Court ruling № 140112621, 23.09.2026, Stryi City and District Court of Lviv Oblast

Справа № 456/4793/24

Провадження № 6/456/137/2026

Ухвала

іменем України

23 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 , -

встановив:

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І., звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Дане подання приватний виконавець мотивує тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл В.І. перебуває виконавче провадження № 80356292 від 26.02.2026 року з примусового виконання виконавчого листа № 456/4793/24 виданого 10.04.2025 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.07.2019 станом на 23.06.2024 в загальному розмірі 1052017,05 гривень (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімнадцять гривень 05 копійок), що складається з: 848860,71 грн. заборгованість за тілом кредиту та 203156,34 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

26.02.2026 року на підставі виконавчого документа приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80356292, яку скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома. Слід зазначити, що боржник, будучи належним чином повідомлена щодо відкритих виконавчих проваджень, в силу порушень положень Закону України «Про виконавче провадження», з моменту відкриття провадження не виконала жодного із перелічених обов`язків, що свідчить про її недобросовісність, небажання виконувати вимоги приватного виконавця, та дотримуватися приписів Закону.

26.02.2026 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якої визначено стягнути з боржника 443.98 грн. 26.02.2026 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 105201,70грн. 27.02.2026 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОКСІ банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Райффайзен Банк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Акціонерно- комерційний банк "Львів», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОТП БАНК», АТ «Ідея Банк», АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «БАНК АВАНГАРД», АТ «СЕНС БАНК», АТ «Банк Альянс», ПАТ АБ «Південний», АТ «АЛЬТБАНК», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», АТ «ІНГ Банк Україна», ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «Банк 3/4», АТ «СКАЙ БАНК», АТ «ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ", АТ «ПОЛТАВА-БАНК», АТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК», АТ «БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ».

Здійснюючи виконання постанови про арешт коштів боржника вищевказані установи банків через АСВП шляхом інформаційної взаємодії за допомогою прикладного програмного інтерфейсу інформаційних систем банків повідомили про повне та часткове виконання постанови, шляхом накладення арешту на рахунки боржника, та про недостатність коштів на даних рахунках для виконання постанов.

27.02.2026 року приватним виконавцем Сокіл В.І. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, згідно якої визначено стягнути з боржника загальну суму додаткових витрат в розмірі - 352,62 грн.

Згідно відповіді МВС на запит №: 359949624 від 13.08.2026 року у боржника на праві приватної власності відсутні транспортні засоби.

Згідно відповіді на запит №:359949431 від 13.08.2026 року до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця - інформація відносно боржника відсутня.

13.08.2026 року приватним виконавцем на адресу боржника скеровано вимогу приватного виконавця, якою останній вимагав у боржника надати інформацію, з`явитися за викликом приватного виконавця, інформацію приватний виконавець вимагав надати до 17.08.2026 року. Проте боржник на вимогу приватного виконавця не відреагувала, інформацію вказану у вимозі не надала, на виклик приватного виконавця не з`явилась.

Факт скерування постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги приватного виконавця підтверджується списком рекомендованих повідомлень № 86, 340.

13.08.2026, 18.08.2026р. - ОСОБА_1 направлено виклики приватного виконавця - з`явитися до приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також для надання. На виклики приватного виконавця Сокіл В.І.. ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки не повідомила. Факт скерування вищезазначеного виклику приватного виконавця підтверджується списком № 340. 347 поштових відправлень листів рекомендованих.

Згідно відповіді ДПСУ на запит №359949576 від 13.08.2026 року щодо перетину боржником державного кордону - за період з 26.02.2026 по 13.08.2026 року ОСОБА_1 виїзд за межі України не здійснено.

14.07.2026 року приватним виконавцем було скеровано запит у Головне управління ДМС України у Львівській області про надання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами (паспорт громадянина для виїзду за кордон, тощо), на ім`я - ОСОБА_1 .

Згідно відповіді № 4601.6.1-12247/46.2-26 від 06.08.2026 року, ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 24.06.2019 р., органом 4602 статус-діючий, дійсний до 24.06.2029 та серії НОМЕР_3 , виданий 21.12.2012 органом4638. статус - діючий, дійснийдо 21.12.2022.

ОСОБА_1 достовірно обізнаний як про наявність судових рішень, так і про наявність відкритих, на виконання згаданих рішень суду, виконавчих проваджень. Обізнаність ОСОБА_1 щодо наведених фактів підтверджується списком № 86,340,347 поштових відправлень листів рекомендованих.

Станом на серпень 2026 року рішення суду боржником не виконано, що підтверджується випискою з поточного рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». Будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи обставини, які склалися, можна зробити висновок: приватним виконавцем було проведено всі необхідні виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду,які передбачені статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджуються фактами, наведеними вище.

Отже, обмеження права виїзду за межі України боржника, ОСОБА_1 , є найдієвішим та на даний час фактично єдиним способом спонукати її виконувати рішення суду.

Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець Сокіл В.І., в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за її відсутності, задоволити подання приватного виконавця та тимчасово обмежити громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по виконавчому провадженні №80356292.

Представник АТ КБ «Приватбанк» Кузнецов М.В., в режимі відео конференції, в судовому засіданні подання підтримав та просив його задоволити.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що підстави для задоволення подання відсутні, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Судом встановлено, що приватним виконавцем 26.02.2026 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №456/4793/24 від 10.04.2025 виданого Стрийським міськрайонний судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 10.07.2019 станом на 23.06.2024 з загальному розмірі 1052017,05 грн.

Приватним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання зазначеного рішення.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У справі «Soeringvs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства.

Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Окрім того, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Водночас, згідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст.13 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Так, Закон України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 статті 6 вищевказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України у випадках, зокрема, коли він: ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням має право, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п.1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

У разі виконання зведеного виконавчого провадження зазначаються його номер в автоматизованій системі виконавчого провадження, кількість виконавчих проваджень, включених до зведеного виконавчого провадження, загальна сума стягнення з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця тощо; обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань (зобов`язань боржника - юридичної особи) (п.2 розділу ХІІІ Інструкції).

Отже, ухилення боржника від виконання судового рішення є обов`язковою обставиною для вирішення питання про обмеження його у праві виїзду за межі України, при цьому, оскільки державний виконавець ініціює відповідне подання та скеровує його до суду, саме на нього покладається обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу( посадової особи), тому, факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмеження права особи на виїзд за межі України.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, обов`язковою обставиною, яка підлягає встановленню судом є факт умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань та доведення цього факту заявником в порядку, встановленому законодавством.

Також, у разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до вимог ст. 441 ЦПК України, доказуванню підлягають факти можливості виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.(ст. 76 ЦПК України).

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

Сама по собі заборгованість за виконавчим листом не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Так, відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 в`їзду та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином обов`язковою умовою обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути лише умисні дії боржника, направлені на ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють «необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів» не відповідає вимогам законодавства.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Як вбачається з матеріалів подання, приватний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 , не надала до суду жодного доказу, який би свідчив про свідоме злісне ухилення від виконання зобов`язань, а наявність лише самої заборгованості не є свідченням умисного ухилення особи від виконання обов`язку спричиненого виконавчим написом.

Також, при розгляді питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати той факт, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Судові рішення у зазначеній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів навмисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

Таким чином, приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, а також те, що обмеження ОСОБА_1 , у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед стягувачем, у зв`язку з чим таке обмеження буде пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом), тому суд не знаходить підстав для задоволення подання.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», статтею 441 ЦПК України суд, -

ухвалив:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 28.09.2026

Суддя Р. Т. Шрамко