Decision № 139959501, 17.09.2026, Orativ District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 141/639/26

Провадження №2/141/501/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу № 141/639/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22356,00 грн,

У С Т А Н О В И В:

13.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22356,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.02.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 40993, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн на строк 30 днів, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, які визначені укладеним кредитним договором.

11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Однак, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань, у неї утворилась заборгованість за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 в розмірі 22356,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1860,00 грн заборгованість за процентами, 17496,00 грн заборгованість за штрафами, яку позивач просить суд стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі № 141/639/26 та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України вирішено розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 17.09.2026, зобов`язано позивача в порядку ст. 83 ЦПК України надати суду докази сплати відповідачем коштів за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019, а також зобов`язано відповідача надати суду докази погашення боргу за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019.

26.08.2026 та 27.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли клопотання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвоката Альховської І.Б. від 26.08.2026 про долучення доказів та про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації про зарахування коштів на платіжну картку, належну відповідачу.

Також 26.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвоката Альховської І.Б. про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги представник позивача підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

02.09.2026 до до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Брадарської Н.В. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково, зокрема, відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн та наявність обов`язку щодо їх повернення в межах тіла кредиту та обґрунтованих відсотків за погоджений строк користування.

Отже, обґрунтований розмір основного боргу, який відповідач визнає, становить 4800,00 грн, з яких 3000,00 грн (тіло кредиту) та 1800,00 грн (проценти за користування кредитом).

Однак, відповідач не погоджується із заявленим розміром заборгованості в частині нарахованої неустойки (штрафів/пені), оскільки її розмір є непропорційним, завищеним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, засадам справедливості, добросовісності та розумності.

У даному випадку сума неустойки у розмірі 17 496,00 грн перевищує суму основного боргу у розмірі 3 000,00 грн у 5,8 разів. Це свідчить про те, що первісний кредитор, а згодом і позивач, використали механізм пені не як засіб стимулювання до виконання зобов`язання, а як інструмент збагачення за рахунок споживача. Первісний кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди. Фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Наявність у договорі умов про нарахування 5% пені за кожен день прострочення (що еквівалентно 1825 % річних) є проявом такої практики, оскільки споживач не погодився б на такі умови, якби вони були представлені йому прозоро та зрозуміло на стадії доконтрактних переговорів.

Адвокат Брадарська Н.В. звертає увагу суду на імперативні обмеження, встановлені законодавцем щодо розміру відповідальності позичальника за кредитними договорами. Навіть якщо припустити наявність підстав для нарахування штрафних санкцій, їх розмір лімітований законодавством. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. У даному випадку, сума одержана споживачем (тіло кредиту) становить 3 000,00 грн, та, відповідно, максимально допустимий законом розмір будь-яких штрафних санкцій не може перевищувати 50% від цієї суми. Позивач вимагає стягнути 17496,00 грн штрафів, що є порушенням вказаної імперативної норми Закону. Положення договору не можуть скасувати дію прямої заборони, встановленої законом. Незважаючи на те, що в тексті договору первісний кредитор вказав, що на ці правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування», така умова не може бути застосована, оскільки вона спрямована на звуження прав споживача, гарантованих законом. Правовідносини між сторонами за своєю правовою природою є відносинами споживчого кредитування, і до них застосовуються гарантії, передбачені законодавством.

Також відповідач вважає, що наслідки допущеного порушення (несвоєчасне повернення 3000 грн) не є співмірними із санкцією у вигляді 17 496 грн. Кредитор не надав суду доказів того, що він зазнав збитків на вказану суму внаслідок прострочення, відтак, стягнення такої неустойки перетворюється на інструмент збагачення.

Адвокат Брадарська Н.В. зазначає, що наразі відповідач перебуває у складному матеріальному становищі, що зумовлено об`єктивними життєвими обставинами. Зокрема, ОСОБА_1 станом на день подачі відзиву перебуває на 32-му тижні вагітності та на даний час є безробітною. Відсутність постійного джерела доходу та необхідність нести значні витрати, пов`язані з медичним супроводом вагітності, майбутніми пологами та утриманням дитини, фізично унеможливлюють сплату заявленої позивачем суми штрафних санкцій. Вказані обставини мають істотне значення для вирішення справи та, у сукупності з іншими наведеними аргументами, є беззаперечною підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) або її зменшення до нульового значення, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності.

На підставі викладеного адвокат Брадарська Н.В. вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в тій частині, яка відповідає фактично отриманим коштам та платі за їх використання в межах погодженого строку, а саме у розмірі 4800,00 грн, з яких 3000,00 грн тіло кредиту та 1800,00 грн проценти за користування кредитом, а вимоги щодо стягнення неустойки (пені/штрафів) у розмірі 17496,00 грн є непропорційними, суперечать ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», практиці Верховного Суду та Конституційного Суду України, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвоката Альховської І.Б. від 26.08.2026 про витребування доказів, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке переважає над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п. п. 2, 3, 5 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Також п. 3 ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу ( ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу ( ч. 2 ст. 84 ЦПК України).

Суд, приймаючи до уваги той факт, що представником позивача подано клопотання не у встановлений ч. 2 ст. 83 ЦПК України строк (зокрема, не разом із поданням позовної заяви), та належним чином не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача, а також не зазначено про вжиті позивачем заходи для отримання цих доказів в АТ КБ "Приватбанк" самостійно, не надано доказів вжиття ним таких заходів, доходить висновку, що подане клопотання від 26.08.2026 про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи № 141/639/26, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

04.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі по тексту товариство) та ОСОБА_1 (далі по тексту клієнт) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 40993 (далі по тексту договір).

Згідно п. 1.1 - п. 1.7 розділу 1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі по тексту кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 06.03.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2 % процентів на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.cly.com.ua/. Клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором (п. 2.1., п. 2.2. розділу 2 договору).

Відповідно до п. 4.3. розділу 4 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору (п. 6.1., п. 6.3. розділу 6 договору).

Як убачається із розділу 7 договору, у ньому зазначено реквізити та підписи сторін, зокрема, містяться відомості про підписання ОСОБА_1 кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8976.

Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 40993 від 04.02.2019, сторони погодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Зокрема, сторонами погоджено строк, на який надано кредит 30 днів, суму наданого кредиту 3000,00 грн, фіксовану процентну ставку за день користування 2 %, суму нарахованих процентів за користування кредитом усього 1800,00 грн, суму нарахованої пені (у разі наявності прострочення) 5 %, загальну вартість кредиту 4800,00 грн.

Цей додаток укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін, та є невід`ємною частиною до договору фінансового кредиту № 40993 від 04.02.2019.

Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 40993 від 04.02.2019 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором KL8976 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно інформаційної довідки № 48/08 від 11.08.2026, наданої ТОВ «Платежі онлайн», як технологічного оператора платіжних послуг, на сайті ТОВ «Клай Інвест» через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція переказу коштів, зокрема, 04.02.2019 о 12:48:04 на картку № НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, номер транзакції 24927-72830-17227, номер замовлення CLY40993T100154, опис операції видача кредиту #40993.

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 станом на 11.03.2020 становить 22356,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1860,00 грн заборгованість за процентами, 17496,00 грн заборгованість за штрафами.

11.03.2023 між ТОВ «Займер» (далі по тексту кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги № ЗК - 11032020, у відповідності до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п. 1.1, п. 1.2 договору відступлення).

Як убачається зі змісту п. 6.3 договору відступлення, з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 цього договору, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) кредитора за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до нового кредитора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які новий кредитор одержить від боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання боржника.

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 11.03.2020 до договору відступлення прав вимоги № ЗК 11032020 від 11.03.2020, ТОВ «Займер» було передано, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було прийнято реєстр боржників ТОВ «Займер» від 11.03.2020, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору відступлення. Кількість відступлених прав грошової вимоги складає 13225 одиниць, загальна сума заборгованості становить 243085083,00 грн.

Відповідно до інформації, що міститься у витягу з реєстру боржників до договору договору відступлення прав вимоги № ЗК 11032020 від 11.03.2020, за порядковим номером 2952 у реєстрі значиться ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , загальна заборгованість якої за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 складає 22356,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1860,00 грн заборгованість за процентами, 17496,00 грн заборгованість по штрафах/пені.

08.07.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій було зазначено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019, повідомлено про суму заборгованості та про необхідність її погашення.

Отже, зобов`язання за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 було повністю виконано первісним кредитором ТОВ «Займер», зокрема, відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту.

У свою чергу, відповідач не виконала умови взятих на себе зобов`язань, не погасила кредит та не сплатила проценти, а також інші платежі за користування кредитом, у зв`язку із чим заборгованість відповідача не погашена та становить 22356,00 грн.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Досліджуючи наявні у справі № 141/639/26 докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 на підставі договору відступлення прав вимоги № ЗК 11032020, укладеного 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019, оскільки відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами зазначеного кредитного договору.

При цьому, доказів того, що договір відступлення прав вимоги № ЗК 11032020, укладений 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» визнаний недійсним суду не надано, а тому суд вважає, що на підставі зазначеного договору про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019, укладеним між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 .

Отже, наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, однак ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошового зобов`язання у строки, передбачені умовами укладеного кредитного договору.

Поряд з цим, визначаючись щодо розміру загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано суду розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019, яка становить 22356,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1860,00 грн заборгованість за процентами, 17496,00 грн заборгованість за пенею.

Суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів справи, строк, на який надається кредит, складає 30 днів - з 04.02.2019 по 06.03.2019 (п. 1.2 розділу 1. кредитного договору). Також у п. 1.3. розділу 1 кредитного договору сторони визначили, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2 % процентів на добу

Окрім того, у графіку розрахунків за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 сторонами також було визначено строк, на який надано кредит 30 днів, суму наданого кредиту 3000,00 грн, фіксовану процентну ставку за день користування 2 %, суму нарахованих процентів за користування кредитом усього 1800,00 грн, суму нарахованої пені (у разі наявності прострочення) 5 %, загальну вартість кредиту 4800,00 грн.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України в межах строку кредитування у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору № 40993 від 04.02.2019 у розмірі 1800,00 грн, а саме за період із 04.02.2019 по 06.03.2019 (30 днів).

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені у сумі 17496,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1- ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд України в постанові від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 зазначив, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Як убачається з матеріалів справи № 141/639/26, умовами кредитного договору № 40993 від 04.02.2019 сторонами погоджено, шо у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Таким чином, оскільки 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання складає 150 грн, заборгованість за пенею за 100 календарних днів має складати 15000,00 грн, у той час як позивачем пред`явлено до стягнення заборгованість за пенею (штрафами) у розмірі 17496,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що нарахована позивачем неустойка (пеня) є надто завищеною, оскільки значно (понад три рази) перевищує загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 (зокрема, суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000,00 грн та процентами за користування кредитом у розмірі 1800,00 грн), що суперечить засадам цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням установлених конкретних обставин справи № 141/639/26, а також зважаючи на той факт, що значна кількість населення України перебуває у важкому фінансовому становищі, зумовленому наслідками повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 50 % від суми, яку позивач просить стягнути із відповідача.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за пенею у розмірі 7500,00 грн (50 % від суми заборгованості за пенею у розмірі 15000,00 грн, відповідно до умов кредитного договору № 40993 від 04.02.2019).

Разом із тим, суд зауважує, що доказів складного матеріального становища відповідача (відсутності постійного джерела доходу, непрацездатності відповідача та перебування її у стані вагітності) суду не надано та матеріали справи № 141/639/26 не містять.

Доводи представника відповідача про те, що нарахування неустойки (штрафів/пені) є непропорційним, завищеним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані норми ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» в частині зменшення розміру пені, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки, як установлено судом, в укладеному між сторонами кредитному договорі не зазначено, на які цілі та на яку мету було надано кредитні кошті відповідачеві. Тоді як згідно ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Натомість, сторони у договорі № 40993 від 04.02.2019 узгодили, що на їхні правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Поряд з цим, суд зауважує, що відповідачем та його представником не було подано відповідний позов (зустрічний позов) про визнання недійсними умов кредитного договору № 40993 від 04.02.2019 у частині нарахування пені та/або у частині порушення прав відповідача як споживача стосовно нерозповсюдження на правовідносини за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 дії Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, враховуючи фактичні обставини справи № 141/639/26, предмет та підстави заявлених позовних вимог, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 у загальному розмірі 12300,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1800,00 грн заборгованість за процентами, 7500,00 грн заборгованість за пенею.

Також суд відзначає, що інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки вони зводяться до власного тлумачення умов кредитного договору та, відповідно, не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи № 141/639/26 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та частковим задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1464,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610- 612, 625-629, 639, 1048-1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір неустойки (пені), нарахованої відповідачу ОСОБА_1 внаслідок невиконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 на 50 %, з 15000,00 грн до 7500,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 40993 від 04.02.2019 у загальному розмірі 12300,00 грн (дванадцять тисяч триста гривень 00 копійок), з яких 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) заборгованість за тілом кредиту, 1800,00 грн (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) заборгованість за процентами, 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) заборгованість за пенею.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1464,85 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 85 копійок).

6. Копію рішення суду направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 22.09.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.В. Климчук