Decision № 139969784, 22.09.2026, Shepetivka City and District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа 688/3043/26

№ 2/688/2133/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

22 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

представника позивача Корчової В.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

26.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 195901,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.02.2024 відповідачку ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю 2 групи. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2025 №ЦО18433 «Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що надійшов до управління 06.08.2025, відповідача не визнано особою з інвалідністю з 05.02.2024. За період з 05.02.2024 по 31.07.2025 відповідачці виплачувалась пенсія, загальний розмір якої складає 195901,54 грн. 28.08.2025 управління направило ОСОБА_1 листа, в якому просило повернути надміру отримані кошти у добровільному порядку, однак відповідачка кошти не відшкодувала. Враховуючи, що переплата пенсії сталась у зв`язку з поданням до органу Пенсійного фонду України документів про наявність групи інвалідності, достовірність яких та підставність призначення пенсії спростована рішенням експертної команди, тому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на їхню користь завдану матеріальну шкоду в сумі 195901,54 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, підтвердила обставини, викладені в ньому, не заперечила проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду. Суду пояснила, що позивачу не відомо чи була присутня ОСОБА_1 під час розгляду експертною комісією питання щодо встановленої їй групи інвалідності, не відомо чи отримувала відповідачка копію такого рішення. Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 не оскаржувала рішення, яким ій не встановлено групу інвалідності саме з 05.02.2024, тобто часу її встановлення, тому позивач припускає, що відповідачці відомо про зміст такого рішення. Відомостей про те, що ОСОБА_1 вчинила протиправні дії, внаслідок яких їй неправомірно встановлена група інвалідності у позивача не має.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленою про дату судового засідання, в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

26.06.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив клопотання про витребування доказів, що містять банківську таємницю.

30.06.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2026.

23.07.2026 суд відклав розгляд справи на 22.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача та відсутнфістю відомостей про отримання судової повістки.

22.09.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що 05.02.2024 ОСОБА_1 вперше призначено другу групу інвалідності безстроково на підставі загального захворювання, що підтверджується виписки з акта огляду Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 12.02.2024 серії 12ААГ №779270.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14.07.2025 №ЦО-18433 «Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», відповідача не визнано особою з інвалідністю з 05.02.2024

За період з 05.02.2024 по 31.07.2025 відповідачці ОСОБА_1 виплачено 195901,54 грн пенсії по інвалідності, що підтверджується довідкою вид. 15.06.2026 ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

28.08.2025 року відповідачу направлено лист щодо повернення незаконно отриманих коштів.

Станом на дату звернення до суду та розгляду справи судом кошти в сумі 195901,54 грн позивачу не повернуті.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2025 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).

Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно із п. 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правлення Пенсійного фонду Укоаїни 21.03.2003 №6-4 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 №25-3), визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи на підставі особистої заяви та виписки з акту огляду Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії від 12.02.2024 серії 12ААГ №779270. В подальшому інвалідність була скасована.

У постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а зазначено, що обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера. Водночас такі суми не можуть бути стягнуті з пенсіонера у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера; у такому випадку надміру виплачені суми підлягають стягненню зі страхувальника. Верховний Суд також наголошував, що, оцінюючи докази можливого зловживання пенсіонера, суди повинні виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення або перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції можуть бути спростовані лише належними та допустимими доказами, які підтверджують умисел пенсіонера на отримання пенсії без законних підстав.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення та виплату пенсії здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача. За наведених обставин, виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Доказів, що доводять умисел ОСОБА_1 на отримання пенсії без законних для цього підстав, надання нею завідомо неправдивих даних, встановлення її вини у вчиненні будь-якого правопорушення суду не надано.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, вони не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 26 квітня 2018 року у справі «CAKAREVIC v. CROATIA» суд звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії», у справі «Трґо проти Хорватії»).

За наведених обставин, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 82, 141, 263-265, 282, 284 ЦПК України, суд

вирішив:

в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Г.Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 29.01.2000 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК