Court ruling № 140191679, 09.09.2026, Obolonskyi District Court of Kyiv City

Справа № 756/13004/26

Провадження № 4-с/756/117/26

оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

іменем України

09 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на бездіяльність державного виконавця,

У С Т А Н О В И В :

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Жовтоногом М.М., на бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 06.07.2022, в якій скаржник просив:

- зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із банківських рахунків ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», накладений постановою про арешт коштів боржника від 06.07.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, а також виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , внесені в межах цього виконавчого провадження.

Вимоги скарги мотивовано тим, що 08.02.2010 Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 2-6120/09 про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 704 682,96 грн; ухвалою суду від 10.12.2021 стягувача замінено правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». 06.07.2022 Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, у межах якого постановою від 06.07.2022 накладено арешт на кошти боржника на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», а відомості про боржника внесено до Єдиного реєстру боржників. 29.06.2023 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У 2025 році той самий виконавчий лист пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Русецькому П.С., який 14.07.2025 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 і постановою від 21.04.2026 закінчив його у зв`язку з фактичним виконанням боржником вимог виконавчого документа в повному обсязі: заборгованість у сумі 425 832,96 грн перерахована стягувачу, основна винагорода приватного виконавця в сумі 42 583,30 грн і витрати виконавчого провадження в сумі 621 грн стягнуті; тією ж постановою знято арешт з майна боржника.

04.05.2026 скаржник через представника звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту з банківських рахунків і виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, пославшись на повне погашення заборгованості та завершення виконавчих проваджень. Відповіді по суті заяви у встановлений строк скаржник не отримав, арешт не знято, відомості з Єдиного реєстру боржників не виключено. Відповідь - лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 22273/4.2-26/вх.23807/4-26 від 02.07.2026 з копією листа Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві № 115791 від 03.06.2026 - представник скаржника отримав 08.07.2026. Таку бездіяльність скаржник вважає протиправною, оскільки після фактичного виконання рішення підстав для збереження арешту коштів і перебування особи в Єдиному реєстрі боржників не залишилось.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.08.2026 визнано поважними причини пропуску строку на подання скарги та відкрито провадження за скаргою; судовий розгляд призначено на 14.08.2026.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 у зв`язку зі звільненням судді Діденка Є.В. з посади визначено головуючого суддю - Пукала А.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.08.2026 справу прийнято до провадження судді Пукала А.В. та призначено судовий розгляд на 09.09.2026.

Скаржник і його представник у судове засідання не з`явились; подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій вимоги скарги підтримали в повному обсязі (заява надійшла до суду 08.09.2026).

Представник Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином; заперечень на скаргу, пояснень і матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2 суду не надав.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином; своєї позиції щодо скарги не висловив.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. З огляду на неявку всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 447 ЦПК України). Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 18 цього Закону виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Судом установлено, що 08.02.2010 Оболонським районним судом міста Києва у справі № 2-6120/09 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 704 682,96 грн; ухвалою суду від 10.12.2021 стягувача замінено на ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Постановою державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 06.07.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, постановою від 06.07.2022 накладено арешт на кошти боржника на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», відомості про боржника внесено до Єдиного реєстру боржників.

29.06.2023 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Як вбачається з постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького П.С. від 21.04.2026, виконавчий лист у справі № 2-6120/09 було повторно пред`явлено до примусового виконання, 14.07.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, яке закінчено у зв`язку з фактичним виконанням боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом: заборгованість у сумі 425 832,96 грн перерахована стягувачу, основна винагорода приватного виконавця в сумі 42 583,30 грн і витрати виконавчого провадження в сумі 621 грн стягнуті та перераховані; постановлено зняти арешт з майна боржника і скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Сплата основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк», а припинення обтяжень майна - відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.04.2026.

Згідно з витягом з автоматизованої системи виконавчих проваджень від 09.07.2026 виконавче провадження № НОМЕР_2 завершене; відкриті виконавчі провадження щодо боржника відсутні.

Водночас, як вбачається з Інформації з Єдиного реєстру боржників, відомості про скаржника як про боржника за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 продовжують міститися в цьому реєстрі, а арешт коштів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», накладений постановою від 06.07.2022, не знято.

04.05.2026 скаржник через представника звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту з банківських рахунків і виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, додавши документи на підтвердження виконання рішення. За результатами розгляду цієї заяви жодної постанови - ні про зняття арешту чи виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, ні про відмову в задоволенні заяви - державним виконавцем не винесено; скаржнику надіслано лише лист Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві № 115791 від 03.06.2026, та й той - у копії, у складі відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві № 22273/4.2-26/вх.23807/4-26 від 02.07.2026, отриманої представником скаржника 08.07.2026.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про її припинення, у зв`язку з чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Оскаржувана скаржником бездіяльність, яка полягає у незнятті арешту з коштів і невиключенні відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, триває й на час розгляду справи.

