Decision № 140120421, 28.09.2026, Ivankiv District Court of Kyiv Oblast

Справа №363/2958/26

Провадження №2/366/1322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Гончарука О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 07.09.2025 з відповідачем укладено кредитний договір №06.09.2025-100001426. За цим договором ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 9000,00 грн, а останній зобов`язався протягом 217 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. ТОВ «Споживчий центр» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 9000,00 грн. Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 29880,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13950,00 грн проценти, 810,00 грн комісія за надання кредиту, 1620,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 4500,00 грн відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України. Саме цю заборгованість позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Рух справи та процесуальні рішення

13.05.2026 позовна заява надійшла до Вишгородського районного суду Київської області та була передана на розгляд судді.

15.05.2026 ухвалою судді справа передана за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області, куди надійшла 16.06.2026 та була передана на розгляд судді.

26.06.2026 ухвалою у справі відкрите провадження, вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу його місця проживання, будь-яких заяв, клопотань, відзиву до суду не надіслав.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 07.09.2025 ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №06.09.2025-100001426. За умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9000,00 грн, а останній зобов`язався протягом 217 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. Умовами договору встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, а також процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів. Відповідно до п. 12 договору денна процентна ставка становить 0,72%.

Комісія пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 810,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 810,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Зазначений договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором E953. Крім того, відповідач підписав одноразовим ідентифікатором А953 паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами.

ТОВ «Споживчий центр» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.05.2026 про успішне перерахування 07.09.2025 на картку № НОМЕР_1 (номер транзакції в системі iPay.ua 856231557, призначення платежу видача за договором кредиту №06.09.2025-100001426).

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №06.09.2025-100001426 заборгованість ОСОБА_1 становить 29880,00 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту за основною сумою боргу у розмірі 9000,00 грн, заборгованості за процентами - 13950,00 грн, заборгованості за комісією - 810,00 грн, заборгованості за додатковою комісією - 1620,00 грн, за відсотками за ст.625 ЦК України - 4500,00 грн.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, договір №06.09.2025-100001426 від 07.09.2025 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора E953. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Всупереч вимогам ч. 1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що він не укладав кредитний договір, не отримував та не використовував одноразовий ідентифікатор, не надавав ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів, тощо.

ОСОБА_1 належним чином не виконував грошове зобов`язання за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість 29880,00 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту за основною сумою боргу у розмірі 9000,00 грн, заборгованості за процентами - 13950,00 грн, заборгованості за комісією - 810,00 грн, заборгованості за додатковою комісією - 1620,00 грн, за відсотками за ст.625 ЦК України - 4500,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідач не здійснив жодних дій з погашення кредиту, відтак вимоги щодо стягнення тіла кредиту у сумі 9000,00 грн, відсотків у сумі 13950,00 грн, 810,00 грн комісії за надання кредиту та 1620,00 грн заборгованості за додатковою комісією підлягають задоволенню. Відсотки нараховані позивачем в узгодженому у договорі розмірі, а сплата комісії за надання кредиту передбачена договором.

Щодо заявлених ТОВ «Споживчий центр» позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованим в порядку ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки зазначені відсотки у сумі 4500,00 грн нараховані в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, яку згідно положення частини 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Посилання позивача на те, що Законом України №3498-ІХ було виключено обмеження щодо нарахування неустойки, передбачені Законом України «Про споживче кредитування», не може бути підставою для задоволення відповідних вимог.

Саме по собі виключення відповідної норми зі спеціального закону не створює права на нарахування 3% річних, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а лише свідчить про відсутність такого регулювання у цьому законі.

Водночас, спірні правовідносини підлягають оцінці з урахуванням положень цивільного законодавства, зокрема пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, яким на період дії воєнного стану та у визначений строк після його припинення встановлено особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань, передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України, у кредитних правовідносинах.

Зазначені норми мають імперативний характер та спрямовані на захист боржника в умовах воєнного стану, а тому підлягають застосуванню незалежно від змісту договору чи посилань сторін на інші нормативні акти.

Таким чином, навіть за відсутності відповідного обмеження у Законі України «Про споживче кредитування», право на нарахування та стягнення неустойки, 3% річних не може вважатися таким, що виникло або відновилося, оскільки воно прямо обмежене нормами Цивільного кодексу України.

Суд виходить з того, що застосування такого виду цивільно-правової відповідальності можливе виключно за наявності прямої та чинної правової підстави, яка у даному випадку відсутня, що виключає можливість задоволення відповідних вимог позивача.

З огляду на викладене суд відмовляє ТОВ «Споживчий Центр» в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими в порядку положення ст.625 ЦК України, в розмірі 4500,00 грн за період з 08.10.2025 по 10.11.2025 включно.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 25380,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13950,00 грн - заборгованість за відсотками, 810,00 грн комісія за надання кредиту, 1620,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у зв`язку з підготовкою справи до розгляду понесено витрати на поштове відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками у розмірі 130,00 грн, які були необхідними для належної реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. З огляду на викладене та враховуючи результат розгляду справи, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог

З платіжної інструкції № СЦ00103433 від 08.05.2026 вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн

Позов задоволено частково, у розмірі 84,94%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2261,44 грн та витрати на поштове відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 110,42 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.09.2025-100001426 від 07.09.2025 у розмірі 25380,00 грн, яка складається з: 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13950,00 грн - заборгованість за відсотками, 810,00 грн комісія за надання кредиту, 1620,00 грн додаткова комісія за обслуговування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору у розмірі 2261,44 грн та витрати на поштове відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 110,42 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А. Код ЄДРПОУ: 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Олексій Гончарук