Decision № 140169439, 15.09.2026, Rivne City Court of Rivne Oblast

Справа № 569/14987/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 9976664 від 16 вересня 2021 року в розмірі 11947,66 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 вересня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи» та ОСОБА_2 укладено договір № 9976664. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 29 листопада 2021 року було укладено договір № 29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 9976664. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 9976664. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 9976664 від 16 вересня 2021 року становить 11947,66 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6735 грн, інфляційні збитки 176,91 грн, нараховані 3 % річних 35,75 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати позовну давність у разі встарновлення судом підстав для її застосування; у задоволенні позову відмовити повністю; якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позову, відмовити у стягненні недоведених сум процентів, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Заперечення проти позову мотивує тим, що позивачем не доведено належними доказами всі юридично значимі обставини, необхідні для задоволення позову: належність укладення електронного кредитного договору, порядок підтвердження волевиявлення відповідача, підтвердження отримання кредитних коштів, правильність здійсненого розрахунку, правові підстави нарахування процентів після спливу строку користування кредитом, належність переходу права вимоги, правомірність заявлених додаткових платежів.

У відповіді на відзив представник відповідача Чайковська М.І. зазначила, що до матеріалів справи подано кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, інформацію щодо умов кредитування, а також документи, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачу. Сукупність зазначених доказів підтверджує як факт укладення договору, так і факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх тверджень про те, що кредитний договір був укладений іншою особою, що номер телефону не належав йому, що його персональні дані були використані без його відома або що він звертався до правоохоронних органів чи кредитодавця із заявами про шахрайські дії. Доводи відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги є декларативними, не підтверджені належними доказами та не спростовують наданих позивачем документів. Умовами кредитного договору чітко визначено розмір процентної ставки, строк кредитування, порядок нарахування процентів та строки виконання зобов`язань, а розрахунок заборговаості здійснений відповідно до умов договору.

Відповідач в запереченняхвказав, що відповідь позивача на відзив не містить нових належних доказів, які б спростовували його позицію.

Ухвалою від 02 липня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 29 липня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву просить розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача. з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 16 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 9976664, підписаний позичальником електронним підписом В-388562.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування кредитними коштами) на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Згідно з п.1.3 кредитного договору, розмір (сума) кредиту 5000 грн.

В п.1.4 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту 16 жовтня 2021 року (п.1.5 кредитного договору).

Відповідно до п.1.6 кредитного договору, з 1-го по 30-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування кредитними коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900 %.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору.

Видача ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс" 16 вересня 2021 року коштів у сумі 5000 грн на картку відповідача № НОМЕР_1 згідно договору № 9976664 від 16 вересня 2021 року підверджується квитанцією № 31446364-e9c2-45ac-afe8-ea4f29f1e924_637673869794151361 ТОВ «ФК «Елаєнс» та випискою про рух коштів за період з 16 вересня 2021 року по 21 вересня 2021 року, наданою АТ КБ «Приватбанк».

29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до позичальників, зокрема ОСОБА_2 за договором № 9976664 від 16 вересня 2021 року, що підтверджується договором відступлення прав вимоги № 29/11-1 від 29 листопада 2021 року, актом приймання-передачі реєстру боржників від 29 листопада 2021 року до договору відступлення прав вимоги № 29/11-1 від 29 листопада 2021 року, реєстром боржників до договору відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29 листопада 2021 року, платіжним дорученням № 306360005 від 30 листопада 2021 року про оплату лоту згідно договору відступлення прав вимоги № 29/11-1 від 29 листопада 2021 року.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" укладений договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_2 за договором № 9976664 від 16 вересня 2021 року на загальну суму заборгованості 11947,66, що підтверджується договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, актом прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, том № 3, актом прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року, реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним кредитним договором станом на 03 червня 2026 року становить 11947,66 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн, заборгованості за процентами в сумі 6735 грн, інфляційних збитків у сумі 176,91грн, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 35,75 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт укладення спірного кредитного договору та отримання відповідачем від ТОВ "Бі Ел Джи" грошових коштів в сумі 5000 грн, а також перехід права вимоги за спірними кредитним догвоором до позивача підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідач, всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України, не надав суду доказів на спростування вказаних позивачем обставин.

Докази повернення відповідачем кредиту в сумі 5000 грн в порядку та на умовах, передбачених спірним кредитним договором, у справі відсутні.

Проте, суд не погоджується з нарахованим розміром заборгованості за процентами, оскільки їх нарахування здійснене поза межами встановленого строку кредитування.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зробила висновок, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незаінтересованості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто коли слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Верховний Суд своєю позицією, висловленою у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц, стверджував, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

З постанови Верховного Суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 вбачається, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Сторони договору № 9976664 від 16 вересня 2021 року в п.1.4 договору погодили строк кредитування 30 днів, який починається з 16 вересня 2021 року та закінчується 16 жовтня 2021 року.

Позивач просить стягнути проценти за кредитним договором у сумі 6735 грн, нараховані за період з 16 вересня 2021 року до 29 листопада 2021 року.

За умовами укладеного кредитного договору проценти за користування кредитними коштами за договором № 9976664 від 16 вересня 2021 року можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 30 днів за ставкою 1,99 %, становить 2985 грн (5000 грн х 1,99 % х 30 днів).

Така ж сума процентів за користування кредитом вказана в графіку платежів (додаток №1 до кредитного договору) погодженого та підписаного сторонами. Нового графіку платежів позивач не надав.

З урахуванням положень ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", при стягненні заборгованості за спірним кредитним договором суд керується чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, а двозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним кредитним договором, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 5000 грн, заборгованості за процентами в сумі 2985 грн, інфляційні втрати в сумі 176,91 грн та три проценти річних в сумі 35,75 грн, а отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває донині.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи продовження та зупинення строків звернення до суду, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором не спливла.

За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору пропорційно розміру

задоволених позовних вимог у сумі 1837,06 грн.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч.2 ст.133 ЦПК України).

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ "Коллект центр" та Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс", заявку на надання юридичної допомоги № 760 від 01 травня 2026 року, витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 9000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи категорію та незначну складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та керуючись принципами справедливості та розумності, обгрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Оскільки суд позов задовольняє частково, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1380 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" заборгованість за договором № 9976664 від 16 вересня 2021 року в розмірі 8197 (вісім тисяч сто дев`яносто сім) грн 66 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" 3217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн 06 коп у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр", місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя