Decision № 139980521, 23.09.2026, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 635/2844/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"23" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої - Булкат М.С.,

за участю: секретаря судових засідань Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 13 квітня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме до Київського районного суду міста Харкова.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Харкова від 19 червня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю відповідно до довідки ВПО відповідача, а саме до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

У позові вказувано, що 28 січня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5276978.

Відповідно до договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, який в свою чергу зобов`язався вчасно повернути кредит (до 23 січня 2026 року), а також сплачувати проценти за користування ним за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,01 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом у разі, якщо до 11 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, або здійснить часткове дострокове погашення кредиту, а в інших випадках - за стандартною процентною ставкою у розмірі 0,95 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі порушенням умов договору сплатити неустойку (штраф).

30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (на цей час - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») Договір факторингу №30/10/2025, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 5276978 від 28 січня 2025 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 25 128,87 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 999,97 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими первісним кредитором) 12 138,87 грн;

- заборгованість за процентами (нарахованими позивачем) 4 845 грн;

- штрафні санкції 2 145 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Столітній М.М. не з`явився, проте у позові просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 28 січня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5276978.

Відповідно до договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, який в свою чергу зобов`язався вчасно повернути кредит (до 23 січня 2026 року), а також сплачувати проценти за користування ним за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,01 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом у разі, якщо до 11 квітня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, або здійснить часткове дострокове погашення кредиту, а в інших випадках - за стандартною процентною ставкою у розмірі 0,95 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, а в разі порушенням умов договору сплатити неустойку (штраф).

30 жовтня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (на цей час - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») Договір факторингу №30/10/2025, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 5276978 від 28 січня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальника підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Лінеура Україна».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

За встановленого, з укладенням 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (на цей час - «ФК «Фінтраст Капітал») Договору факторингу №30/10/2025, права та обов`язки первісного кредитора за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №5276978 від 28 січня 2025 року, перейшли до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Суд встановив, що ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало кредитні кошти у розмірі 6 000 грн на зазначену у п. 2.1 кредитного договору банківську картку позичальника, що підтверджується копією довідки ТОВ «Пейтек Україна» від 03 листопада 2025 року (а. с. 50).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 31.08.2026, надано підтвердження, що 28.01.2025 грошовий переказ у сумі 6 000 грн було успішно зараховано на картку ОСОБА_1 .

Також з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28 березня 2025 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 25 128,87 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 5 999,97 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими первісним кредитором) 12 138,87 грн;

- заборгованість за процентами (нарахованими позивачем) 4 845 грн;

- штрафні санкції 2 145 грн.

Що стосується нарахування неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем неустойка (штрафні санкції) не підлягає стягненню.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором №5276978 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.01.2025 року підлягає до задоволення на загальну суму 22 983,84 грн.

За таких обставин, встановлена судом заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 2 435 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024, укладеного між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: зустріч адвоката з клієнтом для надання первинної консультації та надання роз`яснень з правових питань, витрачено 0,5 год., вартість послуги - 440 грн; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, витрачено 1 год., вартість послуги 840 грн; аналіз чинного законодавства та судової практики, витрачено 0,5 год., вартість послуги 440 грн; підготовка та узгодження позиції з клієнтом, витрачено 1 год., вартість послуги 840 грн; надання письмової консультації, витрачено 1 год., вартість послуги 840 грн; проведення заходів на отримання письмових доказів, направлення відповідних запитів, витрачено 1 год.. вартість послуги 840 грн; складання позовної заяви, витрачено 2 год., вартість послуги 1 640 грн; складання та оформлення інших документів, додатків до позову, витрачено 1 год., вартість послуги 840 грн; складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду справи (відповіді на відзив, пояснень, заяв (клопотань)), витрачено 2 год., вартість послуги 1 640 грн; представництво інтересів клієнта в суді (в тому числі участь в судових засіданнях), витрачено 2 год., вартість послуги 1 640 грн. Загальна вартість послуг адвоката становить 10 000 грн.

Проте, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності надання адвокатом одночасно послуг з усного та письмового консультування позивача, а також з точки зору дійсності витрати адвоката на складання відповіді на відзив, письмових клопотань, участь адвоката в судових засіданнях за умови, що такі послуги адвокатом не надавалися.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, частково не підтверджені, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27 офіс 2; код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5276978 від 28 січня 2025 року, в загальному розмірі 22 983 гривні 84 копійок, а також 4 435 гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат