Court ruling № 140149685, 28.09.2026, Zhytomyr District Administrative Court

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття звіту про виконання судового рішення

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/6865/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1

встановив:

Ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати у шістдесятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали звіт про виконання судового рішення від 11.07.2025 у справі № 240/6865/25.

До суду надійшла заява від військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. В заяві відповідач зазначає, що військовою частиною вжито усі заходи на виконання рішення суду, а саме: представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за № 857/54-в від 16.10.2025, з проханням про зобов`язання начальника фінансово економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/6865/25.

У свою чергу, на виконання приписів Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, та з метою подальшого замовлення коштів для виконання рішення суду у розпорядника бюджетних коштів вищого (другого) рівня, начальником фінансово-економічної служби головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 здійснено детальний розрахунок належних до виплати на користь позивача коштів згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 240/6865/25, а саме: 214836,98 грн. перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 20.06.2020 по 28.04.2023, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до вище вказаного рапорту було невідкладно замовлено кошти для виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/6865/25. У зв`язку з тривалою відсутністю фінансування на виконання рішень судів з моменту первісного замовлення коштів на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/6865/25 й на даний час необхідні для виконання рішення в даній справі кошти замовляються повторно (щомісячно), що підтверджується розрахунками потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 ''Інші поточні видатки'' за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на травень 2026 року. Однак станом на подання заяви (про виконання рішення суду) кошти не надійшли.

При вирішенні питання про прийняття звіту, суд керується таким.

Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382, 382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу.

Поряд із тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду без наявності на те поважних причин.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов`язків згідно з судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язок держави забезпечити виконання остаточного судового рішення без невиправданих затримок, сформульований у практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у рішеннях у справах «Горнсбі проти Греції», «Бурдов проти росії»), не має абсолютного характеру. Аналізуючи практику міжнародних судових інстанцій, судді зазначили, що у рішень у справі «Бурдов проти росії (№ 2)» ЄСПЛ вказав на те, що затримка виконання судового рішення може бути виправданою за наявності особливих обставин, однак вона за жодних умов не повинна зачіпати сутність самого права на суд.

При цьому розумність такої затримки має оцінюватися у кожному конкретному випадку з урахуванням складності процедури виконання, поведінки як самого заявника, так і компетентних державних органів, а також загального характеру покладеного на державу обов`язку. Аналогічну за змістом формулу містить і рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», на яке Велика Палата Верховного Суду послалася у постанові, а саме: право доступу до суду безумовно включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок, водночас за певних обставин затримка може бути виправданою, але не такою, що спотворює сутність права.

Аналіз положень статей 381-1, 382 та 382-1 КАС України свідчить про те, що законодавець свідомо розмежував випадки, коли застосування судового контролю є обов`язковим, і випадки, коли воно залежить від процесуального розсуду суду. Так, якщо в абзаці другому частини першої статті 382 КАС України законодавець використав імперативну конструкцію "суд зобов`язує", то в абзаці першому цієї ж норми застосовано формулювання "суд може зобов`язати", яке не допускає іншого тлумачення, ніж надання суду дискреційного повноваження.

Диспозитивний характер повноваження суду означає не право діяти довільно, а можливість здійснити судовий розсуд у межах, визначених законом. Такий розсуд передбачає оцінку всіх обставин конкретної справи, поведінки суб`єкта владних повноважень після ухвалення рішення, характеру покладеного судом обов`язку, тривалості його невиконання, наявності або відсутності об`єктивних перешкод для виконання рішення, а також інших обставин, які можуть свідчити про необхідність або, навпаки, відсутність потреби у застосуванні додаткових процесуальних заходів контролю. Сам по собі факт невиконання судового рішення не означає автоматичного виникнення у суду обов`язку постановити ухвалу про подання звіту. Закон не встановлює презумпції, відповідно до якої кожне невиконане судове рішення неодмінно має супроводжуватися здійсненням судового контролю у порядку статті 382 КАС України. Надання суду відповідного права свідчить, що законодавець виходив із необхідності індивідуальної оцінки кожної конкретної ситуації. Тому тільки на розсуд суду вирішується питання, чи приймати звіт суб`єкта владних повноважень, чи ні, а також чи є судове рішення виконаним.

З наявних у матеріалах справи доказів суд установив, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок. Після цього військова частина НОМЕР_1 неодноразово подавала заявки для виділення необхідних коштів.

Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення в цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування військової частини НОМЕР_1 , яка є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує запити на отримання додаткового фінансування).

Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судового рішення зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.

Проте оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівника військової частини НОМЕР_1 , ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, суд зазначає, що в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.

Окрім того, у справі № 240/6865/25 судом видані виконавчі листи.

У свою чергу, інформації про відкриття та завершення виконавчого провадження станом на час розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю до суду подано не було.

Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 280/4729/23.

Таким чином, неповне виконання рішення суду фактично зумовлено лише відсутністю виділення відповідачу додаткових асигнувань на відповідні цілі.

Окрім того, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 16.09.2025 у справі № 240/3322/23 та від 18.09.2025 у справі № 240/3322/23 також підтверджував відсутність підстав для встановлення судового контролю у випадку відсутності фінансування з боку розпорядника коштів на виконання рішення суду.

Ураховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав уважати, що відповідач наразі ухиляється від виконання судового рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем вживаються залежні від нього дії спрямовані на виконання рішення суду, а отже, зобов`язання відповідача подати новий звіт про виконання рішення суду не буде сприяти пришвидшенню його виконання.

Виходячи з викладеного, зважаючи на ненаведення позивачем обґрунтованих аргументів щодо необхідності вжиття заходів судового контролю та доказів у підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд приймає звіт про виконання судового рішення, поданий відповідачем.

Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Прийняти звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/6865/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Д.М. Леміщак