Decision № 139932212, 22.09.2026, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/3951/25

2-о/296/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Петрика Л.І.,

представника Міністерства оборони України Стадника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Житомирська міська рада, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Петрик Л.І. звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира зі заявою в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з грудня 2021 року по 10.11.2024 року.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що заявниця, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 перебували в офіційному шлюбі з 26.06.1992 року. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09.09.2021 року у справі №296/5893/21 шлюб було розірвано. Однак невдовзі після цього (напередодні повномасштабного вторгнення рф) сторони повністю відновили близькі стосунки. Вони продовжили проживати разом як подружжя, вели спільний побут і мали взаємні права та обов`язки без реєстрації шлюбу.

У травні 2024 року ОСОБА_3 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Сторони планували офіційно зареєструвати шлюб під час його першої відпустки після навчання на полігоні. Проте через термінове направлення військовослужбовця до в/ч НОМЕР_1 для виконання бойових завдань завершити юридичне оформлення стосунків не вдалося.

10.11.2024 року під час виконання бойових завдань поблизу н.п. Новоівановка Суджанського району Курської області військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти.

Оскільки шлюб не був зареєстрований офіційно, заявниця позбавлена можливості повноцінно реалізувати свої права. Встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне їй для набуття статусу члена сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця, належної комунікації з органами військового управління, подання заяв на розшук чоловіка та ініціювання виплат грошового забезпечення.

Справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження.

10.09.2025 року від представника Міністерства оборони України Стадника С.І. надійшла заява в якій просить закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю із зниклим безвісти військовослужбовцем ОСОБА_3 . Зазначає, що відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюб виникає лише після державної реєстрації. Спільне проживання без шлюбу не створює прав подружжя. Постанова КМУ № 379 чітко обмежує коло членів сім`ї військовослужбовця виключно батьками, зареєстрованим подружжям та дітьми. Велика Палата Верхового Суду (справа № 809/1346/17) підтвердила, що встановлення факту спільного проживання без шлюбу не є підставою для видачі відповідного посвідчення. Постанова КМУ № 884 визначає чіткий та вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого військовослужбовця (особи за розпорядженням, дружина/чоловік, діти, батьки, брати/сестри). Особи, які проживали з військовослужбовцем без шлюбу, до цього переліку не належать. Права осіб, які спільно проживали без шлюбу із зниклими безвісти, врегульовані Законом України № 2505-VIII (зокрема право на інформацію про розшук). Реалізація цих прав здійснюється через звернення до уповноважених органів, а не через суд. Заявниця не надала доказів відмови їй у позасудовому порядку. Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 5, якщо законом передбачено інший (позасудовий) порядок підтвердження факту, такі заяви судами розгляду не підлягають (а.с.187-189).

Ухвалою від 12.02.2026 залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .

Заявник та представник заявника в судовому засіданні заяву підтримали та просили задовольнити.

Представник Міністерство оборони України Стадник С.І. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви.

Представник Житомирської міської ради Сищук Н.М. подала до суду заяву в якій просить цивільну справу розглядати у відсутність представника міської ради (а.с.167-168 том 1).

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області Вергелес І.І. подав до суду заяву в якій просить справу розглядати без участі представника управління (а.с.26-27 том 2).

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні 10.07.2026 року надав пояснення про те, що його рідній брат, ОСОБА_3 , раніше перебував у шлюбі з заявницею; також працював на підприємстві разом з заявницею ОСОБА_1 , звідки згодом був звільнений. Факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після розірвання шлюбу заінтересована не підтвердила. Також ОСОБА_2 зазначив, що вважав, що шлюб між його братом та ОСОБА_1 було розірвано ще близько 10 років тому, спільно вони не проживали, а ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, мав відносини з іншими жінками. Водночас ОСОБА_2 підтвердив, що саме він отримав офіційне сповіщення про те, що його брат зник безвісти.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися.

Заслухавши заявника, представника заявника та представника Міністерства оборони України, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Розглядаючи клопотання заінтересованої особи - Міністерства оборони України про закриття провадження у справі у зв`язку з наявністю спеціального позасудового порядку та непідвідомчістю справи судам цивільної юрисдикції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Представник МОУ зазначає, що права осіб, які спільно проживали без реєстрації шлюбу з особами, зниклими безвісти за особливих обставин, підлягають реалізації у позасудовому порядку через звернення до уповноважених державних органів відповідно до Закону України № 2505-VIII та Постанови КМУ № 379.

Проте, суд не може погодитися з такою позицією заінтересованої особи. Відповідно до статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, і якщо чинним законодавством не визначено іншого порядку їх встановлення.

Чинне законодавство України, зокрема Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та Постанови КМУ № 379 і № 884, визначають коло осіб та процедуру реалізації ними своїх прав, однак жоден із цих нормативно-правових актів не передбачає спеціального позасудового (адміністративного) порядку для самостійного встановлення та підтвердження самого факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Органи військового управління, ТЦК та СП чи органи соціального захисту не наділені повноваженнями встановлювати факт проживання осіб однією сім`єю, оцінювати докази спільного побуту та бюджету.

Таким чином, оскільки встановлення даного факту можливе лише в судовому порядку, а цивільне судочинство є єдиним належним способом захисту інтересу заявниці у цій частині, клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження у справі підлягає відхиленню, а справа - розгляду по суті. За наявних обставин справи, виходячи з мети звернення, спору про право також не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з грудня 2021 року по 10.11.2024 року.

Заявниця зазначає, що вона та ОСОБА_3 проживали спільно, вели спільний побут та пов`язані спільним побутом.

Факт спільного проживання з ОСОБА_3 заявниця підтверджує такими письмовими доказами: довідкою про місце проживання ОСОБА_3 , платіжними інструкціями про перерахування грошових коштів, а також роздруківками (скриншотами) електронного листування з мобільних застосунків WhatsApp та Telegram.

Також у судовому засіданні, за клопотання заявниці, як свідок був допитаний ОСОБА_4 , який повідомив, що є сусідом ОСОБА_1 та проживає з нею в одному будинку з 1976 року. Свідок засвідчив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_3 мешкав у вказаній квартирі протягом 10 років до початку повномасштабної війни. Свідок бачив ОСОБА_3 на сходовому майданчику, а також коли той піднімався із пакунками (сумками) та заходив до помешкання; всередині самої квартири свідок ОСОБА_3 не бачив. Також ОСОБА_4 зазначив, що йому не відомо про факти реєстрації чи розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на таке.

Відповідно ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Поняття сім`ї, сформульоване в ст. 3 СК України, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя» та вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї»).

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України).

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них прав та обов`язків.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Під час встановлення факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання (постанова Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-ц).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Заявником не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт проживання заявника та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Суд звертає увагу, що ведення електронного листування у месенджерах не є безумовним свідченням спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту чи формування спільного бюджету. Наявність комунікації за допомогою засобів мобільного зв`язку вказує лише на підтримання між особами певних особистих стосунків, проте не підтверджує фактів їхнього постійного сумісного мешкання в одному житловому приміщенні та існування взаємних прав та обов`язків, які притаманні саме сімейним правовідносинам.

Суд зазначає, що саме по собі перерахування грошових коштів також не вказує на наявність спільних сімейних правовідносин. Зі змісту наданих скриншотів електронного листування можливо встановити, що ОСОБА_3 періодично потребував фінансової допомоги для вирішення особистих питань та звертався з відповідними проханнями про надання коштів до ОСОБА_1 . Однак не можна стверджувати, що такі прохання адресувалися заявниці як дружині, з якою ОСОБА_3 після розірвання шлюбу продовжував спільно проживати, вести спільне господарство та мав спільний сімейний бюджет.

Таким чином, взаємні транзакції та переказ коштів від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і навпаки свідчать про наявність між ними певних цивільних правовідносин, зокрема про надання матеріальної підтримки, проте жодним чином не доводять, що ці кошти перераховувалися на утримання один одного як чоловіка та дружини або витрачалися на забезпечення потреб спільної родини. Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності спільного капіталу чи взаємного повного матеріального забезпечення суду надано не було.

Комплементарна форма спілкування також не вказує на перебування в фактичних сімейних відносинах, а може свідчити про збереження між колишнім подружжям довірливих стосунків.

Досліджуючи надану заявницею довідку про місце проживання ОСОБА_3 , суд зазначає, що вказаний документ не є належним доказом.

Зі змісту зазначеної довідки неможливо встановити конкретний період часу проживання. ОСОБА_3 за вказаною адресою. Письмовий доказ, який не містить точних дат реєстрації або фактичного перебування особи за місцем проживання, позбавляє суд можливості встановити безперервність та тривалість спільних сімейних відносин, що є обов`язковою умовою для задоволення заяв цієї категорії.

Сама по собі фіксація адреси мешкання особи без зазначення часових рамок не доводить, що ОСОБА_3 проживав за цією адресою саме разом із ОСОБА_1 та саме у той проміжок часу, на який посилається заявниця. Відтак, цей документ не містить інформації щодо предмета доказування, а тому оцінюється судом критично та відхиляється як такий, що не підтверджує обставин, на які посилається ОСОБА_1 .

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 296/5893/21, витребуваної судом, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2021 року шлюб між громадянами України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було розірвано. Свої позовні вимоги у вказаній справі ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що спільне життя у сторін не склалося, вони разом не проживають протягом 14 років, шлюбні стосунки та спільне господарство не підтримують, а подальше примирення і збереження сім`ї є неможливим.

Суд, оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, зазначає, що задекларований самою ОСОБА_1 у процесуальних документах факт окремого проживання від ОСОБА_3 протягом 14 років, що передували розірванню шлюбу у вересні 2021 року, а також свідчення про повне припинення шлюбних відносин, ставлять під обґрунтований сумнів доведеність та достовірність її теперішніх тверджень про відновлення та початок спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вже з грудня 2021 року. Будь-яких переконливих, беззаперечних та логічно обґрунтованих доказів, які б свідчили про кардинальну зміну характеру взаємовідносин між сторонами та відновлення спільного побуту і бюджету в такий короткий проміжок часу після офіційного розірвання шлюбу, заявницею суду надано не було.

Оцінюючи пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 , надані у судовому засіданні 10 липня 2026 року, суд зазначає, що вони не лише не підтверджують, а й прямо спростовують доводи заявниці ОСОБА_1 про наявність стабільних сімейних відносин та спільного проживання з ОСОБА_3 .

Так, заінтересована особа - рідний брат військовослужбовця - повідомив суду, що характер взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мав виключно трудовий (робочий) характер, оскільки останній працював в установі під керівництвом заявниці, звідки згодом був звільнений. Жодних відомостей, які б свідчили про ведення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільного господарства, наявність у них спільного бюджету чи побуту після офіційного розірвання шлюбу, заінтересована особа підтвердити не зміг.

Крім того, ОСОБА_2 послідовно стверджував про тривале (близько 10 років) окреме проживання сторін та факт зловживання його братом алкогольними напоями, що додатково ставить під сумнів доводи заявниці про ведення ними гармонійного спільного сімейного життя. Отримання ОСОБА_2 як близьким родичем офіційного сповіщення про те, що ОСОБА_3 зник безвісти, підтверджує його обізнаність у справах брата та надає його поясненням високий ступінь достовірності.

Суд враховує, що заінтересована особа є близьким родичем зниклого військовослужбовця, а тому його пояснення про тривалу відсутність шлюбних відносин та окреме проживання ОСОБА_3 із заявницею є об`єктивними, послідовними та узгоджуються з іншими зібраними у справі письмовими доказами (зокрема матеріалами витребуваної справи про розірвання шлюбу). При цьому в судовому засіданні не було встановлено неприязних стосунків між заявницею та братом зниклого безвісті. Також не вбачається на момент розгляду справи конфлікту інтересів, наявності спору про право між ними.

Письмові пояснення свідка ОСОБА_5 не беруться судом до уваги, оскільки викладені в нотаріально посвідченій заяві, а не надані в судовому засіданні з приведенням до присяги.

Показання свідка ОСОБА_4 також не можуть розглядатися як безумовне підтвердження заявлених обставин, оскільки свідчення надані без повідомлення конкретних фактів та носять абстрактний, узагальнений характер, без повідомлення чітких часових періодів проживання.

Відповідно до принципу змагальності та правил оцінки доказів вони підлягають перевірці та співставленню з іншими об`єктивними доказами у справі. В результаті такого співставлення можна дійти висновку, що заявником не надано достатньо доказів для задоволення заяви.

Отже при вивченні матеріалів справи, обставин факту проживання однією сім`єю заявника та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з грудня 2021 року по 10.11.2024 року, наявність в них взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, судом не встановлено. Належних, допустимих та достатніх доказів факту проживання однією сім`єю заявника та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, заявниця не надала.

Таким чином оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що заявником не доведено належними і допустимими доказами факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та наявності в них взаємних прав та обов`язків, суд вважає, що підстави для задоволення заяви відсутні.

У зв`язку з чим в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Судові витрати у справі розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Житомирська міська рада, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Житомирська міська рада, адреса: м.Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 13576954.

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, адреса: м.Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, адреса: м.Житомир, вул. Ольжича, буд.7, ЄДРПОУ 13559341.

Заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, площа Польова, буд. 8, ЄДРПОУ 42103215.

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 28.09.2026