Decision № 140141833, 15.09.2026, Makariv District Court of Kyiv Oblast

"15" вересня 2026 р. Справа № 370/1615/26

Провадження № 2/370/887/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Макарів, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр», яка діє на підставі довіреності Колесникова І.О., через систему «Електронний суд» звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просили: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 року у розмірі 12 600,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. тіло кредиту, 4 900,00 грн. проценти, 700,00 грн. комісії, 3 500,00 грн. відсотків, нарахоані по ст. 625 ЦК України. Також просили стягнути суму судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача документів у розмірі 116,80 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 17.10.2025-100000124, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 500,00 грн, строком на 140 днів, дата повернення (виплати) кредиту 05.03.2026 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 700,00 грн. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 12 600,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. тіло кредиту, 4 900,00 грн. проценти, 700,00 грн. комісії, 3 500,00 грн. відсотків, нарахоані по ст. 625 ЦК України. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача документів у розмірі 116,80 грн

Ухвалою судді від 09.06.2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи ТОВ «Споживчий центр» було повідомлено своєчасно та належним чином. Однак, в прохальній частині позовної заяви зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 9)

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на зареєстровану адресу, а також шляхом розміщення оголошення через офіційний портал "Судова влада України" веб-сторінку Макарівський районний суд Київської області. Заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надав, а тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що17.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Споживчий центр" із заявкою, підписаною ним з використанням одноразового ідентифікатора Е423 (який був надісланий на номер його телефону) та із проставленням на неї свого електронного підпису, на укладення кредитного договору відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

В свою чергу 17.10.2025 року ТОВ "Споживчий центр" ухвалив заявку ОСОБА_1 на видачу йому кредиту та підтвердив укладення кредитного договору, внаслідок чого було укладено кредитний договір № 17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 року, згідно умов якого ТОВ "Споживчий центр" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 500,00 грн строком на 140 днів.

Відповідно до умов кредитного договору № 17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 року (надалі «Договір») Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 17/10/2025; 2. Сума Кредиту: 3 500 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту 05.03.2026 року; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення Кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на вебсайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється Позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення Кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 700 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. 8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. 9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. 10. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (4279.58 / 3500)/ 140 ? 100%).

Відповідно до п. 3.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 441-11XX-XXXX-0702.

Відповідно до Листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1059-1805 від 18.05.2026, 17.10.2025 року 03:22:41 було зарахування кредитних коштів у розмірі 3 500,00 грн., призначення: видача за договором №17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 на картку НОМЕР_1 .

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № №17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 року позичальника ОСОБА_1 заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 12 600,00 грн, що складається з: 3 500,00 грн. тіло кредиту, 4 900,00 грн. проценти, 700,00 грн. комісії, 3 500,00 грн. відсотків, нарахоані по ст. 625 ЦК України.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У частині 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У статті 12 Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Зазначений договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовими ідентифікаторами для підписання кредитного договору Е423.

Тому встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 4 900,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором №17.10.2025-100000124 від 17.10.2025, станом на 12.05.2026, заборгованість ОСОБА_1 складає: 3 500,00 грн. тіло кредиту, 4 900,00 грн. проценти, 700,00 грн. комісії, 3 500,00 грн. відсотків, нарахоані по ст. 625 ЦК України, разом 2 600,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.10.2025 по 05.03.2026.

Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

За умовами кредитного договору № 17.10.2025-100000124 (кредитної лінії) від 17.10.2025 року сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою. Відповідно до п. 6 заявки кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1, 00% у день, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів проводилося за ставкою 1 ,00 % на день у період із 17.10.2025 року по 05.03.2026 року, що відповідає встановленому п. 4 договору строку дії кредиту.

Дослідивши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що відсотки нараховані правильно, у межах погодженого сторонами строку кредитування та з дотриманням умов щодо розміру ставок, фактична сума заборгованості за процентами у розмірі 4 900,00 грн повністю відповідає договірним умовам та періоду фактичного користування коштами.

Суд зауважує, що відповідачем ОСОБА_1 не було надано жодного доказу, який би спростував наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України згідно з п. 15 заявки кредитного договору № 17.10.2025-100000124 (кредитної лінії) від 17.10.2025 року, в розмірі 3 500,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є платою за користування кредитом у розумінні ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, а є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» у розрахунку заборгованості виокремив спірну суму 6000, 00 грн як «залишок відсотків за ст. 625 ЦК України», тобто не як договірні проценти за користування кредитом, а саме як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 910/10901/23, який у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при застосуванні відповідних норм права.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

Суд виходить із того, що зазначена норма є спеціальною нормою, прийнятою законодавцем для особливого регулювання наслідків прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану. Така норма має імперативний характер.

Спірний договір є договором споживчого кредиту, кредитні кошти були надані відповідачу ОСОБА_1 у 2025 році, а нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України здійснено позивачем ТОВ «Споживчий центр» у період дії воєнного стану. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про встановлення законодавцем особливих правових наслідків для періоду дії воєнного або надзвичайного стану та тридцятиденного строку після його припинення або скасування. Такі особливості поширюються на договори, за якими позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, а позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

З огляду на це, заявлені позивачем кошти в розмірі 3 500,00 грн відсотків за ст. 625 ЦК України є відповідальністю за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а не платою за користування кредитом, тому на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню з відповідача.

Посилання позивача ТОВ «Споживчий центр» на умови договору щодо збільшеного розміру процентів річних за ст. 625 ЦК України не змінює цього висновку, оскільки положення договору не можуть скасовувати імперативне звільнення позичальника від відповідальності, встановлене законом на період дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення із ОСОБА_1 3 500, 00 грн відсотків на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог в частині стягнення нарахованої та несплаченої комісії за надання кредиту в розмірі 700,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У пункті 7 заявки кредитного договору № 17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 передбачена комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 700,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, 15.12.2021 у справі № 209/789/15, 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення Договору № 17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії, пов`язанаої з наданням кредиту, в розмірі 700,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за комісією, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 700,00 грн, які безпідставно включені позивачем до суми загальної вартості кредиту.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006).

З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8 400,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 900,00 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 116,58 грн. на відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Відтак позивачем ТОВ «Споживчий Центр» надано суду накладну № 2077354 від 20.05.2026 року з описом вкладення про відправлення на адресу відповідача ОСОБА_1 копії позовної заяви з додатками, в якій зазначено загальну вартість 116,58 грн.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено на суму 8 400,00 грн., що становить 66,66 % від ціни позову 12 600,00 грн., у зв`язку із чим, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 774,93 грн. та витрат на поштове відправлення в сумі 77,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.10.2025-100000124 від 17.10.2025 року в розмірі 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка складається з: 3 500,00 - тіло кредиту та 4 900,00 грн проценти.

В інішій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, які складаються з витрат на поштове відправлення, у розмірі 77 (сімдесят сім) грн. 71 коп. та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 93 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва