Decision № 139962649, 22.09.2026, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2815/26

Провадження №: 2/332/3089/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д. за участі секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «Макс Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії.

Свої вимоги мотивувало тим, що 19.06.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9822204 на суму 11000 грн. Відповідачка не виконала умов договору щодо порядку повернення запозичених коштів, у зв`язку з чим допустила порушення взятих на себе зобов`язань та виникла заборгованість у розмірі 12650,0 грн., з яких: 11000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1650,00 грн. - заборгованість за комісією.

Ухвалою судді від 23.07.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

08.09.2026 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона частково заперечує заявлені вимоги позивача , вважає їх безпідставними та такими, що грубо порушують її права та норми чинного законодавства. В обгрунтування зазначає, що вона є дружиною військовослужбовця, згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які призвані на військову службу, а також членам їх сімей (дружинам/чоловікам), на час дії особливого періоду проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня не нараховуються. Вважає розрахунок заборгованості, наданий Позивачем неправильним, оскільки включає в себе заборонені законом нарахування, що призвели до штучного збільшення суми боргу. Просить відмовити ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, штрафів та пені, нарахованих за весь періоді та по теперішній час та зменшити розмір витрат на правничу допомогу та судового збору до розумного мінімуму.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у відзиві просила розгляд справи проводити без її часті.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 19.06.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9822204.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору сума Кредитного ліміту складає: 11000.00 гривень. Тип кредиту Кредитна лінія (безвідклична).

Відповідно до пункту 1.3. Договору Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 14.06.2025 р. згідно умов пункту 3.7 цього Договору.

Відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», які є невід`ємною частиною кредитного договору, Договір укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, в результаті чого відповідно до положень пунктів 1, 5, 7 частини 11 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» у сторін Договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог пункту 6 частини 11 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про видачу Кредиту в електронній формі, та його підписання Сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі згідно статті 5 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2 «Порядку укладення договору та надання кредиту» договору кредитної лінії № 00-9822204 від 19.06.2024 року позичальник через особистий кабінет на веб-сайті Кредитодавця подав заявку на отримання кредиту, ознайомився з паспортом кредиту і офертою та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання кнопки «Я хочу підписати кредитний договір», після чого було сформовано одноразовий ідентифікатор, який було відправлено на телефон Позичальника і введено останнім в окреме поле для підтвердження підписання Договору.

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, про що зазначено в реквізитах Договору. Електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на фінансовий номер телефону).

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору сторони погодили умови договору, а саме сума кредиту 11000,00 грн., строк кредитної лінії 360 календарних днів, з поверненням суми Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «14» червня 2025р. згідно умов пункту 3.5 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.1 стандартна процентна ставка складає 1,45% (один цілих 45 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від Суми кредиту, що складає: 1650.00 (одна тисяча шістсот п`ятдесят гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору «Позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: «14» червня 2025р».

Відповідно до п. 1.8,1.9 та додатку № 1 до договору «Графіку платежів» наведена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, де сума кредиту 11000,00 грн., комісія за надання кредиту 1650,00 грн., загальна вартість кредиту 70070,00 грн.

Вказані умови кредиту доведені до відома споживача та узгоджені сторонами.

19.06.2024 на виконання умов договору кредитної лінії №00-9822204 від 19.06.2024, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору в встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК), договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.\

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою компанією, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим фінансова установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Відповідач отримала кредит в сумі 11000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до додатків позовної заяви Відповідач ОСОБА_1 зверталася до позивача з документами та заявою про скасування нарахування відсотків за користування кредитом, аргументуючи тим, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які призвані на військову службу, а також членам їх сімей (дружинам/чоловікам), на час дії особливого періоду проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня не нараховуються. До заяви від 15.07.2024 та відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 додає докази, а саме копії документів: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.06.2014, посвідчення НОМЕР_2 від 25.05.2022 ОСОБА_2 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №246 від 05.11.2020, довідку про перебування на військовій службі ОСОБА_2 , військового квитка серії НОМЕР_4 .

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що сума заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9822204 від 19.06.2024 становить 12650,00 грн., що складається з заборгованості з тіла кредиту в сумі 11000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень 00 копійок), заборгованість за комісією 1650,00 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят гривень 00 копійок), суми заборгованості за процентами 0 грн. (нуль грн). Позивач враховує звернення відповідача ОСОБА_1 та не звертається щодо стягнення з неї процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне

Відповідно до п. 1.6 договору, Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту, що становить 1650,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Договір кредитної лінії №00-9822204 від 19.06.2024 з додатком №1 та Паспорт споживчого кредиту не містить опису послуг з надання кредиту, управління та обслуговування кредиту та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року N 1734-VIII, який діє з 10 червня 2017 року, ( в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) щодо наслідків укладення договору споживчого кредиту, який передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

З урахуванням викладеного, комісія за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно є нікчемними.

В кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за надання, управління та обслуговування кредиту, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1650,00 грн. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачем на користь кредитора матеріали справи не містять.

Встановивши зазначені обставини, враховуючи критерії справедливості, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 порушила обумовлені договором строки і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з неї суми заборгованості по тілу кредиту 11000,00 грн., ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2315,22 грн. (ціна позову 12650 грн., задоволено позовні вимоги на 11000,00 грн., що становить 86,96 % від заявленого розміру вимог, судовий збір при пред`явленні позову становив 2662,400 грн., а 86,96 % від цієї суми = 2315,22 грн.).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію договору про надання юридичної(правничої) допомоги № 010426/МК-АБ від 01.04.2026, укладеного між адвокатом Адвокатським бюро «Антона Хохлова», в особі керуючого бюро Хохлова Антона Сергійовича та ТОВ «Макс Кредит», копію замовлення від 15.04.2026 року за договором про надання юридичної правничої допомоги №010426/МК-АБ вд 01.04.2026, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 24.04.2026, згідно з яким Адвокатське бюро «Антона Хохлова» надало клієнту ТОВ «Макс Кредит», копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що наданий Позивачем Акт приймання-передачі наданих послуг містить узагальнений опис послуг адвоката стосовно 10 осіб, які зазначені в копії замовлення від 15.04.2026 року за договором про надання юридичної (правничої) допомоги №010426/МК-АБ від 01.04.2026 року, без виокремлення обсягу правової допомоги, наданої безпосередньо щодо Відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки нормами ЦПК України не передбачено солідарного стягнення витрат на правничу допомогу, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу часу, витраченого адвокатом на надання послуг конкретно щодо Відповідача, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених витрат. На підставі вищевикладеного, у задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з Відповідача відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 211, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКС КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» суму заборгованості з тіла кредиту в сумі 11000,00 грн. (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) за договором кредитної лінії № 00-9822204 від 19.06.2024 р.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» понесені судові втирати в сумі 2315 (дві тисячі триста п`ятнадцять) гривень 22 копійки.

В стягненні витрат на юридичну (правничу) допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено 22.09.2026.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ», місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, б. 9, літера А, код ЄДРПОУ: 42806643;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя В.Д. Сапунцов