Decision № 139975451, 23.09.2026, Lypova Dolyna District Court of Sumy Oblast

Справа № 581/605/26

Провадження № 2/581/464/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

14 серпня 2026 року представник позивача Романенко М.Е. звернувся до суду із позовом, мотивуючи вимоги тим, що 19 травня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем було укладено кредитний договір №258391, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. 23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 17392 грн, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням - 4000 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 4392 грн, заборгованості по комісії - 1000 грн, заборгованості по пені - 8000 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито заходів для його повідомлення про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштове повідомлення №067259584784 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» «адресат відсутній», що в розумінні частини 8 статті 128 ЦПК України є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

19 травня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №258391, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 4000 грн строком на 90 днів до 16 серпня 2024 року зі сплатою за користування кредитом 445,3% річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом ( п. 1.5 договору).

Згідно з п. 3.1. кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором, а товариством кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, вважається таким, що укладений в письмовій формі (п. 7.11 договору).

Відповідно до п. 8.1. цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» ( а.с. 9-13).

Згідно з графіком розрахунків та загальної вартості кредиту, що є Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 258391 від 19 травня 2024 року, загальна вартість кредиту складає 9392 грн, з яких: 4000 грн - сума кредиту, 4392 грн - проценти за користування кредитом, 1000 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Вказана таблиця також підписана електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 14-14 зворот).

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта, надану ТОВ «Клай Інвест» від 1 липня 2026 року для підписання кредитного договору ОСОБА_1 19 травня 2024 року о 9 год 18 хв на мобільний номер телефону НОМЕР_2 надісланий унікальний ідентифікатор (код підпису) НОМЕР_3 (а.с. 15).

Згідно даних інформаційної довідки вбачається, що ТОВ «ПрофітГід» як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, 19 травня 2024 року о 09:18 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 4000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 16).

Відповідно до інформації №20.1.0.0.0/7-260821/115869-БТ від 26 серпня 2026 року, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку 19 травня 2024 року зараховано грошові кошти у сумі 4000 грн (а.с. 64-65).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 258391 від 19 травня 2024 року за період з 20 травня 2024 року по 16 грудня 2024 року ТОВ «Клай Інвест» ОСОБА_1 нараховано 17392 грн боргу, з яких 4000 грн - борг по тілу кредиту, 4392 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000 грн - заборгованість по комісії, 8000 грн - заборгованість по пені (а.с. 17-18).

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №23122024/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 258391 від 19 травня 2024 року (а.с. 19-21).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору (п. 4.1 договору).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 258391 від 19 травня 2024 року від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи Фінанс», надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №23122021/1 від 23 грудня 2024 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 17392 грн боргу, з яких з яких 4000 грн - борг по тілу кредиту, 4392 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1000 грн - заборгованість по комісії, 8000 грн - заборгованість по пені (а.с. 27).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно та у повному обсязі не виконав, кредит не повернув, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру оплати за користування кредитними коштами, яка становить: 445,3% річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу. Підписавши кредитний договір, відповідач погодився на запропонований розмір процентів за користування кредитними коштами та зобов`язався їх сплачувати.

Проте, суд не може погодитися з розрахунком розміру відсотків за користування кредитними коштами у період з 19 травня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з наступних підстав.

Згідно з розрахунком заборгованості, проценти за користування кредитними коштами в сумі 4392 грн були нараховані станом на 16 серпня 2024 року, тобто в межах строку дії договору. Розрахунок відсотків за користування кредитними коштами здійснювався за відсотковою ставкою 1,22% в день.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частин 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 статті 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Судом встановлено, що у договорі про надання фінансового кредиту №258391 від 19 травня 2024 року встановлена річна процентна ставка у розмірі 445,3% від суми кредиту, що становить 1,22 % в день, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір про надання фінансового кредиту №258391 укладено 19 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, положення договору про надання фінансового кредиту №258391 від 19 травня 2024 року в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір в 1 %, є нікчемними відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, за користування кредитними коштами, в межах дії договору про надання фінансового кредиту №258391 від 19 травня 2024 року у відповідача виник обов`язок по сплаті 4000 грн заборгованості за тілом кредиту та 3600 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (4000 грн * 1% * 90 днів), а всього 7600 грн, які і підлягають стягненню на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на день ухвалення рішення.

З урахуванням вищевикладених положень є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 8000 грн, оскільки вона нарахована після 24 лютого 2022 року, тобто під час дії режиму воєнного стану.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання та обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Умовами пункту 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 258391 від 19 травня 2024 року за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

Аналіз цього пункту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у зазначеному розмірі одноразово. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, не зазначено які саме послуги, пов`язані з наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Умови цього пункту угоди не містять зобов`язання кредитора вчинити відповідну дію на користь позичальника внаслідок отримання комісії.

Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, положення пункту 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 258391 від 19 травня 2024 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 9 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

Згідно з частинами 1, 5 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 1.4 договору про надання фінансового кредиту № 258391 від 19 травня 2024 року, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання та обслуговування кредиту є нікчемним, тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 1000 грн.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позов задоволено на 43,7 % (17392 грн - 100%, 7600 грн - 43,7%), а значить витрати по сплаті судового збору становлять 1163,47 грн (2662,40 грн - 100%, 1163,47 грн - 43,7%) та повинні бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частин 1 - 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано:

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року, виданого на ім`я Білецького Б.М.;

копію договору про надання правничої допомоги від 1 червня 2026 року №42649746/02, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП « ОСОБА_2 », копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 1 червня 2026 року№42649746/02, акт надання послуг від 21 липня 2026 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 6000 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 6000 грн (а.с. 28-34).

Беручи до уваги складність справи, яке є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог (на 43,7%), враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір цих витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» виниклу заборгованість за кредитним договором №258391 від 19 травня 2024 року у розмірі 7600 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3600 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1163,47 грн судового збору та 2500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя О. В. Кузьмінський