Court ruling № 140082932, 25.09.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

25 вересня 2026 року Справа № 520/19901/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №520/19901/26,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 140 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2024 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 140 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 2024 роки з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень 00 копійок з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 Грошове забезпечення військовослужбовців;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 74 календарних дні основної щорічної відпустки за 2022 2024 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 74 календарних дні основної щорічної відпустки за 2022 2024 роки з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень 00 копійок з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 Грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідач у відзиві просить застосувати до спірних правовідносин процесуальний строк звернення до суд із цим позовом, який пропущено без поважних причин.

Ухвалою судді від 13.07.2026 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.

Позивач у заяві про поновлення строку подання адміністративного позову наводить аргументи про те, що у даній справі предметом спору є вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача, який не нарахував та не виплатив належне грошове забезпечення при звільненні, що фактично є порушенням законодавства про оплату праці; законодавець у статті 233 КЗпП України визначив тримісячний строк звернення до суду з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а обов`язок повідомляти працівника про розрахунок заробітної плати покладено на роботодавця, тому перекладати відповідальність на працівника недопустимо; позивач, звернувшись до відповідача із заявою та отримавши лист із зазначенням сум, у встановлений строк подав позов, однак надані ним докази (накази та довідка ОК-5) не є достатніми, оскільки не містять розрахунку складових грошового забезпечення, а наказ про виключення зі списків та грошовий атестат не можуть вважатися належним письмовим повідомленням у розумінні КАС України.

Суд вирішує заявлене питання у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24, від 07.04.2026 у справі № 240/16469/24.

Суд установив, позивач з 10.08.2024 виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпеченню.

Відповідачем подано до суду грошовий атестат, який містить відомостей про ознайомлення із ним позивача.

Разом із тим, суд відмічає, що грошовий атестат не містить відомостей про компенсаційні виплати, які здійснені позивачу при звільненні.

Відповідно до листа відповідача від 18.05.2026 установлено, що позивачу виплачувалась перед звільненням додатково винагорода передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, попри те така не було врахована при нарахування та виплату вищевказаної компенсації, оскільки є одноразовою додатковою грошовою винагородою та таке підтверджено довідкою відповідача №225/56/1294/1фс.

У адміністративному позові сторона позивача наводить обставини про те, що під час проведення обрахунку грошової компенсації установлено неврахування до місячного грошового забезпечення додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.

Отже сторона позивача 18.05.2026 дізналась про порушення права позивача щодо нарахування та виплати компенсації невикористаної щорічної відпустки без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168.

Адміністративний позов подано до суду 07.07.2026.

Будь-яких інших даних, які б підтверджували ознайомлення позивача про нараховані та виплачені суми на день виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення не надано та із поданих доказів таких даних не установлено.

З огляду на викладене приходжу до переконання про те, що причини, які наведені позивачем, підтверджені відповідними доказами, а відтак такі визнаються судом поважними, а тому строк звернення до суду із адміністративним позовом слід поновити, а клопотання позивача задовольнити.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Керуючись статтями 121, 123, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання позивача про поновлення процесуального строку задовольнити.

Поновити процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/19901/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.09.2026.

Суддя М. І. Садова