Decision № 140019613, 24.09.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Справа № 914/2283/26

за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Павлій Ореста Ігоровича, с. Солонка Львівської обл,

про відшкодування витрат у розмірі 21690,00 грн.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця Павлій Ореста Ігоровича про відшкодування витрат у розмірі 21690,00 грн, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди та зберіганням демонтованих конструкцій.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та повернулася на адресу суду за закінченням терміну зберігання, докази про що долучено до матеріалів справи. Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

Відтак, в розумінні ст.242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

24.09.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав суду заяву, у якій повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, з порушенням Законів України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів, «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади» затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010, (чинних на момент встановлення) встановив рекламну конструкцію без виданого дозволу на розміщення за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 202. Департаментом економічного розвитку скеровано вимогу та зазначено термі добровільного демонтажу. У зв`язку з невиконанням такої вимоги позивач здійснив демонтаж та подальше зберігання самовільно встановленої рекламної конструкції із залученням підрядника ТОВ «ВМ Капітал Груп» у результаті чого позивачу було завдано майнової шкоди.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів спростування наведених позивачем обставин не подав.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться (ст.252 ГПК України).

З моменту відкриття провадження у справі минуло достатньо строку для вчинення процесуальної дії, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач зазначає, що відповідач самовільно, з порушенням Законів України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади» затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010, (чинних на момент встановлення) встановив рекламну конструкцію без виданого дозволу на розміщення за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 202.

06.03.2025 департаментом економічного розвитку скеровано відповідачу вимогу №25/Р-9-454 від та зазначено термін добровільного демонтажу до 13.03.2025.

У зв`язку з невиконанням вищезазначеної вимоги, департамент економічного розвитку видано наказ №7-Д від 18.03.2025, де вказано про примусовий демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції КП «Адміністративно-технічне управління».

Демонтаж рекламних конструкцій проведено підрядною організацією ТзОВ «ВМ Капітал Груп» на підставі укладеного договору №8 від 31.01.2025, за результатами чого складено акт №13 від 09.04.2025. Позивач оплатив підряднику надані послуги, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Згідно накладної від 09.04.2025 №20 демонтовану конструкцію передано для зберігання на склад комірнику КП «Адміністративно-технічне управління» (м.Львів, вул.Пластова, 125).

Позивач зазначає, що відповідачем неодноразово встановлювались конструкції реклами за адресою вул.Стрийська, 202, м.Львів і йому уже раніше скеровувалась вимога департаменту економічного розвитку від № 23/Р-11-1037 про добровільний демонтаж за цією ж адресою, та у зв`язку із невиконанням демонтажу в добровільному порядку, позивачем проведено демонтаж 07.11.2023 на підставі наказу від 30.08.2023. Відповідач звернувся до КП «Адміністративно-технічне управління» з метою оплати даного демонтажу і згідно рахунку №488 від 28.11.2023 здійснив оплату витрат КП «АТУ». Крім того, у заяві-договорі від 28.11.2023 відповідач погодився, зокрема, що у разі повторного самовільного встановлення цієї, або іншої конструкції за вказаною адресою він здійснить оплату у п`ятикратному розмірі витрат на демонтаж, перевезення та зберігання конструкцій.

Загальна сума заборгованості, яку ФОП Павлій Орест Ігорович зобов`язаний відшкодувати КП «Адміністративно-технічне управління» у зв`язку з демонтажем та зберіганням рекламної конструкції за адресою м.Львів, вул. Стрийська, 202 складає 21690,00 грн.

Листами від 14.07.2025 та 28.04.2026 позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити витрати, пов`язані з демонтажем, однак відповідач оплати не провів.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (положення ч. 4 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» - вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.

Положеннями ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1.1., 2.2.1., 2.2.4., 2.2.6., 2.2.7., 2.3. Статуту Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління, затвердженого наказом директора департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.11.2023р. №293, Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» (надалі - Підприємство), яке до перейменування мало назву Комунальне підприємство «Інспекція благоустрою та екології м. Львова» створене шляхом реорганізації КП «інспекція благоустрою та екології м. Львова» Ухвалою Львівської міської ради від 24.12.1998р. №101 (надалі - Власник) та підпорядковане Департаменту містобудування Львівської міської ради, що є представником власника - територіальної громади м. Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство (надалі - Уповноважений орган). Підприємство створене з метою отримання прибутку; покращення благоустрою м. Львова шляхом здійснення нагляду за дотриманням юридичними, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; поповнення міського бюджету за рахунок справляння плати за використання юридичними, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, міської впорядкованої території; покращення навколишнього природного середовища у м. Львові шляхом здійснення моніторингу. Основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є: виконання операторських функцій при справлянні департаментом економічного розвитку Львівської міської ради плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами; виконання функцій, визначених окремими ухвалами Львівської міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування, департаменту економічного розвитку; розробка, в тому числі на платній основі, проектів розміщення вивісок то реклами, розробка комплексних схем розміщення рекламних конструкцій у м. Львові, розробка макетів рекламної поліграфії, дизайну ділової документації та рекламно-інформаційних матеріалів; надання послуг зберігання майна третіх осіб на платній основі. Підприємство може здійснювати іншу діяльність, яка не передбачена у Статуті, у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.7 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради № 1025 від 11.11.2016, паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної Форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує КП «Адміністративно-технічне управління».

Пунктом 1.7 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), передбачено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.

Доказів наявності у відповідача дозволу чи узгодженого паспорта на встановлення вищезазначених конструкцій суду не представлено.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює КП «Адміністративно-технічне управління». Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи КП «Адміністративно-технічне управління».

Пунктом 6.2 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.

Відповідно до пункту 49 Типових правил розміщення реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067 визначається, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих правил здійснюється й у разі невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені.

Згідно з п.6.3 та 6.6 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) демонтаж таких малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу. Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта) вносяться до наказу на примусовий демонтаж. Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП «Адміністративно-технічне управління» за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради. Пунктом 6.1. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) встановлено, що самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.

Згідно з частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до п. 4.2.10. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

У п.2.1 «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569 передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Відповідно до пункту 13.4 «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат та зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Як уже відзначалося, оскільки, відповідачем у добровільному порядку не було демонтовано самовільно встановлену рекламну вивіску, а позивач здійснив її примусовий демонтаж, із залученням підрядників.

Обов`язок зі зберігання позивачем демонтованих конструкцій в складських приміщеннях передбачений «Правилами розміщення реклами на території Львівської міської територіальної громади», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010.

Облік та тимчасове зберігання демонтованих конструкцій здійснює у встановленому порядку оператор, яким є КП «Адміністративно-технічне управління».

Як доказ зберігання демонтованих конструкцій до позовної заяви долучено накладну №20 від 09.04.2025, відповідно до якої конструкції передані на склад для зберігання.

До матеріалів справи долучено належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат за демонтаж самовільно встановленої рекламної вивіски та її зберігання.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина заподіювача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас, на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Суд також звертає увагу на те, що кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі, які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

З огляду на вищенаведене, загальна вартість понесених Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» витрат, пов`язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски), належної відповідачу становить 21690,00 грн.

Станом на момент прийняття рішення докази відшкодування відповідачем витрат позивача у матеріалах справи відсутні. Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією на суму 2662,40 грн. Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємиці Павлія Ореста Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь КП «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл.МІЦКЕВИЧА, 6/7; ідентифікаційний код 13804591) 21690,00 грн. витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованих конструкцій, а також 2'662,40 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.