Court ruling № 139986603, 23.09.2026, Rozdilna District Court of Odesa Oblast

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3593/26

Номер провадження: 1-кп/511/299/26

23.09.2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (дистанційно)

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026162390000394, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Роздільна Одеської області, громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, із середньою спеціальною освітою, одруженого, в силу статті 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2026 року до Роздільнянського районного суду Одеської області з Роздільнянської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12026162390000394 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.06.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 22.09.2026 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 23.09.2026 року.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.06.2026 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.08.2026 року був продовжений в межах строку досудового розслідування з 19 серпня 2026 року по 24 вересня 2026 року (включно) з одночасним визначенням застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2026 року) в сумі 66 560,00 ( шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень) гривень, з покладенням на підозрюваного обов`язків, строк якого спливає 24.09.2026 року.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання, в якому зазначено про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, оскільки сторона обвинувачення вважає, що ризики, що передбачені п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали та не зменшилися. Також просив в разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначити її в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , яка перебувала в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечувала щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання пі вартою, надавши письмові заперечення на клопотання прокурора з відповідними додатками що характеризують особу обвинуваченого, вважала наведені прокурором ризики необґрунтованими та такими що викладені технічно, тому просила змінити вже обраний запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Крім того, сторона захисту просила суд розглянути питання щодо зменшення розміру застави з 80 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави, вже був визначений слідчим суддею.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч.2 ст.177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, постійного місця роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання доцільності обрання обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, суд має встановити в першу чергу існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Суд вважає, що наразі стороною обвинувачення доведено, а стороною захисту не спростовано наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Усвідомлюючи невідворотність кримінальної відповідальності та суворість можливого покарання, обвинувачений може вжити заходів для уникнення відповідальності шляхом переховування від суду.

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та потерпілих по вказаному кримінальному провадженню, є те, що обвинувачений перебуваючи на волі, матиме можливість контактувати з потерпілими та свідками, схиляти їх до зміни показань, відмови від раніше наданих показань або узгодження вигідної для нього версії подій. Зважаючи на те, що кримінальні правопорушення вчинені на території м. Роздільна, де проживають як потерпілі, так і обвинувачений.

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що характер дій (нічний час, проникнення, злам, цілеспрямованість) свідчить про схильність до вчинення корисливих злочинів. Відсутність роботи та джерел доходу підвищує ризик повторного вчинення злочину обвинуваченим.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Так, суд вважає, що ризики, встановленні слідчим суддею при обранні запобіжного заходу станом на день надходження обвинувального акту до суду та розгляду клопотання прокурора, не відпали та захисником не надано доказів про їх зменшення, або про те що вони перестали існувати.

Суд враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов`язків.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених диспозицією статті 177 КПК.

При цьому, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Суд приходить до висновку, що на даній стадії процесу, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_4 і зокрема під час слухання справи у суді не надасть можливості перешкоджати підозрюваному інтересам правосуддя шляхом ухилення від явки до суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо розміру застави.

Суд при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких.

Водночас, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Суд також приймає до уваги позицію ЄСПЛ у рішенні «Істоміна проти України» від 13.01.2022, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

Разом із тим, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.08.2026 року (справа №511/2379/26, провадження №1-кс/511/563/26) відносно ОСОБА_4 визначено розмір застави як альтернативний запобіжний захід у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2026 року) в сумі 66 560,00 ( шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень) гривень, з покладенням у разі внесення застави відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

З урахування досліджених у даній справі обставин та доказів наданих захисником суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому ОСОБА_4 , як альтернативний запобіжний захід вже обраний розмір застави у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку ОСОБА_4 під загрозою звернення застави в дохід держави.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 315 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026162390000394, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.06.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 листопада 2026 року (включно), з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059.

Одночасно визначити розмір застави у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2026 року) в сумі 66 560,00 ( шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-заборонити спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Визначити строк дії обов`язків у разі внесення застави до 21 листопада 2026 року (включно).

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України - для виконання, прокурору Роздільнянської окружної прокуратури, ОСОБА_4 , - до відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1