Decision № 139936080, 21.09.2026, Kobeliaky District Court of Poltava Oblast

532/1694/26

2/532/1241/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Тесленко Т. В.

за участю секретаря

судового засідання Климченко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ», представник позивача Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2026 року до Кобеляцького районного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ», представник позивача Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договору позики № 72963613 від 28.11.2022, в нього утворилася заборгованість на загальну суму 28 000,00 грн, які позивач відповідно до договорів про відступлення прав вимоги прохав стягнути з відповідача та понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 26.06.2026 відкрито провадження та призначено відкрите судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 21 вересня 2026 року.

21.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він прохав застосувати при розгляді справи пільги щодо нього, встановлених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»; відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього заборгованості за процентами у розмірі 21 000,00 грн, судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та витрат, пов`язаних з підготовкою, комплектуванням та направленням документів у розмірі 381,74 грн; судові витрати зі сплати судового збору розподілити пропорційно до частини задоволених вимог по стягненню 7 000,00 грн тіла позики.

Представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» в позовній заяві до суду прохав справу розглядати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Більше жодних клопотань, відповідей на клопотання відповідача, заперечень від нього не надходило.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд встановив, що 28.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір позики № 72963613 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Зазначений вид договорів первісного кредитора передбачає дистанційне укладення договору в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника, повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Така структура підтверджується типовими документами первісного кредитора за договорами цієї лінійки, зокрема договором позики MyCredit та паспортом споживчого кредиту, в яких визначаються сума позики, строк, процентна ставка, порядок повернення, загальна вартість кредиту та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Для отримання коштів Відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідач висловив волевиявлення на укладення договору позики № 72963613 на суму 7 000,00 грн, а договір було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: hQO126XHLQ, направленим на фінансовий номер телефону Відповідача: НОМЕР_1 .

Після укладення договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_2 . Факт надання коштів підтверджується довідкою надавача платіжних послуг щодо видачі коштів на банківську картку Відповідача, яка додається до позовної заяви. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав: суму позики у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Істотними умовами договору позики є: сума позики, строк користування, порядок повернення, процентна ставка, порядок нарахування процентів та реквізити банківської картки для отримання коштів. Саме ці умови були погоджені сторонами при укладенні договору.

За даними договору позики та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, сторони окремо визначили дату видачі позики, первісний строк користування позикою, дату її повернення, а також процентну ставку, що застосовується за користування позикою після закінчення первісного строку. Зокрема, дата видачі позики 28.11.2022 року, первісний строк користування позикою 30 днів, кінцева дата повернення позики 28.12.2022 року.

Оскільки після цієї дати сума позики не була повернута, Відповідач продовжив фактично користуватися отриманими коштами, у зв`язку з чим у розрахунку заборгованості окремо відображені проценти за користування позикою після закінчення первісного строку, передбачені умовами договору.

Загальна сума заборгованості Відповідача за договором позики № 72963613 становить 28 000,00 грн (Двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок), з яких:

- 7 000,00 (Сім тисяч гривень 00 копійок) грн Основна сума боргу неповернутий залишок тіла позики, який утворився внаслідок невиконання Відповідачем обов`язку щодо повернення отриманих грошових коштів у порядку та строки, передбачені Договором;

- 21 000,00 (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок) грн Проценти за користування позикою нараховані відповідно до умов Договору.

Позивач не заявляє до стягнення: штраф, пеню, неустойку, інфляційні втрати або 3% річних за статтею 625 ЦК України. Заявлена сума складається з тіла позики та процентів за користування позикою, передбачених умовами договору. Такі проценти є платою за користування отриманими коштами, а не мірою відповідальності за прострочення.

Вказана структура заборгованості відповідає первинним документам, реєстрам відступлених прав вимоги та розрахунку заборгованості, що додаються до позовної заяви. Дата видачі позики, первісний строк користування та кінцева дата повернення використовуються як вихідні дані для перевірки періодів нарахування процентів. Окрема сума пені чи штрафу у позовних вимогах відсутня.

Позивач є належним кредитором за договором позики № 72963613, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу та реєстрів боржників, які додаються до позову.

Перша ланка правонаступництва: первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступив право вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 та відповідного реєстру прав вимоги, а саме: Витяг з Реєстру прав вимог № 11/04/23 до договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 р. У реєстрі індивідуалізовано боржника, номер договору, суму виданої позики та складові заборгованості, під номером №2627.

Друга ланка правонаступництва: ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі прав вимоги, де відповідач знаходиться під №705. Оплатність факторингової операції підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 звернув увагу, що для підтвердження переходу права вимоги фінансова компанія має надати докази переходу права вимоги на кожному етапі такого переходу. Аналогічний підхід щодо необхідності підтвердження правонаступництва договорами, реєстрами та доказами оплати відображений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18 та від 03.11.2021 у справі № 301/2368/14-ц.

Позивач надає суду документи по кожній ланці переходу права вимоги: договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», витяг з реєстру боржників щодо Відповідача, платіжний документ щодо оплати за договором факторингу, договір факторингу між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», реєстр боржників, індивідуальний витяг щодо Відповідача, акт приймання-передачі та платіжну інструкцію.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Неповідомлення боржника саме по собі не припиняє переходу права вимоги і не звільняє боржника від виконання зобов`язання перед належним кредитором; воно може мати значення лише у випадку виконання боржником зобов`язання первісному кредитору до отримання повідомлення про заміну кредитора.

Відповідач вказав, що позику у розмірі 7000,00 грн дійсно отримав, тому визнає свій обов`язок із повернення такої суми.

Заборгованість за процентами ж у розмірі 21 000,00 грн стягненню не підлягає, оскільки він є військовослужбовцем, який брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України із 2017 року по 2024 рік. Крім того, наразі є ветераном війни і припинив несення військової служби 28.06.2024 через поранення, яке вплинуло на його стан здоров`я. Це підтверджується військовим квитком, посвідченням ветерана, довідками з військових частин.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Суд вважає, що з боку Відповідача щодо Позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в Кредитному договорі, яке відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Однак, при вирішенні справи потрібно врахувати всі обставини, що мають значення та застосувати норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що розглядаються судом.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки. З огляду на те, що відповідач у період із 2017 року до 2024 року перебував на військовій службі, то має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Тому, маючи статус військовослужбовця станом на час нарахування ОСОБА_1 позивачем процентів, на відповідача поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував з 2017 року до 2024 року на військовій службі у Збройних Силах України, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській, Київській областях, забезпечення їх здійснення, наказом командира військової частини від 28.05.2024 звільнений від мобілізації в запас за станом здоров`я за наявності інвалідності, то потрібно вважати, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти у сумі 7 000,00 грн.

З огляду на вказане, з урахуванням норм матеріального права із Відповідача може бути стягнуто на користь Позивача тіло кредиту в розмірі 7 000,00 грн, в іншій же частині позову щодо стягнення заборгованості за процентами в розмірі 21 000,00 грн потрібно відмовити враховуючи пільги Відповідача.

В порядку ст. ст. 141 ЦПК України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі, виходячи з розрахунку: 7 000,00 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 28 000,00 гривень (ціна позову) = 25 % від сплаченого судового збору 2662,40 гривень = 665,60 гривень.

Відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 є необґрунтованими, оскільки Позивач безпідставно обрахував його розмір процентів, а вартість послуг правників визначена у розмірі 2000,00 грн та 5000,00 грн за консультування та складання позовної заяви є неспівмірними зі складністю справи та не є необхідними, з огляду на те, що Позивач є професійним колектором та володіє достатніми знаннями в галузі фінансів та права і веде діяльність з стягнення заборгованостей на систематичному рівні, що в свою чергу потребує використання фактично шаблонних процесуальних документів. Що стосується витрат на друк, конвертування та інші необґрунтовані необхідністю послуги, які просить компенсувати Позивач, то такі витрати несе кожен учасник судового процесу безпосередньо і залучення до цього процесу сторонніх осіб на умовах оплати його послуг не є необхідними. Тому прохав відмовити в стягненні з нього цих витрат.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та клопотання відповідача щодо відмови в їх задоволенні, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У вказаній справі, в детальному описі наданих адвокатом послуг зазначені такі дії:

1) надання усної консультації 2 год 4000,00 грн;

2) складання позовної заяви 1,6год -8000,00 грн;

Всього сума гонорару становить 12 000.00 грн.

Також позивач поніс витрати на підготовку та направлення документів у розмірі 381,74 грн.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст усних консультацій адвоката, зважаючи на те, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Також суд вважає необґрунтовано завищеними витрати адвоката на складання позову, оскільки справа є типовою та не вимагає значних зусиль для підготовки позовної заяви.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

З врахуванням часткового задоволення позову, ці витрати потрібно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 500,00 грн (п`ятсот грн) - (2000,00грн х 25 %).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення в порядку ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 263, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ», представник позивача Варшавський Костянтин Антонович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики № 72963613 від 28.11.2022 у розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок), яка складається з:

-7 000,00 грн - основної суми боргу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742) суму судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп) та витрати на правничу допомогу в розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

21.09.2026 складено повне судове рішення.

Суддя