№ 140058080, 22.09.2026, Baranivka District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 273/277/26

Провадження № 3/273/202/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Баранівка

Суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ВСТАНОВИЛА:

На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення (протокол серія: ЕПР1 № 574356 від 24.01.2026 року), за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складені відносно ОСОБА_1 .

Із вказаних матеріалів слідує, що 24.01.2026 року о 14 год. 40 хв., ОСОБА_1 на а/д Мокре-Хижівка Звягельського району Житомирської області керував ТЗ Форд Фокус, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву, тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Алкотестер Драгер 6820 та в лікувальному закладі КНП "Баранівська лікарня" відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Більчук О.О. не з`явилися.

12.05.2026 року адвокатом Більчуком О.О. заявлено клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи відеофайлу, що міститься на оптичному диску, посилаючись, зокрема, на те, що вказаний файл має два ідентифікатори замість одного, містить між ними позначку про відсутні дані, створений на добу пізніше після направлення матеріалів справи до суду, а також сформований особою, відмінною від особи, яка здійснювала відеофіксацію події.

17.07.2026 року від адвоката Більчука О.О. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом. Окрім цього, послався на ряд недоліків при складанні протоколу, зокрема, неповноту відеозапису з боді камери поліцейського та відсутність доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування траспортним засобом.

21.09.2026 року на адресу суду надійшло клопотання адвоката Більчука О.О. про проведення судового засідання без їхньої участі.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою та другою статті 62 Закону України «Про національну поліцію України» (далі - Закон) передбачено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови особи від проходження такого огляду.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру Драгер 6820 на місці зупинки ТЗ, оскільки при спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, які були йому озвучені, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву, тремтіння пальців рук. Транспортний засіб в цей час стояв у снігу.

ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, на що працівниками поліції було запропоновано йому проїхати до найближчого медичного закладу КНП "Баранівська лікарня". Однак, від проходження огляду в лікувальному закладі ОСОБА_1 також відмовився.

Вказаним відеозаписом спростовуються і доводи захисника ОСОБА_1 , - адвоката Більчука О.О. стосовно відсутності доказів на факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Так на відеозаписі ОСОБА_1 визнає факт керування ним ТЗ та не спростовує його. Окрім цього сам визнає той факт, що дійсно вживав алкогольні напої.

Не на користь ОСОБА_1 є і той факт, що він, як зафіксовано на відеозаписі, намагався владнати питання з працівниками поліції з метою уникнення відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП по іншому, в спосіб не передбачений законом.

Таким чином, склад вказаного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, скоєного ОСОБА_1 , доведений та підтверджується протоколом серії ЕПР1 № 574356 від 24.01.2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.04.2026 року, в якому зафіксовано відмову від проходження огляду, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у КНП «Баранівська лікарня», в якому зафіксовано відмову від проходження огляду, а також відеозаписом вказаної події, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та фат відсутності заперечення щодо статусу його як водія транспортного засобу.

Стосовно посилань адвоката Більчука О.О. на ряд порушень при складанні протоколу.

Загальноприйнятою імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Визнання недопустимими доказів, зібраних поліцейськими, лише з підстав невиконання формалізованих процедур, або допущення описок без усвідомлення їх мети і значення, а тільки тому, що вони існують, без встановлення факту порушення жодного з прав чи основоположних свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувало б лише надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм, що в свою чергу унеможливить досягнення мети адміністративного стягнення (ст. 23 КУпАП).

Під час розгляду справи, судом не було встановлено, що ті порушення, на які посилається адвокат Більчук О.О., зокрема неповноти відео, відсутності в матеріалах справи доказів на відсторонення від керування ТЗ, потягли за собою порушення конвенційних або конституційних прав ОСОБА_1 , внаслідок чого зібрані докази могли б бути визнані недопустимими, а провадження у справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.1995 року водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ Про Національну поліцію завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп`яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп`яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.

В теорії права існує такий принцип як - невідворотність юридичної відповідальності. Цей принцип полягає в тому, що кожна особа, яка вчинила правопорушення повинна понести покарання у виді адміністративного стягнення. Адміністративний проступок, на який держава не відреагувала, призводить до безкарності, не відновлює соціальну справедливість, в наслідок чого відбувається заохочення неправомірної поведінки.

Таким чином, особа яка вчинила правопорушення, і у стороннього спостерігача не виникає сумніву, що вона його вчинила, повинна понести покарання у відповідності до законодавства.

Звільнення судом особи від юридичної відповідальності лише з формальних причин недотримання правоохоронними органами вимог законодавства, призведе до порушення принципу невідворотності юридичної відповідальності.

Статтею 19 ЗУ Про Національну поліцію визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного ЗУ Про оборону України.

Отже, з вищевикладеного, можна зробити висновок, що особа яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння, і ця особа була виявлена поліцейським, останній зобов`язаний скласти відносно такої особи протокол відповідно до Інструкції та направити його до суду для розгляду у встановленому законом порядку.

Разом з тим, якщо під час оформлення поліцейським адміністративних матеріалів було порушено вимоги законодавства, наслідком цього має бути відповідальність поліцейського за таке порушення, а не звільнення особи, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння, від адміністративної відповідальності.

Встановлені судом обставини справи не викликають сумнівів, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а посилання адвоката Більчука О.О. на ряд недоліків при складанні протоколу, не виключають вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

У свою чергу, щодо клопотання адвоката Більчука О.О. про призначення комп`ютерно-технічної експертизи відеофайлу, що міститься на оптичному диску, суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 273 КУпАП у разі виникнення потреби в спеціальних знаннях орган (посадова особа), який розглядає справу, може залучити експерта для проведення експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом із тим наведені у клопотанні захисником обставини самі по собі не свідчать про неможливість оцінки судом зазначеного відеофайлу як доказу без застосування спеціальних знань.

Так, наявність у файлі двох ідентифікаторів, позначки про відсутні дані, а також зазначення дати його створення, яка не збігається з датою направлення матеріалів справи до суду, формування відповідного файлу іншою особою, ніж особа, яка безпосередньо здійснювала відеофіксацію, є обставинами, що підлягають оцінці судом при вирішенні питання про належність, допустимість та достовірність відповідного доказу.

При цьому захисником не наведено та суддею не встановлено конкретних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність у відеофайлі ознак монтажу, редагування, видалення або додавання фрагментів, зміни його змісту чи інших технічних втручань, встановлення яких неможливе без застосування спеціальних знань.

У свою чергу, питання про те, чи відповідає зафіксована на відеозаписі інформація обставинам події, чи узгоджується вона з іншими матеріалами справи та яке доказове значення має відповідний відеозапис, належить до предмета судової оцінки доказів.

Суддя вважає, що з урахуванням зібраних доказів, необхідності в призначенні експертизи немає, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 надають можливість встановити дійсні обставини справи, оцінити їх у співвідношенні з доказами по справі та зробити відповідний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що необхідність у застосуванні спеціальних знань для встановлення обставин, на які посилається захисник, не обґрунтована, а тому підстав для призначення комп`ютерно-технічної експертизи не встановлено.

За таких обставин у задоволенні клопотання захисника про призначення комп`ютерно-технічної експертизи слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини справи, суд визнає ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Одночасно суд роз`яснює ОСОБА_1 , що в силу ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

У свою чергу, ч. 1 ст. 307 КУпАП передбачає, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 283, 284, 307, 308 КУпАП,-

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за цим законом у виді штрафу розміром 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

(Отримувач: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300, код отримувача: 37976485, номер рахунку: UA 368999980313060149000006001, код класифікації доходів: 21081300, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

(Отримувач коштів ГУК у Житомирській області/ТГ м Баранівка/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 708999980313181206000006713, код класифікації доходів бюджету 22030101).

У разі не виконання ОСОБА_1 постанови суду в частині сплати штрафу у строки, встановлені ч. 1 ст. 307 КУпАП, стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу ч. 2 ст. 308 КУпАП подвійний розмір штрафу, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області.

Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Бєлкіна Д.С.