Court ruling № 139999320, 22.09.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/10134/26 2/335/5062/2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Крамаренко І.А., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, через систему «Електронний суд» (сформовано 17.09.2026), надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі адвоката Ігнатова Д.І., до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддею було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст.29 ЦПК України, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Отже, зі змісту поданої позовної заяви та доданого свідоцтва про шлюб вбачається, що позивач та відповідач є громадянами України, шлюб укладено 14.10.2023 відділом реєстрації актів цивільного стану м. Прушкув Мазовецького Воєводства (Республіка Польща). Вказаний факт може свідчити про проживання подружжя (сторін у справі) за межами України.

Однак, позивачем не зазначено та не підтверджено відомостей чи проживає подружжя за межами України на час звернення до суду, що у даному випадку є необхідним, та позбавляє суд можливості перевірити необхідність визначення підсудності даної справи у порядку ст. 29 ЦПК України, якою передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність належних відомостей про місце їх постійного проживання за межами України або в України, оскільки матеріали справи таких відомостей не містять, суд позбавлений можливості визначити підсудність розгляду даної справи.

Таким чином, позивачу слід надати суду належні підтверджуючі документи щодо проживання за межами України та/ або проживання на території України позивача та відповідача.

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, передбаченому ЗУ «Про судовий збір».

Представник позивача у позовній заяві просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 не має можливості сплатити судовий збір через скрутне матеріальне становище.

Розглянувши клопотання та з`ясувавши фактичні підстави, вважаю, що у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, слід відмовити з таких підстав.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення, відстрочення сплати та повернення судового збору.

На підставі ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву; або 2) особами, які подають позовну заяву, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Тобто фактичною підставою для відстрочення сплати судового збору є такий майновий стан відповідної особи, що утруднює виконання цього обов`язку у повному обсязі у встановлений законом строк.

Зазначеними нормами встановлено, що суд, при відстрочення сплати судового збору, повинен врахувати майновий стан заявника.

При розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору суддя не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивачем не наведено будь яких доводів скрутного матеріального стану позивача, що перешкоджає сплаті розміру судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Представник позивача обмежився лише зазначенням про наявність скрутного матеріального становища, без надання жодних доказів скрутного матеріального стану та неможливості сплати судового збору.

Крім того, нормами ЦПК України і Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.

Відтак, клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.

Отже, позивачем подано позовну заяву про розірвання шлюбу, за подання якої, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору визначена 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2026 рік станом на 01.01.2026 становить 1331,20 грн.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, ураховуючи подачу позову в електронній формі, позивачу за звернення до суду із вказаними позовними вимогами необхідно подати суду документи про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн., за наступними реквізитами:

Отримувач: ГУК у Запорізькій області/

м. Запоріжжя/Вознесенівс./22030101

Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997

Номер розрахунку (IBAN): UA098999980313101206000008513

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).

Згідно з ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконають вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунить недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, оскільки встановлено, що позовна заява подана до суду з порушенням вимог Цивільного процесуального кодексу України, вважаю, що її слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині даної ухвали. В іншому випадку заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків заяви терміном 10 (десять) календарних днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали заява буде вважатись неподаною і буде повернута.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Крамаренко