Decision № 140142479, 28.09.2026, Dubrovytsia District Court of Rivne Oblast

Справа №949/835/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №17.10.2025-100001194 від 23 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Андрухов Василь Миколайович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №17.10.2025-100001194 від 23 жовтня 2025 року в загальному розмірі 75750,00 грн, яка складається з: 25000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 33250,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 12500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України; 5000,00 грн комісій. Одночасно просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, у тому числі 2662,40 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №17.10.2025-100001194, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 25000,00 грн строком на 168 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 08 квітня 2026 року. Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Договір укладено дистанційно через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано у безготівковій формі на платіжну картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту.

У подальшому відповідач належним чином не виконував передбачені договором зобов`язання, платежів у рахунок погашення кредиту, процентів та комісій не здійснював, у зв`язку з чим станом на 29 квітня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 75750,00 грн.

Посилаючись на положення цивільного законодавства щодо належного виконання зобов`язань, кредитного договору, електронної форми правочину та відповідальності за порушення грошового зобов`язання, позивач вважає заявлену заборгованість обґрунтованою та просить стягнути її з відповідача у повному обсязі, а також понесені судові витрати.

Від відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пузін Денис Миколайович, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами укладення кредитного договору саме відповідачем, належне підписання електронних документів, фактичне надання кредитних коштів, правильність розрахунку заборгованості, правомірність нарахування процентів за статтею 625 ЦК України та законність заявлених до стягнення комісій.

Заперечуючи факт укладення договору, звертає увагу на розбіжність між датою 17 жовтня 2025 року, зазначеною у номері договору, та датою його укладення 23 жовтня 2025 року, відсутність технічних даних щодо формування, направлення, доставки та введення одноразового ідентифікатора E597, а також електронного оригіналу акцепту, придатного для перевірки. Окремо зазначав, що долучені позивачем відомості BankID датовані 06 вересня 2025 року, а тому самі по собі, не підтверджують волевиявлення на укладення конкретного договору 23 жовтня 2025 року.

Щодо фактичного надання кредиту зазначив, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 травня 2026 року є інформаційним документом, складеним після здійснення платіжної операції, а не первинною платіжною інструкцією, яка підтверджує ініціювання та виконання переказу коштів. Посилався при цьому на вимоги платіжного законодавства та Інструкцію, затверджену постановою Правління Національного банку України №163 від 29 липня 2022 року.

Також відповідач заперечував правильність розрахунку заборгованості, вказуючи, що складений позивачем розрахунок є одностороннім документом і не підтверджує сам по собі підстав та правомірності кожного нарахування.

Стосовно 5000,00 грн комісій представник відповідача зазначав, що до них включено 1250,00 грн комісії за надання кредиту та 3750,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Позивач не довів фактичного замовлення та надання відповідачу відповідних платних послуг, їх самостійної економічної цінності та того, що такі платежі не дублюють обов`язки кредитодавця, які мають виконуватися безоплатно.

Щодо 12500,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України вказував, що такі проценти є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а тому на них поширюється пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким позичальника в період дії воєнного стану звільнено від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Відповідач також навів альтернативну позицію: у разі якщо суд визнає доведеними укладення договору та отримання кредитних коштів, просив не стягувати проценти за статтею 625 ЦК України та комісії.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився з доводами відповідача та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач зазначав, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а застосована процедура його укладення відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження належної ідентифікації позичальника посилався на відомості, отримані через Систему BankID Національного банку України, та вказував, що така система передбачає багатофакторну автентифікацію користувача, а часовий проміжок між отриманням ідентифікаційних даних та укладенням договору сам по собі не спростовує їх належності.

Щодо фактичного надання кредиту позивач посилався на договір із надавачем послуг еквайрингу та відомості ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснену платіжну операцію, які, на його думку, підтверджують перерахування кредитних коштів відповідачу. Також зазначав, що ТОВ «Споживчий центр» надає кредити без відкриття банківських рахунків, у зв`язку з чим не може надати банківські документи у формі, на якій наполягає відповідач.

Позивач вважав поданий розрахунок заборгованості належним доказом її розміру та зазначав, що відповідач не надав доказів здійснення платежів або іншого розрахунку, який би спростовував розрахунок позивача.

Щодо процентів позивач посилався на положення статей 536, 1048 ЦК України та судову практику, зазначав, що вони нараховані виключно в межах строку кредитування, а встановлена договором денна процентна ставка не перевищує максимального розміру, передбаченого Законом України «Про споживче кредитування».

Стосовно комісій позивач зазначав, що комісія за надання кредиту пов`язана з перерахуванням коштів на картку позичальника із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, а комісії, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, допускаються Законом України «Про споживче кредитування». При цьому вказував, що договором із складу платних послуг виключено ті послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно.

Водночас у відповіді на відзив позивач зазначив, що нарахувань у порядку статті 625 ЦК України не здійснював та відповідних позовних вимог не заявляв. Разом із тим зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що до стягнення заявлено 12500,00 грн процентів саме на підставі статті 625 ЦК України.

У відповіді на відзив представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та здійснювати розгляд справи без його участі.

Представник відповідача адвокат Пузін Денис Миколайович подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та оцінивши докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 та статтею 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.

Матеріалами справи встановлено, що 23 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №17.10.2025-100001194.

Відповідно до умов договору сума кредиту становить 25000,00 грн, строк кредитування - 168 днів, дата видачі кредиту - 23 жовтня 2025 року, дата повернення - 08 квітня 2026 року. Продовження строку кредитування договором не передбачено. Протягом перших семи чергових періодів застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, у наступних чергових періодах - фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.

Умовами договору також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 1250,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1250,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

З паспорта споживчого кредиту вбачається, що споживачу була надана інформація про суму кредиту 25000,00 грн, строк кредитування 168 днів, процентні ставки, комісії, орієнтовні загальні витрати за кредитом у розмірі 33717,53 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі 58717,53 грн. Паспорт містить графік із дванадцяти чергових платежів та зазначення про його підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором A597, направленим на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) містить дату набрання нею чинності 23 жовтня 2025 року, дату та час укладення договору - 23 жовтня 2025 року о 00 год. 03 хв., а також порядок укладення електронного кредитного договору. Відповідно до її положень договір складається з оферти, заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На сторінках оферти зазначено одноразовий ідентифікатор E597 для підписання кредитного договору.

Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за погодженим сторонами способом, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3, частинами третьою, шостою, дванадцятою статті 11 та статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного правочину.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25 зазначено, що електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Верховний Суд також звернув увагу, що без здійснення входу в особистий кабінет та введення одноразового ідентифікатора відповідний договір не був би укладений.

Крім того, у постанові від 31 серпня 2026 року у справі №583/5039/25 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду перевіряв правовідносини за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» із подібними умовами кредитування: строком 168 днів, процентними ставками «Стандарт» у розмірі 1 % на день та «Економ» у розмірі 0,5 % на день, комісією за надання кредиту у розмірі 5 % та комісією за обслуговування кредитної заборгованості. Під час встановлення факту укладення договору та надання кредитних коштів судами було враховано паспорт споживчого кредиту, оферту, заявку, акцепт, підписання договору одноразовим ідентифікатором, відомості щодо ідентифікації за допомогою Системи BankID Національного банку України та довідку платіжної установи про переказ кредитних коштів.

У справі, що розглядається в електронних документах наведені відомості щодо ПІБ відповідача, РНОКПП, фінансового номера телефону, реквізитів платіжного засобу та умов кредитування узгоджуються між собою. Матеріали справи містять також відомості про проходження ОСОБА_1 ідентифікації з використанням Системи BankID Національного банку України.

При цьому суд погоджується з доводом відповідача, що саме по собі зазначення персональних даних особи у сформованому кредитодавцем документі ще не є безумовним доказом її волевиявлення. Проте в цій справі суд оцінює не окремий роздрукований примірник договору, а всю сукупність взаємопов`язаних електронних документів, дані про використання фінансового номера телефону, одноразових ідентифікаторів та проходження відповідачем електронної ідентифікації.

Відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про належність зазначеного у договорі фінансового номера телефону іншій особі, його втрату чи вибуття з володіння відповідача до укладення договору, незаконне використання його персональних даних або інше втручання в процедуру електронної ідентифікації. Так само матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів або кредитодавця у зв`язку з несанкціонованим оформленням кредиту.

Разом із тим відсутність таких доказів сама по собі не перекладає на відповідача обов`язок доводити негативний факт неукладення договору. Висновок суду про укладення договору ґрунтується саме на доказах, поданих позивачем, які в їх сукупності підтверджують волевиявлення відповідача.

Не дають підстав для іншого висновку й доводи відповідача про розбіжність між датою 17 жовтня 2025 року, зазначеною у номері договору, та датою укладення договору 23 жовтня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2025 року сформовано та підписано паспорт споживчого кредиту, який є документом із переддоговірною інформацією, тоді як оферта прямо містить дату набрання нею чинності 23 жовтня 2025 року та дату і час укладення кредитного договору - 23 жовтня 2025 року о 00 год. 03 хв.

Отже, включення дати 17.10.2025 до номера договору за встановлених обставин не спростовує факту укладення самого кредитного договору 23 жовтня 2025 року і не свідчить про неузгодженість його істотних умов.

За таких обставин суд визнає доведеним факт укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору №17.10.2025-100001194 від 23 жовтня 2025 року.

Разом із тим відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів, посилаючись на відсутність первинної платіжної інструкції кредитодавця.

Оцінюючи наведені заперечення, суд виходить із того, що сам по собі факт укладення кредитного договору не підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту, а тому обставини фактичного перерахування коштів підлягають окремій перевірці.

Відповідно до умов договору кредитні кошти підлягали наданню позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок із використанням електронного платіжного засобу НОМЕР_2. Днем надання кредиту сторонами визначено момент списання відповідної суми коштів із рахунку кредитодавця за умови завершення платіжної операції.

