станом здоров`я), частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вирішено вважати таким, що справи та посаду здав, з 28 лютого 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення /а.с. 25/.

22.05.2017 командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено Акт про результати проведення розслідування /а.с. 11 13/, в якому комісією, створеною на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2017 № 374 «Про призначення комісії по розслідуванню нещасного випадку, що трапився з солдатом ОСОБА_1 », встановлено, що «відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2016 № 261 «Про організацію та проведення стрільб зі стрілецької зброї та забезпечення виконання вимог безпеки з 1-ю навчальною ротою та 2-ю навчальною ротою НОМЕР_5 навчального батальйону» особовий склад виконував стрільби зі стрілецької зброї з 15.03.2016 по 16.03.2016 на полігоні військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 .

15.03.2016 перебуваючи на полігоні військової частини НОМЕР_6 зі слів солдата ОСОБА_1 , зістрибуючи з автомобіля, він впав та вдарився лівою частини голови об землю. Це підтверджують свідки: солдат ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_4 ».

Також встановлено, що «за лікарською допомогою до лазарету військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 звернувся на п`ятий день 21.03.2016 зі скаргами на погане самопочуття, про що свідчить запис у медичній книжці військовослужбовця та книзі обліку хворих в амбулаторії військової частини НОМЕР_1 . Огляд хворого проводив лікар ОСОБА_5 , який встановив діагноз: «Забій лівого виска» та рекомендував військовослужбовцю консультацію у невропатолога ГВМКЦ «ГВКГ» м. Київ з метою уточнення діагнозу.»

За висновками Акту про результати проведення розслідування від 22.05.2017 «курсант навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 отримав легкий забій на полігоні військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 , з легким випадком забою, але згідно пункту 1.5. наказу Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України» травмування не призвело його до втрати працездатності на один день і більше. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 за результатами проведеного розслідування довідку про обставини травми не видавати.»

За твердженням позивача, копію зазначеного Акту ним отримано у грудні 2023 року.

23.02.2024 позивач надіслав засобами поштового зв`язку адресовану Військово-лікарській комісії Західного регіону заяву від 23.02.2024, в якій просив переглянути причинний зв`язок його захворювань та пов`язати їх з травмою, отриманою під час виконання обов`язків військової служби (згідно акту службового розслідування) /а.с. 26, 89 - 90/.

До заяви додав копії документів: акту службового розслідування, медичної книжки з діагнозом «забій лівого виска», запису в амбулаторній книзі про первинне звернення, медичних виписок про втрату працездатності більше як 60 днів (загальна 76 днів), свідоцтва про хворобу, довідки МСЕК.

Вказана заява фактично отримана 16 Регіональною ВЛК за її місцезнаходженням ( АДРЕСА_2 ) 01.03.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 26/ та зареєстрована 16 Регіональною ВЛК /а.с.89 -90/.

Листом від 13.03.2025 № 2149 на звернення по питанню перегляду причинного зв`язку травми 16 Регіональна ВЛК повідомила позивача, що після вивчення наданих документів та відповідно до п. 21.25 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зі змінами, встановлено, що не надано наступні документи:

- витяг із наказу № 10-РС від 25.02.2016 завірену копію;

- довідку про безпосередню участь у бойових діях з вказанням усіх періодів участі завірену копію;

- довідку про обставини травми (поранення) оригінал;

- довідку про проходження військової служби за увесь період служби;

- медичні документи про лікування з приводу травми (03.2016) завірені копії.

Додатково проінформовано, що 16 Регіональна ВЛК приймає до розгляду завірені копії документів та викладено прохання повторно надати завірені копії надісланих раніше документів/а.с. 109, зворотній бік)."

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №440/1056/25 ухвалене наступне:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 ), 16 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Стрийська, 73А, м. Львів, Львівська область, 79058, ідентифікаційний код 08380628) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 16 Регіональної військово-лікарської комісії, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 23.02.2024 року про перегляд причинного зв`язку захворювання із "Так, пов`язане з проходженням військової служби" на "Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби", які зазначені у свідоцтві про хворобу №428/73 від 29.12.2016 року.

Зобов`язати 16 Регіональну військово-лікарську комісію здійснити розгляд заяви позивача від 23.02.2024 року про перегляд причинного зв`язку захворювання із "Так, пов`язане з проходженням військової служби" на "Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби", які зазначені у свідоцтві про хворобу №428/73 від 29.12.2016 року."

На виконання означеного рішення суду 16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв згідно протоколу засідання від 26.12.2025 року №2025-1226-1539-0244-7 розглянуто заяву ОСОБА_1 від 05.03.2024 про встановлення причинного зв`язку його травми. За результатами розгляду якої постановлено: «травма (15.03.2026) рядового ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ), підтверджена медичними документами та актом про результати розслідування затвердженого командиром в/ч НОМЕР_1 22.05.2017; Відповідно до вимог підпункту в) пункту 21 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, травма: «Забій лівого виска», - «травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

За результатами переогляду з 15.01.2026 позивачу встановлена І група інвалідності (підгрупа Б) безстроково із зазначенням причинного зв`язку: «Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», відповідно до витягу із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 251/26/451/В від 19.01.2026.

За результатами переогляду з 15.01.2026 позивачу встановлена І група інвалідності (підгрупа Б) безстроково із зазначенням причинного зв`язку: «Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», відповідно до витягу із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 251/26/451/В від 19.01.2026.

Позивач через ІНФОРМАЦІЯ_2 подана листом від 11.03.2026 заява позивача на розгляд Комісії Міністерства оборони України з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, подану відповідну заяв, що підтверджується.

За результатами розгляду заяви позивача рішенням Комісії Міністерства оборони України від 15.05.2026, оформленим протоколом № 31/д, подані документи повернуті на доопрацювання.

Підставою для такого рішення зазначена відсутність у поданих документах відомостей про те, що отримана травма не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень:

«Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. Ло 975: 28. Солдату у відставці ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 28.02.2017 звільнено з військової служби та 15.01.2026 визнано особою з інвалідністю І групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Ло 251/26/451/Р від 19.01.2026. Подані документи, що свідчать про обставини травми не відповідають вимогам пункту 21 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, оскільки в них не зазначена інформація, чи не є травма наслідком вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення, в стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Ураховуючи викладене, документи повертаються на доопрацювання.»

При первинному огляді 17.02.2022, відповідно до довідки медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №463396, позивачу вперше встановлена ІІІ групу інвалідності із причинним зв`язком "захворювання так пов`язане з проходженням військової служби", після повторного переогляду органами МСЕК 10.01.2024 позивачу встановлена перша група інвалідності та визначений причинний зв`язок, що захворювання так пов`язане з проходженням військової служби, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №109920 від 10.01.2024.

Суд встановив, що 05.08.2023 позивачу здійснена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 70- каратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а сам в сумі 173 670,00 грн.

Після наступного переогляду органами МСЕК 10.01.2024 позивачу встановлена першу група інвалідності та визначено, що захворювання так пов`язане з проходженням військової служби. Дана обставина підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №109920, позивачу здійснена доплату одноразової грошової допомоги в 120 кратному до прожиткового мінімуму розмірі, а саме в сумі 124 050,00 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Судовим розглядом встановлене, що відповідач вже двічі здійснював виплату та доплату позивачу одноразову грошової допомоги внаслідок інвалідності позивача за причинним зв`язком «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби», і жодних сумнівів про те, що таке захворювання пов'язане із наслідком вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення, в стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, не визначав.

У відмові щодо виплати за новим причинним зв'язком - «травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» - на підставі одного і того ж захворювання (травми) позивача, відповідач вперше зазначив нову підставу про відсутність документів, що таке захворювання не є наслідком вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення, в стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, хоча на підставі попередніх виплат за іншим причинним зв`язком, відповідач встановив, що таке захворювання не пов'язане із наслідком вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення, в стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи, що відповідачем допущене протиправне рішення, яка полягає у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги за новим причинним зв`язком, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

За правилами пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, чи особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється без урахування раніше виплачених сум допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності чи встановленням інвалідності.

Пунктом 2 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16 - 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1, 12 пункту 17 Порядку № 975 передбачено, що 17. У разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку:

1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:

120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 19 Порядку №975, якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок.

Пунктом 21 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);

документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку або запис у паспорті, - копію паспорта громадянина України у формі книжечки, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи паспорта у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії).

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, якому (якій) виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначених в абзацах другому - восьмому цього пункту, та копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402) визначено, що з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.

Відповідно до Положення №402:

21.5. Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів, здійснюючи наступні висновки.

Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд неодноразово вже надавав свою оцінку у численних постановах.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів 2 червня 2016 року № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначені вище судом норми Закону означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Слід зазначити, що питання повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності в межах дворічного строку після первісного встановлення інвалідності не є спірним у цій справі, ключовим спірним питанням є лише підстава та розмір виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із повторним встановленням першої групи інвалідності та зміни причинного зв`язку із захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби на травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, які пов`язані внаслідок одного і того ж захворювання (травми) позивача.

Відповідач раніше двічі виплачував позивачу одноразову грошову допомогу щодо встановлення первинного інвалідності та доплату за встановлення вищої групи інвалідності на підставі причинного зв`язку захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Таким чином, відповідач вже двічі з одного і того самої підстави захворювання виплачував позивачу одноразову грошову допомогу, за результатами якої у відповідача не виникало сумнівів у тому, що таке захворювання пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Судовим розглядом встановлене, що відмова відповідача пов`язана із заявою позивача щодо здійснення доплати на підставі встановлення позивачу першої групи інвалідності внаслідок зміни причинного захворювання на травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, тобто відсутня обставина нового захворювання чи нової травми позивача, а має місце нова підстава для виплати доплати одноразової грошової допомоги за новим причинним зв`язком травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, тобото за критерієм розумності та логічності не можуть виникнути обставини, що таке захворювання пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до закону суперечності (lex contradictionis) або принципу суперечності (principium contradictionis), що є одним із чотирьох основних законів формальної логіки, який застосовується в римському праві: не можуть бути правдивими два несумісних висловлювання про один і той самий предмет, що виникають в один і той самий час та в одному і тому ж відношенні.

Якщо відповідач двічі вже встановлював, що захворювання позивача за причинним зв`язком захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби не із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, то під час зміни причинного зв`язку щодо одного із того захворювання на травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, не можуть виникнути нові обставини щодо цього захворювання.

Відповідно до пункту "В" пункту 21.5 постанова військово-лікарської комісії (ВЛК) із причинним зв`язком захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК, які не приймають постанови ВЛК із причинним зв`язком "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби", якщо таке є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Враховуючи, що 16 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, згідно протоколу засідання від 26.12.2025 №2025-1226-1539-0244-7 постановлено: травма (15.03.2026) рядового ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ), підтверджена медичними документами та актом про результати розслідування затвердженого командиром в/ч НОМЕР_1 22.05.2017; відповідно до вимог підпункту в) пункту 21 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, травма: Забій лівого виска, - травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, то це означає що подальше встановлення рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів номер витягу 251/26/451/ВТ від 19.01.2026, яке видане на підстав протоколу 16 Регіональною військово-лікарської комісії від 26.12.2025 №2025-1226-1539-0244-7, є підтвердженням того, що таке захворювання перша група інвалідності із новим причинним зв`язком травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Велика Палата Верховного Суду сформувала єдині правила визначення правомірності дискреції залежно від обставин справи визначають за допомогою таких питань (тестування правомірності дискреції до змісту спірних правовідносин) та відсутності свавілля порушенням принципу "належного урядування":

- чи переслідував орган легітимну мету;

- чи дотримано процедурних гарантій;

- чи належно вмотивоване рішення;

- чи не є рішення (висновки) адміністративного органу свавільними (довільними), нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; необ`єктивними або явно несправедливими.

Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав вважається правомірним за практикою Європейського Суду за прав людини, лише тоді, коли воно відповідає таким трьом критеріям: втручання має ґрунтуватися на законі, втручання повинно переслідувати легітимну мету, втручання має бути необхідним у демократичному суспільстві (пропорційним).

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті на підставі пункту 21 Порядку №975, не врахував тієї обставини та норм Положення №402, що новий причинний зв`язок захворювання позивачу (травма) встановлений 16 Регіональною військово-лікарською комісією на підставі протоколу від 26.12.2025 №2025-1226-1539-0244-7 - травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, отже, під час встановлення такого причинного зв`язку травми позивача Регіональна ВЛК перевірила відсутність обставин і настання такої травми без наслідку вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Встановлення позивачу першої групи інвалідності із причинним зв`язком травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів номер витягу 251/26/451/ВТ від 19.01.2026 відбулось на підставі протоколу 16 Регіональної ВЛК від 26.12.2025 №2025-1226-1539-0244-7.

Суд висновує, що новий причинний зв`язок позивачу встановлений 16 Регіональною військово-лікарською комісією на підставі протоколу від 26.12.2025 №2025-1226-1539-0244-7 на виконання рішення суду, а перша група інвалідності із новим причинним зв`язком рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів номер витягу 251/26/451/ВТ від 19.01.2026.

Отже, під час встановленню позивачу першої групи інвалідності із новим причнним зв`язком травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, 16 Регіональною ВЛК та експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів встановлені обставини, що травма та інвалідність настали на підставі захворювання позивача, за попереднім причинним зв`язком та групою інвалідності захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, внаслідок отримання яких відповідач виплатив та доплатив позивачу одноразову грошову допомогу, як такі, що настали без наслідку вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Отже, відмова відповідача у протоколі є такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 висловила правову позицію, згідно якої протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 9901/480/19).

У постанові від 16.02.2021 року у справі № 320/950/19 Верховний Суд виснував, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

У постанові Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 240/5266/24 здійснений висновок: "На підставі вищенаведеного колегія суддів наголошує, що уповноважений центральний орган виконавчої влади повинен на підставі наданих документів приймати одне з рішень, передбачених законодавством: про призначення допомоги або про відмову в її призначенні. Будь-які інші дії, зокрема повернення документів на доопрацювання, не передбачені зазначеним Порядком та виходять за межі наданих повноважень".

Суд констатує, що уповноважений орган виконавчої влади зобов`язаний за результатами розгляду заяви прийняти остаточне рішення про призначення допомоги або про відмову у її призначенні.

Повернення документів на доопрацювання без ухвалення рішення по суті є формою протиправної бездіяльності.

У контексті спірних правовідносин цієї справи, саме відповідач зобов`язаний прийняти відповідне рішення за заявою позивача по суті. Відсутність такого рішення по суті питання з боку Міністерства оброни України є протиправною бездіяльністю.

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 120/845/24 зазначив:

68. Таким чином, врахувавши наведене, Суд зазначає, що з аналізу статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є встановлення інвалідності, яка настала у зв`язку з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі під час захисту Батьківщини. Нормативне регулювання чітко визначає, що розмір цієї допомоги обчислюється, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Отже, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності з підстав, пов`язаних із проходженням військової служби, оскільки він визначає і момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, і базовий критерій її розрахунку. Подальша зміна причинного зв`язку інвалідності (наприклад, з пов`язаної з проходженням військової служби на пов`язану із захистом Батьківщини) не утворює нового первинного факту і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру одноразової грошової допомоги; у такому разі може здійснюватися доплата до більшого розміру з урахуванням раніше виплачених сум, але обчислення все одно провадиться виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності.

74. Оскільки інвалідність ІІІ групи вперше встановлено позивачеві 08 листопада 2010 року у зв`язку з проходженням військової служби, цей факт є первинним юридичним фактом у межах спеціального правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю та визначає момент виникнення права на виплату останньої, а також базу її розрахунку - прожитковий мінімум станом на 01 січня 2010 року (для ІІІ групи - 250-кратний). Встановлення у 2022 році причинного зв`язку із захистом Батьківщини не створює нового первинного факту встановлення інвалідності та не змінює базового моменту розрахунку; у такому разі за наявності підстав здійснюється лише доплата з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому судами не встановлено, що інвалідність 2010 року та інвалідність, підтверджена у 2022 році, були зумовлені різними захворюваннями чи ушкодженнями.

Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2025 року у справі №240/4278/24:

54. З аналізу положень статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі у зв`язку із захистом Батьківщини, оскільки зазначеними нормативними актами чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов`язаного з її виконанням.

Відтак лише встановлення інвалідності з вищенаведених вище причин, породжує у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір.

Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв`язку з виконанням військового обов`язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення фактично розширювало б межі застосування Закону № 2011-XII та Порядку № 975 на категорії осіб, які не зазнали ушкоджень здоров`я у зв`язку з виконанням військового обов`язку, що суперечило б як їхній меті, так і соціальному призначенню.

Отже, для правильного застосування Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності як такий, а саме той факт, який прямо пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби чи захистом Батьківщини. Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №2011-ХІІ, та визначається розмір такої допомоги.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 ухвалив:

47. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Наведена правова позиція щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, яка виплачується з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 та Верховним Судом у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").

Також за загальним процесуальним правилом один спір одна справа, що відповідає принципу процесуальної економії, суд повинен ухвалювати одне судове рішення, щоб один спір вирішувався судами лише один раз, якщо є станом на момент ухвалення рішення судом по суті спору всі необхідні для цього підстави та встановлені обставини.

Висновок суду по суті спору.

З урахуванням викладеного, суд визнає протиправною та скасовує відмову Міністерства оборони України у призначенні та виплаті (доплаті) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , викладену у рішенні Комісії Міністерства оборони України в протоколі від 15.05.2026 №31/д про повернення документів на доопрацювання.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо нерозгляду заяви (документів) ОСОБА_1 про призначення та виплату (доплату) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 по суті питання, про що зазначене у протоколі Комісії Міністерства оборони України від 15.05.2026 №31/д.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо нерозгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги по суті питання, про що зазначене у протоколі Комісії Міністерства оборони України від 15.05.2026 № 31/д.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 КАС України).

За змістом положень ч. 3 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд зазначає, що у зв`язку з визнанням протиправною відмови відповідача в судовому порядку, процедура розгляду питання щодо розгляду заяви позивача на отримання доплати одноразової грошової допомоги є незакінченою і відповідач, реалізуючи свої повноваження на підставі законодавства та з урахування висновків суду, повинен розглянути відповідну заяву позивача та вчинити відповідні дії по суті питання, з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що пункт 19 Порядку №975 викладений у новій редакції із 31.08.2025 (в редакції постанови КМ України №1000 від 15.08.2025) якою встановлене:

"Якщо військовослужбовцю..., звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок.

Пункт б пункту 1 статті 16-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі 711/1837/18 всинував, що положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду.

Оскільки позивачу інвалідність встановлена вперше у 2022 році із причинним зв`язком захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, та змінений причинний зв`язок травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у 2025 році, на підставі однакових фактичних підстав "свідоцтва про хворобу", а перша група інвалідності із новим причинним зв`язком встановлена повторно (тобто без підвищення із 2024 року), то 400-кратний розмір одноразової грошової допомоги повинен обраховуватись із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025 календарного року, в якому змінено її причинний зв`язок.

Суд відмовляє у вимогах щодо визначення 400-кратного розміру одноразової грошової допомоги із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2026 календарного року, оскільки перша група інвалідності позивачу встановлювалась у 2024 році за іншим причинним зв`язком, а ключовим питанням у цій справі щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі є не встановлення вищої групи інвалідності, а зміна причинного зв`язку.

Позивачу повторно встановлена перша група інвалідності у 2026 році не внаслідок нового захворювання чи травми, а на підставі нового протоколу 16 Регіональної ВЛК, якою змінений 26.12.2025 причинний зв`язок, і перша група інвалідності встановлена повторно виключно внаслідок зміни причинного зв`язку.

Правова підстава для обрахунку 400-кратного розміру одноразової грошової допомоги виникла у 2025 році, а не у 2026 році.

Суд задовольняє позовні вимоги частково, у наступному обсязі.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути подані документи про призначення та виплату (доплату) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та вирішити питання про призначення та виплату (доплату) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю першої групи внаслідок зміненого причинного зв`язку - травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби - у розмірі різниці між 400 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025, в якому змінений причинний зв`язок інвалідності ОСОБА_1 , та раніше виплаченими сумами одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб`єкти владних повноважень.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Поведінка, яка суперечить добросовісності, «легітимним очікуванням», «належному урядуванню» та «правовій визначеності» не може бути правомірною, як і всі рішення пов`язані із нею.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення витрат, пов`язаних з розглядом справи не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітряних сил України, буд. 6,м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства оборони України у призначенні та виплаті (доплаті) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , викладену у рішенні Комісії Міністерства оборони України в протоколі від 15.05.2026 №31/д про повернення документів на доопрацювання.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо нерозгляду заяви (документів) про призначення та виплату (доплату) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 по суті питання, про що зазначене у протоколі Комісії Міністерства оборони України від 15.05.2026 №31/д.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути подані документи про призначення та виплату (доплату) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та вирішити питання про призначення та виплату (доплату) одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю першої групи внаслідок зміненого причинного зв`язку - травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби - у розмірі різниці між 400 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025, в якому змінений причинний зв`язок інвалідності ОСОБА_1 , та раніше виплаченими сумами одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза