Court ruling № 140072088, 24.09.2026, Kherson City Court of Kherson Oblast

Справа №766/11900/26

н/п 4-с/766/58/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

секретар судового засідання Валігурський Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» (ЄДРПОУ 24114926, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Суворова, буд. 3; адреса для листування: м. Київ, вул. Лаврухіна, буд. 6, кв. 38) на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ 34906703, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 39/2), заінтересована особа: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дісплей Плюс» 09.07.2026 року звернулося до суду із скаргою, у якій просив:

- визнати бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ТОВ «Дісплей-Плюс», накладеного у виконавчому провадженні №46731701;

- зобов`язати Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт із усього майна ТОВ «Дісплей-Плюс», який накладено при здійсненні виконавчого провадження №46731701 та внести відповідну інформацію про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування скарги вказано, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.06.2014 року у справі №667/1646/14-ц задоволені позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 і до його поручителя ТОВ «Дісплей-Плюс» та стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №010/04-02/2126 від 31.10.2007 року в сумі 195928,35 дол США, що по курсу НБУ 1846996,96 грн. На підставі виданого 13.11.2014 року виконавчого листа, постановою головного державного виконавця Суворовського РВДВС м. Херсона від 05.03.2015 року відкрито виконавче провадження №46731701 про стягнення з ТОВ «Дісплей-Плюс» грошових коштів. Також, постановою від 05.03.2015 року накладено арешт на все майно Товариства. Зазначає, що 03.05.2026 року Товариство направило на адресу Суворовського РВ ДВС у м. Херсоні заяву про зняття арешту з усього належного майна, на що 29.06.2026 року отримали відповідь про необхідність надання документів щодо відсутності заборгованості, а також сплатити мінімальні витрати виконавчого провадження, виконавчий збір. Вказує, що наявність протягом тривалого часу арешту усього майна Товариства, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій зі сторони стягувача є невиправданим втручанням у право Товариства на мирне володіння своїм майном.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.07.2026 року прийнято скаргу до провадження, призначено судовий розгляд, запропоновано державному виконавцю в разі не згоди зі скаргою викласти свої заперечення проти неї письмово з наданням відповідних доказів, вручив їх копію скаржнику до початку розгляду скарги за суттю; зобов`язано державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати в судове засідання для огляду матеріали виконавчого провадження 46731701 або направити на адресу суду належним чином засвідчену копію.

07.08.2026 року через Електронний суд представником Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) подано заперечення, у яких вказав, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (Пошук ВД/ВП (архів)) встановлено, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження АСВП № 46731701 відкрите на підставі виконавчого листа № 667/1646/14-ц виданого Комсомольським районним суд м. Херсона 13.11.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Дісплей-Плюс» на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/04-02/2126 від 31.03.2008 року у сумі 195928,35 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 1846996,96 грн. (курс НБУ станом на 26.02.2014р. становить: 1 дол. США = 9,4269 грн.), яка складається з: заборгованість по кредиту 182 533,81 дол. США (по курсу НБУ - 1 720 727,97 грн.), з яких прострочена заборгованість складає 14 552,78 дол. США; прострочена заборгованість по відсоткам- 12212,28 дол. США (по курсу НБУ - 115 123,94 грн.); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 587,09 дол. США (по курсу НБУ - 5 534,44 грн.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 595,17 дол. США (по курсу НБУ - 5 610,61 грн.). В рамках даного виконавчого провадження, 05.03.2015, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Будь-яких оскаржень постанови (в тому числі у судовому порядку) на адресу Відділу не надходило. Встановлено, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 46731701, 05.05.2015, винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Будь-яких оскаржень постанови (в тому числі у судовому порядку) на адресу Відділу не надходило. Згідно інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що 22.01.2018 дане виконавче провадження було повернуто виконавчий документ стягувачу п.4 ч.1 ст. 37 (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснив авансування витрат ВП) згідно Закону України «Про виконавче провадження». Будь-яких оскаржень постанови (в тому числі у судовому порядку) на адресу Відділу не надходило. Враховуючи викладене, вважає, що скаржником пропущенні встановлені законом строки на звернення до суду із скаргою. Виконавче провадження № 46731701, що перебувало на виконанні, знищено відповідно до до п. 1, п. 2 Розділу ХІ Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мінюсту №2274/5 від 25.12.2008. Звертав увагу, що до відділу не надходили документи про заміну в судовому порядку стувача з ПАТ «Райффайзен Аваль» на АТ «Кристалбанк» 24.06.2019, та в подальшому, 11.05.2021, на ОСОБА_1 . Із заяви директора та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» Гончаренка В.А. від 07.05.2026 вх. № 2510 встановлено, що боржник був обізнаний про завершення виконавчого провадження № 46731701, про що отримував відповідь Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 29.06.2026 за вих. № 35944. Тобто, боржник тривалий час ухилявся від виконання рішення суду та зобов`язання покладеного на його згідно кредитного договору. Повідомляв, що при зверненні 07.05.2026 за вх. № 2510, до Суворовського ВДВС у м. Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України позивачем (боржником) ТОВ «Дісплей-Плюс» із заявою про скасування арешту майна та закінчення виконавчого провадження № 46731701 не надано жодного документального підтвердження про сплату заборгованості. Разом із тим, сам по собі факт повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про наявність у суду підстав для задоволення поданої у 2026 році скарги на бездіяльність державного виконавця. Скаржником пропущено встановлений законом строк на оскарження, матеріали виконавчого провадження знищені у встановленому порядку, а також не надано доказів повного виконання рішення суду, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

В судове засідання сторони не прибули, представником заявника подано заяву про проведення розгляду справи у відсутність. Інші сторони про причини не явки суд не повідомляли.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 31.10.2023 року у справі №667/1646/14-ц апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей Плюс» залишено без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня ня 2022 року залишено без змін.

Вказаною постановою встановлені наступні обставини:

26.06.2014 року рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 червня 2014 року у справі №667/1646/14-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованість за кредитним договором №010/04/-02/2126 від 31.03.2008р. у сумі 195928,35 доларів США, що по курсу НБУ дорівнює 1846996,96 грн, а також судові витрати у розмірі по 1827 грн з кожного.

На виконання вказаного судового рішення 13.11.2014 року Комсомольським районним судом м. Херсона видано:

- виконавчий лист №667/1646/14-ц, у якому боржником зазначено ТОВ «Дісплей-Плюс»;

- виконавчий лист №667/1646, у якому боржником зазначено ОСОБА_2 .

Постановою головного державного виконавця Процюк Н.В. відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 05 березня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46731701 з приводу виконання виконавчого листа № 667/1646/14-ц про стягнення з ТзОВ «Дісплей Плюс» на користь ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованості в сумі 195928,35 доларів США, що еквівалентно 1 846 996,96 грн., а постановою від 22 січня 2018 року вище зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2017р. залучено Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» до участі у справі як правонаступника позивача публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26 червня 2018 року головним державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області Чумак В.В. винесено постанову ВП №46725591 про повернення стягувачу виконавчого листа №667/1646/14-ц, виданого 13.11.2014 р. Комсомольським районним судом м. Херсона, за яким боржником є ОСОБА_2 , на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 червня 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК» у виконавчих листах №667/1646/14-ц та виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів №667/1646/14-ц відносно обох боржників.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 січня 2021 року задоволено заяву АТ «Кристалбанк» про видачу дублікату виконавчого листа. Вирішено видати дублікат виконавчого листа за цивільною справою №667/1646/14-ц, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №010/04-02/2126 від 31.03.2008р. у сумі 195298,35 доларів США.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 травня 2021 року замінено стягувача Акціонерне товариство «Кристалбанк» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчих листах №667/1646 та виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів №667/1646 відносно боржників ОСОБА_2 і ТзОВ «Дісплей Плюс».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Д.С. від 21 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63362315 з виконання виконавчого листа №667/1646/14-ц, виданого 05.10.2020р. Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з боржника - ТзОВ «Дісплей Плюс» на користь ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованості в сумі 195 928,35 доларів США, що еквівалентно 1846996,96 грн., винесена постанова про арешт нерухомого майна і грошових коштів боржника.

30 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. винесено постанову у ВП №63362315 про повернення стягувачу виконавчого листа №667/1646/14-ц, виданого 05.10.2020 р. Комсомольським районним судом м. Херсона, за яким боржником є ТОВ «Дісплей плюс», на підставі п.4 ч.1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження).

Заявою від 26 жовтня 2021 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського МНО Малим О.С., ОСОБА_1 засвідчила та повідомила Корабельний і Суворовський РВ ДВС у м. Херсоні, що рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 червня 2014 року у цивільній справі № 667/1646/14-ц солідарний боржник ОСОБА_2 виконав повністю.

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

22.04.2026 року ТОВ «Дісплей-Плюс» направлено на адресу Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву про скасування арешту майна та закінчення виконавчого провадження №46731701.

Суворовський ВДВС у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом від 29.06.2026 року за вих. №35944 на заяву ТОВ «Дісплей-Плюс» повідомило, щоперевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (Пошук ВД/ВП (архів)) встановлено, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження АСВП № 46731701 відкрите на підставі виконавчого листа № 667/1646/14-ц виданого Комсомольським районним суд м. Херсона 13.11.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Дісплей-Плюс» на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/04-02/2126 від 31.03.2008 року у сумі 195928,35 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 1846996,96 грн. (курс НБУ станом на 26.02.2014р. становить: 1 дол. США = 9,4269 грн.), яка складається з: заборгованість по кредиту 182 533,81 дол. США (по курсу НБУ - 1 720 727,97 грн.), з яких прострочена заборгованість складає 14 552,78 дол. США; прострочена заборгованість по відсоткам- 12212,28 дол. США (по курсу НБУ - 115 123,94 грн.); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 587,09 дол. США (по курсу НБУ - 5 534,44 грн.); пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 595,17 дол. США (по курсу НБУ - 5 610,61 грн.). 22.01.2018 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Повідомлено, що для задоволення вимог щодо скасування арешту майна Товариства рекомендовано надати на адресу Відділу підтверджуючі документи щодо відсутності заборгованості згідно виконавчого документу, а також сплатити мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 390 грн, виконавчий збір у розмірі 19592,83 дол США, що станом на 29.06.2026 року відповідно до курсу НБУ становить 878926,52 грн.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 447-1 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

За частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

У відповідності до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пошуку АСВП за номером виконавчого провадження 46731701 встановлено, що вказане виконавче провадження завершено.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404- VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VI11).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність в боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 1404-VIII.

Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року в справі № 910/8019/15, від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, від 29 березня 2023 року в справі № 202/1182/22.

Однак, як зауважила колегія суддів Верховного Суду у постанові від 06.08.2025 року у справі №751/9335/24, Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем 22.01.2018 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Як слідує з постанови Херсонського апеляційного суду від 31.10.2023 року повторно виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання приватному виконавцю Манікіну Д.С. (ВП №63362315) та постановою 30.09.2021 року повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В той же час, арешт майна ТОВ «Дісплей-Плюс» не знятий.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 року у справі №751/9335/24 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У цій справі судове рішення, на виконання якого накладався арешт на майно ТОВ «Дісплей-Плюс», не перебуває на примусовому виконанні понад 8 років.

Майнових претензій стягувач до ТОВ «Дісплей-Плюс» не пред`являє.

Подальше накладення арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ТОВ «Дісплей-Плюс», позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем неправомірно при поверненні виконавчого листа не було вирішено питання про зняття арешту з всього належного ТОВ «Дісплей-Плюс» майна.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За роз`ясненнями, викладеними у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Суд не приймає до уваги доводи представника заінтересованої особи про те, що скаржником пропущенні встановлений законом строки на звернення до суду із скаргою.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник подав заяву про зняття арешту до державного виконавця 22.04.2026 року, письмова відповідь про відмову у знятті арешту направлена йому ВДВС 29.06.2026 року, а до суду звернувся заявник зі скаргою 05.07.2026 року, про що свідчить штемпель пошти, зареєстрована скарга судом 09.07.2026 року.

Згідно з ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Вимоги скарги в частині визнання бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ТОВ «Дісплей-Плюс», накладеного у виконавчому провадженні №46731701, не ґрунтуються на вимогах Закону, а тому не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено, що арешт з майна заявниці не знятий, дійшов висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 24.09.2026 р.

Керуючись ст. 127, 447, 449, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісплей-Плюс» (ЄДРПОУ 24114926, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Суворова, буд. 3; адреса для листування: м. Київ, вул. Лаврухіна, буд. 6, кв. 38) на бездіяльність Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ 34906703, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 39/2), заінтересована особа: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Зобов`язати Суворовський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт із усього майна ТОВ «Дісплей-Плюс», який накладено при здійсненні виконавчого провадження №46731701 та внести відповідну інформацію про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

СуддяІ. О. Хайдарова