Decision № 140030321, 23.09.2026, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 357/21459/25

Провадження № 2/357/1542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2025 року позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» Кредитний договір №3595008798 від 19.10.2020 року.

Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.

На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Сторони погодили, що Первісний кредитор мас право щоденно передавати (відступати) Новому шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги. Позичальників.

02.12.2022 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Позивачем було укладено договір факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №HI/11/7-Ф від 02.12.2022 року Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 22261,79 грн., з яких:

- 15716,72 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту;

- 1,35 грн. - загальна заборгованість по відсоткам;

- 6543,72 грн. - загальна заборгованість по комісії;

- 0,00 грн. - загальна заборгованість по несанкціонованим овердрафтам;

- 0,00 грн. - пеня/штрафи.

Тому, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №3595008798 від 19.10.2020 року в сумі 22261,79 гривень та судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

Рух справи та позиції учасників.

29.12.2026 року, до відкриття провадження у справі, до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, у яких останній просив суд застосувати наслідки позовної давності та відмовити у позові, у разі відмови застосування строку давності вирахувати з боргу незаконну комісію у розмірі 6543,72 грн. та страхові платежі 5600,00 грн., які не були отримані відповідачем. Також просив суд відмовити у стягненні витрат у сумі 1514,00 грн. та розподілити судовий збір пропорційно до задоволених вимог, врахувати платіж від 18.11.2020 року на суму 1250,00 грн., який позивач приховав (а.с. 56-58).

06.01.2026 року, до відкриття провадження у справі, до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час підписання Кредитного договору, чи про зарахування та розподілення сплачених коштів, відповідачем висловлено не було, отже ознайомлення з істотними умовами договору та укладення договору відповідає нормам чинного законодавства. З метою надання, вичерпної інформації по справі позивач звернувся до первісного кредитора з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором. Станом на дату складання відповіді на відзив, позивач не отримав запитувані докази, а тому повідомив суд, що після отримання зазначених доказів їх буде направлено до суду шляхом подання клопотання про долучення доказів. У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем. У свою чергу, позивачем було надано докази на відступлення права вимоги, а також докази про оплату коштів за договором факторингу. Починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Таким чином, строк позовної давності позивачем не було пропущено. Додатково звернув увагу суду на те, що відповідач обраховує строк позовної давності від останнього платежу від листопада 2020 року, однак строк дії кредитного договору укладеного 19.10.2020 року становить 24 місяці тобто до 17.10.2022 року. Відтак відповідач допускається помилки в обрахуванні стоків позовної давності, оскільки відлік стоку позовної давності потрібно обраховувати з 17.10.2022 року (а.с. 75-85).

12.01.2026 року, до відкриття провадження у справі, до канцелярії суду за допомогою системи «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що він не згоден з висунутими до нього позовними вимогами, оскільки не погоджується з твердженнями позивача про те, що укладення договору та отримання коштів відбулося шляхом SMS-підтвердження. Фактично оформлення документів відбувалося фізично у відділенні, що передбачає підписання документів власноручним підписом, а не електронним ідентифікатором. Позивач не надав жодного належного доказу використання SMS-коду, а саме: відсутні технічні журнали (логи) відправлення та введення коду; не надано інформації про номер телефону, на який нібито надсилалися повідомлення; не надано доказів, що саме відповідач отримував та вводив цей код. Позивач не довів факт отримання Відповідачем кредитних коштів, не надав первинних бухгалтерських документів, зокрема: касових документів; меморіальних ордерів; платіжних доручень; банківських виписок, які підтверджували б фактичне перерахування або видачу кредитних коштів відповідачу. Саме по собі посилання на кредитний договір без підтвердження факту передачі коштів не є доказом виникнення зобов`язання. У матеріалах справи відсутній належний і допустимий розрахунок заборгованості із зазначенням: періодів нарахування; суми основного боргу; процентів; комісій; штрафних санкцій. Посилання позивача на те, що такі документи будуть подані в майбутньому, не відповідає вимогам ст. 76 ЦПК України, оскільки суд розглядає справу на підставі поданих, а не очікуваних доказів. Надання договору відступлення права вимоги (факторингу) не доводить: факту існування заборгованості; її розміру; правомірності нарахування платежів. Позивач не надав доказів передачі саме первинних документів щодо конкретного зобов`язання Відповідача, що є істотним для підтвердження обсягу переданого права вимоги. Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснювати платежі новому кредитору лише після отримання письмового повідомлення про відступлення права вимоги. Позивач не надав доказів отримання відповідачем такого повідомлення, а отже не довів наявність у відповідача обов`язку виконувати зобов`язання саме перед позивачем. Позивачем не надано доказів: укладення окремого договору страхування; згоди відповідача на страхування; правових підстав для нарахування комісій. Таким чином, заявлені суми комісій та страхових платежів є необґрунтованими та такими, що не підлягають стягненню. Станом на момент розгляду справи Позивач: не довів факт отримання кредиту; не довів розмір заборгованості; не довів правомірність нарахувань; не довів належність права вимоги. Крім того, Позивачем не надано інформації про договір страхування, який був обов`язковим при оформленні. Щодо «визнання» боргу та характеру платежів відповідачем здійсненим ним платежем, останній категорично заперечив, оскільки єдиний платіж (перший внесок) був здійснений за графіком безпосередньо на користь АТ «ТАСКОМБАНК» у відділенні. Це було виконанням переддоговірних зобов`язань перед банком, а не визнанням прав колекторської компанії «ЄАПБ» чи згодою з їхніми розрахунками (а.с. 88-92).

20.02.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 53).

У подальшому судові засідання по справі неодноразово відкладалися, у тому числі за клопотанням представника позивача задля надання йому можливості подати до суду додаткові пояснення по справі (а.с. 99-101). Утім, станом на день розгляду даної справи позивачем таких додаткових пояснень до суду подано не було.

22.09.2026 року сторони/їхні представники у судове засідання не з`явилися. У позовній заяві та додаткових поясненнях ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» міститься прохання провести розгляд справи за відсутністю його представника (а.с. 85). Від відповідача надійшла письмова заява з проханням провести розгляд справи за його відсутності (а.с. 104-105).

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

2. Мотивувальна частина.

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтями 76-80 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи; належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними ті, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми докази, які у сукупності дають змогу зробити висновок про наявність або відсутність відповідної обставини.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За статтями 1046, 1048, 1049 та 1054 ЦК України обов`язок позичальника повернути кредит і сплатити проценти виникає за умови фактичного передання йому коштів у погодженому розмірі. Кредитний договір є реальним у частині виникнення обов`язку повернути надану суму: сам текст договору не замінює доказу виконання кредитодавцем обов`язку з видачі кредиту.

Відповідно до статей 512, 514 та 1077 ЦК України до нового кредитора переходять лише ті права, які належали первісному кредиторові, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Тому факт укладення договору факторингу не звільняє позивача від доказування виникнення і розміру первісного зобов`язання.

Статтями 5, 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення договору в електронній формі, його умови та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Однак сторона, яка посилається на електронний договір, повинна надати докази, що дозволяють перевірити направлення оферти, її акцепт, зв`язок одноразового ідентифікатора з конкретною особою та цілісність електронних даних.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити обов`язкові реквізити, зокрема назву документа, дату, назву суб`єкта, від імені якого його складено, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади і дані осіб, відповідальних за здійснення та оформлення операції.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018 (далі - Положення) передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктом 63 Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до п. 46 Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

Фактичні обставини, встановлені судом. Висновки суду.

Предметом доказування у цій справі є: укладення кредитного договору саме відповідачем; фактичне надання йому кредитних коштів та розмір таких коштів; умови та період нарахування процентів; розмір непогашеної заборгованості; перехід до позивача права вимоги.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» Кредитний договір №3595008798 від 19.10.2020 року.

До матеріалів справи долучено паперову копію Кредитного договору №3595008798 від 19.10.2020 року, паспорту кредиту та заяви-анкети на отримання кредиту та інших послуг в ТОВ «ФК «ЦФР».

Матеріали справи не містять банківської виписки з рахунку відповідача, платіжної інструкції, квитанції надавача платіжних послуг, меморіального ордера, реєстру транзакцій з ідентифікацією отримувача або іншого первинного документа, з якого можна встановити, що відповідачу було перераховано грошові кошти за вказаним кредитним договором, а також фактичний розмір таких грошових коштів.

Розрахунок заборгованості складений односторонньо позивачем на підставі власних даних і не містить відображення руху коштів, платежів, дат виникнення заборгованості та первинних документів, на підставі яких проведено кожне нарахування.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що він звернувся до первісного кредитора з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним кредитним договором.

Утім, відповідних доказів до суду подано не було.

Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зробив висновки про те, що наявність заборгованості та її розмір мають підтверджуватися первинними документами, оформленими відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виписка з рахунку за наявності передбачених нормативними актами реквізитів є первинним документом, який підтверджує списання або зарахування коштів.

Посилання позивача на те, що відповідач мав надати банківську виписку, суд відхиляє. Саме позивач заявив вимогу про стягнення та повинен довести її підстави. Відсутність у відповідача доказів, які спростовують позов, не звільняє позивача від обов`язку надати допустимі та належні докази видачі кредиту. Покладення на відповідача обов`язку довести, що кредитні кошти йому не надходили, означало б неприпустиме перекладення тягаря доказування та вимогу доводити негативний факт. Крім цього, клопотань від позивача про витребування судом документів протягом розгляду справи не надходило.

У цій справі відповідач прямо заперечує отримання кредиту, а будь-якого документального підтвердження одержання ним коштів у справі немає.

Суд також не приймає внутрішній розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників як достатній доказ розміру боргу. Ці документи є похідними від інформації кредитора, не відображають первинної господарської операції та не усувають відсутності доказу видачі кредиту.

Оскільки фактів надання відповідачу та отримання ним кредитних коштів не доведено, суд не має правових підстав визначати розмір основного боргу та процентів, а договір факторингу не може бути самостійною підставою для стягнення.

Оцінивши докази окремо та в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами виникнення у відповідача зобов`язання за Кредитним договором №3595008798 від 19.10.2020 року, фактичного отримання ним кредитних коштів, розміру та періоду нарахування процентів, а також сум щомісячної комісії.

Надані позивачем документи не утворюють такої сукупності доказів, яка б робила факт видачі кредиту саме відповідачу більш вірогідним, ніж його відсутність.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з їхньою недоведеністю.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної суд зазначає наступне. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Тобто позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18).

У даній справі суд до таких висновків не дійшов, а тому положення про позовну давність застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі наданих сторонами та витребуваних судом доказів.

Розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача і стягненню з відповідача не підлягає.

3. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, м. Київ, 01032.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 23.09.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров