Decision № 140113849, 11.09.2026, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року Справа № 480/2207/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Сороки О.Є.,

представника відповідача - Свистун Д.С.,

представника третьої особи - Мелінишиної С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа: Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2024 №1361018280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 852152 грн.

Як на одну з підстав протиправності податкового повідомлення-рішення позивач вказує на відсутність підстав проведення фактичної перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.2 п.80.2 статті 80 ПК України, оскільки жодних документів, які б підтверджували наявність інформації щодо платника податків контролюючим органом не надано ні безпосередньо перед проведенням перевірки ні під час її проведення. Відтак, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), у зв`язку з чим вважає, що правових підстав на проведення перевірки у контролюючого органу не існувало.

Також позивач зазначає, що не враховуючи визначену в наказі про проведення фактичної перевірки мету фактичної перевірки і межі такої перевірки, посадові особи податкового органу вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку щодо дотримання позивачем, як суб`єктом господарювання, порядку обліку товарних запасів. Однак, за приписами норм податкового законодавства та беручи до уваги підстави притягнення позивача до відповідних санкцій, з`ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів.

В обґрунтування позовних вимог щодо суті порушення позивач зазначає, що на виконання вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України після початку та під час проведення перевірки позивач надав усі можливі первинні документи (договір комісії від 02.09.2024 №ШД-02-09-24-ПВ, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, форму ведення обліку товарних запасів, копію договору суборенди та копії договорів про спільну діяльність), а також інші документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які, у свою чергу, належать або пов`язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в магазині.

Отже, на момент проведення перевірки у позивача були наявні відповідні документи, що підтверджували походження товару, який знаходився в реалізації, що свідчить про їх належний облік. Надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку №496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Водночас податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо отримання (надходження) товару, не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

Також не зазначив контролюючий орган в акті перевірки жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.

При цьому контролюючим органом при перевірці взагалі не надано юридичної оцінки вказаним документам та не конкретизовано, які саме первинні документи на момент перевірки були відсутні. Посадові особи ГУ ДПС в Івано-Франківській області не конкретизували шляхом складення відповідного опису, які ж необліковані товари знаходяться в продажі в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , обмежившись виведенням загальної вартості товарів, переданих позивачу за договором комісії. Також контролюючий орган не вимагав проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з метою виявлення фактичної наявності товару на місці реалізації і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком.

Вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР також відсутні.

Ухвалою суду від 21.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, та враховуючи вимоги п.4 ч.4 ст.12 КАС України ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т. 1, а. с.27).

Ухвалою суду, занесеної до протоколу судового засідання від 10.07.2025, за клопотанням представника відповідача до участі у розгляді справи як третю особу на стороні відповідача було залучено ГУ ДПС у Івано-Франківській області (т.1, а.с.72-73,137).

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив (т.1, а.с.38-44), в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві представник відповідача зазначив, зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки від 04.09.2024 №2674-п вбачається, що перевірка позивача була призначена з метою контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі пп. 80.2.2 та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Тобто наказ від 04.09.2024 №2674-п містить мінімально допустимий обсяг інформації у розумінні абз.3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, оскільки у ньому наявне посилання на пп. 80.2.2 та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Таким чином, вважає, що доводи позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки у даному випадку є безпідставними та спростовується наведеними нормами права, висновками Верховного Суду, змістом преамбули наказу.

Окремо наголосила, що жодна норма ПК України не встановлює для контролюючого органу обов`язку надавати платнику податків до або під час перевірки документи, які містять податкову інформацію, що стала підставою для проведення перевірки.

Також заперечує доводи позивача про вихід контролюючого органу за межі перевірки, визначені у наказі, а саме здійснення перевірки дотримання суб`єктом господарювання порядку обліку товарних запасів, оскільки аналіз наведених положень Закону № 265/95-ВР свідчить, що здійснення контролю за порядком здійснення розрахункових операцій охоплює перевірку дотримання суб`єктом господарювання порядку обліку товарних запасів.

Щодо суті порушення представник відповідача відмітила, що ФОП ОСОБА_1 , який здійснює діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, з використанням ПРРО за фіскальним номером 4000946483, на перевірку не надано документи щодо походження товару. Так, під час перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », через який провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , здійснено інтернет замовлення № 757871, а саме: мобільний телефон «Iphone НОМЕР_1 (Slim Box) new», що підтверджується фотодоказами та відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів, які є додатками до акту перевірки, однак документи щодо походження даного товару перевіряючим не надано.

Також ФОП ОСОБА_1 з метою підтвердження обліку товарних запасів на перевірку надано договір комісії № ШД-02-09-24-ПВ від 02.09.2024 та акт приймання передачі товарів до договору комісії. Разом з тим зауважила, що договір комісії та акт приймання передачі є документами, які є свідченням наявності господарських відносин між позивачем та його контрагентом, однак такі документи не підтверджують облік товарних запасів згідно Порядку № 496, оскільки у розумінні Інструкції про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08 липня 1997 року № 3 такими документами у даному випадку мають бути квитанції. Позивачем таких документів на перевірку надано не було.

Таким чином, при проведенні фактичної перевірки встановлено недотримання ФОП ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР щодо здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 852 152,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив (т.1, а.с.81-83), в якому зазначає про правомірність позовних вимог. Звертає увагу, що до перевірки позивач надав Форму ведення обліку товарних запасів за місцем продажу за адресою: АДРЕСА_1 , до якої внесено відомості про надходження товару 02.09.2024 відповідно до Акту приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 за №ШД-02-09-24-ПВ з ФОП ОСОБА_2 на суму 835 947, 00 грн

Договір комісії та акт приймання-передачі товарів містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ), отримувач (Комісіонер) ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), дати проведення операції (передання товарів, зазначених в акті приймання-передачі товарів до Договору комісії 02.09.2024), найменування, кількість та вартість товару, а також найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті приймання-передачі товарів до договору комісії.

Тобто вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних документів, які передбачені Порядком №496.

Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.

При цьому контролюючим органом при перевірці взагалі не надано юридичної оцінки вказаним документам та не конкретизовано, які саме первинні документи на момент перевірки відсутні.

Із цих підстав, є безпідставним, протиправним і таким, що порушує права платника податків неврахування відповідачем акта приймання-передачі до договору комісії, які є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства та походження товарних запасів на загальну суму понад 800 тисяч гривень.

Документами, які підтверджують облік та походження товарів та які надані під час перевірки є - форма ведення товарних запасів та первинні документи, а саме - договір комісії та акт приймання передачі до договору комісії, вказане спростовує суть порушення, яке зазначене в акті. А не взяття до уваги контролюючим органом первинних документів наданих платником в ході проведення перевірки, з підстав їх невідповідності, не свідчить про їх не надання.

Окремо наголошує, що договори комісії укладені між двома суб`єктами господарювання (фізичними особами-підприємцями), тому вимоги Інструкції №343, не поширюють свою дію на відносини, що виникли між сторонами відповідних договорів (інший суб`єктний склад), крім того акт перевірки не містить висновків про порушення позивачем Інструкції №343, тоді як саме акт перевірки містить виклад порушень, які були встановлені під час проведення фактичної перевірки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.10.2024 №1361018280706, яким встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважає незаконним.

Також представники позивача подали додаткові пояснення у справі, в яких підтримали доводи, викладені у позові та відповіді на відзив (т.1, а.с.103-105,147-148,219-221, т.2, а.с.12-14, 58-62,90-92,149-151). Окремо наголосили, що відповідач не навів доказів щодо правомірності проведення ним перевірки на підставі підпункту 82.2.2 пункту 80.2 ст.80 ПК України та не надав доказів отримання інформації від органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про наявність порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 , оскільки лист ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07 стосується перевірок, які мали бути проведені до 02.05.2024 та не містить доказів наявності інформації саме від органів державної влади та органів місцевого самоврядування про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства.

Відмітили, що у листі ДПС України від 29.04.2024 зазначено, що Департамент податкового аудиту ДПС України отримав інформацію від громадянина ОСОБА_3 від 29.04.2024 щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Втім гр. ОСОБА_4 не є посадовою особою, ні органів державної влади, ні органів місцевого самоврядування. Отримання інформації від громадянина ОСОБА_3 не є отриманням інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування. Крім того у листі відсутні будь-які посилання на конкретні порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Тобто єдиної передумови та підстави для призначення перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, вважає, контролюючим органом дотримано не було.

Окремо, з посиланням на постанову Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №600/5677/24-а, зазначили, що нормативно-правові акти, порушення яких встановив контролюючий орган, зокрема, Інструкція №343, не регламентують порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями, в той час як санкція статті 20 Закону №265/95-ВР встановлена саме за порушення обліку товарів.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2025 у справі №600/5677/24-а, від 30.07.2025 у справі №380/6314/24 вважають, що в діях ФОП ОСОБА_1 відсутній склад податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.20 Закону України № 265/95-ВР, оскільки після початку та під час проведення перевірки позивач надав контролюючому органу усі можливі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, а податковим органом не надано доказів реалізації позивачем товарів на загальну суму 852 152,00 грн.

Також звернули увагу на те, що згідно Порядку №496 до форми обліку вноситься інформація про вибуття товарів: у разі продажу товарів за розрахунком у безготівковій формі, які здійснено без застосування РРО або ПРРО у встановлених законодавством випадках, при внутрішньому переміщенні товару між належним одному ФОП місцями продажу, господарськими об`єктами та/або місцями зберігання, у разі знищення або втрати товару, при поверненні товару постачальнику, у разі використання товарів на власні потреби. Отже, перелік підстав для внесення записів про вибуття товарів до Форми обліку є вичерпним. Реалізація товарів через РРО/ПРРО до цього переліку не входить.

Додатково, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.12.2024 у справі №440/2331/24, зауважили, що оскільки платник податку не зобов`язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), то вимога контролюючого органу щодо надання документів, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу в межах фактичної перевірки.

Відповідач не встановив, які конкретно товари на момент проведення перевірки знаходилися у місці продажу, оскільки не проводив інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей з метою виявлення фактичної наявності товару на місці його реалізації.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не було надано документ про походження телефону Iphone SE 64 Midnight 2022 (slim box) new на суму 16 205, 00 грн., представник позивача зазначив, що 11.12.2025 суду було надано видаткову накладну №77708 від 29.08.2024.

Щодо того, що цей документ був наданий саме до суду, представник позивача у поясненні зазначила (т.2, а.с.59зворот-60), що чинним законодавством не передбачено того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно - матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу, і сам факт відсутності цих документів за місцем реалізації товару на час здійснення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.06.2025 у справі №280/2502/24. Крім того, стверджує, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2022 у справі №420/2808/20. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеженням судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду (постанова Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №806/434/16, від 24.01.2029 у справі №820/12113/15 та від 12.02.2019 у справі №820/6512/16).

У додатковому поясненні, поданому 23.07.2026, представник позивача, окремо, з посиланням на постанову Верховного Суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/26084/24, зауважив, що у наказі про проведення перевірки від 04.09.2024 №2674-п, як об`єкт визначено «магазин Ябко» за адресою: АДРЕСА_1 », тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на котрого й були складені документи за результатами перевірки.

Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта, адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах.

Належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.

Отже, значення наказу у процедурі податкового контролю полягає не лише у формальному оформленні рішення контролюючого органу, а у забезпеченні законності початку перевірки, визначеності її меж та гарантуванні прав платника податків. Недотримання вимог щодо індивідуалізації суб`єкта перевірки ставить під сумнів правомірність усієї процедури податкового контролю, що здійснювалася на підставі такого наказу.

Таким чином, встановлена протиправність наказу про проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність результатів перевірки, що унеможливлює їх збереження в правовому полі незалежно від інших доводів учасників справи.

Також додаткові пояснення у справі подав представник відповідача, в яких підтримала доводи, викладені у відзиві (т.1, а.с.107-108, 211-214, т.2, а.с.28-30,103-104). Так, окремо наголосила, що ані Законом № 265/95-ВР, ані Порядком № 496 не визначено, шляхом складення яких саме первинних документів має вестись облік товарних запасів суб`єктом господарювання. У пункті 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР містить посилання на такі документи (але не виключно): документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів.

Своєю чергою Інструкція № 343 спрямована саме на визначення порядку оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами. Даний нормативно-правовий акт конкретизує вид первинних документів, які складаються на товари, прийняті на комісію. При цьому, Інструкція № 343 не містить обов`язку вести облік товарних запасів та не встановлює відповідальності за порушення такого обов`язку, як це визначено у Законі № 265/95- ВР та Порядку № 496, посилання на які, відповідно, і містить акт перевірки.

Окремо, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2026 по справі №300/7407/24, наголосила, що належними документами, які б достовірно могли б підтвердити облік та походження товарів згідно Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців могли б бути накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Однак таких документів надано не було.

Вважає, що доводи сторони позивача з приводу не встановлених в акті перевірки обставин, не відповідають дійсності. Наголосила, що договір комісії та акт приймання передачі є документами, які є свідченням наявності господарських відносин між позивачем та його контрагентом. При цьому такі документи не підтверджують облік товарних запасів згідно Порядку № 496, оскільки у розумінні Інструкції № 343 такими документами у даному випадку мають бути квитанції, однак позивач таких документів на перевірку не надав.

Щодо не проведення інвентаризації, на чому наголошував представник позивача, як на засіб доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, представник відповідача вказав, що згідно акта приймання-передачі від 02.09.2024 Комітент в особі ФОП ОСОБА_2 передав Комісіонеру в особі ФОП ОСОБА_1 на комісію товари, зазначені у переліку, у кількості 892 од. на загальну суму 835 947,00 грн. При цьому ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надавались звіти комісіонера або ж інші документи, які підтверджують вибуття товарів, наведених у акті приймання-передачі. Відтак, наведені у акті приймання-передачі від 02.09.2024 до договору комісії товари перебували у місці продажу, а тому на всі перелічені у такому акті товари у позивача у місці продажу мали б бути наявні документи щодо його походження, а саме квитанції. Крім того, під час перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », через який провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , здійснено інтернет замовлення № 757871, а саме: мобільний телефон «Iphone НОМЕР_1 (Slim Box) new» на суму 16 205,00 грн., на який позивач також не надав документи щодо походження даного товару.

Відтак, вважає, що контролюючим органом правомірно, на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР згідно спірного податкового повідомлення-рішення до позивача було застосовано штрафну санкцію у розмірі 852 152,00 грн. (835 947,00 грн. + 16 205,00 грн).

Стосовно підстав призначення перевірки, наголосила, що фактична перевірка суб`єкта господарювання може бути призначена на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у зв`язку з наявністю інформації, яка може свідчити про можливі порушення вимог закону, контроль за дотримання якого покладено на податковий орган. При цьому, наявна у розпорядження контролюючого органу інформація може бути попередньо отримана в порядку інформаційно-аналітичного забезпечення згідно ст. 71 та п. 72.1 ст. 72 ПК України від платників податків.

Відмітила, що у доповідній записці управління податкового аудиту ГУ ДПС у Івано-Франківській області №231/09-19-07-06-26 від 05.08.2024 міститься посилання на отриманий від ДПС України лист від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07, в якому, у свою чергу, зазначена інформація про ймовірні можливі порушення ФОП ОСОБА_1 вимог закону щодо порядку здійснення розрахункових операцій, що, своєю чергою, слідує із листа ОСОБА_4 від 29.04.2024, надісланого до податкового органу.