Матеріали справи містять лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 травня 2026 року №479-0405, відповідно до якого 23 жовтня 2025 року о 00 год. 04 хв. 01 сек. було успішно перераховано 25000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 ; номер транзакції у системі iPay.ua - 899050554; призначення платежу - видача за договором кредиту №17.10.2025-100001194.

Суд враховує, що зазначений лист не є платіжною інструкцією у розумінні платіжного законодавства. Водночас він містить відомості про конкретну платіжну операцію, зокрема дату та час її здійснення, суму переказу, номер платіжної картки отримувача, номер транзакції в системі iPay.ua та призначення платежу із зазначенням номера кредитного договору.

Наведені відомості узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з умовами кредитного договору, в яких зазначено той самий платіжний засіб у маскованому вигляді, а також із датою та часом укладення договору.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2026 року у справі №583/5039/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр», у якій відомості ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про переказ кредитних коштів оцінювалися у сукупності з електронним кредитним договором та іншими доказами.

Отже, відсутність окремої платіжної інструкції сама по собі не спростовує факту перерахування кредитних коштів, оскільки такий факт підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

З огляду на викладене суд вважає доведеним, що ТОВ «Споживчий центр» виконало свій обов`язок за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів у повному або частковому обсязі. З поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що платежі відповідачем не здійснювалися, а залишок основної суми кредиту становить 25000,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 25000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою.

Відповідач також заперечує правильність нарахування 33250,00 грн процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Умовами кредитного договору визначено, що протягом перших семи чергових періодів, кожен із яких становить 14 днів, застосовується процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, а протягом наступних п`яти чергових періодів - процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що протягом перших 98 днів користування кредитом проценти нараховувалися на суму 25000,00 грн за ставкою 1 % на день у розмірі 250,00 грн щоденно та загалом становили 24500,00 грн. Протягом наступних 70 днів проценти нараховувалися за ставкою 0,5 % на день у розмірі 125,00 грн щоденно та становили 8750,00 грн. Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих за 168 днів кредитування, становить 33250,00 грн.

Нарахування здійснено відповідно до визначених договором процентних ставок та виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 33250,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою.

Відповідач заперечує також проти стягнення 5000,00 грн комісій.

Із умов договору вбачається, що 1250,00 грн становить комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 5 % від його суми, а 3750,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, яка нараховується по 1250,00 грн у кожному із трьох чергових періодів, наступних за першим.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Комісія за надання кредиту у розмірі 1250,00 грн була визначена умовами договору та включена до загальних витрат за кредитом.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості договором визначено як її розмір, так і перелік послуг, за які вона нараховується, зокрема інформаційну підтримку позичальника, доступ до особистого кабінету, можливість здійснення платежів онлайн, відновлення пароля, інформування про дати платежів та консультаційні послуги.

При цьому умовами договору передбачено, що до такої комісії не включаються послуги, які кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, зокрема інформація про стан кредитної заборгованості, що надається один раз на місяць на вимогу споживача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначено, що встановлення комісії за обслуговування кредиту саме по собі не суперечить Закону України «Про споживче кредитування», водночас нікчемною є умова про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач відповідно до закону має право отримувати один раз на місяць безоплатно.

У даному випадку умовами договору така безоплатна інформація прямо виключена з переліку послуг, за які нараховується комісія.

Також у постанові від 31 серпня 2026 року у справі №583/5039/25 Верховний Суд перевіряв подібні правовідносини за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр», який передбачав комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості, і залишив без змін судові рішення в частині їх стягнення.

За таких обставин суд не встановив підстав для висновку про неправомірність заявлених до стягнення комісій, а тому вимога про стягнення 5000,00 грн є обґрунтованою.

Відповідач також заперечує проти стягнення 12500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Пунктом 17 умов договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, при цьому розмір таких процентів за один день обмежено сумою 375,00 грн.

З поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ним нараховано 12500,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України, які заявлено до стягнення у цій справі.

Водночас у відповіді на відзив позивач зазначив, що нарахувань у порядку статті 625 ЦК України не здійснював та відповідних позовних вимог не заявляв. Таке твердження суперечить змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості, в яких 12500,00 грн прямо визначено як проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.

Спірний кредитний договір укладено 23 жовтня 2025 року, а заявлені до стягнення 12500,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Отже, передбачене законом звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, поширюється і на спірні правовідносини та не може бути змінене умовами кредитного договору.

За таких обставин вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення із ОСОБА_1 12500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості в загальному розмірі 75750,00 грн стягненню з відповідача підлягає 63250,00 грн, яка складається з: 25000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 33250,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1250,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 3750,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. У частині стягнення 12500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00103033 від 07 травня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 63250,00 грн із заявлених 75750,00 грн, що становить 83,4983 % ціни позову. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2223,06 грн судового збору (2662,40 грн ? 63250,00 грн / 75750,00 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 15, 16, 204, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.10.2025-100001194 від 23 жовтня 2025 року у загальному розмірі 63250,00 грн (шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок), яка складається з:

- 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 33250,00 грн (тридцять три тисячі двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 1250,00 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту;

- 3750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2223,06 грн (дві тисячі двісті двадцять три гривні 06 копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий органом 5610 25 серпня 2021 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.