Court ruling № 139974504, 15.09.2026, Korabelnyi District Court of Mykolaiv City

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3108/21

Провадження № 2/488/84/26

УХВАЛА

Іменем України

15.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Лінник Я.І.,

за участю прокурора Ярош Н.С.,

та представника відповідача Павленко Н.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, припинення права, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування, повернення земельної ділянки, -

Встановив:

Виконуючий обов`язки заступника керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказав наступне.

Пунктами 74, 74.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 35/57 від 19.06.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 800 кв.м, зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та надано її у власність ОСОБА_1 . Вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 4810136600:05:090:0026.

На підставі даного рішення ОСОБА_1 10.08.2009 р. отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 443063, яким посвідчено його право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно договору купівлі-продажу № 2734 зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_2 , яка 23.10.2009 р. отримала державний акт серії ЯИ №140054 про право власності на землю.

У подальшому, на підставі договору дарування за № 4133 від 02.12.2011 р. вказана земельна ділянка була подарована ОСОБА_3 , який отримав на неї державний акт серії ЯК 281503 від 22.12.2011 р.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, є державною власністю, і Миколаївська міськрада не мала повноважень розпоряджатись нею. Крім цього, ця земельна ділянка перебувала у складі земель державного лісового фонду, у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство», та була вилучена без відома та згоди останнього, та передана у приватну власність. Посилаючись на таке та інші порушення чинного законодавства, прокурор просив:

1)усунути перешкоди власнику та постійному землекористувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» - у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання незаконним та скасування пунктів 74, 74.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 35/57 від 19.06.2009 р., в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 800 кв.м з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026 по АДРЕСА_1 ;

2)усунути перешкоди власнику та постійному користувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДІІ «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на право власності серії ЯЕ № 443063 від 10.08.2009 р. на земельну ділянку площею 800 кв.м з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026;

3)усунути перешкоди власнику та постійному користувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки 4810136600:05:090:0026 по АДРЕСА_2 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

4)усунути перешкоди власнику та постійному користувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_2 державного акту на право власності серії ЯИ №140054 від 23.10.2009 р. на земельну ділянку площею 800 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026 по АДРЕСА_1 ;

5)усунути перешкоди власнику та постійному користувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки 4810136600:05:090:0026 по АДРЕСА_1 за № 4133 від 02.12.2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

6)усунути перешкоди власнику та постійному користувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту серії ЯК №281503 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026 по АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку;

7)усунути перешкоди власнику та постійному користувачу - Миколаївській обласній державній адміністрації та ДП «Миколаївське лісове господарство» у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов`язання ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» земельну ділянку площею 800 кв.м з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026, грошовою оцінкою 504131,54 грн., по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 27.08.2021 р. було відкрито провадження у даній справі і призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 189, 197 ЦПК України, до питань, які вирішує суд у підготовчому засіданні, відноситься зокрема, розгляд заяв та клопотань від учасників справи.

У підготовчому засіданні учасниками справи було заявлено ряд клопотань.

Так, прокурором було заявлено клопотання про зміну предмету позову, у якій він виклав позовні вимоги у новій редакції та просив витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 800 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026, що розташована по АДРЕСА_1 .

Крім цього, прокурор заявив клопотання про заміну позивача - ДП «Миколаївське лісове господарство», його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»). Клопотання мотивоване тим, що згідно п. 1 Постанови КМУ № 1003 від 07.09.2022 р. «Деякі питання реформування управління лісової галузі» було ліквідовано перелік юридичних осіб публічного права, серед яких ДП «Миколаївське лісове господарство», у постійному користуванні якого перебувала спірна земельна ділянка. На виконання вказаної постанови, наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022 р. було створено ДП «Ліси України». Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022 р. було припинено ДП «Миколаївське лісове господарство» шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Ліси України». Таким чином останнє є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Миколаївське лісове господарство».

Представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Павленко Н.М. було заявлено клопотання про об`єднання даної цивільної справи із цивільною справою № 488/3043/20 за позовом Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міськради, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Миколаївське лісове господарство», про визнання незаконним та скасування рішення міськради, визнання недійсним державного акту на право власності та повернення земельної ділянки. Клопотання мотивоване тим, що позовні вимоги у цивільній справі № 488/3043/20 стосуються земельної ділянки , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та на земельну ділянку

по АДРЕСА_1 , яка розглядається у даній цивільній справі, затверджувався рішенням Миколаївської міськради № 35/57 від 19.06.2009 р. На думку відповідача та його представника, цивільні справи № 488/3043/20 та № 488/3108/21 (дана цивільна справа), є взаємопов`язаними і їх доцільно розглядати в одному провадженні.

Крім цього, представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Павленко Н.М. було заявлено клопотання про зобов`язання позивача внести кошти на депозитний рахунок суду. Дане клопотання мотивоване тим, що 09.04.2026 р. набув чинності Закон України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», згідно якого суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Згідно наявного у матеріалах справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її вартість визначена у розмірі 504 131,54 грн. Представник відповідача просить суд зобов`язати позивача внести вказану суму на депозитний рахунок суду.

Також представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Павленко Н.М. заявила клопотання про витребування від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. копії усіх документів, на підставі яких нею було посвідчено договір дарування земельної ділянки від 02.12.2011 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за реєстр. № 4133, та договір купівлі-продажу від 02.09.2009 р. за реєстр. № 2734, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Клопотання мотивоване тим, що вказані докази безпосередньо стосуються предмета спору у даній справі і їх витребування є необхідним для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи. У позасудовому порядку відповідач та його представник позбавлені можливості отримати вказані докази.

Заслухавши доводи учасників справи з приводу заявлених клопотань, суд прийшов до наступного висновку.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Частина 3 ст. 49 ЦПК України наділяє позивача правом змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини (юридичні факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві вимога позивача з нормативно-правовою кваліфікацією матеріально- правових відносин між сторонами.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову.

Суд знаходить необґрунтованими і не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову, оскільки така зміна предмету позову є необхідною для належного та ефективного захисту прав позивачів, і прокурором дотримано вимоги ч.ч. 3,5 ст. 49 ЦПК України. Тому суд вважає за необхідне вказану заяву прийняти до розгляду та долучити її до матеріалів справи, розгляд справи проводити з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Щодо клопотання прокурора про залучення правонаступника позивача, то суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту ст. 55 ЦПК України вбачається, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок припинення юридичної особи.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої особи у матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Так, в силу ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Із матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що відповідно до Постанови КМУ № 1003 від 07.09.2022 р. «Про деякі питання реформування управління лісової галузі», наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022 р. було створено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (скорочена назва ДП «Ліси України»). Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022 р. було припинено ДП «Миколаївське лісове господарство» шляхом реорганізації та приєднання його до ДП «Ліси України».

Виходячи із наведеного, суд вважає, що ДП «Ліси України» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Миколаївське лісове господарство», що в силу положень ст. 55 ЦПК України, є підставою для залучення його до участі в справі в якості правонаступника вибулого позивача. Тому клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павленко Н.М. про об`єднання цивільних справ, то суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Статтею 188 ЦПК України визначено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Так, у Корабельному районному суді м. Миколаєва на розгляді перебуває цивільна справа № 488/3043/20 за позовом Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки. Позовні вимоги у цій справі стосуються земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_3 , площею 800 кв.м., з кадастровим номером 4810136600:05:090:0028.

Натомість позовні вимоги у даній справі стосуються іншої земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 800 кв.м., з кадастровим номером 4810136600:05:090:0026.

Вказані цивільні справи також мають різний склад учасників справи.

Таким чином, об`єднання справ є безпідставним, недоцільним та суперечить вимогам ст. 188 ЦПК України.

До того ж, ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.05.2026 р. було закрито підготовче провадження у цивільній справі № 488/3043/20, і призначено її до розгляду, що в силу приписів ч. 3 ст. 188 ЦПК України також виключає можливість об`єднання цивільних справ в одне провадження.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павленко Н.М. про зобов`язання позивача внести грошові кошти на депозитний рахунок суду, суд знаходить необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню виходячи із такого.

Дане клопотання вмотивоване тим, що Законом України № 4292-ІХ від 12.03.2025 р., який набув чинності 09.04.2025 р., були внесені зміни до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача. Цим же Законом були внесені зміни, і зокрема, стаття 177 ЦПК України була доповнена абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

Разом із цим, суд враховує, що позов у даній справі був пред`явлений прокурором у серпні 2021 року, тобто до прийняття вказаного Закону, і містить посилання на положення діючого на той час законодавства. Після прийняття вказаного Закону, прокурор змінив предмет позову із врахуванням внесених змін та посилався серед іншого, на недобросовісність набувача спірної земельної ділянки. Суд вважає, що питання добросовісності чи недобросовісності набувачів витребуваного майна неможливо визначити на стадії вирішення даного клопотання, оскільки суд це може встановити лише під час розгляду справи по суті, після оцінки усіх наявних у справі доказів, на стадії ухвалення судового рішення.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові КЦС ВС від 01.12.2025 року у справі № 354/419/25, в якій він зазначив, що за змістом п. 2 розд. ІІ згаданого вище Закону України положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, у яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна в добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Ці положення Закону мають зворотну дію і в частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності зазначеним Законом, а також нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права.

Вимоги ч. 5 ст. 390 ЦК України щодо обов`язку попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду поширюються лише на випадки витребування майна у добросовісного набувача. У разі подання позову про витребування майна в недобросовісного набувача ці положення не підлягають застосуванню.

Питання про добросовісність / недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє в задоволенні позову на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.

Тобто питання про добросовісність/недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, а тому залишення позову без розгляду з підстав невнесення вартості майна на депозитний рахунок суду є неправомірним, якщо позивач обґрунтовує свої вимоги саме недобросовісністю набувача.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павленко Н.М. про витребування доказів суд знаходить обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Так, в силу ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Дослідивши дане клопотання, суд прийшов до висновку, що воно є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки зазначені представником відповідача матеріали мають значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 182-183, 196-198, 353 ЦПК України, -

У х в а л и в :

Клопотання прокурора про зміну предмету позову задовольнити.

Прийняти до розгляду позовну заяву Окружної прокуратури м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Клопотання прокурора про залучення правонаступника позивача задовольнити.

Провести заміну позивача у даній справі ДП «Миколаївське лісове господарство» його правонаступником - ДП «Ліси України», направити йому копію даної ухвали та копію позовної заяви, та повідомити про дату та місце судового засідання по справі.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павленко Н.М. про об`єднання цивільних справ відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павленко Н.М. про зобов`язання позивача внести грошові кошти на депозитний рахунок суду відмовити.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павленко Н.М. про витребування доказів - задовольнити.

Витребувати у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А. наступні матеріали:

-копії усіх документів, на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу від 02.09.2009 р. за реєстр. № 2734, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-копії усіх документів, на підставі яких було посвідчено договір дарування від 02.12.2011 р. за реєстр. № 4133, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Витребувані докази надати до Корабельного районного суду м. Миколаєва у строк до 12.10.2026 року.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який в строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин, протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України. Притягнення винних до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Ухвала в частині забезпечення доказів може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 21.09.2026 року

Суддя Л.І. Селіщева