Court ruling № 140097582, 28.09.2026, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/1085/23

Провадження № 1-кп/466/155/26

У Х В А Л А

22 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі

головуючої - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_8 , ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и в :

На розгляді Шевченківського райсуду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022140000000081 про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України . Прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які утримуються під вартою. Зазначає, що існують ризики того що обвинувачені , перебуваючи на волі можуть : переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення. Оскільки в інший спосіб не можна забезпечити їх належну процесуальну поведінку вказаних осіб, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені клопотання .

В ході розгляду клопотань обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11 просили суд відмовити прокурору та обрати запобіжні заходи, які не будуть пов`язані з утриманням їх під вартою, або зменшити розмір застави.

Захисники обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також зауважили, що прокурором не доведено жодного з зазначених в клопотанні ризиків з огляду на необхідність подальшого утримання обвинувачених в ізоляції від суспільства, оскільки, на думку захисту , їх процесуальна поведінка не залежить від виду застосованого до них запобіжного заходу. Крім того, визначений судом розмір застави є непомірним для обвинувачених. Наведене підтверджується тим, що тривалий час їх рідні не мають змоги внести у якості застави суму, встановлену судом. Відтак, просили відмовити у задоволенні клопотань прокурора.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Суть кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується за матеріалами даного судового провадження ОСОБА_11 полягає в тому, що він за вказівкою організатора та визначених ним осіб здійснювали нагляд за персоналом ДУ» Личаківська виправна колонія № 30 « та розміщення засуджених по периметру виправної колонії, з метою усунення перешкод для прийому наркотичних засобів, під час відповідного перекиду наркотичних засобів через охоронюваний периметр виправної колонії. В подальшому, він передавав вказані наркотичні засоби визначеним засудженим особам на території виправної колонії. На період вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_11 , що є особою, яка раніше неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності, останній відбував покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 21.02.22, яким його було засуджено за ч. 1 ст. 70,ч.1 ст. 71, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Суть кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується за матеріалами даного судового провадження ОСОБА_8 полягає в тому, що він за вказівкою та погодженням із організатором, здійснював підбір та залучав до протиправної діяльності у складі злочинної організації інших осіб, а саму: до придбання наркотичних засобів, зберігання, фасування, збуту . Крім того, шляхом надання порад , як довірена особа організатора, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він приймав участь у розробленні планів та методів вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним придбанням, зберіганням та перевезенням з метою збуту та незаконним збутом наркотичних засобів. ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, востаннє 11.11.2019 вироком Франківського райсуду м. Львова за ст. 70, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття "обґрунтованої підозри", суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", п. 175; рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murrаy v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

На переконання суду описана у клопотанні прокурора та обвинувальному акті фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з відповідними кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, суд зазначає, що на даному етапі судового розгляду він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньою для виправдання подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження .

Суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 177 КПК, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.

Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ризик переховування продовжує існувати та обумовлюється можливістю притягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання за злочини, в яких вони обвинувачуються.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). На даній стадії судового розгляду здійснюється дослідження письмових та речових доказів, а свідки ще не допитувались. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд вважає обґрунтованим і ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 раніше притягались до кримінальної відповідальності та обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення в умовах відбування покарання за попередніми вироками суду, що набрали законної сили.

В умовах оголошеного в країні воєнного стану злочин, в якому обвинувачуються вказані особи, становить загрозу суспільству. Тобто дана категорія справ викликає великий публічний інтерес.

За таких умов, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

З врахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів, так як більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу обвинуваченого ; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

З урахуванням наведеного, матеріалів судового провадження , застава , визначена раніше обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , здатна забезпечити виконання ними покладених на них обов`язків та запобігти встановленим ризикам. Підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд ,

постановив :

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши розмір застави у 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року , що становить 297 720 грн. - на 60 діб, до 20 листопада 2026 року включно.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки :

- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;

- не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким, що до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою визначивши розмір застави у 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року, що становить 310 680 грн. - на 60 діб , до 20 листопада 2026 року включно.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 наступні обов`язки :

- прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях ;

- не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду ;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи ;

- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважатиметься таким , щодо до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків обвинуваченим, застава звертається в дохід держави.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи діб з моменту оголошення повного її тексту ,до Львівського апеляційного суду . Обвинуваченими в той же строк, з моменту вручення копії ухвали. .

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 28.09.2026 год.

Суддя ОСОБА_1