Вирішуючи скаргу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 цієї статті арешт з майна знімається. Згідно з ч. 7 ст. 9 цього Закону відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) вказала, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки, а тому повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Отже, саме по собі повернення 29.06.2023 виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не зумовлювало ані автоматичного зняття арешту з коштів боржника, ані автоматичного виключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників, і в цій частині доводи Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві, викладені в листі № 115791 від 03.06.2026, є обґрунтованими.

Разом з тим, предметом цієї скарги є не наслідки повернення виконавчого документа у 2023 році, а бездіяльність державного виконавця після того, як рішення суду було фактично виконано в повному обсязі в іншому виконавчому провадженні.

Пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника, зокрема, якщо при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі ч. 1 ст. 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу.

Аналогічну підставу для винесення постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження передбачено абз. 3-6 п. 23 розділу III тієї ж Інструкції.

За змістом наведених норм виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи та Єдиного державного реєстру судових рішень, а постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Судом установлено, що виконавче провадження № НОМЕР_3, відкрите за тим самим виконавчим документом після його повторного пред`явлення до примусового виконання, закінчено постановою приватного виконавця від 21.04.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Отже, обставини, з якими п. 16 розділу VIII і п. 23 розділу III Інструкції пов`язують обов`язок виконавця розглянути заяву боржника і винести відповідну постанову, на день звернення скаржника із заявою від 04.05.2026 існували, а документи на їх підтвердження було додано до заяви.

Натомість державний виконавець у порядку, встановленому наведеними нормами, заяву боржника від 04.05.2026 не розглянув: обставин, викладених у ній, не перевірив, постанови - ні про зняття арешту та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, ні про відмову в задоволенні заяви - не виніс, обмежившись листом про надання інформації від 03.06.2026 № 115791.

Правовою метою накладення виконавцем арешту на майно (кошти) боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11). Оскільки рішення, на виконання якого видано виконавчий лист у справі № 2-6120/09, виконано боржником у повному обсязі, а відкриті виконавчі провадження за цим виконавчим документом відсутні, збереження арешту коштів боржника і відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників мети, з якою ці заходи застосовувались, більше не досягає та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 161/17187/25, висновків суду не змінює: у тій справі боржник не надав доказів виконання судових рішень, а виконавчі документи перебували на примусовому виконанні, тоді як у цій справі факт виконання рішення в повному обсязі підтверджено постановою приватного виконавця від 21.04.2026 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Та обставина, що до заяви від 04.05.2026 копію постанови приватного виконавця від 21.04.2026 не додано, наведеного висновку не спростовує. У заяві боржник прямо послався на повне погашення заборгованості та завершення виконавчих проваджень, а перевірити викладені в ній обставини, у тому числі за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, в якій обліковується виконавче провадження № НОМЕР_3, зобов`язаний був саме виконавець. Натомість відділ державної виконавчої служби обмежився повідомленням про те, що відомості щодо погашення заборгованості в автоматизованій системі відсутні та до заяви не додавались.

За даними Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві, наведеними в листі від 03.06.2026 № 115791, у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 залишаються несплаченими витрати виконавчого провадження в розмірі 196,60 грн; доказів їх сплати матеріали справи не містять. Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, не знімається, зокрема, у випадках нестягнення витрат виконавчого провадження, а згідно з п. 2 ч. 4 ст. 59 цього Закону підставою для зняття виконавцем арешту є надходження суми, необхідної для задоволення вимог стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Разом з тим, наведені норми забезпечують стягнення витрат виконавчого провадження за рахунок арештованого майна доти, доки рішення не виконано. У цій справі рішення виконано в повному обсязі в іншому виконавчому провадженні, а для стягнення несплачених витрат Закон передбачає окремий механізм: у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження за необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавець виносить постанову про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»), яка сама є виконавчим документом (п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону). Доказів винесення такої постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 суду не надано.

За таких обставин збереження арешту коштів боржника і відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників за повністю виконаним рішенням лише через несплату 196,60 грн витрат виконавчого провадження, для стягнення яких Закон передбачає самостійний порядок, є непропорційним і становить невиправдане втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання умови про сплату витрат виконавчого провадження не звільняло державного виконавця і від обов`язку розглянути заяву боржника в установленому порядку та винести за її результатами відповідну постанову.

Правомірність оскаржуваної бездіяльності належить доводити виконавцю, проте доказів наявності підстав для збереження арешту коштів боржника і відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників заінтересованими особами суду не надано.

Клопотання скаржника про витребування в державного виконавця ідентифікатора доступу до виконавчого провадження вирішення не потребує, оскільки обставини, що мають значення для справи, встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, встановивши неправомірну бездіяльність Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з коштів боржника та невиключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 18, 258-260, 353-354, 447-451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з коштів боржника та невиключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 06.07.2022.

Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення шляхом зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», накладеного постановою про арешт коштів боржника від 06.07.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, та виключення відомостей про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників, внесених у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ПУКАЛО