№ 140143565, 28.09.2026, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 643/4898/26

Провадження № 3/643/1217/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №606763 від 05.03.2026, водій ОСОБА_1 05.03.2026 о 11 год. 17 хв. у м. Харкові по просп. Героїв Харкова, 151 керував транспортним засобом ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (тест №3520), результат огляду становить 0,30 проміле.

З результатом огляду водій погодився, від проходження огляду у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» (м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А) відмовився.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимоги

п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, водночас захист його інтересів здійснює адвокат Петренко К.Л., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання захисника про зупинення провадження у справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби вирішено окремою постановою суду від 25.06.2026, у задоволенні якого відмовлено.

У судовому засіданні захисник просила закрити провадження у справі з таких підстав.

По-перше, захисник наполягала, що Конвенцією про дорожній рух та іншими міжнародними договорами встановлено інший, ніж у національному законодавстві, пороговий рівень вмісту алкоголю в крові водія, а саме 0,5 проміле. Оскільки міжнародні договори мають пріоритет перед національним законодавством, на думку захисника, застосуванню підлягають саме міжнародні стандарти, а не внутрішні правила. Відтак, на переконання захисника, встановлений у ОСОБА_1 рівень алкоголю в крові 0,30 проміле не свідчить про наявність в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

По-друге, захисник вказувала на упереджене ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , оскільки останній раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Водночас на уточнююче запитання судді захисник не змогла пояснити, в чому полягає взаємозв`язок між стверджуваним упередженим ставленням поліцейських та результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, суддя зазначає наступне.

За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).

Положення п. 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як визначено п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням, зокрема, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 3 розділу ІІ Інструкції). Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції (п. 4 розділу ІІ Інструкції).

Як визначено п. 7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, доходить висновку про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №606763 від 05.03.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення, підписаний ОСОБА_1 без зауважень, у тому числі в графі про ознайомлення зі змістом протоколу та правильність внесених до нього даних;

роздруківкою результату тестування газоаналізатором Drager Alcotest 6820, заводський № ARHK-0047 (тест №3520 від 05.03.2026 о 11 год. 30 хв., дата останнього калібрування 06.11.2025), згідно з якою рівень алкоголю в крові ОСОБА_1 становить 0,30 проміле; роздруківка підписана поліцейським та ОСОБА_1 ;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.03.2026, у якому зафіксовано виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), результат огляду 0,30 проміле, а також власноручний підпис ОСОБА_1 у графі «З результатами згоден»;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП ХОР «ОКНЛ» від 05.03.2026, у якому зазначено, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія;

рапортом інспектора роти №5 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Охріменка Д.О. від 05.03.2026, згідно з яким транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв`язку з тим, що у нього не працювали задні стоп-сигнали; під час спілкування з водієм виявлено ознаки алкогольного сп`яніння; водій пройшов огляд на місці зупинки, з його результатом погодився та відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я;

відеозаписами з нагрудних камер поліцейських № 472963, 471107, 472888, долученими до матеріалів справи.

Надані докази є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

При цьому суддя відхиляє доводи сторони захисту як такі, що не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, з таких підстав.

Щодо доводів про пріоритет міжнародних стандартів допустимого рівня алкоголю в крові водія суддя зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, правило про пріоритетне застосування міжнародного договору є колізійним: воно підлягає застосуванню лише у разі, коли норма міжнародного договору і норма національного законодавства регулюють одні й ті самі відносини по-різному, так що виконання однієї з них виключає виконання іншої.

Конвенція про дорожній рух, вчинена у Відні 08.11.1968 (далі Конвенція), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2614-VIII від 25.04.1974 та є обов`язковою для України в порядку правонаступництва відповідно до ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України».

Статтею 8 Конвенції (у редакції поправок, які набрали чинності 26.03.2006) передбачено, що в національному законодавстві потрібно передбачити спеціальні положення, що стосуються управління під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з управлінням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Із буквального змісту наведеної норми вбачається, що Конвенція:

по-перше, не встановлює безпосередньо допустимого рівня алкоголю в крові водія, а покладає обов`язок його визначення на національне законодавство держав-учасниць, тобто є відсильною нормою, а не нормою прямої дії, яка визначала б межі адміністративної відповідальності водія;

по-друге, встановлює для держав-учасниць лише верхню межу («максимальний рівень», який «не повинен перевищувати» 0,50 г/л), тобто зобов`язує державу не встановлювати поріг, вищий за 0,50 г/л, однак не забороняє, а навпаки, допускає встановлення національним законодавством нижчого, суворішого порогу. Ця норма є міжнародним зобов`язанням держави, а не гарантією для водія, що він може керувати транспортним засобом із вмістом алкоголю в крові до 0,5 проміле.

Згідно зі ст. 1 Конвенції термін «національне законодавство» Договірної Сторони означає сукупність національних або місцевих законів і правил, що діють на території цієї Договірної Сторони. Отже, визначення допустимого рівня алкоголю в крові водія підзаконним нормативно-правовим актом Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, яка пройшла державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, повністю узгоджується з Конвенцією.

Встановлений п. 7 розділу ІІ Інструкції показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові не перевищує передбаченої Конвенцією максимальної межі 0,50 г/л, а тому не є «іншим правилом» у розумінні ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Дотримання національного порогу 0,2 проміле одночасно означає і виконання державою вимог Конвенції. Відтак колізія між нормами Конвенції та національного законодавства відсутня, а підстав для пріоритетного застосування міжнародного договору немає.

Такий підхід відповідає і загальноєвропейській практиці. Рекомендація Європейської Комісії від 17.01.2001 № 2001/115/ЄС щодо максимально допустимого вмісту алкоголю в крові водіїв механічних транспортних засобів, поряд із загальним показником 0,5 г/л, рекомендує державам встановлювати показник не більше 0,2 г/л для окремих категорій водіїв.

Інших міжнародних договорів України, які б встановлювали для водіїв мінімальний допустимий рівень вмісту алкоголю в крові, до досягнення якого держава не вправі притягати особу до відповідальності, захисником не наведено, і таких суду не відомо.

За таких обставин доводи захисту про необхідність застосування порогового показника 0,5 проміле ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Конвенції та Закону України «Про міжнародні договори України» і підлягають відхиленню.

Щодо доводів про упереджене ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 суддя зазначає, що результат огляду (0,30 проміле) є не суб`єктивною оцінкою працівника поліції, а показником спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, який пройшов калібрування 06.11.2025, та зафіксований на паперовому носії. З цим результатом ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його власноручними підписами на роздруківці результату тестування та в акті огляду в графі «З результатами згоден», а також у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, ч. 3 ст. 266 КУпАП гарантує особі, яка не погоджується з результатами огляду, проведеного поліцейським, право пройти огляд у закладі охорони здоров`я, тобто незалежним від поліції суб`єктом. ОСОБА_1 було видано направлення на огляд до КНП ХОР «ОКНЛ», однак він від проходження такого огляду відмовився.

Таким чином, навіть за умови існування певного суб`єктивного ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , таке ставлення не могло вплинути на об`єктивний показник спеціального технічного засобу, а сам водій мав реальну можливість спростувати результат огляду шляхом його проходження у закладі охорони здоров`я, якою свідомо не скористався. Взаємозв`язку між стверджуваною упередженістю поліцейських та результатом проведеного огляду захист не навів, що підтвердила і сама захисник у судовому засіданні, не змігши пояснити такий взаємозв`язок на уточнююче запитання судді.

Відтак доводи захисту про упередженість працівників поліції є припущеннями, не підтвердженими жодними доказами, та не спростовують встановлених судом обставин.

Порушення вимог ст. 256, 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, при складанні поліцейськими адміністративних матеріалів судом не встановлено.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі.

Відповідно до довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Бурикіної В., згідно з обліковими даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорій B, C.

Строк накладення адміністративного стягнення, встановлений ст. 38 КУпАП для правопорушень, передбачених ст. 130 цього Кодексу (протягом одного року з дня вчинення), на час розгляду справи не сплив.

За приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суддею не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Матеріали справи не містять даних про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому він підлягає стягненню.

Керуючись ст. 33, 35, 40-1, 130, 251, 252, 280, 283285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Харківській області 21081300; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення».

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова в частині накладення стягнення у виді штрафу набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в частині позбавлення права керування транспортним засобом з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА