Decision № 140122621, 28.09.2026, Shevchenkivskyi District Court of Poltava City (until 25.04.2025 - Oktyabrskyi District Court of Poltava City)

Дата документу 28.09.2026Справа № 554/11194/26 Провадження № 2-а/554/131/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Троцької А.І.,

при секретарі Юхно М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського районного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови серії ЕНА №7555385 від 15.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2026 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Полтавського районного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №7555385 від 15.07.2026 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що постановою поліцейського сектору поліцейської діяльності №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції Дейнекою О.О. ЕНА №7555385 від 15.07.2026 року, його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що, за твердженням поліції, він розмовляв по телефону за кермом, тримаючи телефон в руці, та у нього був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначав, що під час руху по телефону він не розмовляв, на його прохання надати докази працівник поліції не реагував. На момент винесення оспорюваної постанови він мав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 239678116 строком дії з 17.06.2026 по 16.06.2027. Однак працівники поліції не запитали про його наявність та склади постанову. Наполягав, що відповідачем, в порушення ст. 251 КУпАП, не надано жодних доказів вчиненням ним адміністративних правопорушень.

Ухвалою від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 серпня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві вказано, що підставою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що позивач під час руху транспортного засобу розмовляв по мобільному телефону і працівник поліції безпосередньо виявив правопорушення. Під час перевірки водія було встановлено, що позивач керував вищезазначеним транспортним засобом не маючи чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. До відзиву долучено відеозапис події, на якому зафіксовано як інспектор поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пред`явити поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу інспектора поліції протягом тривалого часу позивач не надав жодного підтверджуючого документа в паперовій чи електронній формі щодо наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постанову серії ЕНА №7555385 винесено згідно ст. 258, 280 КУпАП, відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують. Факт вчинення правопорушення є доведеним поза розумним сумнівом.

З урахуванням ч.4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема,: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлені наступні обставини.

15 липня 2026 року поліцейським сектору поліцейської діяльності №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції Дейнека О.О. винесено постанову серії ЕНА №7555385 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

З постанови слідує, що ОСОБА_1 15.07.2026 року о 19 годині 47 в селищі Диканька, вул. Незалежності, 80, керував транспортним засобом «ВАЗ-2108», н.з. НОМЕР_1 , під час руху користувався засобом зв`язку, а саме розмовляв по мобільному телефону тримаючи його в руці, а також не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.9.д, 2.1.ґ ПДР України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 1020 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Зі змісту ст.14 Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ, зокрема, слідує, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Відповідно до п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

Згідно п.2.9.д ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звертаючись з даним адміністративним позовом позивач наполягав, що під час руху по телефону він не розмовляв, має діючу на момент зупинки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але його у нього не вимагали пред`явити.

На підтвердження викладеного у позові, позивачем долучена копія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Пат «НАСК «ОРАНТА» №2396788116 від 16.06.2026 року. Страхувальник ОСОБА_1 , забезпечений транспортний засіб «ВАЗ-2108», н.з. НОМЕР_1 , строк дії договору з 17.06.2026 року по 16.06.2027 року.

На спростування вимог позивача та на підтвердження викладеного у відзиві відповідачем надано диск з відеозаписами події.

Так, з досліджених відеозаписах події встановлено наступне. Запис починається о 19.48 з моменту коли поліцейський підходить до транспортного засобу, який не рухається. Поліцейський повідомляє причину зупинку «під час керування транспортним засобом розмовляв по телефону», а також пропонує надати посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та діючий страховий поліс. Водій вимагає надати докази, що він під час керуванням розмовляв по мобільному телефону. Поліцейський надав водію планшет та одразу повідомив, що там маленький екран, то можна проїхати у райвідділ подивитись на великому екрані. Водій погодився. Далі на відеозаписі рух транспортних засобів. Наступний відеозапис о 19.58 починається тим, що ОСОБА_1 запитує у поліцейського «ну що, поїхали?». Поліцейський повідомляє, що їхати нікуди не потрібно, на планшеті все зафіксовано, роз`яснює права згідно 268 КУпАП та повідомляє, що буде винесена постанова відносно нього за ч.2 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП. Перепитує «страховки ж теж нема?». Відповіді не прослідувало. ОСОБА_1 знову неодноразово просить надати йому докази що він під час керуванням розмовляв по мобільному телефону, як це йому обіцяли спочатку. О 20.02 ОСОБА_1 повідомляє, що він повинен пред`являти документи лише під час законної зупинки, а також не розуміє, чому поліцейські вирішили, що у нього відсутній діючий страховий поліс. Поліцейський зазначив, що це видно на сайті МТСБУ. Надалі зафіксовано складання та видача копії постанови.

Таким чином, відповідачем суду не надано доказів, що позивач під час руху транспортного засобу користувався засобом зв`язку, а саме розмовляв по мобільному телефону тримаючи його в руці. Також відсутні докази, що позивач не мав при собі або повідомив про відсутність у нього діючого поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, слід врахувати, що доктрина «плодів отруйного дерева» сформульована у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Відповідно до зазначеної доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, усі докази, отримані з його використанням, також є недопустимими. Недопустимими визнаються, зокрема, докази, здобуті з істотним порушенням прав і свобод людини. При цьому, як зазначає ЄСПЛ, оцінці підлягає не кожен доказ окремо, а весь ланцюг доказів у їх сукупності.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем ПДР України, який би слугував законною підставою для зупинки керованого ним транспортного засобу, то за таких обставин зупинка транспортного засобу без достатніх правових підстав зумовлює незаконність подальших дій працівника поліції, зокрема вимоги про пред`явлення посвідчення водія та страхового полісу.

З урахуванням сукупності встановлених судом обставин, складені відносно ОСОБА_1 процесуальні документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у цій справі.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких в даному випадку покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 19, 211, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського районного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови серії ЕНА №7555385 від 15.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7555385 від 15.07.2026 року про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , провадження у справі закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , адреса фактичного проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;

- відповідач Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: вул. Юліана Матвійчука, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630;

- відповідач Полтавське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження: вул. Сковороди 2-Б, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 40108630.

Суддя Троцька А.І.