Court ruling № 140182013, 28.09.2026, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 336/3884/26

Провадження №: 1-кп/336/1126/2026

У Х В А Л А

іменем України

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого (11.11.2024 звільнений від кримінальної відповідальності Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 4 ст. 408 КК України у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби),

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження № 62025080100006506 від 18.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 408 КК України.

На стадії досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2026 (справа № 333/1781/26) застосовано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно, як альтернативний запобіжний захід, визначено розмір застави у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2026 вказаний запобіжний захід продовжено до 27.06.2026.

Прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке підтримав у судовому засіданні.

Захисник подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу.

В обґрунтування клопотання зазначено, що за цей час ризики, покладені слідчим суддею та в подальшому судом в основу рішень про обрання та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через сплив часу безперечно зменшились, доказове підґрунтя для частини таких ризиків зникло, а прокурором не доведено, що на цей час неможливо запобігти тим зменшеним ризикам, які залишились шляхом обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного. У ОСОБА_4 на території м. Запоріжжя є законне постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за якою він постійно мешкає однією сім`єю зі своєю «цивільною дружиною» співмешканкою ОСОБА_6 , яка є одноосібною власницею вказаного помешкання. ОСОБА_6 опікується долею ОСОБА_4 , постійно відвідує судові засідання в цьому провадженні, отримувала та проводила побачення з ним в умовах слідчого ізолятора. Гр-ка ОСОБА_6 заявляла та заявляє, що вона не проти проживання ОСОБА_4 на домашньому арешті за вказаною адресою та підтверджує таку згоду і на сьогодні. Вона підтверджує той факт, що підтримуватиме обвинуваченого матеріально, забезпечуючи його місцем проживання, харчуванням та іншим утриманням. Окрім співмешканки ОСОБА_6 у ОСОБА_4 на території м. Запоріжжя проживає також рідний батько, який також неодноразово відвідував судові засідання по цьому провадженню. Постійне проживання вказаних осіб на території м. Запоріжжя, їх зв`язок з ОСОБА_4 як спорідненням з батьком, так і фактом проживання однією сім`єю з гр-кою ОСОБА_6 в повній мірі свідчать про наявність у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків на території населеного пункту, де відбувається розгляд справи . Ці обставини свідчать про нівелювання тверджень прокурора про наявність ризику втечі ОСОБА_4 через відсутність у нього соціальних зв`язків. Наявність у ОСОБА_4 законного місця проживання на території м. Запоріжжя свідчить про можливість обрання йому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, з контролем правоохоронними органами за місцем проживання на території м. Запоріжжя поруч з судом, де провадиться судовий розгляд справи, що нівелює ризик переховування від правосуддя чи втручання в діяльність суду. ОСОБА_4 є раніше не судимою собою, що свідчить про відсутність ризика вчинення інших правопорушень, а цілодобовий домашній арешт запобігав би й гіпотетичному твердженню про можливість вчинити інші злочини. Всі документи по справі зібрані, знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення або передані суду, досудове розслідування давно закінчене. Цілі досудового розслідування з урахуванням необхідності збору доказів вже досягнуті, а отже, відсутні ризики знищення ОСОБА_4 доказів. Більшість матеріалів передана суду та долучені до судової справи. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків по справі немає. Свідки у справі не є підпорядкованими ОСОБА_4 особами, жодним чином від нього не залежать. На жодній зі стадій провадження свідки не заявляли про намагання вплинути на них збоку ОСОБА_4 . Не було і немає ніяких намагань вплинути на свідків з метою схилення їх до зміни показів з боку ОСОБА_4 , його рідних або будь-яких інших осіб в його інтересах. Конкретних підстав вважати, що ОСОБА_4 буде перешкоджати будь-яким іншим чином кримінальному провадженню немає. Запобігти безперечно зменшеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, можливо шляхом обрання щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

Окрім цього, захисник наголошує, що Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026 частину 8 статті 176 КПК України, яка фактично забороняла застосування відносно підозрюваного за ст. 408 КК України застосування інших запобіжних заходів окрім як тримання під вартою, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) та вона на цей час утратила чинність.

На підставі наведеного захисник просить застосувати щодо обвинуваченого цілодобовий домашній арешт із покладенням певних обов`язків.

В судовому засіданні сторони кримінального провадження підтримали свої клопотання, заперечуючи проти задоволення клопотання протилежної сторони.

ОСОБА_6 , співмешканка обвинуваченого, пояснила суду, що згодна на те, щоб ОСОБА_4 проживав за її місцем мешкання. Підтвердила, що останній час фактично сама утримувала обвинуваченого, вказала, що раніше визначений судом розмір застави є непомірним.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного, обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2026, слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, а також існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного тиску на свідків у кримінальному провадженні, продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого, а також недостатність більш м`яких заходів для їх запобігання.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінюючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Оцінюючи доводи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що заявлені ризики продовжують існувати, їх рівень не зменшився.

Зокрема, продовжує існувати ризик незаконного тиску на свідків, з огляду на те, що стороною захисту в цьому судовому засіданні заявлено клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_7 .

Суд відхиляє доводи захисника про те, що прокурор не надано відомостей, які б вказували на те, що обвинувачений вчиняє або вчиняє тиск на свідків. Ризик це певна ймовірність виникнення небажаних наслідків. Тому, на думку суду, обвинувачений, з метою ухилення від відповідальності може шляхом вмовляння або погроз може змусити свідка ОСОБА_8 , якій навіть не допитувався в ході досудового розслідування кримінального провадження, дати показання на свою користь.

Суд також зауважує, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні, вірогідність незаконного впливу на свідка у даному кримінальному провадженні, можливість продовження злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, з метою ухилення як від військової служби, так і від суду (наявність вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_4 вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, від якої звільнений на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби), вищезазначеним ризикам не можливо запобігти шляхом застосування будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою чи застави як альтернативного запобіжного заходу.

За наведеного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню, а клопотання захисника про зміну за не може бути задоволено.

Втім, враховуючи пояснення ОСОБА_6 щодо неможливості внесення застави в раніше визначеному судом розмірі, беручи до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен не тільки достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, але не може бути завідомо непомірним для нього, на що звернуто увагу Конституційним Судом України у рішенні № 9-р(II)/2026 від 21 липня 2026 року, суд уважає за можливе знизити розмір застави до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є навіть меншим, ніж визначено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

За наведеного клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу слід залишити без задоволення, а клопотання про продовження запобіжного заходу задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 395, главою 18 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто по 26 листопада 2026 року включно.

Зменшити розмір застави, визначеної обвинуваченому як альтернативний запобіжний захід до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень.

Застава може бути внесена як обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок №UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, на строк два місяці, а саме:

- прибувати за кожною вимогу до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця перебування (несення військової служби);

- утриматися від спілкуванням із свідком ОСОБА_9 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1