Тобто на переконання ГУ ДПС у Сумській області у цьому випадку не можна стверджувати про відсутність підстав для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, з приводу проведення фактичної перевірки позивача поза межами визначеного ДПС України строку (до 02.05.2024) слід зазначити, що сама підстава перевірки, з якою закон пов`язує можливість призначення фактичної перевірки (податкова інформація) не носить строкового характеру, при цьому нормами ПК України жодних термінів проведення фактичної перевірки, у разі якщо підставою її призначення слугує податкова інформація, не визначено. Встановлення ДПС України строків організації та проведення перевірок слугує інструментом контролю за діяльністю відокремлених підрозділів та має внутрішній характер.

Враховуючи викладене, вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалами суду від 18.04.2025, від 04.08.2025 було забезпечено участь в засіданні представників сторін та третьої особи в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку (т. 1, а. с. 92,170-171, т.2, а.с.133,146,169).

Підготовче засідання неодноразово відкладалось та в ньому оголошувались перерви за клопотанням представника відповідача, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Сумській області, залученням третьої особи, витребуванням додаткових доказів (т.1, а.с.31, 37, 96,118,137,167, 238).

Ухвалою суду від 05.11.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.11.2025 (т.1, а.с.247).

Засідання неодноразово відкладалось та в ньому оголошувались перерви, у зв`язку з витребуванням додаткових доказів у справі, надання часу на ознайомлення з наданими доказами та надання додаткових пояснень , у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Сумському районі, для надання представнику позивача часу для з`ясування питань по суті спору, для забезпечення участі представника позивача в засіданні (т.2, а.с. 6, 22, 42, 78, 81, 84, 87, 97, 100, 113, 145,161,174).

Чергове засіданні призначено на 03.09.2026.

У судовому засіданні під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві відповідача та додаткових поясненнях, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Наголосила, що перевірка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Заслухавши представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що на час здійсненні перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010002055742 (т.1, а.с.9).

Серед видів діяльності платника податків визначено наступні КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.5 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується відповідною випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.9).

Свою діяльність позивач здійснював, серед іншого, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями договорів про співпрацю від 01.09.2024 (т.1, а.с.54,55).

У період з 04.09.2024 до 13.09.2024 посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України згідно з наказом від 04.09.2024№2674-п Про проведення фактичної перевірки було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , який здійснює діяльність через магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.24).

Фактичну перевірку проведено з метою контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Згідно з матеріалами, складеними працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області, під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено недотримання вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 265/95-ВР), у частині порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації / здійснення продажу товарів, загальною вартістю 852152,00 грн, які не обліковані у встановленому порядку.

Висновки перевірки зафіксовані в акті фактичної перевірки від 13.09.2024 №16245/09/16/РРО/ НОМЕР_3 (т.1, а.с.10-11).

Враховуючи, що основним місцем податкового обліку ФОП ОСОБА_1 визначено ГУ ДПС у Сумській області, керуючись приписами Методичних рекомендацій № 470, та на підставі наданого ГУ ДПС в Івано-Франківській області розрахунку штрафних (фінансових) санкцій згідно з актом фактичної перевірки від 13.09.2024 №16245/09/16//РРО/ НОМЕР_3 , ГУ ДПС у Сумській області 28.10.2024 було прийнято податкове-повідомлення рішення за №1361018280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону № 265 у розмірі 852152,00 грн (вартість товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації 100 % - розмір санкції).

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд враховує частину 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі -ПК України).

Щодо правомірності призначення та проведення фактичної перевірки суд зазначає таке.

Відповідно до вимог підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною перевіркою згідно підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений у статті 80 ПК України.

Так, пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Вимоги до змісту наказу про проведення перевірки визначені в абзаці 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, за змістом якого в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Положеннями пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (80.2.2);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (80.2.7).

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки (підтримані пізніше в інших постановах Суду від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, від 19 лютого 2026 року у справі №520/7463/25), за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Як встановлено судом, у справі, яка розглядається, у наказі від 04 вересня 2024 року №2674-п (т.1, а.с.24) підставою для призначення перевірки зазначено пп.80.2.2 та пп. 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та вказана мета - контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

При цьому в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, послався на те, що жодних документів, які б підтверджували наявність, інформації саме від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а, отже, про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ні безпосередньо перед перевіркою, ні під час її проведення.

Надаючи оцінку цим доводам, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25, в яких Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які, ймовірно, порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Підпункт 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України також утримує в собі як правову, так і фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, а саме: наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

У той же час суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття ГУ ДПС у Волинській області наказу про призначення фактичної перевірки зазначено, зокрема, пп. 80.2.2 та пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України та визначено провести фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 .

Своєю чергою, як вже зазначалось вище, за приписами підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено можливість проведення фактичної перевірки у разі, серед іншого, наявності в контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (пп.80.2.2), та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 ).

У спірному випадку, застосовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 суд визнає, що в наказі від 04.09.2024 наявний допустимий обсяг інформації для визначення підстав для призначення фактичної перевірки, а саме наявне посилання на підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, які передбачають єдині підстави для призначення перевірки.

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд установив, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 04.09.2024 (т.1, а.с.24) стали наявні в податкового органу відомості, які попередньо ГУ ДПС в Івано-Франківській області були отримані від ДПС України у порядку інформаційно-аналітичного забезпечення згідно ст. 71 та п. 72.1 ст. 72 ПК України від платників податків.

Так, у доповідній записці управління податкового аудиту ГУ ДПС у Івано-Франківській області №231/09-19-07-06-26 від 05.08.2024 міститься посилання на отриманий від ДПС України лист від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07, в якому, у свою чергу, міститься інформація про ймовірні можливі порушення ФОП ОСОБА_1 вимог закону щодо порядку здійснення розрахункових операцій (т.1, а.с.130-133, 179-182).

За змістом листа ДПС України від 29.04.2024 № 12571/7/99-00-07-04-02-07 (т.1, а.с.179-181) судом встановлено, що Департамент податкового аудиту Державної податкової служби України у зв`язку із надходженням інформації від громадянина ОСОБА_5 від 29.04.2024 (вх. ДПС № А/1228/ЕЗ від 29.04.2024) щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах компетенції повідомляє, що автором надана інформація, що в магазинах під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які розташовані в багатьох регіонах України, здійснюється реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту без видачі фіскальних чеків.

Враховуючи викладене вище, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, ДПС України вважало за необхідне:

детально проаналізувати зазначену інформацію, самостійно провести додатковий та ретельний аналіз діяльності господарських об`єктів під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який надасть змогу забезпечити ідентифікацію (реквізити) суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких господарських об`єктах, та надалі сформувати якісну доказову базу щодо можливих порушень;

у разі наявності підстав відповідно до статті 80 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) не пізніше 02.05.2024 організувати проведення фактичних перевірок господарських об`єктів під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

у межах функцій та процедур, що закріплені за відповідним структурним підрозділом, опрацювати всі питання, що є предметом фактичної перевірки, зокрема, але не виключно, на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, на початку проведення перевірки забезпечити зняття всіх залишків товарних запасів, що знаходяться у місці продажу, та перевірити вимоги щодо забезпечення платником податків ведення обліку товарних запасів за місцем продажу в порядку, встановленому законодавством, з обов`язковим відображенням у матеріалах перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів;

на підставі підпунктів 20.1.46 та 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 Кодексу забезпечити отримання детальних письмових пояснень від платника податків (роботодавця) та всіх працівників, що забезпечуватимуть функціонування господарських об`єктів, з питань, що стосуються предмета перевірки та відображені у даному листі;

на підставі пункту 80.6 статті 80 Кодексу забезпечити перевірку наявності у платника податків н а к а з і в про п р и з н а ч е н н я н а й м а н и х осіб (трудових договорів), правил внутрішнього трудового розпорядку, ведення обліку робочого часу (табель обліку робочого часу, графік змінності тощо), відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати найманим особам, графіка відпусток тощо.

Також у цьому листі вказано, що підрозділами податкового аудиту окремих територіальних органів ДПС впродовж 2024 року неодноразово проводилися фактичні перевірки господарських об`єктів під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснювали діяльність фізичні особи - підприємці (платники єдиного податку), за результатами яких, у тому числі встановлювалися порушення вимог пунктів 1, 2 та 12 статті 3 Закону № 265. Таким чином, зазначені обставини можуть свідчити про подальшу систематичність таких порушень на господарських об`єктах (мережі магазинів) під торговою маркою «Ябко».

Відповідно до доповідної записки на виконання листа ДПС України від 29.04.2024 № 12571/7/99-00-07-04-02-07, зазначено про ймовірні порушення вимог чинного законодавства при реалізації товарів в магазинах під торговою маркою «Ябко», в т.ч. і щодо магазину за адресою м. Калуш, просп. Лесі Українки, 15 (т.1, а.с.182).

Проаналізувавши зміст доповідної записки з додатками, а також лист ДПС України від 29.04.2024 № 12571/7/99-00-07-04-02-07, суд зазначає, що ці документи у своїй сукупності свідчать про те, що у ГУ ДПС в Івано-Франківській області була в наявності інформація, попередньо отримана від ДПС України, про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, та про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, що відповідає підставам визначених у підпунктах 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Сама лише незгода платника податків із наявною у контролюючого органу інформацією не може свідчити про протиправність наказу.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 28 липня 2026 року у справі №160/27518/24, від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25.

Отже, за вказаних обставин доводи представника позивача про відсутність у контролюючого органу визначених нормами ПК України підстав для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 є безпідставним та не приймаються судом до уваги.

При цьому щодо доводів представника позивача про протиправність проведення перевірки з підстав проведення фактичної перевірки позивача поза межами визначеного у листі ДПС України строку (до 02.05.2024 (т.1, а.с.180), суд, погоджуючись з представником відповідача, вказує, що сама підстава перевірки, з якою закон пов`язує можливість призначення фактичної перевірки (податкова інформація) не носить строкового характеру, при цьому нормами ПК України жодних термінів проведення фактичної перевірки, у разі якщо підставою її призначення слугує податкова інформація, не визначено. Встановлення ДПС України строків організації та проведення перевірок слугує інструментом контролю за діяльністю відокремлених підрозділів та має внутрішній характер. Відтак, вказані доводи суд не бере до уваги.

Не заслуговують на увагу доводи представника позивача і про не врахування мети перевірки та вихід за межі та підстав фактичної перевірки контролюючим органом при перевірці документів, які підтверджують облік та походження товарів, наявних у місці продажу, адже встановлений законом порядок здійснення розрахункових операцій (з підстав можливих порушень під час їх здійснення яких і було призначено перевірку на підставі підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України) є комплексним поняттям, яке охоплює також і обов`язок суб`єкта господарювання забезпечувати документальне підтвердження походження товарів, що знаходяться у місці їх продажу. З огляду на це, перевірка дотримання вимог щодо обліку товарних запасів становить невід`ємну складову контролю за порядком здійснення розрахунків у межах фактичної перевірки, що свідчить про правомірність дій посадових осіб ДПС у цій частині.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25.

Окремо 23.07.2026 представник позивача подав пояснення (т.2, а.с.149-150), в яких, з посиланням на постанову Верховного Суду від 09 червня 2026 року у справі № 380/26084/24, зауважив, що у наказі про проведення перевірки від 04.09.2024 №2674-п, як об`єкт визначено «магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 », тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на котрого й були складені документи за результатами перевірки. Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта, адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах.

Дійсно у вказаній постанові від 09 червня 2026 року у справі № 380/26084/24 Верховний Суд зробив висновок, що належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.

У подальшому Верховний Суд 06 серпня 2026 року у справі № 340/3794/25 у розвиток цього висновку відмітив, що наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.

З огляду на це вимоги пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненими позначеннями фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності.

У той же час у постанові Суд звернув увагу на те, що під час розгляду справи суди мають перевірити чи дозволяє наказ про проведення перевірки забезпечити належну індивідуалізацію об`єкта перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини наведених позивачем справ та справи, що розглядається є відмінними.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, зроблених у постанові від 02 червня 2021 року у справі №815/2705/16.

Так, у цій справі матеріалами справи підтверджується, що свою діяльність позивач здійснює саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.54,55). Під час вручення наказу, а також у позові, відповіді на відзив жодних зауважень з цього приводу позивач не заявляв.

При цьому в наказі прямо зазначено конкретний об`єкт перевірки - магазин із визначеною назвою та точною адресою його розташування, що за обставин цієї справи дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення господарської діяльності, суб`єкта господарювання та виключає можливість довільного розширення меж перевірки з боку контролюючого органу.

Отже, зміст спірного наказу забезпечує належну індивідуалізацію об`єкта перевірки та не створює правової невизначеності щодо того, стосовно кого і де саме вона проводиться, а тому відповідні доводи представника позивача є безпідставними.

Суд також враховує, що абзацами 1-4 підп.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаних вимог службовими особами контролюючого органу дотримано (т.1, а.с.47зворот-48).

Щодо встановленого порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Так, Розділ ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Зокрема, до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством , облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний н а д а т и контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та п о х о д ж е н н я товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний н а д а т и контролюючим органам н а п о ч а т о к проведення п е р е в і р к и документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження т о в а р н и х запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у м і с ц і п р о д а ж у (господарському об`єкті)».

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Оскільки позивач здійснює діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, зокрема, на нього покладений обов`язок ведення обліку товарних запасів та обов`язок зберігати для надання під час перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Своєю чергою, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Так, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або

- ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У першому випадку підставою для притягнення до відповідальності є встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.

У другому випадку необхідно звернути увагу на ключовий елемент норми пункту 12 статті 3 Закону про РРО (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів), а саме - словосполучення «товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

З урахуванням цього словосполучення, платник податків зобов`язаний надати на початку перевірки облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Такий висновок кореспондується також із положеннями підзаконних нормативно-правових актів, зокрема Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок №496).

Пункту 2 розділу І Порядку №496 визначає такі терміни:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

За приписами пункту 9 Розділу ІІ Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пунктів 10,11 Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Аналізуючи приписи Порядку № 496 у їх системному зв`язку, Верховний Суд у постанові від 08 січня 2026 року у справі № 140/844/25 сформулював правовий висновок, згідно з яким обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та забезпечення зберігання первинних документів є невід`ємно пов`язаним із фактичною наявністю конкретних товарів у місці їх реалізації (на господарському об`єкті). Відповідно, Форма обліку та відповідні первинні документи мають зберігатися за місцем продажу протягом усього часу знаходження там товару - до моменту повного вибуття останньої одиниці товарно-матеріальних цінностей, відображеної у таких документах.

З наведеного слідує, що встановлений законом обов`язок ведення обліку товарних запасів має не декларативний (формальний), а суто змістовний характер та передбачає наявність у суб`єкта господарювання пакета документів, який дозволяє достовірно ідентифікувати кожну одиницю товару, що знаходиться в місці реалізації, та оперативно співвіднести її з даними обліку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 06 серпня 2026 року у справі №320/18586/25.

З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації в тому числі, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту то, відповідно, зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що на запит контролюючого органу (т.2, а.с.17) від 04.09.2024, позивач 04.09.2024 надіслав копії таких документів (т.1, а.с.22-23): договір комісії від 02.09.2024 № ШД-02-09-24-ПВ (т.1, а.с.13-14,57-58), акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 (т.1, а.с.15-20,58звророт-63), договори про співпрацю (т.1, а.с.54,55), договір суборенди (т.1, а.с.64), форма обліку товарних запасів (т.1, а.с.56). Факт надання таких документів відображено в акті перевірки.

Втім в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачем порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 852152,00грн, а саме реалізацію мобільного телефону «Iphone НОМЕР_1 (Slim Box) new», загальною вартістю 162505грн та товарів згідно акта-приймання передачі до договору комісії на загальну суму 835 947грн.

Надаючи оцінку в частині висновку податкового органу щодо здійснення реалізації необлікованих товарів на суму 835 947грн, суд звертає увагу на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач як комісіонер за договором комісії від 02 вересня 2024 року № ШД-02-09-24-ПВ (т.1, а.с.13-14), укладеним з ФОП ОСОБА_2 (комітентом), здійснював у магазині за адресою: АДРЕСА_1 торгівлю технічно складними побутовими товарами (мобільними телефонами, акумуляторами та іншими аксесуарами до мобільних телефонів).

Пунктом 1.1. Договору комісії передбачено, що відповідно до умов Договору, Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 1.2. Договору комісії конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору, що є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 4 Договору комісії чітко встановлено, що передача товару для реалізації здійснюється безпосередньо за адресою торгового об`єкта позивача: м. Калуш, пр. Лесі України, 15. Порядок транспортування Продукції, що передається Комісіонерові для продажу відповідно до умов цього Договору, до місця передання визначається Комітентом.

Під час перевірки контролюючому органу були надані відповідні первинні документи, в тому числі, але не виключно: договір комісії від 02 вересня 2024 року № ШД-02-09-24-ПВ, акт приймання-передачі товарів від 02 вересня 2024 року до договору комісії на суму 835 947 грн, форму обліку товарних запасів, а також інші документи (т.1, а.с.13-23).

Суд звертає увагу на те, що вказаний акт приймання-передачі товарів від 02 вересня 2024 року (т.1, а.с. 15-20) містив поіменний перелік таких товарів, їх кількість, ціну та загальну вартість у розрізі кожної товарної одиниці, що відповідач не заперечує.

У Форму ведення обліку товарних запасів за місцем продажу за адресою: АДРЕСА_1 , яка була надана контролюючому органу, було внесено відомості про надходження товару 02.09.2024 відповідно до Акта приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 за №ШД-02-09-24-ПВ від ФОП ОСОБА_2 на суму 835 947, 00 грн (т.1, а.с.21).

Попри надання вказаних документів, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, зазначивши, що документи щодо походження товару надані не були, а при обчисленні суми штрафних санкцій фактично використав дані з первинних документів самого позивача. Зокрема, загальна сума «необлікованих» товарів у розмірі 852152грн була розрахована шляхом простого арифметичного додавання вартості товарів згідно з Актом приймання-передачі від 02 вересня 2024 року (835 947 грн) та реалізованого телефону (16205грн).

Водночас, як вже зазначено вище, отримання позивачем товарів на загальну суму 835 947 грн за актом приймання-передачі відображено у формі ведення обліку товарних запасів.

Втім належного обґрунтування того, в чому надані позивачем до перевірки документи суперечать вимогам Порядку № 496, акт перевірки не містить.

Натомість, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні), податковий орган не вказав у акті перевірки, які саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

Під час розгляду справи представник відповідача не заперечувала надання на початок перевірки договору комісії, акта приймання-передачі товарів від 02 вересня 2024 року, Форми ведення обліку товарних запасів, копії договорів про спільну діяльність та копії договору суборенди, однак, зауважила, що договір комісії та акт приймання передачі є документами, які є свідченням наявності господарських відносин між позивачем та його контрагентом, проте такі документи не підтверджують облік товарних запасів згідно Порядку № 496, оскільки у розумінні Інструкції про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08 1997 343 (далі Інструкція №343) такими документами у даному випадку мають бути квитанції. Позивачем таких документів на перевірку надано не було.

Суд не бере вказані доводи представника відповідача до уваги, оскільки Інструкція № 343 регламентує порядок оформлення операцій суб`єктами господарювання, які здійснюють комісійну торгівлю непродовольчими товарами. Тобто, зазначений нормативно-правовий акт, порушення яких встановив контролюючий орган і застосував при вирішенні спору, не регламентують порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами - підприємцями, в той час як санкція статті 20 Закону №265/95-ВР встановлена саме за порушення обліку товарів.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, зроблених у постанові від 09 вересня 2025 року у справі № 600/5677/24-а

При цьому Суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22, в якій, серед іншого, зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Представник відповідача вказує, що з огляду не надання звіту комісіонера, або ж інших документів, які підтверджують вибуття товарів, наведених у акті приймання-передачі податковий орган зробив висновок, що всі товари, включені в акт прийманні-передачі були наявні на час перевірки.

Такі висновки податкового органу суд визнає необґрунтованими, оскільки на час початку перевірки (04 вересня 2024 року) та на день її закінчення (13 вересня 2024 року) позивач не міг надати такий звіт з огляду на те, що умовами пункту 2.1 договору комісії від 02 вересня 2024 року передбачено, що комісіонер зобов`язаний раз на місяць, до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати комітентові Звіт комісіонера за Договором.

При цьому відповідно до роздруківки даних щодо фіскалізації товарів (т.2, а.с.152-156) у період з 04.09.2024 до 13.04.2024 позивачем було реалізовано більше 45 товарних одиниць, у тому числі адаптерів, зарядних пристроїв та інших. Натомість будь-яких доказів того, що товар, який був включений в акт приймання-передачі від 02.09.2024 (т.1, а.с.15-20) станом на час перевірки був в наявності у місці продажу відповідач суду не надав.

Своє чергою, матеріалами справи підтверджено, що позивач на перевірку надав Форму обліку товарних запасів, договір комісії від 02.09.2024 №ШД-02-09-24-ПВ, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії (т.1, а.с.13-21). Вказаний факт зафіксований відповідачем в акті перевірки (т.1, а.с.11).

У свою чергу, будь-яких зауважень щодо порядку ведення Форми обліку товарних запасів контролюючим органом висловлено не було, а договір комісії та акт приймання-передачі товарів до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати походження товару, постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) ФОП ОСОБА_2 ), отримувач (Комісіонер) ФОП ОСОБА_1 ), дату проведення операції (передання товарів, зазначених в акті, на комісію), найменування, кількість та вартість товару (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару зазначені в акті приймання-передачі).

Щодо ненадання накладних, та товаротранспортних накладних, митних декларацій тощо слід зазначити, що такі документи, за умови надання позивачем інших документів про ведення товарного обліку, не є такими документами, що безумовно мають бути наявними у фізичної особи-підприємця за місцем здійснення його діяльності під час проведення його фактичної перевірки на предмет дотримання вимог здійснення розрахункових операцій, касових операцій, наявності ліцензій, дозвільних документів та дотримання законодавства про працю; такі документи не підтверджують і не спростовують ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходяться у місці продажу.

Враховуючи те, що реалізацію товару у спірному випадку позивач здійснював на підставі укладеного договору комісії від 02.09.2024 №ШД-02-09-24-ПВ, надані ним документи у цій частині, у повній мірі підтверджували походження товару у позивача та облік позивачем товару, якийзнаходивсяя у нього на реалізації за цим договором.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.04.2026 у справі №420/36506/24, від 28 липня 2026 року у справі №160/27518/24.

У постанові від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм. Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, що, за обставин цієї справи і було виконано позивачем.

Фактично аргументи контролюючого органу щодо ненадання окремих документів, ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання вказаних документів не підтверджує і не спростовує ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.

Аналогічні підходи застосовано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час прийняття постанов від 07 квітня 2026 року у справі № 420/36506/24, від 03 червня 2026 року у справі № 380/21382/24, від 18 червня 2026 року у справі № 380/3691/25 та від 28 липня 2026 року у справі № 160/27518/24.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР у розмірі 835947грн за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, не відповідає критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16205грн. суд враховує таке.

Як вже було зазначено вище диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або

- ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Тобто здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку є самостійною підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР.

У цьому випадку підставою для притягнення до відповідальності є встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.

У цій справі позивач не заперечував факту реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », через який провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за допомогою інтернет замовлення №757871, а саме: мобільного телефону «Iphone SE 64 gb Midnigt 2022 (Slim Box) new». Вказане також підтверджується фотодоказами та відомостю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (т.1, а.с.65-68), які є додатками до акту перевірки, однак документи щодо походження даного товару перевіряючим не надано.

У той же час, як вбачається з форми ведення обліку товарних запасів (т.1, а.с.56) будь-яких даних щодо надходження цього товару з посиланням на відповідний первинних документ у Формі ведення товарних запасів не було відображено, попри те, що вказаний телефон був придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_6 згідно видаткової накладної №77708 ще 29.08.2024 (т.2, а.с.16).

У своїх поясненнях представник позивача щодо доводів відповідача про те, що позивачем не було надано документ про походження телефону Iphone SE 64 Midnight 2022 (slim box) new на суму 16 205, 00 грн, вказала, що 11.12.2025 суду було надано видаткову накладну.

Поряд з цим надання видаткової накладної під час розгляду справи суду не спростовує того факту, що цей товар, який був реалізований позивачем, не був належним чином облікований відповідно до вимог у встановленому Порядку №496 у формі ведення обліку товарних запасів, що є самостійною підставою для відповідальності відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У зв`язку з цим суд не бере до уваги доводи представника позивача, з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №280/2502/24 стосовно того, що сам факт відсутності цих документів за місцем реалізації товару на час здійснення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, з а у м о в и , що ц і т о в а р и належним чином о б л і к о в а н і, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР. Оскільки за обставин цієї справи матеріалами справи не підтверджено той факт, що реалізований телефон був належним чином облікований.

Згідно з приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники звітності або здійснення операцій, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час їх здійснення.

З огляду на те, що матеріалами справи не спростовано факт реалізації мобільного телефону «Iphone SE 64 gb Midnigt 2022 (Slim Box) new», належним чином не облікованого відповідно до вимог у встановленому Порядку №496 у формі ведення обліку товарних запасів на суму 16 205, 00 грн, що свідчить про порушення позивачем вимог пункту 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд дійшов висновку про правомірність застосування до ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом фінансових санкції, передбачених статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у розмірі 16205грн, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині відповідає критеріям правомірності визначених в частині 2 статті 2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для його скасування в цій частині.

Відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції позивач сплатила судовий збір у розмірі 6817грн. У зв`язку з цим на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 6687,66грн судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469), третя особа: Головне управління ДПС у Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 28.10.2024 №1361018280706 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 835947грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений судовий збір у розмірі 6687,66грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя І.Г. Шевченко