Court ruling № 140020141, 24.09.2026, Vinnytsia District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 128/3129/26

УХВАЛА

24 вересня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф.,

розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення незаконно утриманої заробітної плати та інших належних працівникові виплат,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказана цивільна справа.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, головуючим суддею визначено суддю Саєнко О.Б.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 17.07.2026 постановив: «Відвести головуючого суддю Саєнко Олену Борисівну по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «про стягнення незаконно утриманої заробітної плати та інших належних працівнику виплат», справа №128/3129/26. Цивільну справу №128/3129/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова «про стягнення незаконно утриманої заробітної плати та інших належних працівнику виплат», передати канцелярії суду, для визначення іншого судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 головуючим суддею визначено суддю Васильєву Т.Ю.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 22.07.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 11.08.2026 залишив без задоволення клопотання представника відповідача Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Шабатури Олександра Анатолійовича про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 08.09.2026 постановив: «Прийняти змінені позовні вимоги, згідно заяви позивачки ОСОБА_1 від 17.08.2026, у даній цивільній справі до розгляду. Клопотання представника відповідача Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Шабатури Олександра Анатолійовича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишити без розгляду, в зв`язку з пропуском встановленого законом процесуального строку для його подання. Клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнити частково. Витребувати у Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (вул. Пирогова, буд. 56, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02010669): відомості (шляхом надання довідки, листа, письмових пояснень тощо та первинних документів на їх підтвердження), з відображенням яка сума грошових коштів була утримана з належних позивачці сум виплат на виконання наказу ВНМУ № 545 від 28.08.2025, в тому числі, яка сума з цих коштів утримана за рахунок заробітної плати, а яка сума утримана з коштів допомоги по тимчасовій непрацездатності. В задоволенні клопотання представника відповідача Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Шабатури Олександра Анатолійовича про призначення судово-бухгалтерської експертизи відмовити».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 18.09.2026 задовольнив заяву представника відповідача Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Шабатури Олександра Анатолійовича про відвід судді Васильєвої Т.Ю. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення незаконно утриманої заробітної плати та інших належних працівникові виплат; відвів головуючого суддю Васильєву Тетяну Юріївну від розгляду цивільної за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення незаконно утриманої заробітної плати та інших належних працівникові виплат; матеріали цивільної справи передав для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 головуючим суддею визначено суддю Карпінську Ю.Ф., якій 22.09.2026 передано матеріали цивільної справи № 128/3129/26.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 24.09.2026 прийняв до провадження цивільну справу № 128/3129/26 та призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.09.2026 представник відповідача адвокат Шабатура О.А. подав до суду документи на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 08.09.2026 про витребування документів.

23.09.2026 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про повторне витребування доказів, заяву про збільшення розміру позовних вимог та поновлення строку для подання цієї заяви.

У заяві про повторне витребування доказів ОСОБА_1 зазначила, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08.09.2026 її клопотання про витребування доказів було задоволено частково. На виконання зазначеної ухвали представником відповідача направлено до суду лист ВНМУ від 18.09.2026 №01/11-2620, до якого додано копії розрахункових листків, листків непрацездатності, банківських відомостей, платіжної інструкції та листа до Пенсійного фонду України. Однак сам факт направлення певного набору документів не означає виконання ухвали суду. Просить «повторно зобов`язати ВНМУ ім. М.І. Пирогова у встановлений судом строк надати одну підписану уповноваженою посадовою особою довідку або письмове пояснення, в якому прямо та однозначно зазначити: загальну суму всіх коштів, фактично утриманих у ОСОБА_1 на виконання наказу №545 від 28.08.2025; загальну суму з них, утриману із заробітної плати; загальну суму з них, утриману з виплат, пов`язаних із тимчасовою непрацездатністю; окремо суму, утриману з оплати перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця, та суму, утриману з допомоги, профінансованої за рахунок Пенсійного фонду України; помісячно та за кожною операцією: дату, суму утримання, вид виплати, з якої здійснено утримання, та бухгалтерський документ, на підставі якого воно здійснено; первинні бухгалтерські документи, які підтверджують кожну зазначену операцію; документи щодо утримання 893,32 грн за серпень 2025 року, про яке сам відповідач повідомляв суду у клопотанні від 03.09.2026; письмове пояснення розбіжності між 799,74 грн, заявленими ВНМУ як утримання за жовтень 2025 року у клопотанні про експертизу, та 1 011,82 грн, відображеними у поданому самим ВНМУ розрахунковому листку за жовтень 2025 року; письмове пояснення співвідношення сум 726,18 грн, 4 724,47 грн та 2 813,50 грн, які фігурують у документах відповідача щодо лікарняних виплат; пояснення, чому в розрахунковому листку за листопад 2025 року утримання за наказом №545 у розмірі 6 465,38 грн не включене до рядка «Разом утримано», однак фактично враховане при визначенні суми коштів, виплачених працівникові».

У заяві про збільшення розміру позовних вимог та поновлення строку для подання цієї заяви ОСОБА_1 просить «поновити процесуальний строк для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №128/3129/26; прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду; доповнити прохальну частину позовної заяви новою позовною вимогою такого змісту: «2-1. Стягнути з Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на користь ОСОБА_1 невиплачені кошти у сумі 6 465 грн 38 коп., відображені в розрахунковому листку за листопад 2025 року, поданому відповідачем до матеріалів цієї справи 18.09.2026, які не були виплачені позивачці узв`язку із зарахуванням відповідачем у рахунок неіснуючого боргу за наказом №545 від 28 серпня 2025 року»; врахувати суму 6 465 грн 38 коп. при визначенні розміру компенсації втрати частини доходів за пунктом 3 прохальної частини позовної заяви відповідно до уточненого розрахунку, доданого до цієї заяви». Також зазначила, що «на момент подання позовної заяви (15.07.2026) та заяви про зменшення позовних вимог (17.08.2026) вимога про стягнення суми 6 465 грн 38 коп. нею не заявлялася, оскільки на той час у неї не було документа, який підтверджував би факт нарахування та невиплати саме цієї суми. Заявляється вона лише зараз, оскільки саме 18.09.2026 відповідач подав до матеріалів цієї справи розрахунковий листок за листопад 2025 року, з якого й убачається факт нарахування та невиплати зазначеної суми в рахунок «боргу» за наказом №545. Доступ до цього документа через систему «Електронний суд» позивач отримала 22.09.2026. Саме після подання відповідачем зазначеного розрахункового листка та отримання позивачкою доступу до нього виникла документально підтверджена можливість заявити цю вимогу. Таким чином, розмір заявлених позовних вимог збільшується на 6 465 гри 38 коп. відповідно до наведеної у цій заяві додаткової позовної вимоги».

Оглянувши подані позивачем заяви та матеріали цивільної справи № 128/3129/26, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства, крім іншого, є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої та другої статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Подаючи до Вінницького районного суду Вінницької області клопотання про повторне витребування доказів, позивач ОСОБА_1 вказує, що ВНМУ ім. М.І. Пирогова не виконало ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08.09.2026, якою її клопотання про витребування доказів було задоволено частково та витребувано у ВНМУ ім. М.І. Пирогова відомості шляхом надання довідки, листа, письмових пояснень тощо та первинних документів на їх підтвердження, з відображенням, яка сума грошових коштів була утримана з належних позивачці сум виплат на виконання наказу ВНМУ №545 від 28.08.2025, у тому числі, яка сума з цих коштів утримана за рахунок заробітної плати, а яка сума утримана з коштів допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Поряд із цим, ОСОБА_1 у поданому до суду клопотанні заявляє вимогу про витребування тих відомостей, які Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 08.09.2026 не витребовував, тобто заявляє нове клопотання про витребування доказів, водночас не обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи положення статті 84 ЦПК України, заяву про повторне витребування доказів треба залишити без задоволення, оскільки її заявлено з пропуском встановленого строку.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства визначений у статті 13 ЦПК України, вимагає від суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені статтею 49 ЦПК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 279 ЦПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 22.07.2026, тому строк на вчинення процесуальних дій, в тому числі на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, закінчився 20.08.2026.

Тому, звертаючись 23.09.2026 до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач ОСОБА_1 пропустила строк для подання такої заяви.

Позивач, обгрунтовуючи причини пропуску строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, вказує, що на момент подання позовної заяви (15.07.2026) та заяви про зменшення позовних вимог (17.08.2026) вимога про стягнення суми 6 465 грн 38 коп. не заявлялася, оскільки на той час у позивача не було документа, який підтверджував би факт нарахування та невиплати саме цієї суми; заявляється така заява лише зараз, оскільки саме 18.09.2026 відповідач подав до матеріалів цієї справи розрахунковий листок за листопад 2025 року, з якого й убачається факт нарахування та невиплати зазначеної суми в рахунок «боргу» за наказом №545; саме після подання відповідачем зазначеного розрахункового листка та отримання позивачем доступу до нього виникла документально підтверджена можливість заявити цю вимогу.

Однак суд не приймає зазначені доводи ОСОБА_1 як такі, що свідчать про поважність причин пропуску строку на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Треба зазначити, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 (справа № 500/1912/22), застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом.

Відповідно до положень статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, крім іншого, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З наведеного убачається, що процесуальний закон зобов`язує позивача лише зазначити про докази, що підтверджують наведені у позовній заяві обставини, а положення статей 83, 84 ЦПК України надають можливість позивачу, у разі неможливості самостійно надати докази, разом з поданням позовної заяви подати клопотання про витребування доказів судом.

Тобто ОСОБА_1 не була позбавлена можливості заявити у позовній заяві вимогу, про яку вона зазначає у заяві про збільшення розміру позовних вимог, та подати до суду клопотання про витребування необхідних доказів на підтвердження заявленої вимоги, зазначивши суду вжиті нею заходи для отримання таких доказів самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Також суд звертає увагу на те, що до попереднього клопотання про витребування доказів ОСОБА_1 долучила лише запит на отримання певних документів, адресований ректору Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, без надання навіть підтвердження надіслання такого запиту адресату.

За таких обставин суд заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог треба залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог треба залишити без розгляду

Керуючись статтями 49, 83, 84, 126, 247, 251, 253, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про повторне витребування доказів залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог залишити без задоволення.

Заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

СУДДЯ