Decision № 140143546, 28.09.2026, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 643/18156/25

Провадження № 2/643/1984/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Перша харківська міська державна нотаріальна контора,

про скасування арешту,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Салтівський ВДВС), Перша харківська міська державна нотаріальна контора, у якому просить скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений згідно з повідомленням державного виконавця ВДВС Московського району м. Харкова Мазиріної О.О. від 25.07.2005 № 31285.

В обґрунтування позову зазначила, що квартира належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.1999, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккінеєвою І.А. за реєстровим № 1919 та зареєстрованого в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.08.1999 за реєстровим № П-5-50398.

Продавцями за договором були ОСОБА_3 , яка діяла від себе та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та ОСОБА_4

02.09.2025 позивач звернулася до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру. Рішенням державного реєстратора від 04.09.2025 заяву залишено без руху, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про арешт квартири, зареєстрований 12.08.2005 за № 2286397, де власником зазначено ОСОБА_2 .

На заяву позивача від 09.09.2025 Салтівський ВДВС листом від 30.09.2025 № 739142 повідомив, що відомості про виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, відсутні, а підстав для зняття арешту виконавцем немає, і запропонував звернутися до суду.

Позивач зазначає, що боржником у виконавчому провадженні не була, будь-якого відношення до ОСОБА_2 не має, а арешт, накладений на належне їй майно за зобов`язаннями іншої особи, порушує її право власності.

Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Оскільки з відповідей Єдиного державного демографічного реєстру, Реєстру територіальної громади міста Харкова, ГУ ДМС у Харківській області та Департаменту реєстрації Харківської міської ради зареєстроване місце проживання відповідача встановити не вдалося, виклик відповідача в судові засідання здійснювався, зокрема, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

22.01.2026 позивач подала клопотання про витребування у Першої харківської міської державної нотаріальної контори документів, на підставі яких накладено арешт на квартиру.

Ухвалою суду від 22.01.2026 клопотання задоволено, витребувано належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості про обтяження квартири. Підготовче засідання відкладено на 30.03.2026.

19.02.2026 від Першої харківської міської державної нотаріальної контори надійшла копія повідомлення ВДВС Московського районного управління юстиції м. Харкова від 25.07.2005 № 31285 про накладення заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

30.03.2026 позивач подала додаткові пояснення до позову, в яких зазначила, що арешт стосується квартири, власником якої ОСОБА_2 з 1999 року не є. На її думку, запис про обтяження є наслідком помилки при його реєстрації. Позивач також просила вилучити запис про арешт № 2286397 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Салтівський ВДВС письмових пояснень щодо позову не надав. Перша харківська міська державна нотаріальна контора просила розглядати справу без участі її представника, покладаючись на розсуд суду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, 30.03.2026 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за останнім відомим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України свідчить про належне повідомлення.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не висловила.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин і відзиву не подав, суд відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

29.07.1999 між ОСОБА_3 , яка діяла від себе та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Біккінеєвою І.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1919.

Відчужувана квартира належала продавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 16.06.1999.

Згідно з п. 7 договору право власності на квартиру виникає в покупця з моменту підписання договору.

Квартиру зареєстровано в Харківському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_5 02.08.1999, реєстровий № П-5-50398.

Відповідно до довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР від 24.03.2026 № 1177371 за інформацією з паперових носіїв станом на 31.12.2012 право приватної власності на квартиру в цілому (1/1) зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі зазначеного договору.

03.09.1999 ОСОБА_5 уклала шлюб і змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження.

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.10.2025 у квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Відомостей про реєстрацію в квартирі

ОСОБА_2 немає.

25.07.2005 державним виконавцем ВДВС Московського районного управління юстиції м. Харкова Мазиріною О.О. винесено постанову серії АА № 584169 про накладення арешту.

Того ж дня ВДВС направив реєстратору Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна повідомлення № 31285 про накладення заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

У повідомленні тип заборони визначено як «все майно», об`єктом заборони зазначено житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 , з поясненням «все майно, яке належить ОСОБА_2 ». Власником майна вказано ОСОБА_2 , дату його народження зазначено як «невідомо», місцем проживання ту саму квартиру.

Відомостей про стягувача та виконавчий документ повідомлення не містить.

На підставі цього повідомлення Перша харківська міська державна нотаріальна контора 12.08.2005 зареєструвала в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 2286397, об`єкт обтяження квартира за адресою:

АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 .

Ці відомості підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2026 № 469604381. Згідно з цією довідкою інших обтяжень квартири, а також зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав на неї немає.

Листом від 30.09.2025 № 739142 Салтівський ВДВС повідомив, що відомості про виконавче провадження, в межах якого винесено повідомлення № 31285 від 25.07.2005, зокрема номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа та стягувач, відсутні, у тому числі в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки від дати їх завершення, після чого вони підлягають знищенню (п. 3.19 розділу 3 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999

№ 470/7).

Підстав для зняття арешту виконавцем, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», немає, а в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з відповідями Єдиного державного демографічного реєстру від 23.10.2025, Реєстру територіальної громади міста Харкова від 23.10.2025 та 27.10.2025, а також ГУ ДМС у Харківській області від 27.10.2025 відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Розбіжність у написанні прізвища відповідача (« ОСОБА_8 » у договорі купівлі-продажу та « ОСОБА_8 » у повідомленні про заборону і в реєстрі) не викликає в суду сумнівів щодо тотожності особи, адже ім`я та по батькові збігаються, а в повідомленні про заборону місцем проживання боржника вказано саму спірну квартиру, в якій відповідач проживав до її продажу. До того ж обидва варіанти написання прізвища вжито в договорі купівлі-продажу щодо членів однієї родини.

Оцінюючи встановлені обставини та вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод, які йому чинить будь-яка особа у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними за умови, що їх реєстрацію було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Судом встановлено, що право власності позивача на квартиру виникло на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29.07.1999 і зареєстроване в бюро технічної інвентаризації 02.08.1999, тобто відповідно до законодавства, чинного на той час.

Право власності позивача ніким не оспорюється. Отже, окремого визнання цього права в судовому порядку для захисту позивача не потрібно, а її право підлягає захисту шляхом зняття арешту.

Арешт на квартиру накладено 25.07.2005 за зобов`язаннями ОСОБА_2 як боржника у виконавчому провадженні, тобто майже через шість років після того, як квартира вибула з його власності.

На момент накладення арешту квартира боржнику не належала. Позивач стороною виконавчого провадження не була і не є.

За таких обставин обтяження квартири арештом за зобов`язаннями іншої особи не має правових підстав. Воно перешкоджає позивачу розпоряджатися належним їй майном, зокрема зареєструвати право власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанова від 22.01.2025 у справі № 592/18654/23, провадження

№ 61-7475св24).

Щодо суб`єктного складу учасників справи суд зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт, а вирішити питання про зняття арешту без залучення всіх осіб, на користь яких його накладено, неможливо (постанови від 27.01.2023 у справі № 343/565/21, провадження № 61-186св22, від 29.06.2023 у справі № 208/9810/21).

У цій справі позов пред`явлено до боржника ОСОБА_2 , за зобов`язаннями якого накладено арешт.

Особу, в інтересах якої накладено арешт, встановити неможливо. Матеріали виконавчого провадження знищено, відомості про нього, зокрема про стягувача та виконавчий документ, відсутні як у Салтівському ВДВС, так і в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Витребуване судом повідомлення № 31285 від 25.07.2005, на підставі якого зареєстровано обтяження, відомостей про стягувача також не містить.

Отже, на відміну від обставин, за яких сформульовано наведені висновки Верховного Суду (коли осіб, на користь яких накладено арешт, можна було встановити з відомостей реєстру), у цій справі суд вжив усіх доступних заходів для встановлення стягувача, однак встановити його неможливо з об`єктивних причин, які від позивача не залежать.

Відмова в захисті права власності позивача лише з підстави незалучення до участі у справі особи, яку неможливо встановити, фактично позбавила б позивача будь-якої можливості захистити своє право. Це суперечило б ст. 55 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту.

Тому суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті за участю боржника як відповідача та органу державної виконавчої служби і нотаріальної контори як третіх осіб.

Доводи позивача про те, що запис про обтяження є технічною помилкою нотаріуса, суд відхиляє з таких підстав.

Нотаріальна контора внесла відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі повідомлення органу державної виконавчої служби, в якому саму квартиру зазначено об`єктом заборони.

Проте ця обставина не впливає на висновок суду про наявність підстав для зняття арешту, оскільки порушення права позивача зумовлене накладенням арешту на майно, яке боржнику не належало.

Вимога позивача, викладена в додаткових поясненнях від 30.03.2026, про вилучення запису про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за своєю суттю є наслідком зняття арешту. Рішення суду про зняття арешту, яке набрало законної сили, є підставою для внесення до реєстру відомостей про припинення обтяження, тому окремого вирішення ця вимога не потребує.

Способом захисту порушеного права, передбаченим ч. 1 ст. 59 Закону № 1404-VIII, є зняття арешту з майна. Тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, викладає резолютивну частину рішення відповідно до способу захисту, встановленого законом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Вимоги про стягнення з відповідача судових витрат позивач не заявила.

З огляду на принцип диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд питання про розподіл судових витрат не вирішує. Водночас позивач не позбавлена права порушити це питання в порядку ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (постанова Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11).

Керуючись ст. 4, 12, 13, 7681, 89, 128, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 280284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Перша харківська міська державна нотаріальна контора, про скасування арешту задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Московського районного управління юстиції м. Харкова від 25.07.2005 серії АА № 584169, відомості про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12.08.2005 за реєстраційним номером 2286397 (підстава обтяження повідомлення ВДВС Московського району м. Харкова від 25.07.2005 № 31285).

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо заочне рішення за результатами апеляційного перегляду залишено без змін.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34952461, місцезнаходження: м. Харків, вул. Куликівська, буд. 12);

Третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02894013, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, буд. 1, під`їзд 7, поверх 4).

Повне судове рішення складено та підписано 28.09.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА